25 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/1263/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакова І.В. (головуючий),Власов Ю.Л., Колос І.Б.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Заді Нільда, в порядку самопредставництва,
відповідача - Виконавчого комітету Черкаської міської ради - Кравець І.В., Непишний Р.В., в порядку самопредставництва,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УК "Нова якість "Благоустрій" - Підгорний М. О., адвокат (ордер СА №1046480 від 14.11.2024),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси - Буковина" - Клименко О.С., адвокат Клименко О.С., адвокат (ордер АІ №2001578 від 16.09.2025),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради
на рішення господарського суду Черкаської області від 10.02.2025 (суддя Чевгуз О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 (головуючий суддя: Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.)
у справі № 925/1263/24
за позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -АМК; позивач)
до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Виконавчий комітет; відповідач)
про зобов'язання вчинити дії,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю " Управлінська компанія "Нова якість "Благоустрій",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси - Буковина"
Короткий зміст позовних вимог
АМК звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Виконавчого комітету про:
- зобов'язання Виконавчого комітету виконати пункт 2 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.03.2023 № 60/11-р/к (далі - Рішення АМК) шляхом проведення нового конкурсу на визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси;
- зобов'язати Виконавчий комітет виконати пункт 5 резолютивної частини Рішення АМК, викладений в додатковому рішенні від № 60/42-р/к у справі № 98/60/100-рп/к.21;
- стягнути з Виконавчого комітету на користь АМК витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 6 056,00 грн.
В обґрунтування позову позивач вказав на те, що строки виконання Рішення АМК та Додаткового рішення № 60/42-р/к настали, однак відповідачем рішення не виконані.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025, у справі №925/1263/24 позов задоволено повністю. Зобов'язано Виконавчий комітет виконати пункт 2 резолютивної частини Рішення АМК шляхом проведення нового конкурсу на визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси. Зобов'язано Виконавчий комітет виконати пункт 5 резолютивної частини Рішення АМК, викладений в додатковому рішенні від № 60/42-р/к. Стягнуто з Виконавчого комітету на користь АМК витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 056,00 грн.
Доводи скаржника про визначення КП "Черкаська служба чистоти" Черкаської міської ради адміністратором, є безпідставними, оскільки проведення конкурсу не відбулось, рішення АМК не виконано, а порушення не усунуті, при цьому, відповідно до абзацу 1 частини четвертої управління відходами" , адміністратор послуги з управління побутовими відходами не може здійснювати іншу діяльність, крім діяльності, пов'язаної з адмініструванням послуги з управління побутовими відходами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Виконавчий комітет (з урахуванням касаційної скарги в новій редакції) , з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постановах Верховного Суду від 06.3.2018 у справі №904/1732/17, від 19.06.2018 у справі №910/3047/17, від 30.05.2018 у справі №910/4489/17 і від 05.06.2018 у справі №910/10219/17 щодо відсутності повноважень АМК надавати вказівки (зобов'язання) щодо способу виконання рішення з урахуванням приписів частини 1 статті 48 Закону №2210.
Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права (шляхом зобов'язання виконавчого комітету Черкаської міської ради провести конкурс для виправлення встановлених Позивачем порушень законодавства, що втратило чинність, при цьому не враховувано положень частини 5 статті 33 Закону України "Про управління відходами" та поточних механізмів регулювання сфери управління відходами), а висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутні.
Доводи інших учасників справи
Комітет звернувся до суду (документ сформований в системі "Електронний суд" 15.09.2025) із заявою про поновлення процесуального строку для подання відзиву на касаційну скаргу Виконавчого комітету яке обґрунтоване значним службовим навантаженням на працівників АМК.
При цьому у відзиві на касаційну скаргу, з посиланням на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, АМК просив Суд судові рішення попередніх інстанцій зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу Виконавчого комітету - без задоволення.
За змістом частин першої та другої статті 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2025 встановлено, зокрема, що АМК має право подати відзив на касаційну скаргу до 05.09.2025.
Верховний Суд зазначає, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.
З огляду на те, що відповідної заяви АМК у строки, визначені в ухвалі Суду від 14.08.2025 не подало, Суд залишає без розгляду, поданий АМК відзив на касаційну скаргу та не надає оцінку викладеним у ньому доводам.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість "Благоустрій" 24.09.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд") надійшли додаткові пояснення у справі які товариство просить врахувати при ухваленні рішення у справі, подання яких, утім, не запитувалося судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим вони долучені до матеріалів справи, однак не враховуються у розгляді цієї справи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Як вбачається із матеріалів справи, 21.03.2023 АМК, за результатами розгляду матеріалів справи № 98/60/100рп/к.21 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, прийнято Рішення АМК, яким постановлено:
1. Визнати бездіяльність виконавчого комітету Черкаської міської ради, яка полягала у не проведенні конкурсу на визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси 2020 році порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону №2210, у вигляді бездіяльності органу місцевого самоврядування, що призвела до недопущення конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів у м. Черкаси;
2. Зобов'язати виконавчий комітет Черкаської міської ради у двомісячний строк з дати отримання рішення у справі припинити порушення, вказане у пункті 1 резолютивної частини цього рішення;
3. Визнати дії виконавчого комітету виконавчого комітету Черкаської міської ради, які полягають у використанні критеріїв оцінювання конкурсних пропозицій, які не передбачені Порядком проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1173 та є дискримінаційними, на визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) на території м. Черкаси порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що могли призвести до спотворення конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) у м. Черкаси;
4. Визнати дії виконавчого комітету Черкаської міської ради, які полягали у визначенні товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова якість "Благоустрій" виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) на території м. Черкаси без проведення конкурсу порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що призвели до недопущення конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) у м. Черкаси;
5. Зобов'язати виконавчий комітет Черкаської міської ради у двомісячний строк з дати отримання додаткового рішення у справі припинити порушення, вказане у пункті 4 резолютивної частини цього рішення (надалі - Рішення № 60/11-р/к).
06.04.2023 територіальним відділенням АМК було прийнято Розпорядження № 60/36-рп/к, яким виправлено описку на першій сторінці Рішення №60/11-р/к, а саме зазначено правильну дату прийняття рішення: 21.03.2023.
АМК 25.04.2023 прийнято додаткове рішення № 60/42-р/к до рішення від 21.03.2023 №60/11-р/к у справі №98/60/100рп/к.21 (надалі - Додаткове рішення № 60/42-р/к,). Додатковим рішенням № 60/42-р/к доповнено Рішення № 60/11- р/к, а саме включено пункт 5, яким зобов'язано ВК Черкаської МР у двомісячний строк з дати отримання додаткового рішення у справі припинити порушення, вказане у пункті 4 резолютивної частини цього рішення. Додаткове рішення № 60/42-р/к є невід'ємною частиною рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.03.2023 №60/11-р/к.
Позивач листом від 22.03.2023 № 60-02/1423 направив на поштову адресу Виконавчого комітету копію Рішення № 60/11-р/к. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03035 1508915 5 АТ "Укрпошта" копію Рішення №60/11-р/к Виконавчий комітет отримав 29.03.2023.
Не погодившись з рішенням АМК, Виконавчий комітет, скориставшись своїм процесуальним правом, відповідно до статті 60 Закону №2210 звернувся у двомісячний термін до Господарського суду міста Києва із позовною про скасування Рішення № 60/11-р/к.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 зі справи №910/8225/23, у позові виконавчому комітету Черкаської міської ради відмовлено повністю.
26.04.2023 додаткове рішення № 60/42-р/к направлено супровідним листом від №60-02/1943 на поштову адресу Виконавчого комітету. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303515090170 АТ"Укрпошта" копію Додаткового рішення № 60/42-р/к Виконавчий комітет отримав 02.05.2023. Додаткове рішення № 60/42-р/к не було оскаржено до господарського суду протягом двох місяців, отже є обов'язковим до виконання і є невід'ємною частиною Рішення 60/11-р/к.
На виконання пункту 3 та 5 Рішення № 60/11-р/к Виконавчим комітетом 20.06.2023 прийнято рішення № 683 "Про розірвання договору на надання послуг з вивезення побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) на території міста Черкаси № 1-26/04/19 від 26.04.2019".
Виконавчим комітетом Черкаської міської ради на виконання власного рішення №683 від 20.06.2023 розроблено та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова Якість "Благоустрій" додаткову угоду № 6 до договору на надання послуг з вивезення побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) на території міста Черкаси №1- 26/04/19 від 26.04.2019.
Виконавчим комітетом 01.08.2023 подано позовну заяву № 2438-01-21 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова Якість "Благоустрій". Підставою подання зазначеного позову, як стверджує Виконавчий комітет у своїй позовній заяві є відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова Якість "Благоустрій" укласти додаткову угоду № 6 до договору на надання послуг з вивезення побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) на території міста Черкаси №1-26/04/19 від 26.04.2019.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.08.2023 відкрито провадження у справі №925/1059/23 за позовом виконавчого комітету Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова Якість "Благоустрій" про визнання додаткової угоди укладеною.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.12.2023 у справі № 925/1059/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, у позові Виконавчому комітету Черкаської міської ради відмовлено повністю.
АМК листом від 24.06.2023 № 60-02/3247e звернувся до відповідача щодо необхідності виконання Рішення № 60/11-р/к.
Виконавчий комітет листом від 27.06.2024 № 8254/15359-01-4 надав відповідь на лист від 24.06.2023 №60-02/3247e, в якому зазначив, що станом на день надання відповіді, відповідачем не виконано Рішення № 60/11-р/к.
В позовній заяві позивачем зазначено про те, що строки виконання рішення №60/11-р/к та додаткового рішення № 60/42-р/к настали, однак відповідачем рішення не виконані, що і стало підставою для звернення до суду, оскільки рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов'язання відповідача виконати Рішення АМК.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Виконавчий комітет посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, Закон України "Про захист економічної конкуренції", Закон України "Про управління відходами", а також вказуючи на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах стосовно зобов'язання виконати рішення АМК щодо необхідності проведення конкурсу для визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м.Черкаси.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Виконавчим комітетом у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження визначено, зокрема, пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України
З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неврахування судом попередньої інстанції висновків, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду щодо застосування норм права, з огляду на таке.
Скаржник посилається на неврахування судами висновків щодо застосування частини першої статті 48 Закону №2210 у постановах Верховного Суду від 06.3.2018 у справі №904/1732/17, від 19.06.2018 у справі №910/3047/17, від 30.05.2018 у справі №910/4489/17 і від 05.06.2018 у справі №910/10219/17.
У справі № 904/1732/17 позивачем оскаржено Рішення АМК, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону №2210 у вигляді дій суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
У справі №910/3047/17 позивачем оскаржено Рішення АМК, згідно з яким встановлено, що позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідно до частини 2 статті 12 Закону №2210 та притягнуто його до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктами 1 та 5 частини 2 статті 13 Закону №2210;
У справі №910/4489/17 позивачем оскаржено Рішення АМК, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону №2210 у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем що могли призвести до обмеження конкуренції та ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
У справі №910/10219/17 позивачем оскаржено Рішення АМК, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону №2210, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів та було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
Водночас у справі, що оскаржується №925/1263/24 АМК звернувся до господарського суду з позовом в якому просив зобов'язати Виконавчий комітет виконати рішення АМК згідно з яким його притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону №2210 у вигляді бездіяльності органу місцевого самоврядування, що призвела до недопущення конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів у м. Черкаси та пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що могли призвести до спотворення конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) у м. Черкаси.
Отже справи на які посилається скаржник не є подібними зі справою №925/1263/24, з огляду на предмет (зобов'язання виконати рішення АМК), нормативно-правове регулювання, а також у частині застосованого права та інкримінованого АМК правопорушення. Окрім того, необхідно зазначити, що в цьому спорі розглядаються вимоги АМК до Виконавчого комітету про зобов'язання виконати Рішення АМК, а не відповідність Рішення АМК вимогам Закону №2210, тому доводи скаржника, щодо невідповідності Рішення АМК приписам частини першої статті 48 Закону №2210 не є предметом судового розгляду у справі №925/1263/24.
Висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що саме по собі посилання на постанови Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права в інших справах, у неподібних правовідносинах чи у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Враховуючи наведене, Суд висновує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Також у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, які вказані скаржником у касаційній скарзі у правовідносинах, які стосуються зобов'язання виконати рішення АМК, - відсутні.
Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
Верховний Суд, також, виходить з того, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин, вбачається, що Рішення АМК є чинним, не погодившись з рішенням АМК, Виконавчий комітет, скориставшись своїм процесуальним правом, відповідно до статті 60 Закону №2210 звертався у двомісячний термін до Господарського суду міста Києва із позовною про скасування Рішення № 60/11-р/к, однак рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 зі справи №910/8225/23, у позові Виконавчого комітету відмовлено повністю.
Враховуючи зміст позовних вимог, предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з фактичним виконанням або невиконанням відповідачем Рішення АМК, з огляду на його чинність та обов'язковість виконання.
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен виходити з тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем, а позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але й бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Ступінь доступу до внутрішніх засобів правового захисту повинен бути достатнім, щоб забезпечити особі "право на суд" з урахуванням принципу верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права та охоронювані законом інтереси.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у пункті 2 Рішення АМК зазначено: "Зобов'язати виконавчий комітет Черкаської міської ради у двомісячний строк з дати отримання рішення у справі припинити порушення, вказане у пункті 1 резолютивної частини цього рішення". При цьому, суди залишили поза увагою те, що звертаючись з позовною заявою до суду, АМК у своїй вимозі просить зобов'язати Виконавчий комітет виконати пункт 2 резолютивної частини Рішення АМК "шляхом проведення конкурсу на визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м.Черкаси" що позбавляє Виконавчий комітет права самостійно визначитися із шляхами (способами) припинення порушення відповідно до закону.
Окрім того, згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення АМК, його виконання направлене на усунення порушення яке виникло на підставі пункту 1 резолютивної частини Рішення АМК відповідно до якого Виконавчий комітет вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягало у не проведенні конкурсу на визначення виконавця послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Черкаси у 2020 році.
Отже, зобов'язання щодо проведення конкурсу на визначення виконавця вивезення побутових відходів виникло у 2020 році, водночас з позовною заявою АМК звернувся у жовтні 2024 року.
Враховуючи наведене, необхідним у даному випадку є також дослідження питання, щодо встановлення можливості та доцільності фактичного виконання Рішення АМК з огляду на належність та ефективність обраного АМК способу захисту, тобто чи не втратили свою ефективність позовні вимоги про виконання пункту 2 резолютивної частини Рішення АМК стосовно непроведення конкурсу у 2020 році.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача (зокрема, щодо проведення конкурсу у 2020 році).
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
Окрім викладеного, судам також необхідно звернути увагу на те, що враховуючи зміст позовних вимог у даній справі та спірні правовідносини, предметом розгляду та дослідження у даному випадку можуть бути виключно обставини, пов'язані з фактичним виконанням або невиконанням Виконавчим комітетом резолютивної частини Рішення Відділення АМК, з огляду на чинність такого рішення та обов'язковість його виконання [близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №920/1126/17 та від 01.02.2024 у справі №902/600/23].
Відповідно позов АМК має бути направлений виключно на припинення встановленого у Рішенні АМК правопорушення, а не на врегулювання інших правовідносин.
Судами попередніх інстанцій у своїх судових рішеннях зазначено таке:
"20.06.2023 на виконання пункту 3 та 5 Рішення № 60/11-р/к Виконавчим комітетом Черкаської міської ради було прийнято рішення № 683 "Про розірвання договору на надання послуг з вивезення побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) на території міста Черкаси" №1-26/04/19 від 26.04.2019.
Виконавчим комітетом Черкаської міської ради на виконання власного рішення №683 від 20.06.2023 було розроблено та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова Якість Благоустрій" додаткову угоду № 6 до договору на надання послуг з вивезення побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) на території міста Черкаси №1- 26/04/19 від 26.04.2019.
01.08.2023 Виконавчим комітетом Черкаської міської ради було подано позовну заяву № 2438-01-21 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова Якість "Благоустрій". Підставою подання зазначеного позову, як стверджує ВК Черкаської МР у своїй позовній заяві є відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова Якість" Благоустрій" укласти додаткову угоду № 6 до договору на надання послуг з вивезення побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) на території міста Черкаси №1-26/04/19 від 26.04.2019.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.08.2023 відкрито провадження у справі №925/1059/23 за позовом виконавчого комітету Черкаської міської ради ( м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Нова Якість" Благоустрій" (м. Черкаси) про визнання додаткової угоди укладеною.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.12.2023 у справі №925/1059/23 у позові Виконавчому комітету Черкаської міської ради відмовлено повністю, яке набрало законної сили, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 925/1059/23 рішення суду першої інстанції залишено без змін."
При цьому суди, без встановлення обставин того, чи є Товариство з обмеженою відповідальністю "УК "Нова якість "Благоустрій" виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів (великогабаритних та ремонтних) на території м. Черкаси на момент звернення АМК з позовною заявою дійшли передчасного висновку про невиконання відповідачем пункту 5 резолютивної частини Рішення АМК.
Отже, підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку, знайшли часткове підтвердження.
Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 86 та 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за неповного і не всебічного дослідження обставин справи (частина третя статті 310 ГПК України), та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, що імперативно визначені статтею 300 ГПК України, унеможливлюють ухвалення остаточного рішення у цій справі.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи № 925/1263/24 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд звертає увагу на необхідність з'ясування фактичних обставин справи із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України - судові рішення попередніх інстанцій скасувати, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судові витрати
За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо судових витрат у ній.
Керуючись статтями 296, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 925/1263/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 925/1263/24 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити.
3. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі № 925/1263/24 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос