30 вересня 2025 року
м. Київ
Справа № 914/2840/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 4605/2025)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025
у складі колегії суддів: Матущак О. І. - головуючий, Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.
у справі № 914/2840/21
за заявою боржника ОСОБА_1
про неплатоспроможність фізичної особи,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 18.08.2025 відмовив у відкритті касаційного провадження у частині оскарження ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Львівської області від 19.03.2025 та відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025.
Перед Верховним Судом у цій справі постало питання правомірності відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою з підстав неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення
Обставини справи
1. У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2840/21 за заявою боржника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржник, скаржник) про неплатоспроможність.
2. Господарський суд Львівської області ухвалою від 02.11.2021, зокрема, відкрив провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ; ввів процедуру реструктуризації боргів боржника; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначив керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 абітражного керуючого Гупала Тараса Вальдемаровича.
3. Суд першої інстанції постановою від 06.09.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023, зокрема, у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про закриття провадження у справі відмовив; затвердив звіт арбітражного керуючого Гупала Тараса Вальдемаровича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за виконання повноважень керуючого реструктуризацією; ОСОБА_1 визнав банкрутом і ввів процедуру погашення боргів боржника.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 13.06.2023 за результатами розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та на постанову Господарського суду Львівської області від 06.09.2022 у справі оскаржувані судові рішення скасував, справу направив на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
5. Господарський суд Львівської області ухвалою від 19.03.2025 задовольнив клопотання Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (в подальшому перейменоване АТ "Акцент-БАНК") про закриття провадження у справі; припинив процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією Дорожкіна Василя Костянтиновича; скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2021 у справі; провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрив; задовольнив клопотання арбітражного керуючого Дорожкіна Василя Костянтиновича про стягнення з ОСОБА_1 на його користь Дорожкіна Василя Костянтиновича 75 795,00 грн.
6. Суд першої інстанції з встановлених обставин ненадання боржником повних і достовірних відомостей щодо його майна, доходів та витрат, дійшов висновку про недобросовісну поведінку боржника та відсутність саме внаслідок такої поведінки погодженого ним і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів зі спливом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації у цій справі, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі на підставі частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
7. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.06.2025 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.03.2025 у справі № 914/2840/21.
8. Колегія суддів суду апеляційної інстанції в ухвалі вказала, що вважає неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки таке зумовлене суб'єктивною поведінкою боржника, а не об'єктивними обставинами, і тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.03.2025 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 914/2840/21.
10. У касаційній скарзі у частині оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 скаржник зазначає, що вважає оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції незаконною і необґрунтованою і посилається, зокрема, на те, що:
- повний текст ухвали Господарського суду Львівської області від 19.03.2025 складено 24.03.2025;
- апелянт ( ОСОБА_1 ) побачив повний текст вказаної ухвали лише 03.04.2025;
- скаржник не був присутній у судовому засіданні 19.03.2025;
- адвокат ОСОБА_1 Винниченко М. П. в період з 24.03.2025 по 02.04.2025 року перебував у відпустці.
11. ОСОБА_1 вказує, що "Колегія апеляційного суду не бере до уваги жодні аргументи апелянта, не розглядає його клопотання щодо продовження строку на усунення недоліків".
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Предметом касаційного перегляду з урахуванням ухвали Верховного Суду від 18.08.2025 є ухвала суду апеляційної інстанції від 03.06.2025 про відмову скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску такого строку.
14. Західний апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 16.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 19.03.2025 залишив без руху та постановив усунути недоліки скарги шляхом, зокрема, надання доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
15. Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
16. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 ГПК України).
17. Згідно з цією нормою суд апеляційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
18. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
19. Скорочена ухвала (вступна та резолютивна частини) Господарського суду Львівської області від 19.03.2025 проголошена у судовому засіданні без участі ОСОБА_1 або його представника.
20. Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 242 ГПК України У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення; учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
21. Згідно із частиною одинадцятою статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі винятково за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
22. Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України: днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2); якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац другий).
23. Як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, оскаржувану ухвалу в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 24.03.2025 о 21:55, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Водночас відповідно до довідки датою отримання судом інформації про доставку документа в кабінет Електронного суду є 25.03.2025 (о 08:15).
24. Приписами статті 116 ГПК України передбачено, зокрема, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частини перша, четверта).
25. З огляду на вказане останнім днем строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.03.2025 було 04.04.2025, про що також зазначив суд апеляційної інстанції у оскаржуваній ухвалі.
26. Скаржник подав апеляційну скаргу до Західного апеляційного адміністративного суду 11.04.2025.
27. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 вказує, що ознайомився з повним текстом оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 19.03.2025 через електронну пошту лише 03.04.2025, що не підтверджує обставин неможливості звернення до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк.
28. Щодо посилання скаржника на перебування у відпустці законного представника Винниченка М. П. в період з 24.03.2025 до 02.04.2025, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржник не надав належних доказів, які би підтверджували те, що адвокат перебував у відпустці.
29. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що касаційна скарга та матеріали справи не містять підтвердження перебування представника скаржника Винниченка М. П. у відпустці в період з 24.03.2025 до 02.04.2025.
30. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
31. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
32. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
33. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із апеляційною скаргою, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
34. Проте саме лише посилання скаржника на ознайомлення з повним текстом судового рішення пізніше, ніж копія такого рішення доставлена в електронний кабінет учасника справи, без обґрунтування поважності причин неможливості ознайомлення з таким рішенням та подачі апеляційної скарги у строк, визначений процесуальним законом, не може вважатися належним обґрунтуванням причин пропуску такого строку.
35. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки таке зумовлене суб'єктивною поведінкою боржника, а не об'єктивними обставинами.
36. За оцінкою Верховного Суду, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
37. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
38. У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" Суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
39. Відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.
40. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
41. Верховний Суд виходить з того, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
42. Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України").
43. З аналізу практики Європейського суду з прав людини також вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії").
44. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
45. Звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
46. Надавши належну оцінку доводам ОСОБА_1 , наведеним в обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 19.03.2025 у справі № 914/2840/21, Західний апеляційний господарський суд не встановив наявності об'єктивно непереборних та пов'язаних з дійсними істотними труднощами обставин, що перешкоджали ОСОБА_1 звернутися з апеляційною скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
47. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги у частині оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 не підтвердилися.
48. Водночас касаційний суд не надає оцінку доводам касаційної скарги щодо правомірності ухвали суду першої інстанції від 19.03.2025 про закриття провадження у справі, оскільки вона не є предметом цього касаційного перегляду.
49. При цьому Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення Європейський суд з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення Європейський суд з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
50. Колегія суддів суду касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
52. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
53. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.
54. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
55. Оскільки ухвалою від 18.08.2025 Верховний Суд відстрочив ОСОБА_1 за його клопотанням сплату судового збору до закінчення перегляду ухвали суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, судовий збір у сумі 2 422,40 грн слід стягнути до Державного бюджету.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 у справі № 914/2840/21 залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету судовий збір за подання касаційної скарги у справі № 914/2840/21 у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
4. Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік