24 вересня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/5518-б/23 (926/2334/25)
Суддя Господарського суду Чернівецької області Бутирський Андрій Анатолійович,
при секретарі Нікітюк Є.В.,
розглянувши матеріали за позовом
ОСОБА_1 , с. Вапнярка, Одеського району, Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Ойл Трейд», м. Чернівці
за участі представників сторін:
від позивача - Стойкова М.Д. - адвокат (ордер: серія ВН № 1525482)
від відповідача - не з'явився
про стягнення заборгованості в сумі 596697,14 грн.
ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ “Вектор Ойл Трейд», в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 596697,14 грн., з них: 74865,00 грн. заборгованості по заробітній платі, 34621,44 грн. компенсації за невикористану відпустку, 1505,34 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, 485705,36 грн. середнього заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні сум.
У провадженні Господарського суду Чернівецької області знаходиться справа №926/5518-б/23 про банкрутство ТОВ “Вектор Ойл Трейд». Зазначена справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, яка введена постановою Господарського суду Чернівецької області області від 15.07.2024 р., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Козія В.Ю.
Ухвалою суду від 25.07.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в межах справи про банкрутство №926/5518-б/23 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 13.08.2025 р.
Ухвалою від 13.08.2025 р. розгляд справи відкладено на 03.09.2025 р.
У судовому засіданні 03.09.2025 р, оголошено перерву до 22.09.2025 р. з подальшим оголошенням перерви до 24.09.2025 р.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
ОСОБА_1 в період з 21.08.1999 року по 10.12.2020 року працювала на посаді головного бухгалтера на ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД».
Однак, під час роботи на ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» ОСОБА_1 нараховувалась, але не виплачувалась заробітна плата в повному обсязі.
Станом на 10.12.2020 року у підприємства рахується заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 109 486,44 грн., в т.ч. компенсація за невикористані 56 днів відпустки.
Враховуючи невиплату ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» ОСОБА_1 заробітної плати за період з червня 2020 року по грудень 2020 року, ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» має сплатити, на думку позивача, 1505,34 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, 485705,36 грн. середнього заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні сум.
Відповідач проти позову заперечує, виходячи з такого.
До 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відтак, з врахування триваючих в часі правовідносин - строк на пред'явлення даного позову слід рахувати наступним чином: з 20.07.2022 року (перший день), а фактично останнім днем на подання позову є 20.10.2022 року (перший день четвертого місяця).
Позивач подав клопотання про витребування доказів від ПАТ «МТБ Банк», проте у судовому засіданні 03.09.2025 р. просив згадане клопотання не розглядати і залишити без розгляду.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд
ОСОБА_1 в період з 21.08.1999 року по 10.12.2020 року працювала на посаді головного бухгалтера на ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 30542756).
10.12.2020 року ОСОБА_1 була звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» за угодою сторін згідно п.1. ст.36 Кодексу законів про працю України.
Під час роботи на ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» ОСОБА_1 нараховувалась, але не виплачувалась заробітна плата в повному обсязі, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, які містяться в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та довідками від 10.12.2020 року вих. № 10/12-05 та вих.№ 10/12-02, виданими ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» в день звільнення позивача.
Так, згідно довідки ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» від 10.12.2020 року вих. № 10/12-05, виданої ОСОБА_1 , остання працювала на посаді головного бухгалтера з 21.08.1999 року (наказ № 3 від 21.08.1999 р.) по 10.12.2020 р. (наказ № 49/12-Зв від 10.12.2020 р.), і її заробітна плата згідно штатного розкладу складала 17 000,00 грн. в місяць. Станом на 10.12.2020 року у підприємства рахується заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 109 486,44 грн., в т.ч. компенсація за невикористані 56 днів відпустки, а саме:
- за червень 2020 року - 13685,00 грн.;
- за липень 2020 року - 13685,00 грн.;
-за серпень 2020 року - 13685,00 грн.;
-за вересень 2020 року - 13685,00 грн.;
-за жовтень 2020 року - 13685,00 грн.;
-за листопад 2020 року - 4025,00 грн.;
-за грудень 2020 року - 2415,00 грн.;
-компенсація за невикористану відпустку - 34621,44 грн.
Ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Строки виплати заробітної плати врегульовані статтею 115 Кодексу законів про працю України, згідно ч. 1 якої заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно статті 49 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Також статтею 83 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Отже, враховуючи те, що спірні правовідносини виникли 10 грудня 2020 року (день звільнення з роботи), що підтвердив позивач, то застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судовим слуханням встановлено, що ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» не виплатило ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 109 486,44 грн., що не оспорюється відповідачем, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути 109 486,44 грн. заборгованості по заробітній платі.
Аналогічно у питанні щодо обчислення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у період до 19 липня 2022 року необхідно застосовувати приписи статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року і не передбачала строкових обмежень, а тому має бути застосований також принцип співмірності.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст.117 КЗпП України в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст.ст. 2,3,4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року «Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» (надалі по тексту «Порядок»). Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.
Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.
Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, враховуючи вказане, а також невиплату ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» ОСОБА_1 заробітної плати за період з червня 2020 року по грудень 2020 року, ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» має сплатити середній заробіток за весь час затримки виплати та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої заробітної плати.
При цьому, як вбачається зі змісту, характеру, мети та призначення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вони не можуть нараховуватись та стягуватись одночасно за один і той самий період часу на невиплачену заробітну плату. Відтак, до моменту звільнення позивача на розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати підлягає нарахуванню відповідна компенсація, а після звільнення позивача у зв'язку із не проведенням із нею повного розрахунку підлягає нарахуванню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи вищевикладене, розмір компенсації втрати частини заробітної плати за період червень-грудень 2020 року, у зв'язку із порушенням строків її виплати ОСОБА_1 , дорівнює 1505,34 грн., в тому числі:
- компенсація за невиплачений дохід за червень 2020 року: 13685,00 грн. (заробітна плата за червень 2020 року після утримання податків і обов'язкових платежів) х 1.02 (сукупний індекс інфляції/споживчих цін за липень-листопад 2020 року) - 13 685,00 = 273,70 грн.;
- компенсація за невиплачений дохід за липень 2020 року: 13685,00 грн. (заробітна плата за липень 2020 року після утримання податків і обов'язкових платежів) х 1.026 (сукупний індекс інфляції/споживчих цін за серпень-листопад 2020 року) - 13 685,00 = 355,81 грн.;
- компенсація за невиплачений дохід за серпень 2020 року: 13685,00 грн. (заробітна плата за серпень 2020 року після утримання податків і обов'язкових платежів) х 1.028 (сукупний індекс інфляції/споживчих цін за вересень-листопад 2020 року) - 13 685,00 = 383,18 грн.;
- компенсація за невиплачений дохід за вересень 2020 року: 13685,00 грн. (заробітна плата за вересень 2020 року після утримання податків і обов'язкових платежів) х 1.023 (сукупний індекс інфляції/споживчих цін за жовтень-листопад 2020 року) - 13 685,00 = 314,75 грн.;
- компенсація за невиплачений дохід за жовтень 2020 року: 13685,00 грн. (заробітна плата за жовтень 2020 року після утримання податків і обов'язкових платежів) х 1.013 (індекс інфляції/споживчих цін за листопад 2020 року) - 13 685,00 = 177,90 грн.
Відтак, з відповідача слід стягнути 1505,34 грн. компенсації втрати частини заробітної плати за період червень-грудень 2020 року, у зв'язку із порушенням строків її виплати.
Для розрахунку розміру середньої заробітної плати має бути врахований розмір виплат за жовтень-листопад 2020 року (61 календарний день), оскільки звільнення відбулось 10 грудня 2020 року та повний розрахунок мав бути проведений в цей день.
Враховуючи те, що нараховані ОСОБА_1 виплати за жовтень-листопад 2020 року, без урахування податків, дорівнюють 17 710,00 грн. (13685 + 4025), розмір середньої заробітної плати дорівнює 290,32 грн. в день (17710 грн. / 61 (кількість днів у періоді) = 290,32 грн.).
Період, за який має бути нарахований середній заробіток: з 11.12.2020 року по 10.07.2025 року включно, що дорівнює 1673 дні.
Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки належних звільненій ОСОБА_1 сум, тобто за період з 11.12.2020 року по 10.07.2025 року включно, становить 480 189,28 грн. (1673 х 290,32 грн. = 485 705,36).
Однак, ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, до 98494,66 грн., враховуючи те, що: стосовно відповідача ухвалою від 05.02.2024 р. відкрито провадження у справі про банкрутство; заявлений позивачем розмір відшкодування (485 705,36 грн.) значно перевищує суму невиплаченої заробітної плати (109 486,44 грн.), що є не співмірним; позивач більше чотирьох років не звертався із позовом до суду про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище.
Судові витрати віднести пропорційно на сторони.
Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Ойл Трейд», код ЄДРПОУ 30542756, вул. Шевченка, 28/211, м. Чернівці на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 - 109 486,44 грн. заборгованості по заробітній платі, 1505,34 грн. компенсації втрати частини заробітної плати, 98494,66 грн. середнього заробітку та 3142,30 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.09.2025 р.
СуддяА.А. Бутирський