29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"18" вересня 2025 р. Справа № 924/798/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Жиромська А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТЕ КОЛОССЯ 2017" Хмельницький район, с. Гриценки
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІЙНИЙ КРАЙ", м. Хмельницький
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , м. Тернопіль
про стягнення 3 021 036,77 грн. основного боргу та 433 927,47 грн. пені
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Тулін Р. А. в режимі ВКЗ
від третьої особи - не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
08.08.2025р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТЕ КОЛОССЯ 2017" Хмельницький район, с. Гриценки до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІЙНИЙ КРАЙ", м. Хмельницький про стягнення 3 021 036,77 грн. основного боргу та 433 927,47 грн. пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 13.08.2025р. відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 04.09.2025р.
Ухвалою від 03.09.2025р. залучено до участі у справі №924/798/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
У підготовчому засіданні 04.09.2025р. постановлено ухвалу, без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 14:30 год. 11.09.2025р.
Ухвалою від 11.09.2025р. закрито підготовче провадження у справі №924/798/25. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11:30 год. «18» вересня 2025 року.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав зазначених у поданому відзиві.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
30.10.2204р. між ТОВ "ЗОЛОТЕ КОЛОССЯ 2017" (Поклажодавець) та ТОВ "ОЛІЙНИЙ КРАЙ" (Зберігач) було укладено договір про надання послуг відповідального зберігання від №1-10/2024 (Договір відповідального зберігання).
Згідно п.3.1. Договору відповідального зберігання передача товару на відповідальне зберігання здійснюється за товарно-транспортною накладною та актом приймання-передачі товару.
Крім цього, для перевезення товару ТОВ "ЗОЛОТЕ КОЛОССЯ 2017" та ФОП Ільчук І.Ю. укладено договір - заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 10.10.2024р. №10-2024р.
На виконання п.1.1. Договору, згідно товаротранспортних накладних: №1 від 05.12.2024р., №2 від 05.12.2024р., №3 від 08.12.2024р., №5 від 12.12.2024р., №6 від 19.12.2024р., №7 від 20.12.2024р., №8 від 21.12.2024р., №9 від 21.12.2024р., №10 від 03.01.2025р., №2 від 09.11.2024, №3 від 10.11.2024р., №4 від 10.11.2024р., №5 від 10.11.2025р. Поклажодавець передав Зберігачу товар.
Відповідно до договору поставки від 20.01.2025р. №012025/8 та видаткових накладних №1 від 22.01.2025р., №5 від 14.03.2025р., №6 від 19.03.2025р., №9 від 28.05.2025р. ТОВ "ЗОЛОТЕ КОЛОССЯ 2017" (Постачальник) поставив ТОВ "ОЛІЙНИЙ КРАЙ" (Покупець) товар, а саме: насіння соняшника на загальну суму 8 153 335,61 грн. в т.ч. ПДВ.
Позивачем у зв'язку з постачанням товару ТОВ "Олійний край" зареєстрував податкові накладні в ЄРПН, що підтверджується податковими накладними №2 від 22.01.2025р., №6 від 14.03.2025р., № 7 від 19.03.2025р., № 10 від 28.05.2025р. та квитанціями про їх реєстрацію від 07.02.2025р, 21.03.2025р., 31.03.2025р., від 16.06.2025р.
Згідно п.5.1 договору Поставки Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування 86 % вартості товару на поточний рахунок постачальника не пізніше 15-го календарного дня з дня поставки Товару та/або з дня оформлення видаткової накладної на товар та 14% вартості товару не пізніше 3-го календарного дня з моменту реєстрації податкової накладної.
Згідно платіжних інструкцій, доданих до позовної заяви, відповідач здійснив часткову оплату за товар в сумі - 5 132 299,42 грн.
Відповідно до п.6.1 договору Поставки у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п.5.1 договору, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.
Оскільки заборгованість за договором відповідачем у повному обсязі не погашена, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача у примусовому порядку 3 021 036,77 грн. основного боргу та 433 927,47 грн. пені.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "ЗОЛОТЕ КОЛОССЯ 2017", як постачальником, та ТОВ "ОЛІЙНИЙ КРАЙ", як покупцем, укладено договір поставки №012025/8 від 20.01.2025р., відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплати його.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони у п. 5.1 Договору визначили, що Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування 86 % вартості товару на поточний рахунок постачальника не пізніше 15-го календарного дня з дня поставки Товару та/або з дня оформлення видаткової накладної на товар та 14% вартості товару не пізніше 3-го календарного дня з моменту реєстрації податкової накладної.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 8 153 335,61 грн. в т.ч. ПДВ., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також складеними та зареєстрованими позивачем податковими накладними.
Відповідачем, у свою чергу, сплачено позивачу всього 5 132 299,42 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар, яка залишилась несплаченою, становить 3 021 036,77 грн.
Доказів, які би спростовували наявність заборгованості у зазначеному розмірі суду не подано.
З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення 3 021 036,77 грн. заборгованості підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 433 927,47 грн. пені.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Виходячи зі змісту ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони у договорі узгодили, що у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п.5.1 договору, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов'язання, погодження між сторонами умов про відповідальність у вигляді пені, позивач має право на нарахування та стягнення означеної штрафної санкції.
Проаналізувавши та перевіривши складений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, суд вважає їх арифметично правильними, обґрунтованими.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 433 927,47 грн. пені підлягають задоволенню.
Доказів, які би спростовували заявлений до стягнення розмір пені, контрозрахунку нарахувань суду не подано.
Посилання відповідача на недійсність договору поставки №012025/8 від 20.01.2025, суд оцінює критично, з огляду на презумпцію правомірності правочину, передбачену ст. 204 ЦК України та відсутність доказів про визнання такого договору недійсним в судовому порядку.
Водночас судом звертається увага, що відповідно до положень ст. 237 ГПК України, суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Окрім того судом зважається, що положеннями ч.1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2018 у справі №910/1163/17, від 25.04.2018 у справі №910/9915/17, від 10.04.2018 у справі №910/11079/17, від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20 дійшов висновку, що зі змісту норми ч. 1 ст. 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Отже, факт прийняття товару та здійснена відповідачем, як юридичною особою, його часткова оплата, свідчить про подальше схвалення правочину відповідачем. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду вміщеними в постанові від 05.12.2023 у справі №924/92/23.
Також щодо посилань відповідача на положення статуту про необхідність прийняття рішення зборів 75% від загальної кількості засновників товариства, судом звертається увага, на те що ОСОБА_1 у своїй заяві про вступ у справу як третьої особи (від 25.08.2025р.) посилався на акт приймання-передачі 100% частки в статутному капіталі ТОВ "Олійний край" від 20.02.2025р., з якого вбачається, що на момент укладення спірного договору був лише один учасник товариства, який відчужив свою частку в статутному капіталі (100%) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (по 50%).
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 74, 86, 129, 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІЙНИЙ КРАЙ" (29025, вул. Романа Шухевича, 8/7-В, м. Хмельницький, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 43617830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТЕ КОЛОССЯ 2017" (31015, вул. Покровська, 23-А, с. Гриценки, Хмельницький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 41403340) - 3 021 036,77 грн. (три мільйони двадцять одна тисяча тридцять шість гривень 77 коп.) основного боргу, 433 927,47 грн. (чотириста тридцять три тисячі дев'ятсот двадцята сім гривень 47 коп.) пені, 41 459,57 грн. (сорок одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 57 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 29.09.2025р.
Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.
Суддя І.В. Заярнюк