8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2558/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоряна Нива" (63640, Харківська обл., Шевченківський р-н, с. Семенівка, вул. Верьовкіна, 6);
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селаб» (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31),
про стягнення коштів у розмірі 31 215, 94 грн
без виклику учасників справи
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоряна Нива", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Селаб", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 31 215, 94 грн за період з 03.04.2025 по 10.07.2025 за договором поставки сільськогосподарської продукції від 14.03.2024 №14-03-3. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повної та своєчасної поставки товару.
Ухвалою господарського суду від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2558/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався.
Оскільки відповідач, в порушення ст. 6 ГПК України, не зареєстрований в системі "Електронний Суд", з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2025 була повернута до суду без вручення адресатові, з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером 0610271129095.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Отже, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно частин 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/2559/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Ч. 4 ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
14.03.2025 між ТОВ "Зоряна Нива" (покупець за договором, позивач) та ТОВ "Селаб" (постачальник за договором, відповідач) був укладений договір поставки №14-03-3, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується продати (поставити) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зернові та олійні культури. Кількість, асортимент та якість товару визначається специфікацією, що є невід'ємною частиною договору.
Поставка товару здійснюється окремими партіями. Окремою партією товару за цим договором вважається кількість товару, що зазначена у відповідній специфікації. Строк поставки товару, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях до даного договору.
Датою поставки товару та переходу права власності від постачальника до покупця вважається дата оформлення видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної та підписання уповноваженими представниками сторін.
Строк поставки товару, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях до даного договору (п. 2.2; 2.3 договору).
Відповідно до розділу 4 договору, умови оплати кожної партії товару та ціна, узгоджуються додатково перед кожною поставкою партії товару та зазначаються окремо в специфікації до цього договору. Остаточна вартість товару може визначатись за наслідком перерахунку ціни на партію товару, здійсненого на підставі даних отриманих за результатами визначення якості лабораторією покупця, про що покупцем складається акт перерахунку ціни в довільній формі, який підписується постачальником протягом 3-x календарних днів від дати пред'явлення покупцем.
Відповідно до п. 5.4 договору поставки сільськогосподарської продукції від 14 березня 2025 року № 14-03-3 за прострочення поставки товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки.
На виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції від 14.03.2025 № 14-03-3 між сторонами спору складено специфікацію від 19.03.2025 № 1, за умовами якої відповідач зобов'язаний здійснити поставку сої в кількості 240 000 кг на загальну суму 3 684 000, 00 грн в строк протягом 15 робочих днів з моменту складення специфікації.
Згідно з п. 4 даної специфікації, умови оплати товару: оплата в розмірі 100 % від суми поставки товару здійснюється покупцем протягом 5-х банківських днів з моменту поставки продукції.
Ця специфікація є невід'ємною частиною договору поставки сільськогосподарської продукції № 14-03-2 від 14.03.2025, інші пункти договору залишаються без змін.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказує, що на виконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції від 14 березня 2025 року № 14-03-3 на момент подання позову позивач здійснив оплату товару на користь відповідача на загальну суму 3 731 007, 90 грн, що підтверджується платіжними банківськими документами. В той же час відповідач протягом встановленого строку здійснив поставку товару на суму 3 359 752, 80 грн, що спричинило порушення зобов'язання з поставки товару на суму 371 255, 10 грн, через що позивачем нараховано відповідачу до стягнення пеню у розмірі 31 215, 94 грн за період з 03.04.2025 по 10.07.2025.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору поставки № 14-03-3 від 14.03.2025 було сплачено відповідачу 3 731 007, 90 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.
Як вказує позивач, в порушення умов договору № 14-03-3, відповідачем поставлено товар на суму 3 359 752, 80 грн, на підтвердження чого посилається на надані до матеріалів справи видаткові накладні:
- видаткова накладна № 2503/3с від 25.03.2025 на суму 424 841, 95 грн,
- видаткова накладна № 2503/2с від 25.03.2025 на суму 414 109, 05 грн,
- видаткова накладна № 2503/1с від 25.03.2025 на суму 370 211, 30 грн,
- видаткова накладна № 2403/2с від 24.03.2025 на суму 350501, 90 грн,
- видаткова накладна № 2403/1с від 24.03.2025 на суму 409 568, 70 грн,
- видаткова накладна № 2103/1с від 21.03.2025 на суму 457 353, 23 грн,
- видаткова накладна № 2003/2с від 20.03.2025 на суму 395 032, 25 грн,
- видаткова накладна № 2003/1с від 20.03.2025 на суму 395 054, 35 грн,
- видаткова накладна № 1903/1с від 19.03.2025 на суму 146 000, 00 грн.
Натомість, як встановлено судом, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками постачальника (відправника - ТОВ "Селаб") та покупця (вантажоодержувача - ТОВ "Зоряна Нива"), а саме:
- товарно-транспортна накладна від 19.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 9 511 кг;
- товарно-транспортна накладна від 20.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 25 541 кг;
- товарно-транспортна накладна від 20.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 25 735 кг;
- товарно-транспортна накладна від 21.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 29 795 кг;
- товарно-транспортна накладна від 24.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 26 682 кг;
- товарно-транспортна накладна від 24.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 22 834 кг;
- товарно-транспортна накладна від 25.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 24 118 кг;
- товарно-транспортна накладна від 25.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 26 983 кг;
- товарно-транспортна накладна від 25.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 27 677 кг;
- товарно-транспортна накладна від 26.03.2025 на перевезення вантажу (соя) у кількості - 24 186 кг.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, що містяться у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 914/1563/18, належним доказом поставки товару є підписана позивачем товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна. Обов'язок з оплати поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки. Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідні правові висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 910/14371/18 та від 24 січня 2019 року у справі № 924/234/18.
Отже надані позивачем товарно-транспортні накладні свідчать про поставку відповідачем товару на загальну суму 3 731 007, 90 грн у строк, визначений умовами спірного договору та специфікацією.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ст. 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Як встановлено судом, відповідачем було поставлено товар на суму, яка була оплачена позивачем та в межах строку, обумовленого спірним договором та специфікацією до нього, а отже відповідач не є таким, що прострочив виконання взятих на себе зобов'язань.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених п. 5.4 договору, а тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 252 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоряна Нива" (63 640, Харківська область, Шевченківський район, с. Семенівка, вул. Верьовкіна, 6, код ЄДРПОУ 39417946).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Селаб" (61012, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31, код ЄДРПОУ 45904719).
Повне рішення складено 29.09.2025
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2558/25