вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/692/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., за участю секретаря судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Енерджи"
до відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сарненська міська рада
про стягнення в сумі 787 017 грн. 28 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Описова частина:
29 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард Енерджи" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сарненська міська рада про стягнення в сумі 787 017 грн. 28 коп.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/692/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Енерджи" до відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сарненська міська рада про стягнення в сумі 787 017 грн. 28 коп., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче судове засідання на 16 вересня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 серпня 2025 року виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року у справі № 918/692/25. В ухвалі Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2025 року у справі № 918/692/25 пункт 3 резолютивної частини викласти в наступній редакції: "3. Призначити підготовче судове засідання на "16" вересня 2025 р. об 13:00 год.".
20 серпня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від третьої особи надійшла заява, в якій останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2025 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/6920/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Енерджи" до відповідача Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сарненська міська рада про стягнення в сумі 787 017 грн. 28 коп. та призначено розгляд справи № 918/692/25 до судового розгляду по суті на 30 вересня 2025 року.
В судове засідання 30 вересня 2025 року учасник процесу не забезпечили явку уповноважених представників.
Окрім того, слід зазначити, що відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору. Суд зазначає, що Комунальне підприємство "Сарнитеплосервіс" повідомлене про розгляд справи № 918/692/25 про, що свідчить наявність зареєстрованого електронного кабінету - електронний суд.
З огляду на викладене, Комунальне підприємство "Сарнитеплосервіс" вважається повідомленим про розгляд справи № 918/692/25 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до яких, судом всебічно і повно з'ясовано всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Мотивувальна частина:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі № 918/1197/24 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул. Кулікова, ідентифікаційний код 35132153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Енерджи" (08061, Київська область, Фастівський район, с.Ясногородка, вул. Підліска 32А, ідентифікаційний код 45528580) 1 334 579 (один мільйон триста тридцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 40 коп заборгованості та 20 018 (двадцять тисяч вісімнадцять) грн 69 коп судового збору.
На виконання рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі № 918/1197/24, 10 березня 2025 року було видано наказ на примусове виконання рішення.
Постановою Відділу примусових виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області ЗМУ Міністерства юстиції від 03.06.25р. ВП № 78162519 відкрито виконавче провадження з виконання наказу суду № 918/1197/24 виданого 10.03.25 року.
Вказана сума 787017,28 грн. є простроченим грошовим зобов'язанням відповідача, оскільки облік строку виникнення зобов'язання розпочався з моменту відкриття виконавчого провадження.
Оскільки рішення господарського суду Рівненської області від 11.02.2025 у справі № 918/1197/24 не виконане, керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував за період з 02.12.2022 року по 18.07.2025 року 349 092,46 грн. - інфляційних втрат, 105 194, 07 грн. - 3% річних та 332 730,75 грн. - пені та на підставі викладеного просить суд стягнути компенсаційні витрати.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд бере до уваги, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, враховуючи встановлені Господарським судом Рівненської області в рішенні від 11 лютого 2025 року у справі № 918/1197/24 обставини, пов'язані з виконанням договору купівлі-продажу від 25 липня 2022 року № 0807/22, які мають преюдиційне значення для розгляду справи, а тому ці факти повторного доведення не потребують.
У справі № 918/1197/24 позивачем було заявлено до стягнення 1 334 579 грн 40 коп.
В даній справі позивачем у зв'язку з простроченням боргу відповідачем відповідно до 8.1.-8.2. договору купівлі-продажу від 25 липня 2022 року № 0807/22 та ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 105 194 грн 07 коп., інфляційних втрат в розмірі 349 092 грн 46 коп. та пені в розмірі 332 730 грн 75 коп. за період з 02.12.2022 року по 18.07.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов'язання (судового рішення).
Отже, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України, рішення суду не є підставою для припинення зобов'язання.
З аналізу вказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Таку позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 04.06.2019 у справі № 916/190/18), а згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, наявність рішення Господарського суду Рівненської області, яким стягнуто з відповідача заборгованість, що набрало законної сили, ніяким чином не припиняє зобов'язання відповідача щодо оплати заявленої заборгованості та не позбавляє позивача права вимагати сплати інфляційних втрат та відсотків річних, передбачених договором та ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь період прострочення основного зобов'язання.
Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних і встановлено, що такий є арифметично вірним та підставним, так як боргові періоди визначені позивачем вірно.
Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 ЦК України. Стягнення відсотків річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, позивач має право на стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, які заявлено ним до стягнення з відповідача.
Відтак, нараховані позивачем інфляційні втрати та відсотки річних підлягають задоволенню.
Крім того, через прострочення виконання боргу відповідачем, позивач нарахував для відповідача пеню за період з 02.12.2022 року по 02.06.2023 року в загальній сумі 332 730 грн 75 коп.
Щодо вказаного нарахування пені, суд вказує на наступне.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
З вищенаведених положень законодавства слідує те, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Аналогічний висновок викладено у пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Із матеріалів даної справи та із діловодства спеціалізованого господарського суду, а саме судової справи № 918/1197/24 вбачається що, договором купівлі-продажу від 25 липня 2022 року № 0807/22 такий вид відповідальності відповідача за порушення строків оплати поставленої продукції як пеня не передбачений. В той же час, жодною нормою законодавства не визначено обов'язок та умови сплати пені за порушення строку оплати поставленої продукції.
Зважаючи на те, що договором та положеннями законодавства не передбачено ні обов'язку Відповідача сплатити пеню за порушення строків оплати поставленої продукції, ні розміру такої пені, то в даному випадку нарахування її позивачем є безпідставним.
Враховуючи вказане, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 332 730 грн 75 коп., як недоведеній та безпідставній.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вказане суд задовольняє позов частково та стягує з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Енерджи" 349 092 грн 46 коп. - інфляційні збитки, 105 194 грн 07 коп. - 3% річних.
Суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 332 730 грн 75 коп. пені, як безпідставної та недоведеної.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 805 грн. 26 коп., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 6 814 грн. 30 коп. відповідно до пропорційного розміру задоволених позовних вимог, решта судового збору покладається на позивача у зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (34500, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Кулікова, буд. 7, ЄДРПОУ 35132153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Енерджи" (08061, Київська обл., Фастівський р-н, с. Ясногородка, вул. Підлісна, 32А, ЄДРПОУ 45528580) 105 194 (сто п'ять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 07 коп. - 3% річних, 349 092 (триста сорок дев'ять тисяч дев'яносто два) грн. 46 коп. - інфляційних втрат та 6 814 (шість тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 30 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2025 року.
Суддя Вадим Торчинюк