65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2406/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.
За участю секретаря судового засідання: Волкової Ю.О.
За участі представників сторін:
від позивача: Калініченко С.М.
від відповідача: не з'явився;
розглянувши справу №916/2406/25
За позовом: Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі»
до відповідача: Міського комунального підприємства “Одеська теплоелектроцентраль №2»
про стягнення 5 321 183,32 грн,
19.06.2025 Акціонерне товариство “ДТЕК Одеські електромережі» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Міського комунального підприємства “Одеська теплоелектроцентраль №2» про стягнення 5 321 183,32 грн, з яких: заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі - 4 288 276,80 грн; 3% річних за заборгованість з послуг по розподілу у сумі - 210 994,23 грн; інфляційні втрати на заборгованість за послуги з розподілу у сумі - 632 602,31 грн; заборгованість за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії у розмірі - 163 250,92 грн; 3% річних на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії - 6 677,36 грн; інфляційних втрат на заборгованість за послуги з перетікання реактивної електроенергії - 19 381,70 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання Міським комунальним підприємством “Одеська теплоелектроцентраль №2» своїх зобов'язань за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у частині повної та своєчасної оплати.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 23.06.2025 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №916/2406/25 та справу постановив розглядати у порядку загального позовного провадження.
25.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, а 10.07.2025 - відповідь на відзив.
Відповідь на відзив містить заяву позивача про закриття провадження у справі в частині 30 100,00 грн у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки відповідач сплатив заборгованість на вказану суму.
Представник відповідача направив до суду клопотання від 20.08.2025, у якому просив провести підготовче засідання без його участі, проти закриття піготовчого провадження не заперечує.
У підготовчому засіданні 20.08.2025 представник позивача підтримав про закриття провадження у справі в частині 30 100,00 грн.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 20.08.2025 заяву АТ “ДТЕК Одеські електромережі» задовольнив, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 30 100,00 грн закрив, повернув позивачу частину сплаченого судового збору у розмірі 361,20 грн.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 20.08.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи призначив справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 17 вересня 2025 року об 11-00 год.
У судовому засіданні 17.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 219 ГПК України, оголосив дату та час його проголошення на 24.09.2025 об 11-30.
У судовому засіданні 24.09.2025 суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів.
23.10.2007 ВАТ «ЕК Одесаобленерго» (Постачальник) та Міське комунальне підприємство «Одеська теплоелектроцентраль №2» (Споживач) уклали Договір про постачання електричної енергії за № 688, за умовами п. 1 якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величина якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» між Постачальником та Споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до Договору.
11.09.2020 проведено зміну найменування ВАТ «ЕК Одесаобленерго» на АТ "ДТЕК Одеські електромережі", що підтверджується випискою та статутом.
АТ "ДТЕК Одеські електромережі" на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1345 від 06.11.2018 провадить господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Одеської області.
Позивач вказує, що у зв'язку зі змінами у законодавстві України у сфері електроенергетики, АТ "ДТЕК Одеські електромережі" припинило діяльність з постачання електричної енергії та з 01 січня 2019 року почало функціонувати як оператор системи розподілу, надаючи відповідачу протягом 2023-2025 років послуги з розподілу та перетікання реактивної електричної енергії.
За посиланнями позивача, відносини виникли між сторонами у справі виходячи з виконання зобов'язань на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил (абз. 1 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (абз. 2 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).
Відповідно до абз. 2 п. 2.1.7 ПРРЕЕ, фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Позивач зазначає, що оскільки відповідач споживає електричну енергію, то він приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного за посиланням: https://www.dtek-oem.com.ua/ua, в редакціях, що діяли до та після 19.10.2023.
На виконання зобов'язань за Договорами надано послуги з розподілу електричної енергії позивач надав послуги: у лютому 2023 в сумі 323 811,85 грн, у березні 2023 в сумі 246 777,64 грн, у квітні 2023 в сумі 17 169,78 грн, у травні 2023 в сумі 15796,37 грн, у червні 2023 в сумі 10226,02 грн, у липні 2023 в сумі 13696,38 грн, у серпні 2023 в сумі 11066,99 грн, у вересні 2023 в сумі 9176,87 грн, у жовтні 2023 в сумі 18895,20 грн, у листопаді 2023 в сумі 284514,91 грн, у грудні 2023 в сумі 557241,56 грн, у січні 2024 в сумі 594465,88 грн, у лютому 2024 в сумі 499548,49 грн, у березні 2024 в сумі 503688,53 грн, у квітні 2024 в сумі 14989,09грн, у травні 2024 в сумі 14582,28 грн, у червні 2024 в сумі 10770,38 грн, у липні 2024 в сумі 12343,68 грн, у серпні 2024 в сумі 11759,32 грн, у вересень 2024 в сумі 11633,45 грн, у жовтні 2024 в сумі 20554,08 грн, у листопаді 2024 в сумі 420002,28 грн, у грудні 2024 в сумі 598293,49грн, у січні 2025 в сумі 613032,38 грн, у лютому 2025 в сумі 614691,38 грн, у березні 2025 в сумі 421510,64 грн, у квітні 2025 в сумі 19183,88 грн, та послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії у лютому 2023 в сумі 12817,78 грн, у березні 2023 в сумі 9093,34грн, у квітні 2023 в сумі 443,38 грн, у травні 2023 в сумі 530,83 грн, у червні 2023 в сумі 358,38 грн, у липні 2023 в сумі 353,12 грн, у серпні 2023 в сумі 340,90 грн, у вересні 2023 в сумі 427,45грн, у жовтні 2023 в сумі 263,77 грн, у листопаді 2023 в сумі 8654,21 грн, у грудні 2023 в сумі 18617,63 грн, у січні 2024 в сумі 17678,40 грн, у лютому 2024 в сумі 12921,44 грн, у березні 2024 в сумі 11328,88 грн, у квітні 2024 в сумі 124,63 грн, у травні 2024 в сумі 136,42 грн, у червні 2024 в сумі 149,38 грн, у липні 2024 в сумі 231,41 грн, у серпні 2024 в сумі 213,91 грн, у вересні 2024 р. в сумі 195,84 грн, у жовтні 2024 р. в сумі 298,76 грн, у листопаді 2024 в сумі 14476,97 грн, у грудні 2024 в сумі 22568,98 грн, у січні 2025 в сумі 32119,58 грн, у лютому 2025 в сумі 29065,85 грн, у березні 2025 в сумі 21364,64 грн, у квітні 2025 в сумі 636,88 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання наданих послуг за вказаний період.
У подальшому позивач надав відповідачу рахунки за послуги з розподілу та послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії за вказаний період після проведення зазначених нарахувань.
Проте відповідач здійснив лише часткову оплату за отримані послуги у вказаний період унаслідок чого, зобов'язання не виконано належним чином та заборгованість за надані послуги з розподілу станом на 01.05.2025 складала у розмірі - 4 288 276,80 грн, а за послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії в розмірі - 163 250,92 грн.
На підставі наведеного АТ “ДТЕК Одеські електромережі» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідними позовом за захистом свого порушеного права.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд задовольнити позовну заяву частково, зменшити суму основного боргу на 30100,00 грн у зв'язку із її оплатою та зменшити на 80% суму інфляційних втрат та 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1 та 2 статті 67 ГК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
При цьому положеннями статті 903 ЦК України визначено у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є, укладений між сторонами справи Договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є публічним договором та розміщений на сайті позивача.
Так, АТ "ДТЕК Одеські електромережі" на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1345 від 06.11.2018 провадить господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території Одеської області.
11.06.2017 набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що оператор системи розподілу має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії.
У ході діяльності з розподілу електричної енергії позивач, як оператор системи розподілу, транспортує електричну енергію (активну), що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу. Через електромагнітну незбалансованість електроустановок споживачів, у технологічних мережах виникає електрична енергія (реактивна), яка є технологічно шкідливою циркуляцією електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму.
Зазначені правовідносини регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 р. (далі - ПРРЕЕ).
Оператор системи розподілу є визначений Законом особою, відповідальною за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності. У зв'язку з цим, непобутовий споживач, який експлуатує електромагнітно-незбалансовані електроустановки має сплачувати оператору системи розподілу компенсацію за перетікання реактивної електроенергії згідно обсягів споживання електричної енергії відповідачем та з огляду на технічні параметри електроустановки.
У зв'язку зі змінами у законодавстві України у сфері електроенергетики, АТ "ДТЕК Одеські електромережі" припинило діяльність з постачання електричної енергії та з 01 січня 2019 року почало функціонувати як оператор системи розподілу, надаючи відповідачу протягом 2023-2025 послуги з розподілу та перетікання реактивної електричної енергії.
Відносини виникли між сторонами у справі виходячи з виконання зобов'язань на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил (абз. 1 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).
Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (абз. 2 п. 2.1.5 ПРРЕЕ).
Відповідно до абз. 2 п. 2.1.7 ПРРЕЕ, фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема, повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
З огляду на наведене, ураховуючи надання відповідачем підписаної заяви- приєднання, останній приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного за посиланням: https://www.dtekoem. com.ua/ua
У відповідності до зазначеного договору споживач зобов'язаний сплачувати отримані послуги в строки встановлені договором.
Так, у відповідності до п. 7 Додатку № 4 "Порядок розрахунків" до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, оплата послуг здійснюється Споживачем на підставі виставлених Оператором системи розподілу платіжних документів протягом 5 робочих днів від дня їх отримання. Споживач має можливість самостійно сформувати платіжний документ у веб-сервісі "Особистий кабінет", що розміщений на офіційному сайті Оператора системи розподілу, на підставі фактичних показів засобу(ів) обліку за розрахунковий період, внесених самостійно або Оператором системи розподілу.
Відповідно до Додатку до Договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, а саме п. 7 визначено, що термін оплати платіжних документів не має перевищувати 5 робочих днів з дня отримання (формування) рахунків Споживачем.
Датою отримання Споживачем платіжного документа є день, наступний за тим, коли закінчився строк надання Споживачем звіту про покази засобів обліку за розрахунковий період.
Враховуючи зазначене господарський суд дійшов висновку, що АТ "ДТЕК Одеські електромережі" належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за договором споживання про розподіл електричної енергії (публічний договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії) в частині надання відповідачу послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2023 в сумі 323 811,85 грн, у березні 2023 в сумі 246 777,64 грн, у квітні 2023 в сумі 17 169,78 грн, у травні 2023 в сумі 15796,37 грн, у червні 2023 в сумі 10226,02 грн, у липні 2023 в сумі 13696,38 грн, у серпні 2023 в сумі 11066,99 грн, у вересні 2023 в сумі 9176,87 грн, у жовтні 2023 в сумі 18895,20 грн, у листопаді 2023 в сумі 284514,91 грн, у грудні 2023 в сумі 557241,56 грн, у січні 2024 в сумі 594465,88 грн, у лютому 2024 в сумі 499548,49 грн, у березні 2024 в сумі 503688,53 грн, у квітні 2024 в сумі 14989,09грн, у травні 2024 в сумі 14582,28 грн, у червні 2024 в сумі 10770,38 грн, у липні 2024 в сумі 12343,68 грн, у серпні 2024 в сумі 11759,32 грн, у вересень 2024 в сумі 11633,45 грн, у жовтні 2024 в сумі 20554,08 грн, у листопаді 2024 в сумі 420002,28 грн, у грудні 2024 в сумі 598293,49грн, у січні 2025 в сумі 613032,38 грн, у лютому 2025 в сумі 614691,38 грн, у березні 2025 в сумі 421510,64 грн, у квітні 2025 в сумі 19183,88 грн, та послуги внаслідок перетікання реактивної електроенергії у лютому 2023 в сумі 12817,78 грн, у березні 2023 в сумі 9093,34грн, у квітні 2023 в сумі 443,38 грн, у травні 2023 в сумі 530,83 грн, у червні 2023 в сумі 358,38 грн, у липні 2023 в сумі 353,12 грн, у серпні 2023 в сумі 340,90 грн, у вересні 2023 в сумі 427,45грн, у жовтні 2023 в сумі 263,77 грн, у листопаді 2023 в сумі 8654,21 грн, у грудні 2023 в сумі 18617,63 грн, у січні 2024 в сумі 17678,40 грн, у лютому 2024 в сумі 12921,44 грн, у березні 2024 в сумі 11328,88 грн, у квітні 2024 в сумі 124,63 грн, у травні 2024 в сумі 136,42 грн, у червні 2024 в сумі 149,38 грн, у липні 2024 в сумі 231,41 грн, у серпні 2024 в сумі 213,91 грн, у вересні 2024 р. в сумі 195,84 грн, у жовтні 2024 р. в сумі 298,76 грн, у листопаді 2024 в сумі 14476,97 грн, у грудні 2024 в сумі 22568,98 грн, у січні 2025 в сумі 32119,58 грн, у лютому 2025 в сумі 29065,85 грн, у березні 2025 в сумі 21364,64 грн, у квітні 2025 в сумі 636,88 грн.
Зазначені відомості підтверджуються актами прийняття-передавання наданих послуг за вказаний період.
В свою чергу, відповідач, в порушення приписів статей 525, 526, 610, 629, 901, 903 ЦК України, статті 193 ГК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) та умов договору вартість отриманих послуг на підставі виставлених рахунків в повному обсязі не сплатив.
Тому, позовні вимоги в частині стягнення 4 258 176,80 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії та 163 250,73 грн заборгованості за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних за послуги з розподілу в сумі - 210 994,23 грн, 3% річних за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 6 677,36 грн, інфляційних втрат за послуги з розподілу в сумі 632 602,31 грн, інфляційних втрат за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 19 381,70 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.218 ГК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц (провадження N 14-241цс19) та N 646/14523/15-ц (провадження N 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі N 922/3095/18 (провадження N 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі N 910/3831/22 (провадження N 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі N 905/600/18).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у справі №903/602/24 (постанова від 02.07.2025) сформувала правову позицію, відповідно до якої у справі N 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
При цьому під час визначення розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Щодо інфляційних втрат Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 висновує, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року N 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку, що законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних не підлягає зменшенню судом, а також не підлягають зменшенню інфляційні втрати, а томі позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими.
За таких обставин та правового регулювання господарський суд дійшов висновку, що нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати не підлягають зменшенню судом, у зв'язку із чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за послуги з розподілу в сумі - 210 994,23 грн, 3% річних за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 6 677,36 грн, інфляційні втрати за послуги з розподілу в сумі 632 602,31 грн, інфляційних втрат за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 19 381,70 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин та правового регулювання суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» до відповідача Міського комунального підприємства “Одеська теплоелектроцентраль №2» про стягнення 5 321 183,32грн - задовольнити.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Одеська теплоелектроцентраль №2» (65490, Одеська область, Одеський район, м. Теплодар, код ЄДРПОУ 05519847) на користь Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28Б, код ЄДРПОУ 00131713) заборгованість за надані послуги з розподілу електричної енергії в сумі - 4 258 176 (чотири мільйони двісті п'ятдесят вісім тисяч сто сімдесят шість) грн 80 коп., заборгованість за надані послуги внаслідок перетікання реактивної електричної енергії в розмірі - 163 250 (сто шістдесят три тисячі двісті п'ятдесят)грн 73 коп., 3% річних за послуги з розподілу в сумі - 210 994 (двісті десять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 23коп., 3 % річних за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 6 677 (шість тисяч шістсот сімдесят сім) грн 36 коп., інфляційних втрат за послуги з розподілу в сумі 632 602 (шістсот тридцять дві тисячі шістсот дві) грн 31коп., інфляційних втрат за послуги з перетікання реактивної електроенергії в розмірі 19 381 (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят одну) грн 70 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 63 493 (шістдесят три тисячі чотириста дев'яносто три) грн 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 29 вересня 2025 р.
Суддя Т.І. Демченко