65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3772/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури за вх.№2-1522/25 від 26.09.2025 про забезпечення позову у справі №916/3772/25
за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
до відповідача: Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, пр. Григорівського десанту, буд. 18, код ЄДРПОУ 21018103)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, -
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, в якому просить суд:
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту Південний та земельною ділянкою під нею шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Південнівської міської ради Одеського району Одеської області на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0118 площею 8,234 га (РНОНМ: 950765451227; номер запису про речове право: 43835682);
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Південнівської міської ради Одеського району Одеської області повернути державі в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:002:0118 площею 8,234 га (РНОНМ: 950765451227).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3772/25; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 23.10.2025 о 14:00; залучено Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
26.09.2025 за вх.№2-1522/25 до суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 8,2340 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0118 за адресою: Одеська область, Лиманський район, Новобілярська селищна рада (за межами населеного пункту), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 950765451227.
В обґрунтування поданої заяви прокурор вказує, зокрема, про те, що:
- спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5122755400:01:002:0118 площею 8,2340 га саме в силу закону не перейшла та не могла перейти з державної у комунальну власність, оскільки остання перебуває у загальнодержавній власності та постійному користуванні ДП “Адміністрація морський портів України», бо є частиною донної поверхні водного об?єкта загальнодержавного значення - Аджалицького лиману, що входить до меж акваторії морського порту “Південний» та відноситься до внутрішніх морських вод загальнодержавного значення, тобто може перебувати виключно у державній власності та її законним розпорядником є Кабінет Міністрів України; разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на теперішній час на земельну ділянку площею 8,2340 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0118 зареєстровано право власності Южненської міської ради Одеського району Одеської області (реєстраційний номер 950765451227);
- станом на теперішній час Південнівська міська рада Одеського району Одеської області юридично має повноваження власника земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0118, що є предметом спору у виниклих правовідносинах, то остання має необмежене право у будь-який момент відчужити/передати в користування спірну земельну ділянку на користь третіх осіб, що не являються учасниками цієї справи, що створить необхідність для звернення до суду з черговими позовами до останнього правонабувача, що не відповідає принципу процесуальної економії, а також призведе до додаткових фінансових витрат позивача; крім того, вбачається нічим не обмежене право Південнівської міської ради Одеського району Одеської області ініціювати та здійснити під час розгляду справи судом поділ спірної ділянки на декілька земельних ділянок або об'єднання з іншими земельними ділянками, що призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави щодо витребування земельної ділянки, а також унеможливить або суттєво ускладнить виконання рішення суду, якщо воно буде постановлене на користь позивача;
- на думку прокурора є обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:002:0118; зважаючи, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0118 є предметом спору у зазначеній справі, щодо якого заявлено матеріально-правову вимогу про її повернення державі в особі Кабінету Міністрів України, то наявний зв'язок між заявленим до застосування заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Розглянувши заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури за вх.№2-1522/25 від 26.09.2025 про забезпечення позову у справі №916/3772/25, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
У постанові ВП ВС від 21.04.2024 у справі №754/5683/22 зауважено, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами; наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі “Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд вказує, що предметом позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України є вимоги немайнового характеру. Тому, в даному випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №911/1551/18.
Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.
Також слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20).
Господарський суд вказує, що арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна та накладення арешту жодним чином не позбавляє власника права користування цим майном на власний розсуд, обмеження полягає тільки у відсутності можливості відчуження майна іншій особі.
Суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Проаналізувавши заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 8,2340 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0118, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, виходячи з достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, у разі встановлення обґрунтованості позовних вимог за наслідками вирішення спору, господарський суд вважає такий засіб засобом тимчасового характеру, що має на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили для забезпечення можливості ефективного поновлення прав, за якими прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави, у разі встановлення судом обґрунтованості позовних вимог.
Господарський суд дійшов висновку, що такі заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами (вимогами немайнового характеру).
Таким чином, прокурором доведено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, зокрема, про зобов'язання повернути державі в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:002:0118 площею 8,234 га (РНОНМ: 950765451227).
Господарський суд вказує, що вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог. Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що мета забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення порушення справедливого та ефективного захисту порушених прав, при цьому заходи забезпечення позову мають суто процесуальний “забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Згідно зі ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що застосування зустрічного забезпечення позову відповідно до ч.1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, господарський суд не вбачає на даний час підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, на даний час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову. При цьому, господарський суд роз'яснює відповідачу про можливість подання до суду відповідного клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури за вх.№2-1522/25 від 26.09.2025 про забезпечення позову у справі №916/3772/25 - задовольнити.
2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 8,2340 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0118 за адресою: Одеська область, Лиманський район, Новобілярська селищна рада (за межами населеного пункту), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 950765451227.
Стягувачем за ухвалою є: Одеська обласна прокуратура (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552).
Боржником за ухвалою є: Південнівська міська рада Одеського району Одеської області (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Південне, пр. Григорівського десанту, буд. 18, код ЄДРПОУ 21018103).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в строк, встановлений Законом України “Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 29.09.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 29.09.2025.
Суддя Бездоля Юлія Сергіївна