65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1567/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: адвокат Коваленко К.О.
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: адвокат Євсєєв М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1567/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" (вул. Чорноморського Козацтва, буд. 80, м. Одеса, 65013)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Продагроком" (вул. Воздвиженська, буд., 14, офіс 4, м. Київ, 04071)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Ойл Логістик" (вул. Саксаганського, буд. 74Б, офіс 11, м. Київ, 01032)
про скасування державної реєстрації права іпотеки,
1. Суть спору.
Приватне акціонерне товариство "Одеський м'ясокомбінат" (надалі - ПрАТ "ОМК") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Продагроком" (надалі - ТОВ НВП "Продагроком"), в якому просить скасувати проведену на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, державну реєстрацію права іпотеки (номери записів про іпотеку 50301913 та 50301575) та обтяження (номери записів про обтяження № 50498790 та 50498913) на об'єкти нерухомого майна - молочно-м'ясний комплекс із реєстраційним номером 2732996651120, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт Любашівка, вулиця Заводська, буд. 20 та м'ясо-молочний комплекс із реєстраційним номером 2732965551120, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вулиця Заводська, буд. 20А, які належать на праві власності позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявні записи про іпотеку (№ 50301913 та № 50301575) та про обтяження (№50301760 та № 50301312) за відповідачем в державних реєстрах порушують право позивача як власника майна, тобто наявність державної реєстрації права іпотеки на витребуване за рішенням суду у справі № 916/2027/23 майно, створює позивачу перешкоди у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном та внесення записів до державних реєстрів про дійсного власника майна.
2. Стислий виклад позицій учасників справи.
2.1. Аргументи позивача.
Позивач зазначає, що він є власником нерухомого майна - м'ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, однак через низку дій сторонніх осіб відповідний об'єкт нерухомого майна вибув із його власності, у зв'язку із чим, з метою відновлення порушеного права, він був змушений звернутись з позовом до Господарського суду Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі №916/2209/21, залишеним в силі постановами апеляційної (06.12.2022) та касаційної (11.04.2023) інстанцій, було визнано недійсним договір іпотеки від 16.04.2019, укладений між ТОВ "Агроторг ЛТД" та ТОВ "Атрікс А", який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 647; витребувано з володіння ТОВ "Агроторг ЛТД" на користь ПрАТ "ОМК" об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20 та належав позивачу до протиправних дій третіх осіб.
Як вказує позивач, в процесі розгляду судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено та викладено у текстах судових рішень те, що спірний об'єкт нерухомого майна (м'ясомолочний комплекс) вибув із володіння позивача не з його волі.
Однак, позивач зауважує, що в подальшому, а саме 13.04.2023 між ТОВ "Агроторг ЛТД" (особи, від якої на підставі рішення суду, було витребувано на користь позивача м'ясомолочний комплекс) та ТОВ "Глобал Ойл Логістик" був укладений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, за яким останнім придбано у власність м'ясомолочний комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок № 20 (двадцять), загальною площею 5794,9 м2, (спірний об'єкт нерухомості), на підставі якого того ж дня до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко P.O. були внесені відомості щодо реєстрації за ТОВ "Глобал Ойл Логістик" право власності на об'єкт нерухомого майна (молочно-м'ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20А.
Як вказує позивач, 11.05.2023 державним реєстратором на підставі поділу об'єкту майна речове право на спірний об'єкт нерухомого майна було погашено (об'єкт нерухомого майна закрито), проте, у той же час у відповідних державних реєстрах цього ж дня за ТОВ "Глобал Ойл Логістик" було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (молочно-м'ясний комплекс) із реєстраційним номером 2732996351120, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р-н (Котовський р-н), смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.
А також, що 17.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є., на підставі укладеного 17.05.2023 між ТОВ "Глобал Ойл Логістик" (Іпотекодавець) та ТОВ НВП "Продагроком" (Іпотекодержатель) на підставі Іпотечного договору, серія та номер: 1456, були внесені записи про іпотеку № 50301913 та про обтяження № 50301763.
Позивач зазначає, що з метою захисту свого порушеного права він знов був змушений звернутись з позовом до Господарського суду Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2027/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду та постановою Верховного Суду було визнано:
недійсним та скасовано рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І. С. про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 р. про реєстрацію об'єкту нерухомого майна: молочно-м'ясного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732996651120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вул. Заводська, буд 20;
недійсним та скасовано рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І. С. про державну реєстрацію прав № 67556396 від 11.05.2023 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна: м'ясомолочного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732965551120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20А;
та повернуто з володіння ТОВ "Глобал Ойл Лопстик" на користь ПрАТ "ОМК" спірний об'єкт нерухомого майна: м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20.
При цьому позивач звертає увагу на те, що в процесі розгляду справи № 916/2027/23 судами було встановлено та відповідно відображено у текстах усіх судових інстанцій, що договір іпотеки від 16.04.2019, укладений між ТОВ "Агроторг ЛТД" та ТОВ "АТРІКС А", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 647 був визнаний недійсним; з володіння ТОВ "Агроторг ЛТД" було витребувано на користь ПрАТ "ОДЕСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" спірний об'єкт нерухомого майна.
Позивач звертає увагу на те, що під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови КГС ВС були присутні представники всіх сторін - ПрАТ "ОМК", ТОВ "Агроторг ЛТД" та ТОВ "Атрікс А", проте, 13.04.2023 між ТОВ "Агроторг ЛТД" (Продавець) та ТОВ "Глобал Ойл Логістик" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, відповідно до якого Продавець передав у власність Покупцеві у власність спірний об'єкт нерухомості, на підставі якого того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалко P.O. було зареєстровано за ТОВ "Глобал Ойл Логістик" право власності на об'єкт нерухомого майна (молочно-м'ясний комплекс) із реєстраційним номером 1608229351233, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.
При цьому позивачем зазначено, що 11.05.2023 речове право на спірний об'єкт нерухомості було погашено (об'єкт нерухомого майна закрито) Державним реєстратором на підставі поділу об'єкту майна та за ТОВ "Глобал Ойл Логістик" було зареєстровано право власності:
на об'єкт нерухомого майна (м'ясомолочний комплекс) із реєстраційним номером 2732965551120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н); смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20А.
на об'єкт нерухомого майна (молочно-м'ясний комплекс) із реєстраційним номером 2732996651120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н); смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.
Відтак позивач вважає, що обставина, того, що він є власником спірного об'єкту нерухомого майна - м'ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, встановлена рішеннями суду у справах № 916/2027/23 та № 916/2209/21, та в силу приписів ст. 75 ГПК України не потурбує окремого доказування.
Також позивач зауважує, що, не дивлячись на наявність чинного рішення у справі № 916/2027/23, яким визнано недійсним та скасовано рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ТОВ "Глобал Ойл Логістик" на спірне нерухоме майно №№ 67559053, 67556396 від 11.05.2023, а також зобов'язано ТОВ "Глобал Ойл Логістик" повернути позивачу відповідне майно-м'ясомолочний комплекс, існує фактична неможливість його виконання, з огляду на наявні зареєстровані записи про іпотеку № 50301913 та № 50301575, разом із записами про обтяження №№ 50301760, 50301312, що створює перешкоди позивачу в реалізації своїх прав як власника спірного об'єкта нерухомості, зокрема, у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном та внесення записів до державних реєстрів про дійсного власника майна.
При цьому, позивач звертає увагу на недобросовісну поведінку відповідача та третьої особи під час укладання договору купівлі-продажу від 13.04.2023 та іпотечного договору від 17.05.2023 та на те, що дії відповідача та третьої особи вчинені на шкоду позивачу з метою унеможливлення виконання рішення господарського суду по справі № 916/2209/21 від 19.01.2022 та унеможливлення витребування на користь позивача належного йому нерухомого майна.
Із посиланням на правову позицію, сформульовану в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 в справі № 496/1059/18 (провадження № 14- 209цс21), а також враховуючи положення укладеного між відповідачем та третьою особою договору іпотеки, позивач вважає, що право іпотеки може бути припинено за рішенням суду та іпотекодержатель не позбавлений можливості захистити свої порушенні права внаслідок недобросовісних дій іпотекодавця в інший спосіб, при цьому задоволення судом позовних вимог відновить порушені права позивача, які обтяженні оскарженим договором іпотеки.
При цьому позивач звертає увагу на те, що правовий висновок щодо захисту прав власника нерухомого майна, обтяженого іпотекою на користь особи, з якою він не перебував у зобов'язальних відносинах, сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 в справі № 496/1059/18 (провадження № 14- 209цс21).
2.2. Арґументи відповідача.
ТОВ НВП "Продагроком", заперечуючи проти позовних вимог, зазначило наступне.
На підставі укладеного 17.05.2023 між ТОВ "Глобал Ойл Логістик" та відповідачем договору іпотеки № 1456, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Ю., було забезпечено основне зобов'язання ТОВ "Глобал Ойл Логістик" перед відповідачем шляхом передання в іпотеку об'єктів нерухомості, що належать ТОВ "Глобал Ойл Логістик" на праві приватної власності, а саме: м'ясо-молочного комплексу, загальною площею 3039,1 м2, реєстраційний номер нерухомого майна - 2732965551120 та молочно-м'ясного комплексу, загальною площею 3437, 9 м2, реєстраційний номер нерухомого майна 2732996651120.
Як вказує відповідач, укладений договір іпотеки є двостороннім, обидві сторони наділені як правами так і обов'язками, він є чинним, неоспореним, а відтак - законним, а тому ані відповідач, ані третя особа не відмовлялись від взятих на себе зобов'язань, відповідно до укладених договорів набули певні права та обов'язки, які здійснюють в межах існуючих правовідносин, що узгоджується і з приписами статті 11 ЦК України.
Як зазначає відповідач, положеннями ст. 17 ЗУ "Про іпотеку" визначені виключні випадки, коли іпотека припиняється, а такої підстави, як витребування майна для припинення іпотеки законодавчо не передбачено.
Отже, відповідач, посилаючись на норми ЗУ "Про іпотеку", вказує, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки.
Посилаючись на норми ч.1 ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" відповідач зауважує, що вони не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки.
Водночас відповідач вказує, що набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.
Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач звернув увагу, що питання конституційності ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" було предметом конституційного контролю і визнаючи її конституційною Конституційний Суд України в своєму рішенні №8-р/2020 від 14.07.2020 вказав, що положення ч.1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна).
Отже, відповідач вважає, що відповідно до зазначених вище норм ЗУ "Про іпотеку" іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна, нормами ЗУ "Про іпотеку" не передбачено таких підстав припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку.
Заперечуючи проти преюдиційності рішень у справах №916/2027/23 та №916/2209/21 відповідач зауважує, що не був учасником справи № 916/2209/21, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 у справі № 916/2027/23 оскаржено в апеляційному порядку і не набрало законної сили.
Враховуючи викладене відповідач вважає, що у справі відсутні будь-які докази на підтвердження тверджень ПрАТ "ОМК", у зв'язку з чим позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
2.3. Арґументи третьої особи.
Обґрунтовуючи свою незгоду із позовом, третя особа зазначила, зокрема, що станом на сьогоднішній день, вона є законним володільцем 2-х майнових комплексів, а саме: молочно-м'ясного комплексу, загальною площею 3437,9 м2 та м'ясо- молочного комплексу, загальною площею 3039,1 м2, щодо яких і був укладений договір іпотеки.
Також третя особа звертає увагу на те, що станом на сьогоднішній день наявний запис про іпотеку відповідача на підставі договору іпотеки від 17.05.2023.
Окрім того, третя особа зазначає, що позивач суперечить сам собі, вказуючи, що є власником майна, при цьому у заяві про витребування доказів вказує, що на даний час не є титульним власником спірного майна.
А враховуючи те, що судове рішення у справі №916/2027/23 оскаржені в апеляційному порядку, а відтак не набрали законної сили, третя особа вважає, що позивачем здійснюється втручання у мирне володіння майном третіх осіб, позивач не є власником майна, а питання щодо повернення або неповернення майна з володіння ТОВ "Глобал Ойл Логістик" не вирішено судом у справі №916/2027/23.
На підставі викладеного, третя особа вважає, що саме суд у справі №916/2027/23 у разі визнання недійсними договорів та скасування записів про реєстрацію права, має вирішити питання іпотеки з ТОВ НВП "Продагроком", адже одна обставина випливає з іншої обставини.
Крім того, "Глобал Ойл Логістик" вважає, що позов ПрАТ "ОМК" є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, іпотечне зобов'язання є дійсним, укладеним з метою виконання ТОВ "Глобал Ойл Логістик" своїх боргових зобов'язань, оскільки третьою особою ще не погашена заборгованість перед ТОВ НВП "Продагроком", а на нерухоме майно, що є предметом іпотеки і законним власником якого є третя особа, накладений арешт. А тому третя особа вважає, що відсутні визначені законом підстави для припинення іпотеки.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
22.04.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" вх. № 1606/2025, яка того ж дня відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Окрім того, позивачем разом із позовною заявою до Господарського суду було клопотання (вх. № 12860/25 від 22.04.2025) про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у ТОВ "Глобал Ойл Логістик" засвідчену належним чином копію договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, про державну реєстрацію права іпотеки (номери записів 50301913 та 50301575), укладеного між ТОВ "Глобал Ойл Логістик" та відповідачем.
28.04.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області позовна заява (вх №1606/25 від 22.04.2025) була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1567/25. Постановлено справу № 916/1567/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання було призначено на 22.05.2025 о 10:40 год. Даною ухвалою ТОВ "Глобал Ойл Логістик" було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Також судом цією ж ухвалою було задоволено клопотання позивача (вх. № 12860/25 від 22.04.2025) про витребування доказів, витребувано у ТОВ "Глобал Ойл Логістик" засвідчену належним чином копію договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, про державну реєстрацію права іпотеки (номери записів 50301913 та 50301575), укладеного між ТОВ "Глобал Ойл Логістик" та відповідачем, та зобов'язано надати витребувані докази у строк до 15.05.2025.
09.05.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду: відзив на позов (вх. № 14901/25), який судом долучений до матеріалів справи, а також клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 14909/25) та заяву (вх. № 14970/25), в якій просив суд надати можливість його представнику приймати участь у справі в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
12.05.2025 третя особа відповідача через систему "Електронний суд" подала до суду: письмові пояснення щодо позову та відзиву (вх. № 15118/25), які судом долучені до матеріалів справи. У письмових поясненнях третя особа відповідача виклала письмове клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності остаточного рішення у справі № 916/2027/23, а також заяву (вх. № 15124/25), в якій просила суд надати можливість її представнику приймати участь у справі в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
14.05.2025 ухвалою Господарського суду у задоволені заяви відповідача (вх. № 14970/25 від 09.05.2025) було відмовлено, у зв'язку із порушенням приписів ч 2 ст. 197 ГПК України, а саме, до заяви не додані докази направлення її копії іншим учасникам справи.
Того ж дня ухвалою Господарського суду заява третьої особи відповідача (вх. № 15124/25 від 12.05.2025) була задоволена.
15.05.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду заяву (вх. № 15510/25), в якій знов просив суд надати можливість його представнику приймати участь у справі в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою Господарського суду того ж дня була задоволена.
22.05.2025 у підготовчому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та суд залишив його на розгляді до з'ясування стану розгляду справи № 916/2027/23, також судом було запропоновано третій особі добровільно виконати ухвалу суду від 28.04.2025 та надати належним чином засвідчену копію договору іпотеки від 17.05.2023, у зв'язку із чим судом була постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 14:20 год. 05.06.2025.
02.06.2025 через систему "Електронний суд" третя особа відповідача подала до суду заяву (вх. № 17348/25), в якій просила суд надати можливість його представнику приймати участь у справі в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою Господарського суду того ж дня була задоволена.
04.06.2025 до канцелярії Господарського суду від третьої особи відповідача надійшла заява (вх. № 17728/25) про виконання ухвали суду від 28.04.2025, до якої була надана належним чином посвідчена копія договору іпотеки від 17.05.2023. Копія договору судом була долучена до матеріалів справи.
04.06.2025 через систему "Електронний суд" третя особа відповідача подала до суду додаткові пояснення (вх. № 17854/25 від 05.06.2025) щодо зупинення провадження у справі.
05.06.2025 у підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про відмову у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 14909/25 від 09.05.2025) у зв'язку із тим, що відповідно до відомостей з ЄДРСР станом на час розгляду зазначеного клопотання у цій справі ухвалою Південно-Західного апеляційного господарського суду апеляційне провадження у справі № 916/2027/23 було закрите, а також судом з тих самих підстав була постановлена протокольна ухвала про відмову у задоволені клопотання третьої особи відповідача про зупинення провадження у справі, викладена у її письмових поясненнях (вх. № 15118/25 від 12.05.2025). Окрім того протокольною ухвалою строк підготовчого провадження за ініціативою суду був продовжений на тридцять днів та постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 11:20 год. 26.06.2025.
Того ж дня ухвалою суду, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України відповідач був повідомлений про час та дату наступного підготовчого засідання у справі.
23.06.2025 через систему "Електронний суд" позивач надав до суду додаткові пояснення (вх. № 19925/25 від 24.06.2025) по справі.
25.06.2025 через систему "Електронний суд" третя особа відповідача подала до суду додаткові пояснення (вх. № 20241/25 від 26.06.2025) по справі.
26.06.2025 відповідач через систему "Електронний суд" подав до суду клопотання про залучення третьої особи (вх. № 20260/25), в якому просив залучити до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорову М.Є. в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача, оскільки рішення по цій справі може вплинути на права та обов'язки нотаріуса, як державного реєстратора договору іпотеки від 17.05.2023.
26.06.2025 у підготовчому засіданні по справі додаткові пояснення третьої особи відповідача (вх. № 17854/25 від 05.05.2025 та вх. № 20241/25 від 26.06.2025) та позивача (вх. № 19926/25 від 24.06.2025) були залишені судом без розгляду, оскільки подання додаткових пояснень не відповідає приписам ст. 161 ГПК України, а саме, подані учасниками справи додаткові пояснення не є заявами по суті спору та не є заявами з процесуальних питань, про що судом були постановлені відповідні протокольні ухвали, також судом було розглянуто клопотання відповідача (вх. № 20260/25 від 26.06.2025) про залучення третьої особи, вислухані думки учасників судового процесу та протокольною ухвалою у його задоволені було відмовлено, оскільки відповідач не навів обґрунтованих доводів того, що рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорову М.Є., а також судом була постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 12:00 год. 15.07.2025.
15.07.2025 у підготовчому засіданні представником позивача заявлено про направлення до суду клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив та відповідь на відзив, за дорученням суду секретарем судового засідання при перевірці АСДС було встановлено, що відповідні клопотання позивача, на час проведення підготовчого засідання, не зареєстровані, тому після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 916/1567/25 до судового розгляду по суті на 29.07.2025 о 14:40 год. Окрім того, судом була призначена резервна дата судового засідання з розгляду справи по суті на 07.08.2025 о 12:20 год.
15.07.2025 до канцелярії Господарського суду о 12:15 год. від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку (вх. № 22372/25), до якої була додана відповідь на відзив відповідача.
28.07.2025 третьою особою відповідача через систему "Електронний суд" було подане клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 23784/25 від 29.07.2025), в якому вона просила суд повернутись до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у справі № 916/1567/25 до розгляду справи № 916/2589/25, яка перебуває у проваджені Господарського суду Одеської області.
29.07.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті, судом було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх. № 23784/25 від 29.07.2025), вислухана думка учасників судового процесу та постановлена протокольна ухвала про відмову в його задоволені, оскільки відповідачем у клопотанні не надано належного обґрунтування неможливості розгляду справи № 916/1567/25 до завершення розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/2589/25. У зв'язку із відсутністю в судовому засіданні представника відповідача та об'єктивною неможливістю завершити розгляд справи по суті у цьому засіданні, судом була постановлена протокольна ухвала про перерву до 15:20 год. 07.08.2025.
Того ж дня ухвалою Господарського суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, відповідач був повідомленій про час та дату наступного розгляду справи по суті.
Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду від 29.07.2025 у справі № 916/1567/25 на 12:20 год. 07.08.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 31.07.2025 по 07.08.2025 включно на лікарняному.
08.08.2025 ухвалою Господарського суду судове засідання у справі було призначено на 14:20 год. 21.08.2025.
21.08.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті, з метою надання можливості учасникам справи підготуватись до виступу у судових дебатах, судом була проголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 12:00 год 09.09.2025.
22.08.2025 ухвалою Господарського суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України відповідач був повідомлений про наступну дату та час судового засідання з розгляду справи по суті.
09.09.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті присутні учасники справи виступили у судових дебатах.
В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Представники позивача у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримали повністю, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у заявах по суті спору та усних поясненнях, просили суд позов задовольнити повністю.
Представник третьої особи у своїй вступній промові та судових дебатах проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у заяві по суті спору та усних поясненнях, просив у його задоволені відмовити.
Відповідач (ТОВ НВП "Продагроком") про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду до його електронного кабінету в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу, проте процесуальним правом участі в судових засіданнях з розгляду справи по суті не скористався та свого повноважного представника жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позов, просив у його задоволені відмовити.
Відповідно до відомостей, наявних у КП «ДСС», відповідач - ТОВ НВП "Продагроком" є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в «Електронному суді» та має власний «кабінет» в «Електронному суді».
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі "Bellet v. France" Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, значення справи для сторін, Господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку з метою наданням можливості реалізувати процесуальні права для викладення позицій та виступу представникам учасників справи із поясненнями.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
09.09.2025 в судовому засіданні судом був завершений розгляд справи по суті та проголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке відбудеться 19.09.2025 об 11:00 год.
09.09.2025 відповідач через систему "Електронний суд " подав клопотання (вх. № 27899/25) про те, що його представник не зможе приймати участь у судовому засіданні за станом здоров'я.
19.09.2025 після завершення стадії ухвалення судового рішення, судом, відповідно до приписів ст. 240 ГПК України, було проголошено скорочене судове рішення.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
У липні 2021 ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" (надалі - ПрАТ "ОМК") звернулося з позовом до ТОВ "Атрікс А" та ТОВ "Агроторг Лтд", в якому просило визнати недійсними укладені між відповідачами договори купівлі-продажу №1 від 26.07.2018, №2 від 26.07.2018 та договір іпотеки від 16.04.2019, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. за №№1362, 1363, 647, а також витребувати з володіння ТОВ "Агроторг Лтд" на користь ПрАТ "ОМК" об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.
Позовні вимоги були обґрунтовані незаконністю відчуження належного позивачу об'єкта нерухомого майна - м'ясомолочного комплексу за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20, переданого в іпотеку, оскільки таке відчуження відбулося за істотно заниженою ціною, за відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, необхідність укладення якого передбачена умовами договору іпотеки та без відповідного письмового повідомлення ПрАТ "ОМК" про намір продати предмет іпотеки, а також за наявності чинної заборони на його відчуження, зареєстрованої у встановленому законом порядку на підставі постанови про накладення арешту, винесеної прокурором Чорноморської транспортної прокуратури.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 та постановою КГС ВС від 11.04.2023 позов задоволено, визнаний недійсним договір купівлі-продажу №1 від 26.07.2018, укладений між ТОВ "Атрікс А" та ТОВ "Агроторг Лтд", який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №1362; визнаний недійсним договір купівлі-продажу №2 від 26.07.2018, укладений між ТОВ "Атрікс А" та ТОВ "Агроторг Лтд", який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №1363; визнаний недійсним договір іпотеки від 16.04.2019, укладений між ТОВ "Агроторг Лтд" та ТОВ "Атрікс А", який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №647; витребуваний з володіння ТОВ "Агроторг Лтд" на користь ПрАТ "ОМК" об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.
13.04.2023 між ТОВ "Агроторг Лтд" (продавець) та ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець передав у власність покупцю, а той прийняв м'ясомолочний комплекс що розташований за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок № 20 (двадцять), загальною площею 5794,9 м2, витребуваний на користь ПрАТ "ОМК" як законного власника рішенням Господарського суду Одеської області від 19.01.2022 у справі № 916/2209/21 і яке набрало законної сили на підставі постанови Південно-західного апеляційного суду від 06.12.2022.
Відповідно відомостей з Державних реєстрів 11.05.2023 речове право на спірний об'єкт нерухомого майна державним реєстратором було погашено (об'єкт нерухомого майна закрито) на підставі поділу об'єкту майна, а за ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" було зареєстровано:
право власності на об'єкт нерухомого майна (молочно-м'ясний комплекс), розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20 із реєстраційним номером 2732996351120. Підставою для реєстрації зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідка щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна та
право власності на об'єкт нерухомого майна (м'ясо молочний комплекс) із реєстраційним номером 2732965551120, розташованим за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20А. Підставою для реєстрації також зазначено виданий 10.05.2023 технічний паспорт та довідка щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна.
17.05.2023 між ТОВ НВП "Продагроком" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" (Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є., за реєстр № 1456 і відповідно до п.1.1. якого іпотека для забезпечення повного і своєчасного виконання ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" основного зобов'язання, визначеного у ст. 2 цього договору, Іпотекодавець цим передає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у ст. 3 цього договору (предмет іпотеки). Іпотекодавець передає майно в наступну іпотеку.
Пунктом 2.1. договору іпотеки передбачено, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Позичальником кожного і всіх його основних зобов'язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 02/15-ФП, укладеного 02.05.2023, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в договорі про надання поворотної фінансової допомоги. Зокрема, іпотека за цим договором забезпечує виконання таких вимог Іпотекодержателя: виплата коштів за основним зобов'язанням ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" зобов'язаний повернути Іпотекодержателю суму коштів в розмірі, в строк і в порядку встановленим договором № 02/15-ФП від 02.05.2023, а саме: 4 000 000 грн мають бути повернуті в строк до 01.05.2024 (п.п. 2.1.1. договору іпотеки).
Відповідно до п.п. 3.1.1. предметом договору іпотеки є:
м'ясо-молочний комплекс, за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20-А, загальною площею 3039,1 м2, що складається з: літ. Б-будівля (м'ясний цех), Г-будівля (теплиця), Л-будівля (ангар), №2, IV- споруди (огорожа, мощення), шо належить на праві власності Іпотекодавцю та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2023 державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданим 11.05.2023 державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С., Індексний номер витягу 332001383. Номер відомостей про речове право: 50235162. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732965551120. Зазначене вище нерухоме манно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, площею 2, 836 га, цільове призначення: для обслуговування будівель та споруд підприємства, яка знаходиться в користуванні Іпотекодавця.
молочно-м'ясний комплекс, за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20, загальною площею 3437,91 м2, що складається з: літ. А - будівля (адміністративно-побутовий корпус), В-будівля (молочний цех), Д - будівля (прохідна), Е - будівля (вагова), І - будівля (прохідна), К - будівля (трансформаторна), М - тех. будівля, Н - будівля (склад), О, Л - будівля (вбиральня), У, Ц, Ф - резервуар, Х - будівля (сарай), Ч - вапняна яма, С - будівля (водонасосна), P - будівля (БТС), 1,3 - 10, №I-III, V-XXXIX - споруди (огорожі, колодязі, мощення), шо належить на праві власності Іпотекодавцю та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2023 державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С., шо підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданим 11.05.2023 державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу І.С. Індексний номер витягу: 331999919. Номер відомостей про речове право: 50235936. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732996651120. Зазначене вище нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 5123355100:02:003:0258, площею 2,836 га, цільове призначення: для обслуговування будівель та споруд підприємства, яка знаходиться в користуванні Іпотекодавця.
Пунктом 4.2 договору іпотеки визначено, що сторони погоджуються, шо одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України заборону відчуження предмета Іпотеки. Така заборона відчуження діє до дати надання Іпотекодержателем нотаріусу і/або Іпотекодавцем письмового повідомлення про повну сплату ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" його основного зобов'язання або про припинення дії цього Договору.
Згідно з п.5.4 договору іпотеки у разі знищення, втрати чи пошкодження предмета іпотеки або його частини із будь-яких причин, при якому вартість предмета іпотеки на ринку нерухомості зменшується порівняно з тою, яка існує на дату укладення цього договору, Іпотекодавець зобов'язаний, за вибором Іпотекодержателя: (а) за свій кошт і в строки, погоджені із Іпотекодержателем, відновити предмет іпотеки до такого технічно і експлуатаційного стану, який існує на дату укладення цього договору; (б) замінити предмет іпотеки іншим предметом іпотеки тієї ж або іншої вартості; (в) повністю сплатити всі несплачені основні зобов'язання негайно або в строк, визначений Іпотекодержателем, в тому числі шляхом реалізації предмету іпотеки; або (г) здійснити встановлену Іпотекодержателем комбінацію дій, зазначених у пп. (а) - (в) вище.
Пунктом 9.6. договору іпотеки сторони погодили, що у разі, якщо будь-яке положення цього договору стає недійсним із будь-яких причин, це не впливає на дійсність будь яких чи всіх інших положень цього договору. У такому разі сторони без зволікань проводять переговори з метою зміни недійсного положення таким чином, щоб після зміни, воно було дійсним і максимально відображало наміри Сторін при укладенні цього Договору стосовно відповідного питання.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. на підставі договору іпотеки від 17.05.2023 була накладена заборона відчуження, зазначеного у договорі іпотеки нерухомого майна, а саме: м'ясо-молочний комплекс, за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20-А, загальною площею 3039,1 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732965551120, який належить Іпотекодавцю до припинення чи розірвання договору. Заборона зареєстрована в реєстрі за № 1457.
А також була накладена заборона відчуження зазначеного у договорі іпотеки нерухомого майна, а саме: молочно-м'ясний комплекс, за адресою: Одеська область, Подільський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20, загальною площею 3437,91 м2. Заборона зареєстрована в реєстрі за № 1458, про що на оригіналі договору нотаріусом були зроблені відповідні відмітки на договору.
Окрім того, того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. до державного реєстру були внесені записи про іпотеку № 50301913 та про обтяження № 50301763 та записи про іпотеку № 50301575 та про обтяження № 50301312 на підставі укладеного 17.05.2023 договору іпотеки, серія та номер: 1456.
У травні 2023 ПрАТ "ОМК", як власник спірного майна, звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом для захисту своїх порушених прав.
Розглянувши справу № 916/2207/23 за первісним позовом: ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" до відповідачів: ТОВ "Глобал Ойл Логістик" та ТОВ "Агроторг Лтд", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ТОВ НВП "Продагроком" та державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення майна та зустрічним позовом ТОВ "Глобал Ойл Логістик" до відповідача: ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: ТОВ НВП "Продагроком" та державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про визнання добросовісним набувачем, Господарський суд Одеської області рішенням від 30.01.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Page/2 ) позов ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" задовольнив частково: визнав недійсним та скасував рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна - молочно-м'ясного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732996651120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20; визнав недійсним та скасував рішення Державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67556396 від 11.05.2023 про реєстрацію об'єкту нерухомого майна - м'ясо-молочного комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2732965551120, за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка (селище міського типу Любашівка), вулиця Заводська (вулиця Заводська), будинок 20А; повернув з володіння ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" на користь ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" об'єкт нерухомого майна - м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20.
У задоволені зустрічного позову ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" до ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" про визнання добросовісним набувачем відмовив.
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі № 916/2207/23 залишено в силі постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119290653) та КГС ВС від 17.07.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120682526 ).
Вищенаведеними судовим рішенням у справі № 916/2209/21 судом було встановлено вибуття м'ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ "ОМК" не з його волі.
На час розгляду цієї справи оспорювані записи про реєстрацію іпотеки та обтяження за витребуваним на користь позивача майном продовжують свою дію.
Позивач та відповідач не перебувають у будь-яких договірних відносинах, зокрема, щодо спірного об'єкту нерухомості
Позивач вважає, що наявні записи про іпотеку (№ 50301913 та № 50301575) та про обтяження (№50301760 та № 50301312) за відповідачем в державних реєстрах порушують його право як власника майна тобто незаконність державної реєстрації за відповідачем права іпотеки на витребуване за рішенням суду у справі № 916/2027/23 майно, створює позивачу перешкоди у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном та внесення записів до державних реєстрів про дійсного власника майна, що й стало підставою для звернення до Господарського суду для захисту його порушеного права.
5. Висновки суду за результатами вирішення спору.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 13 ЦК України встановлює, зокрема, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Усунення порушень права власності, що перешкоджають власнику належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном, може відбуватися тим чи іншим способом, який забезпечить йому реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландіі").
У своєму рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьев проти України" ЄСПЛ зазначив, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
У абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення с обов'язковим до виконання.
Аналогічне викладено у частині 1 статті 326 ГПК України - судові рішення, що набрали законної сили, с обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як встановлено судом, всупереч рішенню у справі № 916/2027/23, яке набуло законної сили і яким визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Георгіу Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав № 67559053 від 11.05.2023 та № 67556396 від 11.05.2023 та зобов'язано повернути спірне нерухоме майно (м'ясомолочний комплекс, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Любашівський р., смт. Любашівка, вулиця Заводська, будинок 20) з володіння ТОВ "Глобайл Ойл Логістик" на користь позивача, останнім були вчинені дії щодо передання спірного об'єкту нерухомості, який належить на праві власності позивачу, в іпотеку відповідачу на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, у зв'язку із чим до державного реєстру були внесені записи про іпотеку №№ 50301913, 50301575, разом із відповідними записами про обтяження №№ 50301760, 50301312.
Як вбачається з рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2209/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102797242) судом був встановлений факт вибуття м'ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ "ОМК" не з його волі, у зв'язку із чим суд, на підставі оцінених ним доказів, а також обставин переходу права на спірне майно після прийняття судових рішень у справі № 916/2209/21, дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування з володіння ТОВ "Агроторг Лтд" на користь ПрАТ ОМК м'ясомолочного комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Заводська, буд. 20.
При цьому, виходячи з висновків, зроблених судами у справі №916/2027/23, вбачається що ТОВ "Глобал Ойл Логістик" не набуло правового статусу добросовісного набувача (в контексті застосування приписів статей 387 - 388 ЦК України), у зв'язку із чим дійшли висновку про наявність правових підстав для витребування спірного майна, при цьому відмовивши у задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ "Глобал Ойл Логістик" про визнання його добросовісним набувачем.
За приписами статті 388 ЦК України статус добросовісного набувача гарантує неможливість витребування власником у нього спірного майна придбаного за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, крім випадків, які прямо передбачені цією статтею, зокрема, до них належить і такий випадок, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно.
Виходячи з наведеного та встановлення Господарським судом при розгляді справи № 916/2209/21 обставини вибуття м'ясомолочного комплексу із володіння ПрАТ ОМК поза волею власника, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність набуття права власності на спірне майно ТОВ "Глобал Ойл Логістик", суд дійшов беззаперечного висновку, що під час укладання іпотечного договору від 17.05.2023 та будучи обізнаним про судові рішення у справі № 916/2209/21, ТОВ "Глобал Ойл Логістик" діяло недобросовісно та розпорядилося нерухомим майном, що йому не належало.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із частиною 1 статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому приписи статті 387 ЦК України передбачають, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).
Отже, законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.
Таким чином, за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі 359/3373/16-ц звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).
Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.
До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов'язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та ін.
Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель мас право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем с державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою цієї статті; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону, що узгоджується з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за змістом якого іпотека підлягає державній реєстрації як речове право, похідне від права власності.
Пункт 5 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначав обтяження заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину. Для цілей цього Закону обтяженням вважається також.
Аналіз вище наведених норм Законів України "Про іпотеку" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави суду дійти висновку про те, що за загальним правилом власник обтяженого іпотекою нерухомого майна може володіти та користуватись ним, однак обмежується у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись таким майном.
Схожі висновки викладені в абзаці 11 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 14.07.2020 № 8-р/2020 у справі № 3- 67/2019(1457/19) та постанові об'єднаної палати КЦС ВС від 03.07.2023 у справі № 523/8641/15.
Проте, як встановлено судом, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини (зобов'язання), будучи власником майна позивач не обтяжував його укладенням із відповідачем договорів іпотеки. Жодних зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем не має.
Втім, на переконання суду, наявні у державному реєстрі записи про іпотеку №№ 50301913, 50301575 та про відповідні обтяження №№ 50301760, 50301312 за відповідачем порушують право позивача як власника спірного нерухомого майна, тобто незаконність державної реєстрації за відповідачем права іпотеки на витребуване за рішенням суду у справі № 916/2027/23 спірне нерухоме майно, створює позивачу перешкоди у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своєю власністю та внесення записів до державних реєстрів про дійсного власника цього майна.
У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права мас відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
ВП ВС неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах ВП ВС від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі N 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (п. 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (п.п. 8.47)).
Крім того, відповідно до висновків ВП ВС, викладених в п. 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, п. 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та п.п. 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 визначено, що спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Поряд із вище наведеним, суд звертає увагу на висновок ВП ВС, викладений у постанові від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 відповідно до якого, за загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язальними відносинами. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають зобов'язальний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав.
Так у ситуації, коли майно передане власником за правочином, який є оспорюваним, ефективним способом захисту може бути, зокрема, позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину.
Водночас коли власник та особа, яка зареєструвала за собою право іпотеки на належне власникові нерухоме майно, не перебували у зобов'язальних відносинах, власник майна може скористатись речово-правовими способами захисту.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правоможність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (див. п. 99 постанови ВП ВС від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).
Під час розгляду справи судом встановлено, що: позивач є законним власником спірного нерухомого майна, яке вибуло з його володіння поза його волею; відомості про реєстрацію права власності на поділений спірний об'єкт нерухомості за ТОВ "Глобал Ойл Логістик" були внесені до державного реєстру, при цьому судовими рішеннями по справам № 916/2209/21 та № 916/2027/23 встановлено, що ТОВ "Глобал Ойл Логістик" не набуло права власності на спірний об'єкт нерухомості та було зобов'язано повернути його ПрАТ "ОМК", як дійсному власнику цього майна, що на час розгляду цієї справи не було здійснено, а натомість, третя особа відповідача розпорядилася спірним об'єктом нерухомості, передавши його в іпотеку відповідачу, на підставі чого до державного реєстру були внесені відповідні відомості про реєстрацію на спірний об'єкт нерухомості права відповідача як іпотекодержателя та відповідних заборон .
Беручи до уваги викладене вище, а також враховуючи, що позивач, як власник, не передавав спірний об'єкт нерухомості в іпотеку за договором іпотеки від 17.05.2023, не був стороною цього правочину та не перебував з відповідачем та третьою особою відповідача в зобов'язальних відносинах, суд дійшов висновку про незаконність державної реєстрації за відповідачем права іпотеки на об'єкт нерухомого майна, що належить позивачу, що, в свою чергу, створює позивачу перешкоди у здійсненні ним правоможності самостійно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.
Щодо захисту прав власника нерухомого майна, обтяженого іпотекою на користь особи, з якою він не перебуває у зобов'язальних відносинах, суд зазначає наступне.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 зазначає, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)).
Крім того, за висновками ВП ВС, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та підпункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (підпункт 8.46), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).
Виходячи з наведеного, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язальними відносинами.
Оскільки у цій справі позивач та відповідач, як та особа, що зареєструвала за собою право іпотеки на спірне нерухоме майно, не перебували у зобов'язальних відносинах, отже власник майна може скористатись речово-правовими способами захисту, а саме вимагати від відповідача усунути перешкоди власнику у користуванні належним йому майном шляхом скасування оспорюваних записів у державному реєстрі.
При цьому суд звертається до принципу mutatis mutandis викладеного ВП ВС у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).
Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у п. 88 постанови ВП ВС від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов'язані із позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
За висновками ВП ВС, викладеними, зокрема, у п. 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та п. 100 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Оскільки, позивач є законним власником спірного нерухомого майна, що підтверджено рішенням у справі № 916/2027/23, суд висновує, що позивач є володіючим власником, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном, що виникли через дії відповідача та третьої особи відповідача, з якими він не перебував у зобов'язальних відносинах, а тому суд вважає, що позивачем вірно обраний спосіб захисту його порушеного права як власника спірного нерухомого майна.
У практиці ВП ВС закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, пункт 98 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).
Отже, державна реєстрація права іпотеки на спірний об'єкт нерухомості за відповідачем - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним такого права, а відповідні записи в Реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації правоможності як власника на розпорядження цим нерухомим майном (див. пункт 49 постанови ВП ВС від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц).
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на момент подання позовної заяви, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч.3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").
Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Реєстру регламентована Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами цього Закону, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (див. mutatis mutandis висновки ВП ВС, викладені у п. 127 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено незаконною реєстрацією права іпотеки на його нерухоме майно за відповідачем, з яким він не перебував у зобов'язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права іпотеки, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права іпотеки відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.
При цьому в силу положень абз. 1 ч. 3 ст. 26 зазначеного вище Закону, відомості про право іпотеки відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Реєстру відомостей про припинення права іпотеки відповідача на підставі судового рішення (див. mutatis mutandis висновки ВП ВС, викладені в п.п. 132, 133 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку про те, що для застосування такого речово-правового способу захисту, як витребування майна за правилами статті 388 ЦК України, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (п. 34).
При цьому, в пункті 49 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 ВП ВС зробила висновок, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
У подальшому ВП ВС поширила цей підхід та вказала, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту в тому випадку, коли особа відступила право вимоги, яке їй не належить (у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт), а також коли відбулось відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору в будь-якого суб'єкта), що не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою (див. п.п. 139-141 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
ВП ВС вважає такий підхід застосовним і до спірних правовідносин, які склались у цій справі, адже укладення договору іпотеки від 17.05.2023 між ТОВ НВП "Продагроком" та ТОВ "Глобал Ойл Логістик" не створило для ПрАТ "ОМК", як дійсного власника спірного об'єкта нерухомості, жодних правових наслідків. При цьому сам договір іпотеки, на відміну від внесених до Реєстру на його підставі оспорюваних записів, не створює для позивача перешкоди в розпорядженні належним йому нерухомим майном, а тому не вимагає визнання його недійсним.
Беручи до уваги наведене, суд, з урахуванням висновків об'єднаної палати КГС ВС, викладених в постанові від 06.08.2021 у справі № 910/20607/17 та вищезазначених висновків ВП ВС вважає, що для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до державного реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов'язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред'явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи.
Судове рішення про задоволення такого позову, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права іпотеки, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.
При цьому оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного нерухомого майна або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права іпотеки за відповідачем, не є ефективним способом захисту прав власника від описаного вище порушення.
Щодо належної інтерпретації вимоги про усунення перешкод у вигляді скасування оспорюваних записів у державному реєстрі суд зазначає наступне.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.
Разом із цим надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню господарського судочинства, яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суд не повинен відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки ВП ВС, викладені в п.п. 117-118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Отже, у цій справі, за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд, насамперед, має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору.
Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч.1. ст. 14 ГПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5 ст 13 ГПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., постанови ВП ВС від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (п.п. 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (п.п. 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (п.п. 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (п.п. 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (п.п. 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (п.п. 11, 12) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (п. 31)).
Позивач обґрунтовує заявлені ним вимоги про скасування проведеної на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, державної реєстрації права іпотеки (номери записів про іпотеку 50301913 та 50301575) та обтяження наявністю в нього права власності на спірне нерухоме майно та незаконністю реєстрації за відповідачем права іпотеки на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, що створює для позивача перешкоди в реалізації правоможності власника на розпорядження цим нерухомим майном.
Виходячи з мети позову ПрАТ "ОМК", який спрямовано на усунення перешкод у здійсненні позивачем права розпорядження належною йому власністю, а також наведених у позові обґрунтувань суд вважає, що заявлену позивачем вимогу слід задовольнити повністю.
Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
За умовами п.п. 2, 3 ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
З урахуванням викладеного, судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданих учасниками справи заяв по суті спору, доказів та аргументів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів" зазначено, що завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами.
Одночасно ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
Виходячи з наведених приписів закону, судом не приймаються доводи та арґументи відповідача щодо того, що він не був учасником справи № 916/2209/21, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 у справі №916/2027/23 оскаржено в апеляційному порядку та не набрало законної сили, оскільки, по перше, як встановлено судом під час розгляду цієї справи, обставини справи, встановлені судом під час розгляду справи № 916/2209/21, були предметом дослідження під час розгляду справи № 916/2027/23, стороною в якій був відповідач, по друге, на час розгляду цієї справи рішення у справі №916/2027/23 набуло законної сили, оскільки ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Атрікс А" на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/2027/23 було закрите (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127418668). А тому в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судами при розгляді справ № 916/2209/21 та № 916/2027/23 на переконання суду, є преюдиційними у цій справі.
Також, суд відхиляє заперечення відповідача, що договір іпотеки від 17.05.2023 є чинним, а тому відсутні підстави для скасування оспорюваних записів, оскільки, суд дійшов висновку, що ТОВ "Глобал Ойл Логістик" на час укладення договору іпотеки не було власником майна, яке передало в іпотеку, незаконно передало об'єкт нерухомого майна, що належить позивачу в іпотеку відповідачу, окрім того п. 5.4 договору іпотеки передбачений порядок дій сторін цього договору у разі знищення, втрати чи пошкодження предмета іпотеки або його частини із будь-яких причин.
З цих саме підстав суд відхиляє доводи та арґументи ТОВ "Глобал Ойл Логістик".
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи та аргументи учасників справи, які викладені в заявах по суті спору і які проаналізовані під час розгляду цієї справи, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків зроблених судом з урахуванням всіх обставин справи, і не впливають на правильність їх оцінки при вирішення спору по суті.
Оцінивши подані учасниками справи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами, обґрунтовані належним чином, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Скасувати проведену на підставі договору іпотеки від 17.05.2023, серія та номер: 1456, державну реєстрацію права іпотеки (номери записів про іпотеку 50301913 та 50301575) та обтяження (номери записів про обтяження № 50498790 та 50498913) на об'єкти нерухомого майна - молочно-м'ясний комплекс із реєстраційним номером 2732996651120, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт Любашівка, вулиця Заводська, буд. 20 та м'ясо-молочний комплекс із реєстраційним номером 2732965551120, розташований за адресою: Одеська обл., Подільський р. (Котовський р-н), смт. Любашівка, вулиця Заводська, буд. 20А, які належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Одеський м'ясокомбінат" (вул. Чорноморського Козацтва, буд. 80, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 30001967).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Продагроком" (вул. Воздвиженська, буд. 14, офіс 4, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 41219032) на користь Приватного акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" (вул. Чорноморського Козацтва, буд. 80, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 30001967) витрати зі сплати судового збору у сумі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 29 вересня 2025 р. о 16:30 год.
Суддя О.В. Цісельський