Справа № 204/5808/25
Провадження № 2/204/3153/25
30 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1952727 від 02.04.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у розмірі 12 773,42 грн. з яких: 4 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 273,42 грн. - сума заборгованості за відсотками. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, яка складаються зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 02.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1952727 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 500,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 5GR1DbFkaV, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1952727 від 02.04.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Враховуючи викладені вище умови Договору позики №1952727 від 02.04.2021 р., та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 2 472,58 грн., заборгованість останнього за договором позики складає 12 773,42 грн., зокрема: 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 273,42 грн. - сума заборгованості за відсотками. В подальшому, Позикодавцем/Первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище Договором позики, зокрема: 19.11.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу № 1911 від 19.11.2021 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1952727 від 02.04.2021 року. 03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1952727 від 02.04.2021 року. Тому, позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1952727 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 500,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована) (а.с.14 на звороті).
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 5GR1DbFkaV, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким/якою укладено договір №1952727 від 02.04.2021 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: 5GR1DbFkaV. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 02.04.2021 07:13:36. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25 на звороті).
Того ж дня, Позикодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на виконання п.1 Договору позики №1952727 від 02.04.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 4 500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес», яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, що підтверджується електронною платіжною інструкцією №b4182b14-7352-4459- 9902-e3d0a74feec6 від 02.04.2021 року (а.с.6,27), яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Платіжна інструкція підписана електронно-цифровим підписом платіжної установи № b4182b14-7352-4459-9902-e3d0a74feec6 від 02.04.2021 року).
Згідно листа №10/04/25-50 від 10.04.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок ОСОБА_1 , на підставі платіжної інструкції №b4182b14-7352-4459-9902-e3d0a74feec6, перераховано кошти на виконання умов Договору позики №1952727 (а.с.26)
Згідно довідки № КД-000020225/ТНПП від 11.04.2025 року, ТОВ «ФК Фінекспрес», підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 02.04.2021 року, сума 4 500,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу b4182b14-7352-4459-9902-e3d0a74feec6 (а.с. на звороті 26).
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, наданого позивачем загальна сума заборгованості відповідача складає 12 773,42 грн. з яких: 4 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 273,42 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.9-11).
Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 02.04.2021 року договору позики №1952727 та отримання за ним грошових коштів у зазначеному вище розмірі.
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданою позикою (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 , також надано не було.
Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» уклали Договір факторингу № 1911 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1952727 від 02.04.2021 року (а.с.28-37).
Відповідно до реєстру прав вимог №3 до договору факторингу №1911 від 19.11.2021 року (а.с.36-37) та акту прийому-передачі вказаного реєстру боржників від 19.11.2021 року (а.с.35 на звороті), ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №1952727 від 02.04.2021 року.
03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року (а.с. на звороті 38-45 ).
Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийомупередачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору (а.с. на звороті 45-46).
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14 099,30 грн., з яких: 4 195,97 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 903,33 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.47-48).
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Як встановлено судом, договір позики №1952727 від 02.04.2021 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 , після його ідентифікації та верифікації за допомогою системи BankID НБУ, з використанням мобільного застосунку MyCredit та за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора: 5GR1DbFkaV, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.
В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.
Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису договору позики за допомогою одноразового ідентифікатора 5GR1DbFkaV суду надано не було.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Встановлено, що згідно умов укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору позики №1952727 від 02.04.2021 року, останній отримав від ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в якості позики грошові кошти в сумі 4 500,00 грн., однак своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повернення позики та сплати відсотків за користування нею не виконував належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 12 773,42 грн.
При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за договором позики, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору позики №1952727 від 02.04.2021 року, укладеного між первісним кредитором ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 , а також договорів факторингу за якими вимоги за кредитним договором перейшли до позивача ТОВ «Фінпром Маркет».
Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.
Отже, набуття позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги заборгованості за договором позики №1952727 від 02.04.2021 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.
Тому, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за договором позики №1952727 від 02.04.2021 року щодо повернення суми позики та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування грошовими коштами) та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за вказаним вище договором позики в загальному розмірі 12 773,42 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов'язання, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 3 500,00 грн.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. 01.11.2024 укладено договір № 01-11/24 про надання правової допомоги (а.с. на звороті 48-51). У Витязі з акту №11-П про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2025 року зафіксовано обсяг робіт та послуг, наданих адвокатом та їх вартість (а.с. на звороті 52,53-54). Відповідно до копії платіжної інструкції № 579934663.1 від 30.04.2025 року позивачем здійснена оплата за правничу допомогу згідно зазначеного договору (а.с. на звороті 34).
Враховуючи обсяг виконаної адвокатом Ткаченко Ю.О. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено, а відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 3 500 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.ст. 526, 634, 638, 640, 641, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1952727 від 02.04.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у розмірі 12 773 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 42 (сорок дві) коп. з яких: 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 273 (вісім тисяч двісті сімдесят три) грн. 42 (сорок дві) коп. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ - 43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9-А, оф.204),
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Суддя Н.В. Токар