Справа № 203/4050/25
Провадження № 2/0203/1921/2025
10.09.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Кринюк М.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 21.04.2020 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та відповідачем було укладено кредитний договір №200262978, відповідно до умов якого останньому було відкрито рахунок та становлено кредитний ліміт. Відповідно до Паспорту споживчого кредиту позичальнику надається кредит на суму 10000 грн., терміном на 11 місяців. 25.07.2024 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №GL1N426202/1, відповідно до якого на користь позивача було відступлено право вимоги за укладеним із відповідачем кредитним договором. Станом на дату відступлення прав вимоги заборгованість відповідачки за кредитним договором становила 15345 грн. 31 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11926 грн. 08 коп., заборгованість по процентам - 3419 грн. 23 коп. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені по справі судові витрати.
У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище з огляду на те, що він людиною з інвалідністю І групи, має на утриманні двох малолітніх дітей, сплачує борги перед іншими кредиторами, просив відмовити в задоволенні позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, зменшити розмір витрат на правову допомогу до розумного складності справи розміру.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 18.06.2025 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
В призначене судове засідання представник позивача не з'явився. В наданому позові просив провести розгляд справи за відсутності представника товариства.
Відповідач в наданій заяві також просив розглянути справу без його участі.
В зв'язку з цим, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.2 ст.247 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до чч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Частинами 1,2 ст.642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, вбачається з долучених до позову доказів та не заперечувалось відповідачем, що 21.04.2020 року між останнім та АТ «БАНК ФОРВАРД» було укладено кредитний договір, оформлений заявою (офертою) №200262978, відповідно до умов якого відповідачу було видано кредит у вигляді встановленого на рахунку кредитного ліміту до 100000 грн., зі строком кредитування 11 місяців та сплатою процентів в розмірі 48% річних, а також видано платіжну картку.
25.07.2024 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №GL1N426202/1, відповідно до якого на користь позивача було відступлено право вимоги за укладеним із відповідачем кредитним договором.
Станом на 24.07.2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором становила 15345 грн. 31 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11926 грн. 08 коп., заборгованість по процентам - 3419 грн. 23 коп., що підтверджується долученим до позову розрахунком та випискою по рахунку.
За вказаних вище обставин, що не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача зазначену вище заборгованість.
При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача з посиланням на скрутний матеріальний стан, оскільки наведені ним обставини не звільняють його від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Оскільки відповідач в силу п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, понесені позивачем по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. підлягають компенсації за рахунок держави.
В своєму позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн., на підтвердження понесення яких надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0206 від 02.06.2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенко М.І.; виданий на підставі цього договору ордер; акт наданих послуг №170 від 09.06.2025 року з детальним описом наданих послуг до акту.
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Суд враховує, що стосовно справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами існує стала судова практика. Вказана справа з огляду на ціну позову, в силу ст.19 ЦПК України віднесена до категорії малозначних та розглядається в спрощеному позовному провадженні. До позовної заяви додавались документи, що були у розпорядженні позивача, а тому, підготовка документів для звернення до суду в рамках даної справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Також суд враховує, що розмір заявлених витрат на правову допомогу становить майже 50% від суми заявленої до стягнення заборгованості; враховую матеріальний стан відповідача, який має на утриманні двох малолітніх дітей, є людиною з інвалідністю.
За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об'єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є завищеними.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, стягнувши на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Керуючись ст.ст.6,207,512,514,516,526,625,626,627,628,638,641,642,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,133,137,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №200262978, що виникла станом на 24 липня 2024 року, в сумі 15345 грн. 31 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11926 грн. 08 коп., заборгованість по процентам - 3419 грн. 23 коп., а також стягнути витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Понесені позивачем по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп. компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 вересня 2025 року.
Суддя С.Ю.Казак