79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.09.2025 Справа № 914/1474/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дрогобицької окружної прокуратури,
в інтересах держави в особі позивача Бориславської міської ради Львівської області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславбуд»,
про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 501 774,04 грн,
представники сторін:
від прокуратури: Мельничук Ю.І.;
від позивача: Лепак А.Я.(в режимі ВКЗ);
від відповідача: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Бориславської міської ради Львівської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславбуд» про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 501 774,04 грн.
Ухвалою від 19.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
18.08.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 26.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція прокуратури
Дрогобицькою окружною прокуратурою виявлено порушення щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «Бориславбуд» за земельну ділянку площею 1,9759 га з кадастровим номером 4610300000:04:048:0032, яка розташована на території Бориславської міської ради. У зв'язку з цим прокуратура звертається з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславбуд» заборгованість по орендній платі в розмірі 501 774,04 грн.
Позиція позивача
Бориславська міська рада Львівської області підтримала позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи.
02.12.2021 між Бориславською міською радою Львівської області (далі Орендодавець, Позивач) та ТзОВ «Бориславбуд» (Далі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди землі №519/21 (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору Орендодавець на підставі рішення Бориславської міської ради №707 від 25.11.2021 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться за адресою: вул. С. Петлюри, 46А у м. Бориславі, кадастровий номер 4610300000:04:048:0032.
Згідно п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9759 га на вул. С. Петлюри, 46А у м. Бориславі із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до п.3 Договору, на земельній ділянці розміщені нежитлові будівлі (комплекс), які є у власності ТзОВ «Бориславбуд».
Нормативно грошова оцінка землі становить 10 171 734,03 грн, згідно витягу з нормативно грошової оцінки ( п.5 Договору).
Згідно п.8 Договору передбачено, що його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.
Відповідно до п. п. 9,11 Договору орендна плата становить 2,1 % від нормативно грошової оцінки і вноситься орендарем у грошовій формі, що складає 213 606,41 грн в рік або 17 800,53 грн в місяць на рахунок UА068999980334139812000013927 казначейства України. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Відповідно до п. п. 15-16 Договору земельна ділянка передається в орендну для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно п. 25 Договору Бориславська міська рада має право вимагати від ТзОВ «Бориславбуд» своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до п.33 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених цим Договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також х інших підстав, визначених законом.
У встановленому Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон) та Договором порядку земельна ділянка передана Орендарю, що підтверджується актом приймання-передавання об'єкта оренди.
Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.11.2013 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610300000:04:048:0032 за територіальною громадою міста Борислава в особі Бориславської міської ради Львівської області.
На підставі Договору 02.12.2021 зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки площею 1,9759 га з кадастровим номером 4610300000:04:048:0032 (Орендодавець - Бориславська міська рада, Орендар - ТзОВ «Бориславбуд», строк дії речового права - 5 років), номер запису про державну реєстрацію іншого речового права - 45511496.
Як вбачається з інформацій ГУ ДПС у Львівській області від 20.03.2024, 11.04.2025 згідно даних інтегрованої картки по коду платежу 18010600 ІКС «Податковий блок», що долучена до матеріалів справи, заборгованість Відповідача становить 237 003,02 грн.
Вказана сума заборгованості обліковується починаючи з 02.03.2022 та складається з податкового зобов'язання, самостійно задекларованого платником протягом 02.03.2022 -31.01.2023.
З метою стягнення заборгованості, органом державного контролю надіслано податкову вимогу від 29.03.2023; відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України прийнято рішення від 06.07.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового органу, на підставі якого виставляються платіжні інструкції на рахунки боржника, проте платіжні інструкції повертаються банком без виконання з причини наявності на виконанні іншої постанови про арешт коштів, що надійшла раніше; у липні 2024 року спрямовано до Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України що перебуває в податковій заставі (справа № 380/15196/24).
Згідно з даним ІКС «Податковий блок» ТзОВ «Бориславбуд» податкові декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період 2023-2025 роки не подавалась.
Крім цього, встановлено, що рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2023 у справі №914/1339/23 задоволено позовну заяву Бориславської міської ради до ТОВ «Бориславбуд» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період з 02.12.2021 по 31.03.2023 в сумі 302 515,59 грн.
Листами Бориславської міської ради від 04.10.2024, 19.03.2025, 20.03.2024, 17.04.2025 інформовано окружну прокуратуру про наявну заборгованість підприємства з орендної плати за землю, Відповідачем не сплачувалась орендна плата за спірну земельну ділянку впродовж 2023-2025 років.
Станом на 01.04.2025 у ТзОВ «Бориславбуд» наявна заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб в сумі 501 774, 04 грн.
Листом від 19.03.2025 інформовано про те, що листи-претензії щодо необхідності внесення коштів до бюджету міста Відповідачу не скеровувались, заходи представницького характеру радою не вживались і вживатись не будуть.
Так, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати орендної плати за землю від 17.04.2025, наданого Бориславською міською радою встановлено, що НГО ділянки на 2023 рік становить 11 401 702,35 грн.
Згідно з витягу №НВ-9915633942023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21.03.2023 року та 2,1% - річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою (відсотків нормативної грошової оцінки) згідно рішення Бориславської міської ради від 14.07.2021 року №451.
Тобто, 11 401 702,35 X 2,1/100 = 239 435,75 грн складає річна орендна плата за 2023 рік, а 239 435,75/12 = 19952,98 грн становить орендна плата в місяць за 2023 рік.
Відповідно орендна плата за 9 місяців 2023 року (19 952,98 X 9) складає 179 576,82 грн.
НГО ділянки на 2024 рік становить 11 987 560,58 грн, згідно з витягу №НВ-9949546902024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 30.09.2024 року та 2,1% - річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою (відсотків нормативної грошової оцінки) відповідно до рішення Бориславської міської ради від 14.07.2021 року №451.
Тобто, 11 987 560,58 X 2,1/100 = 251 738,77 грн складає річна орендна плата за 2024 рік, а 251 738,77/12 = 20 978,23 грн становить орендна плата в місяць за 2024 рік.
НГО ділянки на 2025 рік становить 13 420 659,92 грн, згідно з витягу №НВ-9953596032025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.03.2025 та 2,1% - річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою (відсотків нормативної грошової оцінки) відповідно до рішення Бориславської міської ради від 14.07.2021 №451.
Тобто, 13 420 659,92 Х 2,1/100 = 281833,86 грн складає річна орендна плата за 2025 рік, а 281 833,86/12 = 23486,15 грн становить орендна платав місяць за 2025 рік.
Відповідно орендна плата за 3 місяці 2025 року (23 486,15 Х 3) складає 70 458,45грн.
Отже орендна плата за період з 01.04.2023 року по 01.04.2025 року (179 576,82 +251 738,77 + 70 458,45) складає 501 774,04 грн.
Як вбачається з матеріалів, долучених до позовної заяви, факт невиконання умов договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за землю підтверджується розрахунком заборгованості органом місцевого самоврядування на запит окружної прокуратури.
Разом з цим, листом органу місцевого самоврядування від 04.10.2024 інформовано окружну прокуратуру про наявність об'єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці площею 1,9759 га, що перебуває у комунальній власності.
Таким чином, за систематичну несплату ТзОВ «Бориславбуд» орендних платежів за земельну ділянку протягом дії договору оренди землі, що порушує право Орендодавця - Бориславської міської ради Львівської області на своєчасне та у повному обсязі отримання орендної плати, прокуратура просить стягнути 501 774, 04 грн заборгованості.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.ст. 610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.
Така ж відповідальність за невиконання умов договору оренди встановлена нормою ст. 36 Закону України «Про оренду землі».
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об'єктом оподаткування.
Згідно з ст. 265.1 Податкового кодексу України податок на майно складається: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (ст. 93 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», ст.792 Цивільного кодексу України, договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Положеннями ст. 15 вищезазначеного Закону визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст. 96 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, який виникає у платника за кожним податком і збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1. ст. 38 Податкового кодексу України).
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).
Орендна плата за землю - це платіж, який Орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону).
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно п.п. 9,11 Договору орендна плата становить 2,1 % від нормативно грошової оцінки і вноситься орендарем у грошовій формі.
Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (ч.I ст.24 Закону, п. 25 Договору).
Під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п. 33 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених цим Договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також х інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 36 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов договору.
Так, усталена судова практика Верховного Суду свідчить про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати (два чи більше випадки несплати орендної плати) є вичерпною підставою для розірвання договору.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у справі №355/385/17 зазначено, що у ст. 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - це обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Згідно зі ст. ст. 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки (постанова Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 650/628/19-ц).
Щодо порушення інтересів держави та наявності підстав для застосування прокурором представницьких повноважень, суд зазначає наступне.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо обґрунтування прокурором у позові підстав для представництва прокурором інтересів держави виходжу з наступного.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні № З-рп/99 від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства прокуратурою заявляючи позов слід зазначити: в чому полягає інтерес держави та нездійснення чи неналежне здійснення захисту такого інтересу уповноваженим органом.
В даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні Відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 143 Конституції України, ч. З ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
За змістом ст. 14.1.147, ст. 265.1.3, ст. 10.1.1 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610300000:04:048:0032 площею 1,9759 га є територіальна громада м. Борислава в особі Бориславської міської ради.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та положення п. п. 9,11 Договору, саме Бориславська міська рада Львівської області є отримувачем коштів за оренду цих земельних ділянок комунальної власності та володільцем інформації про поступлення коштів від ТзОВ «Бориславбуд» в місцевий бюджет територіальної громади.
За Відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за землю, надану йому в користування за оскаржуваним договором, розмір якої постійно зростає.
Такі обставини безумовно порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет недоотримує значні кошти, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування - Бориславської міської ради Львівської області, який є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.
Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства та положення п. п. 9,11 Договору, саме Бориславська міська рада є володільцем інформації про поступлення коштів від ТзОВ «Бориславбуд» в місцевий бюджет територіальної громади та є отримувачем і подальшим розпорядником коштів за оренду земельної ділянки державної власності.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою за наслідками розгляду справи № 6-824цс16 (постанова від 11.05.2016) дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх правильного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.
Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.
Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
Виходячи із наведених норм законодавства, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення Орендарем договору, шляхом стягнення заборгованості до місцевого бюджету, оскільки Орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.
Згідно Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року, ратифікованої Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР, органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст.3, ст. 8).
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Частиною 1 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.
За Відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за землю, надану йому в користування за оскаржуваним договором, розмір якої постійно зростає.
Такі обставини безумовно порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет не отримує в повному обсязі значні кошти, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування - Бориславської міської ради, який є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади ні як стороною договору, ні шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.
Щодо правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.
Зокрема, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40 Постанови).
Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, постанові від 10.02.2021 у справі № 454/851/19.
Зі змісту листа Бориславської міської ради від 04.10.2024, 19.03.2025, 17.04.2025 вбачається, що, незважаючи на тривалу обізнаність про порушення Відповідачем вимог закону та умов Договору, радою не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в особі територіальної громади у спірних правовідносинах. Крім цього, зазначено, про заходи представницького характеру, в тому числі щодо стягнення заборгованості вживатись не будуть.
При цьому, з листа вбачається, що при наявності факту систематичної несплати орендної плати Відповідачем, цивільно - правові заходи стягнення заборгованості Орендодавцем, згідно наявних повноважень, не вживалися. Про причини незастосування заходів, а так само обставини, які перешкоджали застосуванню заходів позовного характеру Позивачем не поінформовано Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Участь прокурора у цій справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з тривалою несплатою Відповідачем орендної плати за спірну земельну ділянку, що спричиняє ненадходження до місцевого бюджету коштів, призводить до невиконання дохідної частини бюджету територіальної громади та є істотним порушенням умов Договору, вбачаються достатні підстави для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що наданими доказами прокуратурою підтверджено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає до задоволення.
При зверненні до суду із позовною заявою, Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в розмірі 6 021,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1165 від 08.05.2025.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позовну заяву подано в електронній формі, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 021,30 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславбуд» (82300 м. Борислав вул. Петлюри, 46А, ЄРДПОУ 44153713) на користь Бориславської міської ради Львівської області на розрахунковий рахунок UА068999980334139812000013927 отримувач ГУК Львів/Бориславська ТГ, код отримувача (ЄРДПОУ 38008294) заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку площею 1,9759 га кадастровий номер 4610300000:04:048:0032 в розмірі 501 774, 04 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславбуд» (82300 м. Борислав вул. Петлюри, 46А, ЄРДПОУ 44153713) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Україна, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) судовий збір в розмірі 6 021,30 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.