79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.09.2025 Справа № 914/1661/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького,267»
про: встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту,
представники:
позивача: Трофимчук О.В.,
відповідача: Булат Н.О.,
27.05.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького,267» про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту.
Ухвалою суду від 02.06.2025р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.06.2025р.
Рух справи викладено в ухвалах суду та у протоколах судових засідань.
24.06.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№16806/25).
27.06.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позов (вх.№17218/25).
16.09.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№24449/25).
03.07.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№17779/25).
31.07.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№20543/25).
08.08.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№20970/25).
Протокольною ухвалою від 13.08.2025р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 27.08.2025р.
18.09.2025р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№24734/25).
Протокольною ухвалою від 18.09.2025р. суд, зокрема, ухвалив залишити клопотання про долучення доказів без розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 80 ГПК України).
Разом із цим, позивач не повідомляв суд про неможливість подання відповідних доказів.
Відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, оскільки клопотання про долучення доказів подано позивачем поза встановленим процесуальним строком, суд дійшов висновку залишити клопотання позивача про долучення доказів без розгляду.
Суть спору та правові позиції учасників справи.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач наголошує, що відповідачем, в порушення приписів Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та «Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №206 від 09.08.2018р., відмовлено представникам підприємства позивача у допуску до підвального приміщення за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького,267 з метою обстеження мереж водопостачання для подальшого виготовлення проєктно-технічної документації на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення та узгодженням дати проведення обстеження.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, вказуючи, що позивач не дотримався належної взаємодії та перемовин щодо узгодження умов встановлення вузла обліку. Крім того, вважає вимогу про встановлення сервітуту передчасною та необгрунтованою, яка обмежує абсолютне право власника на майно, а себе вважає неналежним відповідачем у справі.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:
На офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» (https://lmkp.lte.lviv.ua) було розміщено інформацію щодо наміру позивача здійснити обладнання вузлами комерційного обліку будівель, серед яких будинок за адресою: вул.Б.Хмельнийького,267, м. Львів.
На виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та «Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку» ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до голови правління ОСББ «Б.Хмельницького,267» про встановлення загальнобудинкового вузла обліку гарячої води в будинку за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького,267. Однак, мешканці будинку разом з головою правління згоди не надали та не допустили працівників підприємства для виконання покладених на них обов'язків, про що складено акт від 04 липня 2024р.
20.05.2021р. Львівська міська рада (5-та сесія 8-го скликання) прийняла Ухвалу №768 «Про продовження на 2021-2022 роки дії Програми про оснащення житлових будинків м. Львова вузлами комерційного обліку гарячої та холодної води», якою ухвалила, зокрема: продовжити на 2021-2022 роки дію Програми про оснащення житлових будинків м.Львова вузлами комерційного обліку гарячої та холодної води; внести зміни у додаток до ухвали міської ради від 12.12.2019р. № 6009 «Про затвердження Програми про оснащення житлових будинків м. Львова вузлами комерційного обліку гарячої та холодної води».
Доступ до ухвал Львівської міської ради є відкритий на офіційному веб-сайті Львівської міської ради https://city-adm.lviv.ua/lmr/docs-rulings.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Згідно з пунктом 13 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон) від 09.08.2018р. №206, вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 р. №444 « Про порядок інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку» визначено, що:
- оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузла комерційного обліку повідомляє власникам (співвласникам) будівлі про намір встановити такий вузол за формою згідно з додатком (далі - повідомлення) (п.3).
- у разі якщо протягом двох місяців з дня отримання повідомлення оператора зовнішніх інженерних мереж про намір встановити вузол комерційного обліку власник (співвласники) будівлі не повідомивши) оператора зовнішніх інженерних мереж про намір погодити з ним відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку або про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку, а також у разі, якщо власник (співвласники) повідомивши) про намір погодити відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку або про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку, але не зробив(ли) цього протягом чотирьох місяців з дня отримання повідомлення оператора зовнішніх інженерних мереж про намір встановити вузол комерційного обліку, оснащення будівлі вузлом комерційного обліку здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж (п.10).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).
Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Частиною 1 ст. 402 ЦК України унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 3 ст. 402 ЦК України).
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
За змістом ч. 1, 3 ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що метою сервітуту є задоволення потреб зацікавленої особи для ефективного використання належного їй майна; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.
Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов'язано зі здійсненням майнових прав.
Отже, однією з основних ознак сервітуту, який має бути встановлено за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів особи у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягти згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Суд констатує, що днем отримання повідомлення власниками (співвласниками) будівлі є дата розміщення повідомлення на офіційному вебсайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого вебсайту - на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування (п. 5 Порядку).
Судом встановлено, що на сайті позивача було опубліковано повідомлення про намір встановлення вузлів комерційного обліку для будинку АДРЕСА_1 , яким управляє відповідач.
Також, позивач зазначив, що про намір здійснити обладнання будинку вузлом комерційного обліку централізованого водопостачання співвласників було додатково повідомлено шляхом розміщення відповідної інформації на дошках оголошень біля під'їздів, проти чого заперечив відповідач.
На виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та «Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку» ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до голови правління ОСББ «Б.Хмельницького,267» про встановлення загальнобудинкового вузла обліку гарячої води в будинку за адресою: м.Львів, вул.Б.Хмельницького,267. Однак, мешканці будинку разом з головою правління згоди не надали та не допустили працівників підприємства для виконання покладених на них обов'язків, про що складено акт від 04 липня 2024р.
Власник (співвласники) будівлі протягом двох місяців з дня отримання такого повідомлення має право повідомити оператору зовнішніх інженерних мереж (за своїм вибором) про: згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах; намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
З урахуванням фактичних обставин справи, відповідач мав в строк до 22.02.2022р. повідомити позивача або про згоду на встановлення вузла комерційного обліку, або про намір його самостійно встановити. Докази повідомлення відповідачем позивачу про згоду на встановлення вузла обліку або про намір його встановити самостійно матеріали справи не містять.
Суд зауважує, що у відносинах із забезпечення багатоквартирного будинку комерційним приладом обліку спеціальним законом є Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами.
Разом із цим, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» не закріплюють права співвласників забороняти, обмежувати або встановлювати додаткові умови для доступу у допоміжні приміщення багатоквартирних будинків (для об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) виконавців комунальних послуг або їхніх представників для встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів вимірювальної техніки.
Для вирішення спору по суті має значення, що на час ухвалення рішення, спірний житловий будинок не обладнаний вузлом комерційного обліку (докази зворотнього відсутні), відповідач (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) ані самостійно не встановив вузол обліку, ані надав згоди на встановлення вказаного вузла у житловому будинку, незважаючи на вжиті позивачем заходи, які відповідали положенням законодавства.
Таким чином, судом з'ясовано, що встановлення зазначеного сервітуту не нанесе збитків відповідачу і не є обтяжливим для нього, а задоволення вимог позивача, що спрямовані на виконання приписів Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», за наявності заперечень відповідача, є неможливим в інший спосіб. Крім цього, встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в якій обладнується вузол комерційного обліку, передбачене приписами вказаного Закону.
Позивач зазначає, що ним здійснено усі залежні від нього дії з метою погодження з володільцем будівлі порядку та способу встановлення вузла комерційного обліку водопостачання, проте відповідач згоди позивачу на встановлення відповідного вузла не надав, самостійно вузол комерційного обліку не встановив (що відповідачем не заперечено), а тому у позивача відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо оснащення будинків вузлами комерційного обліку іншим способом, аніж встановлення сервітуту щодо технічного підвального приміщення у будинку.
Доводи відповідача щодо відсутності у ОСББ повноважень розпоряджатися спільним майном та встановлювати обмеження щодо користування ним також є юридично необґрунтованими. Так, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», саме ОСББ здійснює управління спільним майном, до якого, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону, належить і підвальне приміщення. Наявність чи відсутність господарських (договірних) відносин між сторонами не має визначального значення, оскільки вимога про встановлення сервітуту має речово-правовий характер і регулюється нормами статей 401 404 ЦК України, а не договірного права.
Підсумовуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, зважаючи на перешкоди, які чиняться відповідачем для надання доступу до будівлі і встановлення вузла комерційного обліку гарячої води.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010р., у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., пункт 29).
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р., Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому, суд вважає за необхідне зазначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За приписами ст.3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у позивача існує обов'язок щодо оснащення будівлі вузлами комерційного обліку. Відповідач створює перешкоди позивачу для встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю на стороні споживача, що дає право позивачу вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі (технічного підвального приміщення будинку), в якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування вузла обліку.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №7509 від 10.04.2025р. на суму 3 028, 00 грн.
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Встановити Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» (адреса: Україна, 79040, Львівська обл., місто Львів, вул.Данила Апостола, будинок 1; ідентифікаційний код 05506460) безстроковий та безоплатний сервітут на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води згідно паспорта (який буде виготовлений після надання доступу до об'єкту) вузла обліку гарячої води для житлового будинку за адресою вул.Богдана Хмельницького, 267 м. Львів.
3.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Б.Хмельницького,267» (адреса: Україна, 79037, Львівська обл., місто Львів, вул. Богдана Хмельницького, будинок 267; ідентифікаційний код 43014252) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (адреса: Україна, 79040, Львівська обл., місто Львів, вул.Данила Апостола, будинок 1; ідентифікаційний код 05506460) 2 422, 40 грн в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 29.09.2025р.
Суддя Король М.Р.