79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.09.2025 Справа № 914/1548/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Антимонопольного комітету України,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 1»,
про стягнення пені в розмірі 1 326 729,00 грн,
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Антимонопольного комітету України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 1» про стягнення пені в розмірі 1 326 729,00 грн.
Ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
18.08.2025 підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 26.09.2025 ухвалено рішення по справі без проголошення вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що у зв'язку з порушенням Відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, Позивачем прийнято Рішення від 29.10.2024 № 67-р/тк, відповідно до якого на Відповідача накладено штраф у розмірі 1 326 729,00 грн. Однак строк для добровільної сплати штраф сплив, відповідно Позивачем нараховано пеню, яку він просить стягнути з Відповідача.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, однак у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розстрочити виконання рішення на 12 місяців.
Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі -Комітет, Позивач) розглянувши матеріали справи № 72/12-21 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 1» (далі - ТзОВ «Львів-Буд 1», Відповідач) законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 29.10.2024 № 67-р/тк (далі - Рішення № 67-р/тк), яким визнано, що ТОВ «Львів-Буд 1» вчинило порушення, передбачене п.1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю робіт: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул, Січових Стрільців, 2 у м. Золочені, Львівської області», код за ДК 02112015:45211000-9-Будівництво багатоквартирних житлових та індивідуальних будинків» (ідентифікатор UA-2019-09-05-002402-b), проведених ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
За зазначене порушення, на Відповідача було накладено штраф у розмірі 1 326 729,00 грн.
Копія Рішення № 67-р/тк була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 12.11.2024 № 145-26.13/03-10868е та отримана Відповідачем 22.11.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303500138060.
Виходячи з поданих у справі матеріалів, для добровільної сплати штрафу, накладеного Рішенням № 67-р/тк, закінчився 22.01.2025. До того ж, Відповідач Рішення № 67-р/тк у судовому порядку не оскаржував.
Позивач вважає, що Рішення № 67-р/тк є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов'язковим до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, Комітет не отримував від Відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням № 67-р/тк, крім того Позивач не отримував від Відповідача документів, що підтверджують сплату пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням № 67-р/тк.
У справі зазначено, що розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати штрафу, накладеного Рішенням № 67-р/тк обчислюється з 23.01.2025 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного Рішенням № 67-р/тк) по 12.05.2025 включно (день до якого розраховано пеню), тобто здійснено за 110 днів.
Зазначений розрахунок обчислюється таким чином:
- розмір пені за кожен день прострочення сплати штрафу розраховується відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме 1,5% від суми штрафу, накладеного Рішенням № 67-р/тк, що становить 1 326 729,00 грн. Таким чином, пеня за один день прострочки складає 19 900,93 грн.
Отже, за 110 днів прострочення сплати штрафу загальна сума пені становить: 19 900,93 грн Ч 110 днів = 2 189 102,30 грн.
Проте, зважаючи на норми ч.5 ст.56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету.
Тому, розмір пені, який Позивач просить стягнути з Відповідача, становить 1 326 729,00 грн.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Приписами статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.
Відповідно до частини 2 статті 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», тимчасові адміністративні колегії Антимонопольного комітету України утворюються Головою Антимонопольного комітету України з числа державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України у складі не менше ніж три особи. Тимчасову адміністративну колегію очолює державний уповноважений Антимонопольного комітету України.
Згідно з частиною 5 статті 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», члени Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України мають рівні права щодо розгляду питань, що належать до компетенції цих органів відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час прийняття розпоряджень і рішень.
Відповідно до частини 7 статті 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Статтею 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі, зокрема про стягнення несплачених у добровільному порядку пені.
Частиною 1 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
До того ж частина 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» закріплює те, що рішення Комітету набирають чинності з дня їх прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Частиною 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Як зазначено, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17, нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ч. 8 та 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»:
- у разі якщо протягом строку, встановленого абз. 1 ч. 3 цієї статті (двомісячний строк для сплати штрафу), рішення органу Комітету не виконується, Голова Комітету видає наказ про примусове виконання рішення органу Комітету, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу;
- наказ Голови Комітету про примусове виконання рішення органу Комітету. прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 13 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу та пені суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу та пені.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 7 та 14 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати пені органи Комітету стягують пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Судом перевірено розрахунок заявлених позовних вимог та встановлено, що такий проведено вірно.
Щодо заяви про розстрочення виконання рішення від 18.08.2025 (вх.№3428/25), що подана представником відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або
розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочення виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання судового рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у цій справі.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
При цьому суд зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у ст. 6 Конвенції.
Тому з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення суд враховує принципи співмірності і пропорційності.
Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України унормовано, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Враховуючи вказані обставини, розмір суми стягнення пені з Відповідача та зважаючи на заперечення Позивача щодо розстрочення виконання рішення, суд вважає за доцільне частково задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення та надати Відповідачу розстрочку для виконання цього рішення у період з 30.09.2025 по 01.03.2026 року, що забезпечить інтерес стягувача щодо погашення суми заборгованості в розумні строки та дозволить боржнику виконати свій обов'язок щодо погашення заборгованості з урахуванням його становища.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із викладеного вище, суд дійшов до висновку, що наданими доказами Позивачем підтверджено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає до задоволення повністю.
При зверненні до суду із позовною заявою Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 15 920,74 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №498 від 19.05.2025.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи норми статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 920,74 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 1» (вул. І. Франка, буд. 38, кв. 6, м. Сколе, Сколівський р-н, Львівська обл., 82600, ідентифікаційний код 41757454) пеню у розмірі 1 326 729,00 грн і зарахувати зазначену суму у дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN): UА278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд 1» (вул. І. Франка, буд. 38, кв. 6, м. Сколе, Сколівський р-н, Львівська обл., 82600, ідентифікаційний код 41757454) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 00032767) (отримувач: Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UА438201720343120001000001719) судовий збір у розмірі 15 920,74 грн.
4. Заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 914/1548/25 за вх.№3428/25 від 18.08.2025 задовольнити частково.
5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2025 відповідно до наступного графіка стягнення пені в розмірі 1 326 729,00 грн:
1) 221 121,50 грн - до 30.09.2025 року;
2) 221 121,50 грн - до 30.10.2025 року;
3) 221 121,50 грн - до 30.11.2025 року;
4) 221 121,50 грн - до 30.12.2025 року;
5) 221 121,50 грн - до 30.01.2026 року;
6) 221 121,50 грн - до 01.03.2026 року.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.