79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
22.09.2025 Справа № 914/620/25
За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп», м. Львів
про стягнення пені у розмірі 2 180 594, 16 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники сторін:
від позивача: Цап Павло Михайлович - представник,
від відповідача: не з'явився.
Львівська міська рада звернулась в Господарський суд Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» про стягнення пені у розмірі 2 180 594, 16 грн за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті вартості земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2022 № 239.
Ухвалою суду від 11.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 14.04.2025.
Ухвалою суду від 14.04.2025 підготовче судове засідання призначено на 05.05.2025. Ухвалою суду від 05.05.2025 підготовче судове засідання відкладено на 19.05.2025.
Ухвалою суду від 19.05.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 09.06.2025.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 08.09.2025 розгляд справи по суті відкладено на 22.09.2025 у зв'язку з неявкою та клопотанням представника відповідача про відкладення судового засідання.
У судове засідання 22.09.2025 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання 22.09.2025 представник відповідача повторно не з'явився, 18.09.2025 через систему Електронний суд надійшло його клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 22.09.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Львівська міська рада (надалі позивач, продавець) звернулась в Господарський суд Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» (надалі відповідач, покупець) про стягнення пені у розмірі 2 180 594, 16 грн за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати вартості земельної ділянки згідно з умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2022 № 239 (надалі договір).
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2022 № 239, однак відповідачем не було здійснено оплату вартості земельної ділянки у терміни, вказані у договорі. З огляду на несвоєчасну оплату відповідачем, позивач, відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 договору, здійснив нарахування пені у п'ятикратному розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 19.09.2022 до 24.06.2024, що становить 2 180 594, 16 грн.
Вимогу позивача про добровільну сплату пені відповідачем не задоволено, пеню не сплачено.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Львівської міської ради і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позиція відповідача.
У поданому відзиві відповідач не заперечує факту прострочення оплати згідно з умовами договору, проте зазначає, що відсутні визначені договором умови для нарахування пені.
Ну думку відповідача, позивачем також невірно здійснено розрахунок пені, оскільки пеню необхідно було розраховувати з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, а не п'ятикратної, а період нарахування повинен обмежуватись шести місяцями.
Крім цього, зважаючи на відсутність доказів, які б підтверджували збитки позивача, спричинені несвоєчасним виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати придбаної земельної ділянки, відповідач просить зменшити розмір пені на 99 %.
У поданих суду додаткових поясненнях від 02.09.2025, представник відповідача вказує на відсутність підстав для застосування пені та повідомляє про те, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені, відтак відповідачем подано суду відповідний контррозрахунок, згідно з яким розмір пені може становити 363 145, 14 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників учасників справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
Суб'єктами права власності на землі комунальної власності згідно з статтею 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, зокрема, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 30.06.2022 Львівською міською радою була прийнята ухвала № 2173 «Про продаж ТзОВ «Монді Груп» земельної ділянки на вул. Рудненській, 12» (надалі ухвала). Вказаною ухвалою затверджено звіт про експертну грошову оцінку вартості вказаної земельної ділянки, що становить 2 335 804, 00 грн (пункт 1 ухвали).
Як вбачається із пункту 2 ухвали, Львівська міської ради прийняла рішення продати відповідачу земельну ділянку площею 0, 2619 га на вул. Рудненській, 12 для обслуговування будівель та споруд, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.
Пунктом 3 ухвали на покупця (відповідача) покладено обов'язок:
- укласти з Львівською міською радою договір купівлі-продажу земельної ділянки з розтермінуванням суми платежу на 24 місяці з моменту укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки при умові сплати 50 відсотків вартості земельної ділянки.
- сплатити вартість земельної ділянки, зменшену на суму сплаченого авансового внеску, відповідно до договору від 11.08.2021 № 139 про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки на вул. Рудненській, 12. Решту вартості земельної ділянки сплатити:
1. протягом 30-ти календарних днів від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки - у сумі 816 763, 00 грн, що становить 50 відсотків від вартості земельної ділянки з врахуванням сплаченого авансового внеску,
2. з розтермінуванням суми платежу терміном 24 місяці з моменту укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки не рідше ніж один раз на місяць згідно з графіком, який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу - у сумі 1 167 902, 00 грн з врахуванням індексу інфляції, встановленого Держкомстатом за період місяця, який настає за тим, у якому внесено перший платіж, по місяць, який передує місяцю внесення платежу.
У подальшому, 18.08.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 239, площею 0, 2619 га на вул. Рудненській, 12, у м. Львові, кадастровий № 4610136300:06:020:0100.
Відповідно до п. 1.2 договору, Львівська міська рада передає у власність, а ТзОВ "Монді Груп" приймає у власність з усіма обмеженнями вказану земельну ділянку при умові сплати за неї обумовлену розділом 2 цього договору грошову суму.
Згідно із п. 2.1 договору, ціна продажу земельної ділянки, згідно з ухвалою Львівської міської ради від 30.06.2022 № 2173, становить 2 335 804, 00 грн.
Відповідно п. 2.2 договору, розрахунок за придбану земельну ділянку у повному обсязі проводиться із розстроченням суми платежу на 24 місяці з моменту укладання договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, при умові сплати 50 % вартості земельної ділянки.
Згідно із п. 2.3 договору, покупець зобов'язується протягом 30 календарних днів від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки сплатити 816 763, 00 грн, що становить 50 % вартості земельної ділянки з врахуванням сплаченого авансового внеску, відповідно до договору від 11.08.2021 № 139 про оплату авансового внеску, який становив 351 139, 00 грн, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок міського бюджету м. Львова. Решта вартості земельної ділянки покупець зобов'язується сплатити з розтермінуванням суми платежу терміном 24 (двадцять чотири) місяці з моменту укладання цього договору на визначені банківські реквізити не рідше ніж один раз на місяць згідно з графіком, який є невід'ємною частиною цього договору, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує 3 (трьох) місяців після внесення першого або чергового платежу - у сумі 1 167 902, 00 (один мільйон сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот дві гривні нуль копійок) з врахуванням індексу інфляції, встановленого Держкомстатом за період місяця, який настає за тим, у якому внесено перший платіж, по місяць, який передує місяцю внесення платежу (призначення платежу - кошти від продажу земельної ділянки на вулиці Рудненській, 12 (дванадцять).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач сплатив 21.09.2022 - 48 662, 60 грн та 20.10.2022 - 48 662, 60 грн, як чергові платежі, що передбачені графіком платежів згідно з умовами п. 2.3. договору (із протермінуванням на 3 та 2 дні відповідно).
Оскільки відповідач не виконував належно умови договору, позивачем було надіслано йому претензію від 17.05.2023 № 2403-вих-59778 з вимогою про сплату суми боргу згідно з графіком сплати коштів за продаж земельної ділянки з врахуванням індексу інфляції та сплату пені у п'ятикратному розмірі облікової ставки НБУ за протермінований період.
Сторонами не заперечується, що 25.06.2024 відповідачем було сплачено окремими платежами кошти у сумі 1 887 340, 20 грн, чим він повністю виконав умови договору в частині оплати вартості земельної ділянки, проте, без врахування індексу інфляції та пені за протермінований період.
У подальшому, Львівською міською радою було надіслано відповідачу претензію від 03.09.2024 № 2403-вих-125166 з вимогою сплатити суму інфляційних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою основного боргу, що становить 261 905, 55 грн, яка була оплачена відповідачем 16.09.2024 року.
З огляду на невчасну здійснену оплату вартості земельної ділянки, позивач, беручи до уваги положення пунктів 8.1 та 8.2 договору, відповідно до яких при невиконанні умов даного договору щодо сплати ціни продажу згідно з розділом 2 цього договору і відмови від виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті зазначеної ціни у встановлений термін, покупець сплачує продавцю пеню у п'ятикратному розмірі облікової ставки НБУ, вважає, що відповідач повинен сплатити на його користь також пеню у п'ятикратному розмірі облікової ставки НБУ, згідно з розрахунком, зазначеним у позовній заяві.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що пункт 8.2. договору містить умови застосування пені. Одночасно мають бути наявні дві обставини: невиконання умов даного договору щодо сплати ціни продажу згідно з розділом 2 та відмова від виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті зазначеної ціни у встановлений термін. Це означає, що покупець має обов'язок сплатити продавцю пеню лише за умови, якщо покупець порушив зобов'язання щодо оплати та покупець відмовився від взятих на себе зобов'язань по сплаті зазначеної ціни.
Проте, на думку відповідача, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач відмовився від своїх зобов'язань, окрім цього, відповідач здійснив дві оплати 21.09.2022 у розмірі 48 662, 60 грн та 20.10.2022 у розмірі 48 662, 60 грн, а 25.06.2024 відповідач сплатив позивачу 1 887 500, 00 грн, чим повністю виконав умови договору в частині оплати вартості земельної ділянки.
Відповідно до ч. 3 ст. 214 ЦК України, відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Аналогічно, у даному випадку, на думку відповідача, належною відмовою було б лише викладення такої відмови у письмовій формі.
Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача виходячи із мотивів, що матеріалами справи підтверджено несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати за придбану земельну ділянку, тобто їх порушення. Бездіяльність відповідача, тобто несплата тривалий термін коштів покупцем, без жодних пропозицій з його боку до продавця щодо зміни (продовження) вказаного терміну, надавала продавцю підстави для висновку про відмову покупця від взятих на себе зобов'язань щодо сплати в узгоджені терміни зазначеної ціни, що згідно з умовами ст. 549 ЦК України є підставою для нарахування пені.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем також невірно здійснено розрахунок пені, то з цього приводу суд вказує на наступне.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Відповідно до статті 3 вказаного Закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки НБУ і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.
Відтак, оскільки розмір пені, визначений договором у розмірі п'ятикратної облікової ставки НБУ від суми загального зобов'язання, поглинається розміром пені, визначеним подвійною обліковою ставкою НБУ за кожний день прострочення згідно з законодавством, пеня підлягає нарахуванню тільки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин) було передбачено що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Умовами договору про сплату пені не передбачений інший (додатковий) період нарахування.
Окрім цього, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 встановлено, що у разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16.
При цьому, приписами частини 3 статті 15 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» встановлено, що адміністративно-господарські санкції застосовуються до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не більш як через один рік з дня його вчинення, крім випадків, визначених законом. Дана норма Закону кореспондує нормі частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, який втратив чинність 28.08.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення у справах Проніна проти України, заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Суд, перевіривши контррозрахунок відповідача та здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені, за період який обмежується 6 місяцями нарахування та подвійною обліковою ставкою НБУ, з урахуванням передбаченого договором графіку платежів, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення та стягненню з відповідача підлягає 363 145, 14 грн пені.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 99 %, то за змістом ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, значно перевищує розмір збитків позивача, або про наявність інших обставин, які мають істотне значення, відтак суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задовільнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монді Груп» (79052, м. Львів, вул. Рудненська 12, код ЄДРПОУ 39756095) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок 1, код ЄДРПОУ 04055896) 363 145, 14 грн пені та 5 560, 53 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.