29.09.2025 р. Справа № 914/2672/25
Суддя господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., розглянувши позовну заяву
Фізичної особи-підприємця Федика Богдана Михайловича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
до відповідача: UAB «Giroda» (адреса: Lithuania, Varena, Vytauto, 206);
про: про стягнення заборгованості у розмірі 48' 600,00 Євро (що за офіційним курсом НБУ, станом на час подання позовної заяви (28 серпня 2025 року), складає 2' 326' 968,00 грн,-
28 серпня 2025 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Федика Богдана Михайловича до UAB «Giroda» про стягнення заборгованості у розмірі 48' 600,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ, станом на дату подання позовної заяви складає 2' 326' 968,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено торгівельний контракт № SK.1004.1 від 10 квітня 2025 року, згідно умов якого позивач поставив відповідачу ягідну продукцію, а саме малину заморожену вагою 20250 кг на суму 48' 600,00 Євро. Однак, у порушення умов договору, відповідачем не оплачено вартість поставленої продукції, у результаті чого утворилася заборгованість у сумі 48' 600,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ, станом на дату подання позовної заяви складає 2' 326' 968,00 грн.
03 вересня 2025 року Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою вищевказану позовну заяву залишив без руху; надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви впродовж 10 днів з дня її вручення.
11 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 24015/25).
Суддя зазначає, що вищевказаною заявою позивачем усунуто недоліки позовної заяви, зазначені у мотивувальній частині ухвали Господарського суду Львівської області від 03 вересня 2025 року, а відтак позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст.162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для її повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Врахувавши предмет позову, суб'єктний склад учасників спору, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, категорію та складність справи, а також обсяг і характер наявних у матеріалах справи доказів, суддя дійшов висновку про доцільність та обґрунтованість розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Окрім того, при прийнятті до розгляду позовної заяви, судом встановлено, що відповідач у справі є нерезидентом, достовірна інформація щодо наявності на території України офіційно зареєстрованих представництв юридичної особи-відповідача у суду відсутня.
Як слідує з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача: UAB «GIRODA» вказано: 65171, Lithuania, Varena, Vytauto, 206, реєстраційний код 301792640.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
За змістом частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Згідно п. 9.2. торгівельного контракту №SK.1004.1 від 10 квітня 2025 року, всі суперечки, що виникають з цього контракту, будуть врегульовані за місцем знаходження продавця (в даному випадку - позивача).
Відповідно до частини 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
При цьому, обмеження права на звернення до господарського суду не допускається.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 2 ГПК України, основним завданням (принципом) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу.
Згідно з статтею 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частинами 1 та 2 статті 367 ГПК України передбачено, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Литовської Республіки регулюється Конвенцією «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 15 листопада 1965 року, до якої Україна приєдналася 19 жовтня 2000 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах», а Литва - 15 травня 2001 року, а також Договором про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07 липня 1993 року між Україною і Литовською Республікою.
Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляти Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках (стаття 3 Конвенції).
За змістом статті 15 Конвенції, судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві та було здійснено в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
У випадку, передбаченому частиною 2 статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:
a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,
c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Відповідно до статті 5 Договору між Україною та Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07 липня 1993 року (далі - Договір), визначено, що клопотання про надання правової допомоги і додатки до нього складаються мовою запитуючої Договірної Сторони і до них додаються завірені копії перекладу на мову іншої Договірної Сторони або російську мову. Переклад завіряється офіційним перекладачем або нотаріусом, або посадовою особою запитуючої установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.
З урахуванням наведеного, відповідачу для належного повідомлення про розгляд справи, необхідно вручати судові та позасудові документи у даній справі в нотаріально засвідченому перекладі на литовську мову через Центральний орган запитуваної Держави.
Відповідно до статті 4 Договору, при наданні правової допомоги установи Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні органи, якщо цим Договором не передбачено інше. До центральних органів відносяться, зокрема, з боку Литовської Республіки - Міністерство юстиції (лит. Lietuvos Respublikos teisingumo ministerija), яке знаходиться за адресою: вул. Гедіміно, 30, 01104, Вільнюс (Gedimino pr. 30, 01104 Vilnius).
Таким чином, беручи до уваги місцезнаходження відповідача, з метою належного повідомлення його про час та місце судового розгляду справи відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України, Конвенції «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах», Договору між Україною та Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, суд дійшов висновку про необхідність направлення до компетентного органу, уповноваженого на виконання прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів - Міністерству юстиції Литовської Республіки (лит. Lietuvos Respublikos teisingumo ministerija), яке знаходиться за адресою: вул. Гедіміно, 30, 01104, Вільнюс (Gedimino pr. 30, 01104 Vilnius), судового доручення про вручення UAB «GIRODA» (65171, Lithuania, Varena, Vytauto, 206, реєстраційний код 301792640) перекладених на литовську мову процесуальних документів по даній справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
З вищенаведених підстав, суддя в порядку пункту 4 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне, після відкриття, зупинити провадження у справі, з урахуванням статті 229 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 176, 181, 228, 234, 367 Господарського процесуального кодексу України, Конвенцією «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 15 листопада 1965 року, Договором між Україною та Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07 липня 1993 року, суддя,-
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
3. Підготовче засідання призначити на 22.01.26 на 10:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 4, ІІ поверх, каб. 204.
4. У випадку ненадходження повідомлення про вручення, наступні підготовчі засідання призначити на 26.02.2026 та на 26.03.2026.
5. Зобов'язати позивача:
- протягом 15 днів з моменту отримання ухвали здійснити її переклад та надати господарському суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на литовську мову у трьох примірниках;
- протягом 15 днів з моменту отримання ухвали здійснити переклад на литовську мову у трьох примірниках позовної заяви з усіма додатками, заяв по суті справи та надати господарському суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на литовську мову;
- протягом 15 днів з моменту отримання ухвали здійснити переклад на литовську мову та надати суду у трьох примірниках належним чином нотаріально завірені прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, підтвердження у трьох примірниках, у відповідності до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року та Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень (розділ VI) (затв. Наказом Мін'юсту, ДСА від 27.06.2008 №1092/5/54) для забезпечення повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також вручення ухвал господарського суду та вручення копії позовної заяви із додатками.
Попередити позивача, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, позов залишається без розгляду відповідно до статті 226 ГПК України.
6.Після надходження від позивача витребуваних документів, доручення направити до Міністерства юстиції Литовської Республіки для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року.
7.Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (з урахуванням вимог статті 165 ГПК України) - п'ятнадцять днів, з дня вручення даної ухвали.
8.Зупинити провадження у справі № 914/2672/25 до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги чи інших документів.
Роз'яснити сторонам, що згідно статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суддя доводить до відома сторін, що згідно статті 135 ГПК України, суд може у випадку ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інформацію по справі, яка розглядається, можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі підлягає оскарженню в порядку і строки, передбачені ст.ст. 254-255 ГПК України.
Суддя Бургарт Т.І.