79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
17.09.2025 Справа № 914/2601/24
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпек», Львівська обл., с. Колоденці
до відповідача-1:Кам'янка-Бузької міської ради, Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька
до відповідача-2:Комунального некомерційного підприємства «Кам'янка-Бузька центральна районна лікарня», Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів», м. Львів
про:визнання продовженим договору оренди та про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди
Суддя - Никон О.З. Секретар судового засідання - Жовток Х.І.
За участю представників:
від позивача:Замета Н.О. - адвокат;
від відповідача-1:Маценко О.О. - представник;
від відповідача-2:не з'явився;
від третьої особи:Купецька М.М. та Павлічко О.О. - представники.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпек» (надалі - Позивач, ТОВ «Галпек») до Кам'янка-Бузької міської ради (надалі - Відповідач-1, Міська рада), Комунального некомерційного підприємства «Кам'янка-Бузька центральна районна лікарня» (надалі - Відповідач-2, КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ») про визнання продовженим договору оренди та про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди.
Хід розгляду справи.
Ухвалою від 07.11.2024 Господарський суд Львівської області (суддя Кітаєва С.Б.) прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.11.2024.
Ухвалою від 27.11.2024 задоволено усне клопотання відповідача-1 про поновлення процесуального строку на подання відзиву, поновлено процесуальний строк на подання відзиву, прийнято та долучено його до матеріалів справи, підготовче засідання відкладено на 11.12.2024.
Підготовче засідання 11.12.2024 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці.
Ухвалою від 23.12.2024 продовжено строки підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 22.01.2025.
Ухвалою від 22.01.2025 суд відклав підготовче засідання на 05.02.2025, залучив до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (надалі - Третя особа, ТОВ «Енергозбереження Львів»).
Ухвалою від 05.02.2025 підготовче засідання відкладено на 20.02.2025, задоволено клопотання третьої особи про витребування доказів, викладене в поясненнях від 05.02.2025, витребувано у позивача та відповідача-1 відповідні клопотання.
Ухвалою від 20.02.2025 підготовче засідання відкладено на 26.02.2025.
Ухвалою від 26.02.2025 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на подання доказів та усного клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів, задоволено клопотання позивача про витребування оригіналів письмових доказів, витребувано такі докази у відповідача-1, підготовче засідання відкладено на 13.03.2025.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду №76 від 12.03.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2601/24 та визначено суддю Никон О.З. для подальшого її розгляду.
Ухвалою від 13.03.2025 суд прийняв до розгляду справу №914/2601/24, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.04.2025.
Ухвалами від 23.04.2025, від 30.04.2025, від 21.05.2025 суд відкладав підготовче засідання, востаннє до 25.06.2025.
Ухвалою від 25.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 30.07.2025.
У судовому засіданні 30.07.2025 оголошено перерву до 27.08.2025.
27.08.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 17.09.2025.
Представник позивача взяла участь у судовому засіданні 17.09.2025 у режимі відеоконференції, просила задовольнити позовну вимогу про визнання договору оренди продовженим. Водночас, у частині позовної вимоги про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди представник позивача зазначила, що відповідна вимога наразі неактуальна.
Представник відповідача-1 та представники третьої особи взяли участь у судовому засіданні 17.09.2025, просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідач-2 не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 17.09.2025, про причини неявки суд не повідомив.
Клопотання сторін.
Суд зазначає, що станом на 17.09.2025 залишаються невирішеними клопотання позивача про долучення доказів, а саме:
- клопотання (вх. №22394/25 від 27.08.2025) про долучення доказів поважності причин неявки у судові засідання;
- клопотання (вх. №22412/25 від 27.08.2025 та вх. №22429/25 від 27.08.2025) про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи платіжних документів, які підтверджують факт сплати орендних платежів за користування приміщенням; рахунку на оплату, що виставлявся відповідачем-2; адвокатських запитів до ГУ ДКС України в Львівській області про надання інформації про надходження орендних платежів на рахунки відповідача-2; витягів з ЄРДР від 02.10.2024, від 10.10.2024, а також рішення єдиного учасника позивача №1 від 04.09.2024 про зміну директора, які підтверджують поважність причин пропуску строку для подання доказів;
- клопотання (вх. №22416/25 від 27.08.2025) про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи оригіналів Договору оренди №64 від 01.09.2011; Договору №ТЕ-23 від 19.01.2023 про надання послуги з постачання теплової енергії та Додаткової угоди №1 від 23.01.2023 до нього; Договору №ТЕ-24 від 10.01.2024 про надання послуги з постачання теплової енергії. Як зазначає позивач, вказані докази наявні у матеріалах справи та надалися суду на виконання вимог ухвали про витребування доказів ще на стадії підготовчого провадження. Разом з цим, Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку на подання цих доказів.
У судовому засіданні представниця позивача підтримала заявлені клопотання. У той же ж час, представники відповідача-1 та третьої особи просили відмовити позивачу у поновленні строку для подання доказів та долученні до матеріалів справи таких доказів.
При цьому третя особа заперечила щодо задоволення клопотань позивача, подала суду письмові заперечення (вх. №24265/25 від 15.09.2025). Третя особа посилається на те, що позивач пропустив строк для подання доказів без поважних на те причин, а подання клопотання про долучення доказів на стадії розгляду справи по суті є неприпустимим та порушує принцип змагальності сторін. Згідно із його доводами позивач не був позбавлений можливості подати відповідні докази на стадії підготовчого провадження, однак таке право він вирішив не реалізовувати. Що стосується доказів, які надані позивачем на виконання ухвали про витребування доказів, то ТОВ «Галпек» надало наявні з витребуваних у нього судом оригінали, проте прийняття судом цих документів не може вважатись підставою для поновлення процесуальних строків на подання доказів.
Проаналізувавши клопотання позивача, заслухавши аргументи його представника та врахувавши заперечення відповідача-1 і третьої особи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ГПК України).
Зважаючи на обставини даної справи, а також на те, що докази, які позивач просить долучити до матеріалів справи, мають важливе значення для правильного вирішення спору між сторонами, суд задля виконання завдань господарського судочинства, які є керівними при розгляді будь-якої господарської справи та превалюють над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі, а також для повного і всебічного дослідження обставин справи, ухвалює задовольнити клопотання позивача (вх. №22412/25 від 27.08.2025, вх. №22429/25 від 27.08.2025 та вх. №22416/25 від 27.08.2025), поновити процесуальні строки на подання доказів та долучити до матеріалів справи докази, які є додатками до перелічених клопотань ТОВ «Галпек».
Щодо доказів поважності причин неявки представниці позивача у судові засідання, які є додаткам до клопотання (вх. №22394/25 від 27.08.2025), то враховуючи, що їх подання обумовлене вимогою суду, суд вважає за можливе долучити їх до матеріалів справи та здійснювати подальший її розгляд з урахуванням таких доказів.
Аргументи учасників справи.
Аргументи позивача.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є користувачем приміщення за адресою: Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Перемоги, 29а, згідно із договором оренди №64 від 01.09.2011, укладеного із відповідачем-2. 28.12.2023 орендоване ним приміщення за згодою орендодавця було передане в суборенду ТОВ «Еко Генерація Захід», яке надавало відповідачу-2 послуги із постачання теплової енергії, а останній оплачував їх.
Позивач зазначає, що дія договору оренди неодноразово автоматично продовжувалася, договір зберігає свою чинність та не був припинений у встановленому законом порядку, а ТОВ «Галпек» продовжує користуватися приміщенням, використовує його виключно за призначенням та належним чином здійснює орендні платежі.
Як стверджує позивач, відповідачі вчиняють дії, спрямовані на порушення і невизнання його права оренди, яке він може реалізовувати на законних підставах до 01.04.2026. Так, Міською радою прийнято рішення про проведення аукціону на право оренди спірного приміщення, за результатами якого переможцем визнано суборендаря. Однак, згодом відповідач-1 скасував результати аукціону і визнав його таким, що не відбувся, та оголосив про повторне проведення аукціону. За підсумками потворного аукціону було укладено договір оренди між відповідачами та третьою особою.
Зважаючи на викладене, позивач просить суд:
- визнати Договір оренди продовженим;
- зобов'язати відповідача-2 укласти додаткову угоду до Договору оренди про продовження строку дії договору до 01.04.2026, на умовах, визначених основним договором.
Аргументи відповідача-1.
Відповідач-1 заперечив проти задоволення позову, з огляду на таке:
- у відповідача-1 відсутній договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог. Натомість, у нього наявний інший договір оренди під №1 від 01.10.2012, укладений між позивачем та відповідачем-2. Відтак, предмет спору у справі відсутній;
- позивач не звертався до Міської ради із заявою про продовження дії договору оренди, а тому такий договір слід вважати припиненим;
- згода директора відповідача-2 на передачу приміщень в суборенду не може братися до уваги, оскільки згідно зі статутом ЦРЛ у директора відсутні такі повноваження;
- у відповідності до вимог чинного законодавства Міською радою проведено аукціон щодо оренди спірних приміщень та на законних підставах укладено Договір оренди №27 від 11.20.2024 із третьою особою.
Аргументи відповідача-2.
Відповідач-2 заперечив проти задоволення позову, з огляду на таке:
- після 01.06.2020 автоматичного продовження договору не відбулося, адже на той час уже чотири місяці був чинним Закон України «Про оренду державного та комунального майна», яким встановлено новий порядок продовження договорів оренди, що не передбачає автоматичної пролонгації. Крім цього, враховуючи законодавчі зміни, слід вважати недійними положення пункту 9.2 договору оренди щодо автоматичної пролонгації орендних відносин;
- відповідачем-2 не приймалось жодних рішень про продовження договору після 01.06.2020, оскільки позивач не звертався до нього із відповідною заявою. До того ж, прийняття такого рішення належить до дискреційних повноважень відповідача-2, а тому суд не може зобов'язати його укласти додаткову угоду;
- положення Постанови №634 від 27.05.2023 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже спірний договір припинився 01.06.2020;
- пред'явивши позов, позивач діє недобросовісно. Так, неподання ним заяви про продовження договору засвідчує його небажання продовжувати орендні відносини. Фактично, позивач створив обставини, за яких спірне майно було виставлене на аукціон для передачі в оренду. Він знав про проведення такого аукціону, однак вирішив не брати у ньому участь, що додатково підтверджує його небажання продовжувати орендні відносини;
- надання директором відповідача-2 згоди на передачу приміщення в суборенду не слугує підтвердженням продовження дії договору, оскільки така згода не несе жодних юридичних наслідків. Об'єкт оренди перебуває у комунальній власності відповідача-1 та, відповідно, саме він має право розпоряджатися ним, що не оспорюється позивачем.
Аргументи третьої особи.
Третя особа подала до суду письмові пояснення, у яких висловилася проти задоволення позовних вимог. Третя особа посилається на те, що є законним користувачем спірних приміщень на підставі договору оренди №27 від 11.10.2024 та ставить під сумнів обґрунтованість доводів позивача про укладення ним договору оренди №64 від 01.09.2011 та користування спірними приміщеннями. Товариство зазначає, що матеріали справи не містять доказів передачі спірних приміщень в оренду позивачу та здійснення останнім орендних платежів, а копія листа директора відповідача-2 про надання згоди на передачу приміщень в суборенду не містить дат і не може бути доказом користування приміщеннями на момент проведення та оголошення аукціону.
Третя особа також вказує, що позивач був обізнаний про проведення аукціону, а отже міг взяти у ньому участь. Оскільки директор позивача є одночасно директором ТОВ «Еко Генерація Захід», то участь останнього у першому аукціоні свідчить про визнання законності проведення такого аукціону. На час проведення аукціону, ні позивач, ні ТОВ «Еко Генерація Захід» не проводили жодної діяльності у спірних приміщеннях.
Обставини справи.
Щодо орендних відносин.
01.09.2011 позивач (орендар) та відповідач-2 (орендодавець) уклали Договір оренди частини приміщення, що належить до комунальної власності №64 (надалі - Договір оренди), згідно із пунктом 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Міської ради №8 від 29.07.2011 передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення комунальної власності, що знаходиться на балансі Кам'янко-Бузької ЦРЛ за адресою: Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Перемоги, 29а (територія Кам'янко-Бузької ЦРЛ), загальною площею 152 кв.м., вартість якого визначена згідно з актом приймання-передачі котельні від ДКП «Кам'янкатеплокомуненерго» від 25.09.2007 і становить 63604,08 грн. (Т.1; а.с. 25-28; Т.2; а.с. 228-231; Т.3; а.с. 12-15).
Пунктом 1.2 Договору оренди встановлено, що приміщення передається в оренду з метою проведення у ньому реконструкції для подальшого забезпечення тепловою енергією центральну районну лікарню.
Пунктами 9.1, 9.2 Договору оренди передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання і діє до 01.08.2014. У разі продовження користування приміщенням після закінчення строку договору за відсутності заперечень з боку орендодавця договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною цього договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
30.12.2020 Львівська районна рада прийняла рішення №37 про вихід зі складу засновників КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» та передачу права засновника Міській раді (Т.1; а.с. 150).
17.06.2021 Міська рада прийняла рішення №60 про безоплатне прийняття зі спільної власності територіальних громад Львівського району у власність Міської ради КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» згідно з інвентаризаційними описами. КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» було зобов'язано підготувати проєкт статуту в новій редакції, визначивши Міську раду засновником (Т.1; а.с. 151-152).
Приймання-передача основних засобів, нематеріальних активів, інвентарю, капітальних інвестицій КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» відбулося шляхом підписання акта від 21.06.2021 (Т.1; а.с. 153-154).
Щодо суборендних відносин.
Суд встановив, що позивач передав спірне приміщення в суборенду. У матеріалах справи наявний Договір суборенди нежитлового приміщення (частини котельні) від 28.12.2023 (надалі - Договір суборенди), згідно із пунктом 1.1 якого позивач (орендар) передає, а ТОВ «Еко Генерація Захід» (суборендар) приймає в строкове платне користування частину приміщення котельні Кам'янко-Бузької ЦРЛ, що знаходиться на балансі останньої, загальною площею 152 кв.м., розміщену за адресою: м. Кам'янка-Бузька, вул. Перемоги, 29а (договір оренди №64 від 01.09.2011) (Т.1; а.с. 29-31).
Пунктом 1.2 Договору суборенди передбачено, що майно передається в оренду для розміщення котельного обладнання, яке працює на твердому біопаливі, для надання послуг з теплопостачання.
Пунктом 10.1 Договору суборенди передбачено, що такий діє з 31.12.2021 по 31.12.2024 включно. Якщо жодна зі сторін до закінчення строку дії договору не відмовилася від подальшої співпраці на умовах, визначених договором, дія договору продовжується на аналогічний строк та на тих самих умовах.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.5 Договору суборенди орендна плата є платежем у грошовій формі, який суборендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків діяльності суборендаря та сплачується за увесь термін фактичного користування майном. Оренду плату суборендар зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно із виставленими рахунками орендодавцем на розрахунковий рахунок орендодавця.
Суд встановив, що відповідач-2, як орендодавець, виставляв суборендарю рахунок №27 на оплату за оренду приміщення за період червень-липень 2024 року на суму 19527,20 грн. (Т.1; а.с. 60).
У свою чергу, суборендар здійснював сплату орендних платежів на користь відповідача-2, а саме:
- згідно із платіжним дорученням №135 від 24.02.2021 на суму 12633,87 грн. (призначення платежу: орендна плата за січень-лютий 2021 року) (Т.1; а.с. 58);
- згідно із платіжним дорученням №51 від 05.07.2021 на суму 26208,21 грн. (призначення платежу: оплата рахунку №18, орендна плата за лютий-червень 2021 року) (Т.1; а.с. 57);
- згідно із платіжною інструкцією №297 від 15.03.2023 на суму 43690,16 грн. (призначення платежу: оплата згідно рахунку №1 від березня 2023 року за оренду плату) (Т.1; а.с. 59);
- згідно із платіжною інструкцією №347 від 23.05.2023 на суму 18015,16 грн. (призначення платежу: оплата орендної плати згідно рахунку №14 від травня 2023 року) (Т.1; а.с. 61).
При цьому перерахування платежів згідно із платіжними інструкціями здійснювалося на той самий рахунок, що вказаний відповідачем-2 у рахунку №27 від 2024 року.
Судом також встановлено, що між суборендарем та відповідачем-2 існували відносини з надання послуг з постачання теплової енергії за адресою центральною районної лікарні на підставі Договорів №ТЕ-23 від 19.01.2023, №ТЕ-24 від 10.01.2024 (Т.1; а.с. 33-41; Т.2; а.с. 232-250; Т.3; а.с. 16-30).
Для надання послуг за Договором №ТЕ-24 від 10.01.2024 суборендар орендував у ТОВ «Леміра Інтер» два котли: «Ретра-4» 500 Квт з живильним бункером на два котли та «Ретра-4» 600 Квт, які знаходяться за адресою: м. Кам'янка-Бузька, вул. Героїв Небесної Сотні, 29, на підставі Договору оренди майна №4 від 28.12.2023 та згідно із Актом приймання-передачі від 01.01.2024 (Т.1; а.с. 42-45).
15.08.2024 орендовані суборендарем котли повернуто ТОВ «Леміра Інтер» згідно із Актом приймання-передачі від 15.08.2024 (Т.2; а.с. 199), а Договір оренди майна №4 від 28.12.2023 розірвано згідно із Додатковою угодою №1 від 15.08.2024 (Т.2; а.с. 198).
Щодо проведення аукціонів.
Судом встановлено, що Міська рада двічі оголошувала про проведення аукціону на право оренди котельні КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» загальною площею 281,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Героїв Небесної Сотні (Перемоги), 29А та складовою якої є орендована позивачем частина приміщення котельні, а саме:
1) у вересні 2024 року оголошено про проведення аукціону з ідентифікатором LLE001-UA-20240923-39204. Вказане підтверджується наданими позивачем роздруківками (Т.1; а.с. 13-15), а також відомостями, розміщеними на веб-сайті Prozorro:Продажі за покликанням: https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20240923-39204/.
За результатами проведення аукціону переможцем визнано ТОВ «Еко Генерація Захід», що підтверджується відповідним протоколом (Т.1; а.с. 21-24). Однак, згідно із відомостями, розміщеними на веб-сайті Prozorro:Продажі, аукціон визнано таким, що не відбувся.
2) у жовтні 2024 року оголошено про проведення аукціону з ідентифікатором LLE001-UA-20241004-80387. Вказане підтверджується наданими позивачем роздруківками (Т.1; а.с. 16-20), розпорядженням Міської ради №196 від 04.10.2024 (Т.1; а.с. 158-164), а також відомостями, розміщеними на веб-сайті Prozorro:Продажі за покликанням: https://prozorro.sale/auction/LLE001-UA-20241004-80387/.
11.10.2024 проведено вказаний аукціон, за результатами якого переможцем оголошено ТОВ «Енергозбереження Львів», про що свідчить відповідний протокол (Т.1; а.с. 168-170).
У цей же ж день, Міська рада прийняла розпорядження №200, яким затвердила протокол про результати електронного аукціону №LLE001-UA-20241004-80387 та вирішила укласти договір оренди з ТОВ «Енергозбереження Львів» терміном на 5 років (Т.1; а.с. 165-167).
У матеріалах справи наявний Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Кам'янка-Бузької міської ради №27 від 11.10.2024, укладений між Міською радою (орендодавець), КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» (балансоутримувач) та ТОВ «Енергозбереження Львів» (орендар) (Т.1; а.с. 174-189; Т.2; а.с. 6-20), а також Акт приймання-передачі частини приміщення котельні площею 281,1 кв.м. у користування третій особі (Т.1; а.с. 171-173).
Судом встановлено, що результати аукціону №LLE001-UA-20241004-80387 є предметом оскарження у межах справи №914/2600/24, яка розглядається Господарським судом Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2025 зупинено провадження у справі №914/2600/24 за позовом ТОВ «Галпек» до Міської ради, КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ», та ТОВ «Енергозбереження Львів» про визнання недійсними результатів аукціону та визнання недійсним договору оренди із застосуванням реституції, до часу набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/2601/24.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову виступають матеріально-правові вимоги немайнового характеру про:
1) визнання Договору оренди №64 від 01.09.2011 продовженим;
2) зобов'язання відповідача-2 укласти додаткову угоду до Договору оренди №64 від 01.09.2011 про продовження строку його дії до 01.04.2026, на умовах, визначених основним договором.
Підставами позову слугують обставини невизнання і порушення відповідачем-1, як власником майна, та відповідачем-2, як балансоутримувачем майна, права позивача користуватися переданим в оренду приміщенням на підставі Договору оренди №64 від 01.09.2011, яке проявилося у формі проведення аукціону на право оренди спірної частини нежитлового приміщення та укладення між відповідачами і третьою особою Договору оренди №27 від 11.10.2024. Згідно із доводами позивача Договір оренди №64 від 01.09.2011 є продовженим, а тому проведення аукціону і передача за результатами його проведення спірного приміщення в оренду третій особі є незаконним.
Надаючи оцінку предмету та підставам позову, суд зазначає, що для правильного вирішення спору необхідно дослідити факт існування орендних відносин згідно із Договором оренди та у разі встановлення такого - перевірити доводи позивача щодо невизнання і порушення його права користування орендованим приміщенням.
Щодо факту існування орендних відносин згідно із Договором оренди.
З матеріалів справи вбачається, що позивач (орендар) та відповідач-2 (орендодавець) уклали Договір оренди частини приміщення, що належить до комунальної власності №64 від 01.09.2011, предметом якого виступає частина приміщення котельні комунальної власності за адресою: Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Героїв Небесної Сотні (Перемоги), 29а, загальною площею 152 кв.м.
Суд встановив, що станом на дату ухвалення рішення у цій справі власником переданої в оренду частини приміщення є Міська рада, яка прийняла у свою власність КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» та його основні засоби згідно із рішенням №60 від 17.06.2021 та на підставі акта приймання-передача від 21.06.2021. Водночас, його балансоутримувачем є КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ».
Пунктом 2.1 Договору оренди передбачено, що орендар вступає у користування приміщенням одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення.
Як відзначає третя особа, позивач не подав до суду акта приймання-передачі спірного приміщення в оренду, що свідчить про недоведеність ним факту початку користування приміщенням.
Суд критично оцінює вказані доводи третьої особи, позаяк КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ», яке є безпосередньою стороною договору, не заперечує факту користування ТОВ «Галпек» спірним приміщенням у період до 01.06.2020. За таких умов суд вважає, що позивач розпочав користування частиною котельні у вересні 2011 року.
Що стосується Міської ради, то вона заперечує існування Договору оренди №64 від 01.09.2011 та натомість вважає, що орендні відносини позивача та відповідача-2 опосередковані Договором оренди №1 від 01.10.2012, копію якого долучено до матеріалів справи (Т.1; а.с. 155-157).
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У цій справі позивач ставить під сумнів відповідність копії Договору оренди №1 від 01.10.2012 оригіналу, у зв'язку із чим на стадії підготовчого провадження судом витребовувався оригінал цього договору у відповідача-1. Разом з цим, Міська рада не надала відповідного оригіналу, вказавши у своїй заяві (вх. №6531/25 від 13.03.2025), що у неї такий відсутній.
Зважаючи на викладене вище, при вирішенні спору між сторонами суд, керуючись частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, не бере до уваги копію Договору оренди №1 від 01.10.2012.
Поряд із цим, слід наголосити, що у матеріалах справи наявний оригінал Договору оренди №64 від 01.09.2011 (Т.3; а.с. 12-15), який підписаний представниками позивача та відповідача-2 та скріплений їх печатками. Відсутність у Міської ради примірника вказаного договору жодним чином не свідчить про те, що такого договору не існує.
Пунктами 9.1, 9.2 Договору оренди передбачено, що він набуває чинності з дня його підписання і діє до 01.08.2014. У разі продовження користування приміщенням після закінчення строку договору за відсутності заперечень з боку орендодавця договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
З наведеного випливає, що Договір оренди укладався строком на 2 роки та 11 місяців. При цьому судом встановлено, що він неодноразово продовжувався на той самий строк і на тих самих умовах, а саме: спочатку до 01.07.2017, а після - до 01.06.2020.
Слід зазначити, що відповідач-2 не заперечує вказаних обставин. У відзиві на позовну заяву він самостійно здійснює обрахунок аналогічних дат спливу строку дії Договору оренди (Т.1; а.с. 119).
У той же ж час, він стверджує, що продовження Договору оренди після 01.06.2020 не відбулося автоматично, враховуючи набрання законної сили Законом України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 (надалі - Закон №157-IX), яким передбачено проведення аукціону для продовження договорів оренди комунального майна.
Водночас, на думку позивача, продовження Договору оренди після 01.06.2020 відбулося автоматично відповідно до приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII від 10.04.1992 (надалі - Закон №2269-XII), який втратив чинність із набранням чинності Законом №157-IX.
Надавши оцінку відповідним доводам, суд зазначає, що 27.12.2019 набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі - Закон №157-IX), який вступив в дію 01.02.2020.
Із дня введенням в дію цього Закону втратив чинність Закон №2269-XII, що було передбачено пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX.
Статтею 18 Закону №157-IX змінено порядок продовження договорів оренди та передбачено, що таке продовження за загальним правилом здійснюється за результатами проведення аукціону.
Водночас пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:
- набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
З аналізу викладених вище положень простежується, що продовження договорів оренди, які були укладені до набрання чинності Законом №157-IX, можливе в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів закінчився до 01.07.2020.
Аналогічні висновки викладені і у постанові Верховного Суду від 27.12.2022 у справі №910/21725/21, згідно із якою порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом №2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом №157-ІХ (схожий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №907/720/20, від 09.11.2021 у справі №908/2637/20, від 05.07.2022 у справі №909/479/21, від 19.07.2022 у справі №924/852/21).
Таким чином, оскільки строк дії Договору оренди закінчувався 01.06.2020, то питання його продовження потрібно вирішувати відповідно до Закону №2269-XII.
Частиною 2 статті 17 Закону №2269-XII передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 764 ЦК України також передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У своїй постанові від 09.04.2025 у справі №911/564/24 Верховний Суд зазначив, що положеннями статті 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону №2269-XII встановлений правовий інститут пролонгації договору оренди (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору.
При цьому, наявність заперечень сторони проти продовження дії договору оренди означає втрату іншою стороною права на автоматичну пролонгацію договору.
Суть поновлення договору оренди полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що протягом одного місяця після 01.06.2020 одна зі сторін Договору оренди заявляла про його припинення, вказаний Договір оренди слід вважати таким, що продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, а саме до 01.05.2023.
Зазначене вище спростовує доводи відповідача-2 про те, що продовження Договору повинно було відбуватися у відповідності до приписів Закону №157-IX, а також усі інші похідні від цих доводи, зокрема щодо недобросовісності дій позивача та його участі у аукціоні.
Суд також відхиляє посилання відповідача-2 на те, що у зв'язку із прийняттям Закону №157-IX слід вважати недійними положення пункту 9.2 Договору оренди щодо автоматичної пролонгації орендних відносин. Станом на дату ухвалення цього рішення у матеріалах справи відсутні докази спростування презумпції дійсності правочину, зокрема відповідачем-2 не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, про визнання недійсним Договору оренди та/або окремих його частин.
При здійсненні висновків про продовження Договору оренди до 01.05.2023, суд враховує, що пунктом 9.2 цього Договору передбачено, що його продовження оформляється додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору, при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
У матеріалах справи відсутні додаткові угоди про продовження дії Договору оренди, які були б підписані його сторонами. Проте, вказана обставина жодним чином не свідчить про неодноразову пролонгацію Договору оренди. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19 вказано, що оскільки нормами статті 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону №2269-XII визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №911/2980/17, від 12.06.2018 у справі №910/15387/17, від 05.06.2018 у справі №904/7825/17, від 29.05.2018 у справі №923/854/17).
Що стосується продовження строку дії Договору оренди після 01.05.2023, то таке повинно було відбуватися у відповідності до приписів Закону №157-IX.
Разом з цим, указом Президента України №64 від 24.02.2022 на усій території України було введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та залишається чинним станом на дату ухвалення рішення у цій справі.
Враховуючи введення воєнного стану, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022 (надалі - Постанова №634).
Пунктом 5 Постанови №634 (тут і надалі в редакції чинній на 01.05.2023) було передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Пунктом 16 Постанови №634 покладено на орендодавців державного та комунального майна обов'язок забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24.02.2022.
Зміст наведених норм права свідчить про автоматичне продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану. При цьому для продовження договору оренди окреме рішення орендодавця не вимагається, про що прямо зазначено у пункті 5 Постанови №634. Винятки з цього правила прямо передбачено цим же ж пунктом 5 (аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №916/309/23, від 19.03.2024 у справі №910/3272/23, від 26.11.2024 у справі №920/478/23, від 01.07.2025 у справі №909/719/24).
Оскільки обставини даної справи не підпадають під передбачений пунктом 5 Постанови №634 виняток, то обґрунтованим є висновок про те, що строк дії Договору оренди було автоматично продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Окремого рішення для такого продовження чинне законодавство не вимагає.
Таким чином, суд встановив, що орендні відносини, які виникли на підставі Договору оренди, продовжують існувати, а позивач наділений правомочністю користування приміщенням котельні загальною площею 152 кв.м.
При формулюванні таких висновків суд враховує ту обставину, що після спливу строку дії договору у 2020 році позивач продовжував користуватися переданим в оренду майном, адже передав його у суборенду ТОВ «Еко Генерація Захід» згідно із Договором суборенди нежитлового приміщення (частини котельні) від 28.12.2023. Умовами цього договору було передбачено, що він застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 31.12.2021.
Передача майна у субкористування є одним із прав, що передбачені цивільним законодавством, яке може реалізовувати саме орендар. Відсутність у орендаря права користування зумовлювала б неможливість передачі ним майна у суборенду.
На переконання суду, реалізація ТОВ «Галпек» у кінці 2023 року права на передачу майна в суборенду була б неможливою якщо б договір оренди не був до цього пролонгований у 2020 році у відповідності до приписів Закону №2269-XII, а згодом - автоматично продовжений відповідно до Постанови №634, а позивач при цьому не продовжував користуватися переданим йому в оренду майном.
Слід наголосити, що відповідні висновки суду пов'язані не лише із самим фактом укладення договору суборенди, але й з фактичним користуванням приміщенням суборендарем та досягнення відповідачем-2 у зв'язку із цим однієї із цілей передачі спірного приміщення в оренду - отриманням послуг із постачання теплової енергії.
Так, у матеріалах справи наявні докази того, що відповідач-2 виставляв суборендареві рахунок №27 на оплату за оренду приміщення за період червень-липень 2024 року, а суборендар здійснював сплату орендних платежів на користь відповідача-2.
Крім того, спірне приміщення передавалося позивачем в суборенду для здійснення ТОВ «Еко Генерація Захід» користування ним відповідно до того ж призначення, яке передбачене Договором оренди - для надання послуг теплопостачання.
Згідно із наявними у матеріалах справи Договорами №ТЕ-23 від 19.01.2023 та №ТЕ-24 від 10.01.2024, які укладені між ТОВ «Еко Генерація Захід» (виконавець) та відповідачем-2 (замовник), виконавець зобов'язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення до об'єкта КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ».
Для надання послуг за Договором №ТЕ-24 від 10.01.2024 суборендар орендував у ТОВ «Леміра Інтер» два котли на підставі Договору оренди майна №4 від 28.12.2023 та згідно із Актом приймання-передачі від 01.01.2024.
Отже, обґрунтованим є висновок про те, що після спливу строку дії Договору оренди у 2020 році і його автоматичної пролонгації у цьому ж році позивач здійснював користування орендованим приміщенням згідно із Договором оренди.
Суд не залишає поза увагою заперечення відповідачів та третьої особи щодо суборендних відносин, зокрема у частині відсутності згоди орендодавця не передачу спірного приміщення в суборенду.
З цього приводу слід зазначити, що нормами чинного законодавства, зокрема частиною 1 статті 774 ЦК України, частиною 1 статті 22 Закону №157-IX, дійсно передбачено необхідність отримання згоди орендодавця на передачу комунального майна в суборенду. Аналогічне положення було передбачено і пунктом 1.3 Договору оренди. Крім того, частиною 3 статті 15 Закону №157-IX передбачено, що підприємствам, установам і організаціям, що отримали в оренду державне та/або комунальне майно без проведення аукціону, заборонено укладати договори суборенди щодо цього майна.
Разом з цим, вказане вище жодним чином не впливає на сформульовані судом висновки. Насамперед слід звернути увагу на те, що Договір суборенди у встановленому законом порядку не визнавався недійсним. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Відтак, його положення можуть та повинні бути враховані при вирішенні спору між сторонами. На додачу до викладеного, суд зважає на ту обставину, що відповідач-2 виставляв суборендарю рахунок на оплату оренди у 2024 році та приймав від нього орендні платежі, тим самим підтверджуючи факт існування суборендних відносин. Тому суд враховує необхідність дотримання принципу заборони суперечливої поведінки.
Щодо невизнання і порушення права позивача користуванням орендованими приміщеннями.
З матеріалів справи вбачається, що не зважаючи на те, що орендні відносини на підставі Договору оренди продовжували своє існування, відповідач-1, як власник спірного майна, у жовтні 2024 року оголосив про проведення конкурсу на право оренди приміщення, складовою якого є приміщення котельні, що перебуває у користуванні позивача.
За результатами проведення конкурсу між Міською радою (орендодавець), КНП «Кам'янка-Бузька ЦРЛ» (балансоутримувач) та ТОВ «Енергозбереження Львів» (орендар) строком на п'ять років укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Кам'янка-Бузької міської ради №27 від 11.10.2024. На його виконання у користування третій особі було передано приміщення котельні, що підтверджується Актом приймання-передачі від 14.10.2024.
Оголосивши про проведення конкурсу, забезпечивши його проведення, уклавши із третьою особою договір оренди та передавши приміщення котельні в оренду ТОВ «Енергозбереження Львів», відповідачі засвідчили невизнання права користування позивача, заснованого на чинному Договорі оренди №64 від 01.09.2011, та порушили таке право ТОВ «Галпек», внаслідок чого позивач був змушений звертатися до суду.
Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання продовженим Договору оренди №64 від 01.09.2011 є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 укласти додаткову угоду, то у задоволенні такої суд відмовляє, з огляду на те, що вказаний спосіб захисту є неналежним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 вказано, що способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту спірних правовідносин. Так, спір у цій справі ґрунтується на невизнанні та порушенні права користування ТОВ «Галпек», заснованого на чинному Договорі оренди, що проявилось у проведенні конкурсу на право оренди спірного приміщення та укладенні договору оренди із новим орендарем. Відповідачі були переконані, що право оренди позивача припинилося, а тому не існує жодних перешкод для проведення аукціону на право оренди і укладення договору за результатами його проведення.
Належним способом захисту у спірних правовідносинах є позовна вимога про визнання договору оренди продовженим, яка і була заявлена у справі №914/2601/24, а також позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону і Договору оренди №27 від 11.20.2024, які були заявлені позивачем одночасно із позовною вимогою у цій справі та які є предметом судового розгляду у справі №914/2600/24.
Водночас зобов'язання відповідача-1 укласти додаткову угоду до Договору оренди про продовження строку його дії є способом захисту, який застосовується у правовідносинах щодо порушення переважного права орендаря на поновлення строку договору оренди комунального майна.
Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, суд доходить висновку про відмову у задоволенні другої немайнової вимоги позивача.
Щодо судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду із позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн. за дві позовні вимоги немайнового характеру, що підтверджується квитанцією №8EL2-LFQ8-MDLE від 31.10.2024 (Т.1; а.с. 69).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Решта суми сплаченого судового збору, враховуючи часткову відмову у задоволенні позову, у розмірі 2422,40 грн. покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати продовженим Договір оренди частини приміщення, що належить до комунальної власності №64 від 01.09.2011, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Кам'янка-Бузька центральна районна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галпек».
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Кам'янка-Бузької міської ради (80400, Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ 04056196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпек» ( 80433, Львівська обл., м. Колоденці, вул. Львівська, буд. 5, кв. 4; код ЄДРПОУ 36767586) 1'211,20 грн. судового збору.
5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Кам'янка-Бузька центральна районна лікарня» (80400, Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 29а; код ЄДРПОУ 01996326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпек» ( 80433, Львівська обл., м. Колоденці, вул. Львівська, буд. 5, кв. 4; код ЄДРПОУ 36767586) 1'211,20 грн. судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
7. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 29.09.2025.
Суддя Никон О.З.