справа № 208/3448/25
провадження № 2/208/2642/25
18 вересня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського, Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - Кузнецової А. С.
за участю: секретаря судового засідання - Бистрова І.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
1. Короткий зміст позовних вимог.
18 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»" звернулось до Заводського районного суду міста Кам'янське Дніпропетровської області з позовною заявою дл ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на заборгованість за Кредитним договором від 06.04.2024 року № 79234513 у розмірі 27384,0 грн., у тому числі -заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 8000,0 грн. заборгованість за відсотками - 3400,0 грн., пеня - 15984,0 грн.
Вказується, що первісне право вимоги належало ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів»", яке надало на підставі вказаного кредитного договору відповідачу кредит в сумі 8000,0 грн., а потім за договором факторингу отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК «Європейська агенція з повернення боргів»".
2. Процесуальні питання, пов'язанні з розглядом справи.
18.03.2025 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»" «про стягнення заборгованості».
18.03.2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям справу передано в провадження судді Кузнецової А. С.
20.03.2025 р. ухвалою судді Кузнецової А. С. відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
31.03.2025 р. від представника відповідача Волошиної О. В. адійшла заява про надання доступу до електронної справи.
07.04.2025 р. від Міністерства соціальної політики надійшла відповідь про місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
30.04.2025 р. від представника відповідача адвоката Волошиної О. В. надійшов Відзив на позов. При цьому також просить стягнути з позивача 10000,0 грн. витрат відповідача на правову допомогу з підготовки Відзиву.
05.05.2025 р. від представника позивача Стеценко В. І. надійшла Відповідь на Відзив.
06.05.2025 р. від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
12.05.2025 р. від представника відповідача адвоката Волошиної О. В. надійшли Заперечення на Відповідь на Відзив, оформлені в системі «Електронний суд»..
22.05.2025 р. від представника позивача надійшла Заява з поясненнями щодо Заперечень відповідача, формована в системі "Електронний суд".
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
3. Позиція сторони позивача.
У своїй позовій заяві ТОВ «ФК «Європейсьа агенція з повернення боргів» вказує, що 6 квітня 2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Відповідач або Позичальник) було укладено Договір Позики № 79234513, за яким Позикодавець надав відповідачу кредит у розмірі 8000,0 грн. строком на 17 днів з датою повернення кредиту 22.04.2024 р. під денну процентну ставку 2,5 % на день і 2,7 % за користування грошовими коштами пнад строково.
Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciva з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуг, що передбачені ст. 12 ЗУ «Про фінансові аослуги»
А також відповідач погодився, що до до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClsckCrtdit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщкні на свйті https://clickcredit.ua/informaciva, їх зміст, суть, обсяг зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі, (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики).
Ці правила є пуолічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. от. 641, 644 ЦК України на укладення договорупозики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно з п. 24 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах стст 6, 627 ЦК України.
Надалі позивач вказує, що 14.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та Тлвариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
На підтвердження факту передачі права вимоги позивач надав:
1. Договір про відступлення права вимоги № 14/06/21 від 14.06.2021 року, укладений між ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ “ФК “Європейська агенція з повернення боргів»;
2. Додаткову угоду № 2 від 28.07.2021 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року;
3. Додаткову угоду № 7 від 13.06.2022 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року;
4. Додаткову угоду № 34 від 19.08.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року;
5. Акт прийому-передачі реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 року;
6. Витяг з реєстру боржників № 30.
Згідно п.1.1. Договору факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт - відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав, до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку № 1, є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до Реєстру боржників №30 від 19.08.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27384,0 грн., з яких:
- 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 3400.00 грн. - сума заборгованості за відсотками;
15984 грн. - сума заборгованостГза пенею.
Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення. Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
4. Позиція відповідача.
Відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсягу і просить відмовити в їх задоволенні з оглядом на мотивацію такої позиції, викладеній у Відзиві на позов. Крім того, відповідач просить стягнути на його коисть витрати на надання йому правової допомоги в сумі 10000,0 грн.
Свої заперечення проти вимог позивача представник відповідача сформувала таким чином.
Вважає, що посилання на право вимоги позивача за договором позики №79234513 від 06.04.2024 року, яке перейшло до нього на підставі договору факторингу від 14.06.2024 р. № 14/06/21, є неправомірним.
На заперечення цих вимог пояснює, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Підкреслює, що згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ураховуючи вищевикладене, вважає, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу. Право вимоги первісного кредитора (ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів») перейшло до нового кредитора ТОВ “ФК “Європейська агенція з повернення боргів» 14.06.2021 року, тобто задовго до укладення Договору позику № 79234513 від 06.04.2024 року.
Посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, згідно якої відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постановах Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 року у справі № 910/11177/20).
Підкреслює, що за договором факторингу право вимоги є похідним від кредитного договору, тому договір факторингу не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
У цій частині своїх заперечень відповідач робить таки Висновки:
Позивачем не доведено право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 79234513 від 06.04.2024 року, який укладено після відступлення ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги на користь ТОВ “ФК “Європейська агенція з повернення боргів».
Фактично ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ “ФК “Європейська агенція з повернення боргів» на час укладення договору факторингу (відступлення права вимоги) від 14.06.2021 року не були погоджені істотні умови за кредитним договором № 79234513 від 06.04.2024 року в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора.
На момент укладення договору факторингу (відступлення права вимоги) від 14.06.2021 року боргові зобов'язання за кредитним договором № 79234513 від 06.04.2024 р. ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору.
Відтак, Витяг з Реєстру боржників від 19.08.2024 року не є належним доказом, який підтверджує той факт, що до ТОВ “ФК “Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , на загальну суму 27 384,00 грн.
Крім того, відповідач посилається на те, що Договір факторингу не містять всіх сторінок договору, що позбавляє можливість дослідити їх зміст у повному обсязі та встановити умови вказаних договорів, за якими, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.
Не виконані умови додаткової угоди № 2 від 28.07.2021 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року
Вказує, що згідно із додатковою угодою № 2 від 28.07.2021 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року сторони погодили внести зміни до пункту 1.3 договору та викласти його в наступній редакцій: “Клієнт (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства».
Проте, у матеріалах позову, відсутні докази виконання умов цієї додаткової угоди; ОСОБА_1 не отримував на поштову адресу жодних листів та повідомлень від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Відсутні докази сплати ціни продажу за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року.
Відповідач взагалі заперечує факт підписання ним Договору позики і отримання грошових коштів від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Посилається на таки правові норми.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 23 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг, визначені в пункті 9 частини першої статті 10 цього Закону, зобов'язані здійснювати ідентифікацію та верифікацію користувачів відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Згідно ст. 27 Закону України «Про платіжні послуги», усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п'яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації.
Вважає, що наданий позивачем кредитний договір не містять відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 , оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно із вимогами законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного договору є:
- Кваліфікований електронний підпис (КЕП);
- Одноразовий ідентифікатор (SMS-код, e-mail-підтвердження);
- Факсиміле (за письмовою згодою сторін).
Якщо банк/фінансова установа не надає підтвердження жодного з цих способів підпису, договір вважається непідписаним.
Банк/фінансова установа повинен надати до суду:
- Оригінал або засвідчену копію договору;
- Підпис відповідача, підтверджений електронним підписом або одноразовим кодом;
- Витяг із системи BankID, Mobile ID або КЕП з відміткою про успішну ідентифікацію.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про платіжні послуги» та частини 1 статті 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», банк зобов'язаний провести ідентифікацію та верифікацію клієнта через:
BankID;
MobileID;
КЕП;
Паспортні документи клієнта.
Якщо банк/фінансова установа не надали доказів проходження клієнтом ідентифікації - це порушення законодавства і підстава для визнання договору неукладеним або відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.
Стаття 23 Закону України «Про платіжні послуги» (Обов'язок щодо належної перевірки користувача)
1. Надавачі платіжних послуг, визначені в пункті 9 частини першої статті 10 цього Закону, зобов'язані здійснювати ідентифікацію та верифікацію користувачів відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Підкреслює, що позивачем не надано доказу надання кредитних коштів, яким, на думку відповідача, є Виписки про використання кредитних коштів, які повинні підтвердити зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а також платіжні документи, що підтверджують витрати з кредитного ліміту.
З цього робить висновок: Фінансова установа не надала належних доказів, які б підтверджували проходження відповідачем процедури ідентифікації та верифікації, що є порушенням норм Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Таким чином, відсутність доказів електронного підпису та підтвердження погодження клієнта з умовами додаткових угод є підставою для визнання кредитного договору неукладеним або відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
Щодо відсутності доказів перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 відповідач вказує, що Позивачем не надано докази на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки); не надані виписки по рахунку тощо, і заперечує факт отримання ним кредитних коштів.
Вважає, що позивач вийшов за межі кредитного договору, оскільки у додатку № 1 до кредитного договору вказана загальна сума кредиту за розрахунковий період у розмірі 11 400,00 грн.
Посилається на відсутність розрахунку заборгованості за договором позики № 79234513 від 06.04.2024 року і підкреслює, що Розрахунок заборгованості за договором позики № 79234513 від 06.04.2024 року за період з 19.08.2024 року по 31.01.2025 року є неналежним та недопустимим доказом.Позивач надав розрахунок заборгованості за цим договором починаючи з 19.08.2024 року, що виходить за межі строку кредування за договором.
Заборона нарахування пені після закінчення строку кредиту.
Вказує, що Позивачем здійснено розрахунок розміру заборгованості по пені починаючи з 19.08.2024 року по 31.01.2025 року, тобто за період після спливу строку дії договору кредиту (після 22.04.2024 року) у фіксованій сумі 15 984,00 грн., тоді як право кредитодавця нараховувати передбачені договором штрафні санкції (неустойка) припинилися 22.04.2024 року.
Таким чином, позивач здійснив власний розрахунок, який суперечить умовам договору кредиту та здійснив нарахування штрафних санкцій поза межами строку кредиту (після 22.04.2024 року), що суперечить закону, зокрема статтям 1049 ЦК та правовій позиції Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Відповідачем також наводяться інші підстави, які, на його думку, у сукупності роблять вимоги позивача необгрунтованими.
5. Обставини, встановлені судом
18 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»" звернулось до Заводського районного суду міста Кам'янське Дніпропетровської області з позовною заявою для ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на заборгованість за Кредитним договором від 06.04.2024 року № 79234513 у розмірі 27384,0 грн., у тому числі -заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 8000,0 грн. заборгованість за відсотками - 3400,0 грн , пеня - 15984,0 грн.
Вказаний договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Відповідач або Позичальник), за яким Позикодавець надав відповідачу кредит у розмірі 8000,0 грн. строком на 17 днів з датою повернення кредиту 22.04.2024 р. під денну процентну ставку 2,5 % на день і 2,7 % за користування грошовими коштами понадстроково (а.с.6-9).
14.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та Тлвариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників
На підтвердження факту передачі права вимоги позивач надав:
1. Договір про відступлення права вимоги № 14/06/21 від 14.06.2021 року, укладений між ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ “ФК “Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.10-12);
2. Додаткову угоду № 2 від 28.07.2021 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.13);
3. Додаткову угоду № 7 від 13.06.2022 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.14);
4. Додаткову угоду № 34 від 19.08.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року (а.с.15);
5. Акт прийому-передачі реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 року (а.с.16);
6. Витяг з реєстру боржників № 30 (а.с.17).
Відповідно до Реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27384,0 грн.,
- 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 3400.00 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 0.00 грн. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою;
15984 грн. - сума заборгованості за пенею.
На думку позивача, договір факторингу № 14/06/21 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме протягом одного року з подальшою його пролонгацією, якщо одна із сторін не заявить про припинення дії договору.
6. Правова площина розв'язання спору та висновки суду щодо заявлених вимог
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Це право закріплено й у частині 1 статті 15 ЦК України і гарантоване статтею 55 Конституції України.
Відповідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 5 ЦПК України регламентуються способи захисту, які застосовуються судом. Ця норма, зокрема, передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Позивачем обраний способ захисту своїх інтересів, що передбачений пунктом 8 частини другої статті 16 ЦКУ: "відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди".
Відповідно статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Позивач посилається на те, що Договір позики від 06.04.2024 року № 79234513 між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Для цього Відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Цю обставину відровідач підтвердив підписавші Договір. Після чого добровільно, без примусу чи тиску заявив про бажання отримання кошті, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвищ ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адрес електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації (проживання).
Тобто, договор позикики № 79234513 був укладений позичальником ОСОБА_1 в електронній формі.
Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлено, що договір позики підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 82627, який був надісланий на мобільний телефон відповідача НОМЕР_1 .
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, а саме, що вказаний у цій справі договір позики укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів, та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), яка відповідачу не належить, суд приходить до висновку про доведеність факту його укладання.
Таке ґрунтується на правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).
Щодо аргументів представника відповідача про недоведеність факту видачі кредитних коштів.
Встаовлено, що в договорі позики зазначено номер електронного платіжного засобу відповідача: НОМЕР_2 .
Судом приймається до уваги інформація, що надана Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» у довідці від 06.05.2025 р.(а.с.108)
У цьому документі підьверджується прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів No 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції:
1) Дата 06.04.2024 року;
2) Номер платежу 028815b0-b4a7-47ec-aa81-7115ba072378;
3) Сума 8000.00 грн.;
4) Отримувач ОСОБА_2 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .
Тобто, суд вважає цей документ як належний доказ укладення кредитного договору між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 та перерахування позичальнику кредитних коштів на рахунок позичальника.
Представник відповідача не надавав доказів укладення договору від імені відповідача іншою особою за відсутності його волевиявлення, не доводив перерахування кредитних коштів за укладеними договором не на його рахунок, про що могла б свідчить виписка з банківського рахунку за відповідну дату.
Щодо переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав кредитору за договором позики, про стягнення заборгованості за яким заявлений позов.
Так, правонаступництво - це перехід суб'єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов'язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Тобто одним з видом правонаступництва (переходу прав юридичної особи) є сингулярне правонаступництво, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто, правонаступництво прав чи обов'язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов'язанні.
У такому разі новий кредитор має підтвердити наявність підстав для переходу до нього від первісного кредитора певного обсягу прав, надавши відповідні докази.
Так, у цій справі позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як новий кредитор на підтвердження переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та позивачем у справі, надає Договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, відповідно до якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за укладеними з ОСОБА_1 договором.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Аргумент представника відповідача про недоведеність цього факту є хибним, оскільки суперечить наявним у справі доказам.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором позивач надав копії відповідних документів договорів факторингу, а також акти приймання-передачі реєстрів боржників та витяги з реєстрів боржників.
Наведені докази є належними та достатніми для підтвердження набуття позивачем у справі прав вимоги до ОСОБА_1 за договором позики, а тому заперечення відповідачем цих обставин відхиляється судом. Зокрема, долучений до позовної заяви витяг з реєстрів боржників є допустимими та належними з огляду на положенням частини 2 статті 95 ЦПК України, згідно яких письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оскільки для вирішення справи, яка переглядається, значення мають лише відомості щодо одного боржника відповідача ОСОБА_1 , позивач відповідно до вказаної норми процесуального закону подав до суду витяг з реєстру боржників (а.с.17), а також копію реєстру боржників №30, відповідно до якого на позиції 1303 зазначено прізвище відповідача ОСОБА_1 , номер договору та суми заборгованості (а.с.89).
Щодо аргументи про відсутність у справі доказів оплати за договором факторингу.
Відповідно до платіжної інструкції №409 від 21.08.2024р., позивачем на рахунок ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» було перераховано 3941256,28 грн., призначення платежу - плата за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди №34 від 19.08.2024р. до договору факторингу №14/06/21.
Отже, посилання відповідача на цю підставу як на привід оскарження дійсності договору факторингу від 14.06.2021 р., є безпідставним.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно долученого позивачем до справи розрахунку заборгованості її розмір становить: 27384,00 грн., з яких 8000,00 грн. заборгованості за кредитом, 3400,00 грн. заборгованості за процентами, 15984,00 грн.заборгованості за пенею (розмір заборгованості розрахований первісним кредитором станом на 19.08.2024 р. і є незмінним станом на 31.01.2025р) ( а.с. 18).
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Відповідач розмір заборгованості за кредитним договором не спростував, а також не надавав контррозрахунку заборгованості щодо наведеного позивачем розрахунку.
Проте, суд частково погоджується з запереченнями представника відповідача щодо нарахованої пені.
Відповідач вважає, що Позивачем неправомірно здійснено розрахунок розміру заборгованості по пені починаючи з 19.08.2024 року по 31.01.2025 року, тобто за період після спливу строку дії договору кредиту (після 22.04.2024 року) у фіксованій сумі 15 984,00 грн., тоді як право кредитодавця нараховувати передбачені договором штрафні санкції (неустойка) припинилися 22.04.2024 року. Таким чином, позивач здійснив власний розрахунок, який суперечить умовам договору кредиту та здійснив нарахування штрафних санкцій поза межами строку кредиту (після 22.04.2024 року), що суперечить закону, зокрема статтям 1049 ЦК.
Стаття 1050 Цивільного кодексу (Наслідки порушення договору позичальником) встановлює, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Разом з тим, суд враховує, що Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 р. Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнені пунктом 18,згідно якому у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем.
Таки чином, нарахування пені за Договором позики, укладеним 06.04.2024 р., є неправомірним.
Щодо неповідомлення про заміну кредитора. Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Ця підстава, на яку посилається відповідач, не скасовує його обов'язку погасити кредит хоча б первісному кредитору.
Також відповідач не погоджується з вимогою про стягення з нього витрат на правову допомогу у розмірі 10000,0 грн.
У Відповіді на позов позивач вказує, що ці витрати складаються з:
- інтерв'ювання - 500 грн.
- ознайомлення з позовною заявою - 1000 грн.
- консультації - 500 грн.
- складання відзиву - 8 000 грн.
Ніяких документів на підтвердження цієї вимоги позивачем не надано.
У пункті 48 постанови ВССУ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» підкреслюється, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 р. у справі № 751/3840/15-ц підкреслила, що на підтвердження розміру витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; документи, що свідчать про сплату гонорару.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19 зазначено: «..навіть за відсутності клопотання сторони про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат, якщозаявник не доведе, що сплачений гонорар пов'язаний виключно із розглядом даної справи, суду слід залишити заяву про стягнення витрат на професійну правичну допомогу з іншої сторони без розгляду...».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 підкреслюється, що обов'язковість доказування витрат на правову допомогу є складовою частиною доказування предмету позову, а тому повинні застосовуватися загальні правила доказування.
Оцінюючи заяву представника відповідача про стягення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10000,0 грн, суд зазначає, що заявлена вимога не відповідає принципу співмірності, який закріплений у частині 4 статті 137 ЦПК. Тобто, розмір гонорару адвоката повинен бути, зокрема, співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У цієї справі сума основного боргу складає 8000,0 грн..
Виходячи з критерію розумності розміру заявлених витрат і ціни позовних вимог, слід зазначити, що цей розмір на 25 % перевищує суму заборгованості за тілом кредиту. Тому заявлену до відшкодування суму у розмірі 10000,0 грн. слід вважати такою, що не відповідає положенням статті 137 ЦПК.
Наведене свідчить про відсутність у суду достатніх підстав для задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача витрат відповідача на правову допомогу.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.
Позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено в розмірі 41,6% від суми позову. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1259,65 грн. на відшкодування витрат із сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525,526, 530, 536, 631, 1046,1050 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268,273, 280, 283 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованост задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014:
- заборгованість за договором позики №79234513 в розмірі 11400 (одинадцять тисяч чотириста) гривень, з яких: 8000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 3400,00,00 грн. - сума заборгованості за відсотками,
- понесені судові витрати в розмірі 1259,65 (одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 65 копійок.
В іншій частині вимог - відмовити.
В задоволенні вимог відповідача про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно до ст. 273 ЦПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 18.09.2025 року.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, 01032; ЄДРПОУ 35625014;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;
представник відповідача - ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя А.С. Кузнєцова