Ухвала від 15.09.2025 по справі 911/1005/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

попереднього засідання

"15" вересня 2025 р. Справа № 911/1005/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Секретар судового засідання Дідик Є.С.

Представники: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/1005/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2023 відкрито провадження у справі № 911/1005/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»; визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 2 776 000, 00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (08681, Київська область, Обухівський район, село Рославичі, вулиця Юліанська, будинок 53, ідентифікаційний код - 32070901) арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 115 від 07.02.2013; адреса для листування: 03022, місто Київ, абонентська скринька - 64); зобов'язано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» провести аудит свої діяльності за останні три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство та за результатами надати суду в строк до 26.06.2023 аудиторський висновок; зобов'язано розпорядника майна боржника в строк до 16.06.2023 подати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та складений реєстр вимог кредиторів відповідно до норм ч. 3 ст. 44, ч. 5 та ч. 8 ст. 45, ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства; попереднє засідання господарського суду призначено на 29.06.2023; встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника та визначення його вартості до 26.06.2023, відомості про що зобов'язано надати суду.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» здійснено 28.04.2023, номер публікації якого 70514.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2023, Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» задоволено та ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2023 у справі № 911/1005/23 скасовано, у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.03.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 911/1005/23 скасовано, справу № 911/1005/23 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2023 у справі № 911/1005/23 закрито, справу № 911/1005/23 повернуто до Господарського суду Київської області.

24.07.2024 матеріали справи № 911/1005/23 надійшли до Господарського суду Київської області та передані для подальшого розгляду судді Лутак Т.В.

За час перебування справи № 911/1005/23 у апеляційній та касаційній інстанціях до Господарського суду Київської області надійшли:

- від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, надійшла заява № 15052/5/26-15-13-08-03 від 17.05.2023 (вх. № 9883/23 від 22.05.2023) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 3 857 294, 32 грн;

- від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» надійшла заява вих. № 24/05 від 24.05.2023 (вх. № 10167/23 від 24.05.2023) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 703 640 368, 00 грн;

- від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інффінітті» надійшла заява № 0105-23 від 24.05.2023 (вх. № 10168/23 від 24.05.2023) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 17 247 368, 00 грн;

- від Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» надійшла заява № 1 від 25.05.2023 (вх. № 10327/23 від 26.05.2023) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 71 457 352, 44 грн.

Отже, після офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до суду звернулися Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інффінітті» та Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» із заявами про визнання грошових вимог до боржника.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 29.07.2024, від 31.07.2024 та від 01.08.2024 попереднє засідання суду призначено на 19.08.2024, а також призначено розгляд кредиторських заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інффінітті» і Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» у судовому засіданні на 19.08.2024, заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, № 15052/5/26-15-13-08-03 від 17.05.2023 (вх. № 9883/23 від 22.05.2023) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 3 857 294, 32 грн залишено без руху.

15.08.2024 до Господарського суду Київської області від боржника надійшли письмові пояснення б/н від 14.08.2024 (вх. № 8613/24 від 15.08.2024, вх. № 8614/24 від 15.08.2024) щодо визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інффінітті» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», а також заперечення б/н від 14.08.2024 (вх. № 8639/24 від 16.08.2024) проти заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій».

До Господарського суду Київської області від розпорядника майна боржника надійшли відзиви вих. № 16/08-24.1 від 16.08.2024, вих. № 15/08-24.2 від 15.08.2024, вих. № 15/08-24.1 від 15.08.2024 (вх. № 8641/24 від 16.08.2024, вх. № 8642/24 від 16.08.2024, вх. № 8643/24 від 16.08.2024) на заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інффінітті» з кредиторськими вимогами до боржника.

19.08.2024 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» надійшло клопотання б/н від 16.08.2024 (вх. № 8944/24 від 19.08.2024) про оголошення перерви в попередньому судовому засіданні у даній справі.

До Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» надійшло клопотання б/н від 19.08.2024 (вх. № 8959/24 від 19.08.2024) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2024, враховуючи вищезазначені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», розгляд даної справи у попередньому засіданні відкладено на 19.09.2024.

28.08.2024 до Господарського суду Київської області від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України надійшла заява б/н від 28.08.2024 (вх. № 9261/24 від 28.08.2024) з документами на виконання вимог ухвали суду від 01.08.2024 у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2024 розгляд кредиторської заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України призначено на 19.09.2024.

03.09.2024 до Господарського суду Київської області від Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України надійшло клопотання б/н від 03.09.2024 (вх. № 9476/24 від 03.09.2024), у якому заявник просив суд залишити його заяву № 15052/5/26-15-13-08-03 від 17.05.2023 (вх. № 9883/23 від 22.05.2023) без розгляду та повернути сплачений судовий збір.

До Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» надійшла відповідь б/н від 12.09.2024 (вх. № 9932/24 від 13.09.2024) на заперечення боржника проти його заяви.

18.09.2024 до Господарського суду Київської області від боржника надійшли письмові пояснення б/н від 17.09.2024 (вх. № 10158/24 від 18.09.2024) щодо відповіді Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» б/н від 12.09.2024.

До Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» надійшли письмові пояснення і міркування б/н від 17.09.2024 (вх. № 10169/24 від 18.09.2024) щодо наданих боржником доказів - висновків експертів.

19.09.2024 до Господарського суду Київської області від розпорядника майна боржника надійшло клопотання б/н від 19.09.2024 (вх. № 10270/24 від 19.09.2024) про розгляд справи 19.09.2024 без його участі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2024, за усним клопотання представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», розгляд даної справи у попередньому засіданні відкладено на 31.10.2024.

До Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» надійшли заперечення б/н від 29.10.2024 (вх. № 12063/24 від 29.10.2024) на письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» від 17.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2024 клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України б/н від 03.09.2024 (вх. № 9476/24 від 03.09.2024) задоволено частково; залишено без розгляду заяву Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України № 15052/5/26-15-13-08-03 від 17.05.2023 (вх. № 9883/23 від 22.05.2023) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 3 857 294, 32 грн; відмовлено у задоволенні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про повернення сплаченого судового збору; попереднє засідання суду відкладено на 25.11.2024; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інффінітті» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» надати суду певні документи.

21.11.2024 до Господарського суду Київської області від боржника надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 21.11.2024 (вх. № 13211/24 від 21.11.2024) щодо грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інффінітті».

До Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» надійшли письмові пояснення б/н від 25.11.2024 (вх. № 13344/24 від 25.11.2024) на виконання ухвали суду від 31.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2024, враховуючи часткове виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» вимог суду, попереднє засідання суду відкладено на 12.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2024, враховуючи неявку у судове засідання розпорядника майна боржника та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», попереднє засідання суду відкладено на 30.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2025 визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інффінітті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 17 247 368, 00 грн, з яких: 5 368, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 17 242 000, 00 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів; попереднє засідання суду відкладено на 13.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2025, у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників провадження у даній справі, розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 08.05.2025.

У судовому засіданні 08.05.2025 розгляд даної справи у попередньому засіданні відкладено на 23.06.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2025, у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників провадження у даній справі, розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 17.07.2025.

16.07.2025 до Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» надійшла заява б/н від 16.07.2025 (вх. № 9962/25 від 16.07.2025) про відкладення розгляду вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у справі № 911/1005/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1005/23 (910/19228/23).

До Господарського суду Київської області від боржника надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 17.07.2025 (вх. № 10017/25 від 17.07.2025) по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2025, враховуючи усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» та заяву б/н від 16.07.2025 (вх. № 9962/25 від 16.07.2025), подану Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», розгляд даної справи у попередньому засіданні відкладено на 15.09.2025.

У судове засідання 15.09.2025 з'явилися представники боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» та розпорядника майна боржника і надали свої усні пояснення по справі, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інффінітті» у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 15.09.2025 суд вважає за можливе здійснити розгляд вимог кредиторів до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», зокрема вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» та Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк».

Стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок виявлення кредиторів. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.

Після офіційного оприлюднення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Зі змісту ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір своїх кредиторських вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у відповідності до статей 73-79 та ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки лише наявних у матеріалах справи доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також витребуваних судом.

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» із заявою вих. № 24/05 від 24.05.2023 (вх. № 10167/23 від 24.05.2023) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 703 640 368, 00 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» обґрунтовані: договором № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022; актом звіряння розрахунків станом на 31.01.2023 по договору № 17112022 від 17.11.2022; платіжними інструкціями № 100 від 29.11.2022, № 2 від 05.01.2023, № 4 від 24.01.2023, № 6 від 25.01.2023; договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 зі змінами та доповненнями; договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 зі змінами та доповненнями.

Загальна сума вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» становить 703 640 368, 00 грн, з яких: 4 146 000, 00 грн - заборгованість за договором № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022, 699 489 000, 00 грн - заборгованість за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 та 5 368, 00 грн - судовий збір, сплачений за подання заяви про визнання кредиторських вимог у даній справі.

Розпорядник майна боржника згідно відзиву вих. № 15/08-24.2 від 15.08.2024 (вх. № 8642/24 від 16.08.2024) визнав частково кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», а саме у розмірі 699 494 368, 00 грн та включив 699 489 000, 00 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів і 5 368, 00 грн до першої черги задоволення вимог кредиторів, вимоги у розмірі 4 146 000, 00 грн (заборгованість за договором № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022) розпорядником майна відхилено, оскільки вони є поточними.

Боржник відповідно до письмових пояснень б/н від 14.08.2024 (вх. № 8614/24 від 15.08.2024) підтвердив наявну у нього заборгованість за договором № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022 у розмірі 4 146 000, 00 грн, проте вважає вказані вимоги поточними, а не конкурсними, які не можуть бути визнані у попередньому засіданні. Також, боржник у зазначених письмових поясненнях визнав повністю вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» у розмірі 699 489 000, 00 грн, які виникли у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки згідно договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали наявних у справі документів, вважає за необхідне зазначити таке.

Щодо кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» у розмірі 4 146 000, 00 грн (заборгованість за договором № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022), суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (боржник) укладено договір № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого кредитор зобов'язався надати боржнику поворотну фінансову допомогу, а боржник зобов'язався повернути надані грошові кошти.

Відповідно до п. 2.1 договору № 17112022 поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 10 000 000, 00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 2.2 договору № 17112022 поворотна фінансова допомога надається боржнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Пунктом 2.3 договору № 17112022 передбачено, що кредитор має право надавати поворотну фінансову допомогу частинами. Строк надання не повинен перевищувати 1 робочого дня з дати надання боржником кредитору усної або письмової (на розсуд боржника) відповідної заяви на отримання. Надання грошових коштів здійснюється кредитором шляхом переказу грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок боржника.

Відповідно до п. 2.4 договору № 17112022 поворотна фінансова допомога використовується для потреб боржника відповідно до статутних цілей його діяльності.

Згідно з п. 3.1 договору № 17112022 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню боржником в термін по 16 листопада 2023 року (включно).

Пунктом 3.2 договору № 17112022 передбачено, що повернення грошових коштів здійснюється боржником шляхом переказу грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок кредитора.

Відповідно до п. 7.3 договору № 17112022 боржник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу кредитору.

Згідно з п. 8.1 договору № 17112022 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом терміну надання поворотної фінансової допомоги, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами зобов'язань за договором.

На виконання умов договору № 17112022 кредитором було надано боржнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 4 146 000, 00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним інструкціями № 100 від 29.11.2022 на суму 3 677 000, 00 грн, № 2 від 05.01.2023 на суму 60 000, 00 грн, № 4 від 24.01.2023 на суму 385 000, 00 грн та № 6 від 25.01.2023 на суму 24 000, 00 грн.

Проте, станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та станом на час розгляду даної справи, боржник не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» отриману ним поворотну фінансову допомогу згідно договору № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022.

Отже, за твердженням кредитора у боржника на даний час наявна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» згідно договору № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022 у розмірі 4 146 000, 00 грн.

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Так, за своєю цивільно-правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, враховуючи те, що боржник не виконав своїх зобов'язань щодо повернення отриманих ним згідно договору № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022 грошових коштів, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» у розмірі 4 146 000, 00 грн є обґрунтованими.

За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Також, ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - це кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства.

Порядок виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника визначений ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з яким:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду;

- вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду;

- за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів;

- ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Суд звертає увагу, що визначення статусу вимог кредитора пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 08.03.2023 у справі № 910/1800/22, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.01.2021 у справі № 916/4181/14.

При цьому, за доводами розпорядника майна боржника та боржника строк виконання зобов'язань за договором № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022 є таким, що станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство (27.04.2023) не настав, оскільки відповідно до п. 3.1 вказаного договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню боржником в термін по 16.11.2023 (включно), а тому грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» у розмірі 4 146 000, 00 грн є поточними, а не конкурсними, і відповідно не можуть бути визнані у попередньому засіданні.

Суд зауважує, що ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Аналіз норм статей 1, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2548/20, від 08.03.2023 у справі № 910/1800/22, від 06.12.2023 у справі № 911/2711/22, від 17.01.2024 у справі № 911/2711/22.

Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, де вказано, що при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов'язань боржника.

Враховуючи вищевикладене, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», які виникли на підставі договору № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022 за своєю правовою природою є конкурсними, оскільки:

- у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» виникло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» внаслідок укладення договору № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022, тобто до відкриття провадження у цій справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 27.04.2023;

- після відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 27.04.2023 строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» зобов'язань за договором № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022 є таким, що настав.

За таких обставин, зважаючи на зазначене та положення статей 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 4 146 000, 00 грн (заборгованість за договором № 17112022 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2022) - вимоги четвертої черги.

Щодо кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» у розмірі 699 489 000, 00 грн (заборгованість за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006), суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2006 між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (позичальник) укладено договір кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06, за умовами якого банк надає позичальнику кредитну лінію (надалі за текстом - кредит) в розмірі 14 000 000, 00 доларів США, у порядку, передбаченому п. 3.1 цього договору, з можливістю їх подальшої конвертації в гривню на міжбанківському валютному ринку, для фінансування реконструкції з надбудовою нежитлових приміщень готелю з рестораном і розважально-оздоровчим комплексом, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14, а також придбання сировини, матеріалів, обладнання, здійснення виробничих розрахунків, строком з 11.12.2006 по 09.12.2011, включно, зі сплатою за користування кредитними коштами з розрахунку 11 процентів річних.

В подальшому сторонами, шляхом укладення додаткових угод № 1 - № 42, неодноразово вносилися зміни до договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Так, додатковою угодою № 42 від 26.06.2020 до договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 сторони визначили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди, позичальник має перед банком наступні зобов'язання зі сплати кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом за кредитним договором:

- сума наданого та неповерненого кредиту складає 19 760 000, 00 доларів США 00 центів;

- сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом, за період з 01.02.2020 по 25.06.2020 включно, складає 743 023, 34 долари США 34 центи.

Пунктом 2 додаткової угоди № 42 від 26.06.2020 передбачено, що у зв'язку зі здійсненням реструктуризації заборгованості позичальника за кредитним договором відповідно до Закону України «Про фінансову реструктуризацію» та плану реструктуризації, сторони дійшли згоди викласти пункти 1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 3.1, 4.1, 4.6, 4.7, 4.10 та 6.1 кредитного договору у новій редакції.

Так, п. 1.1 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 викладено у такій редакції: банк надає позичальнику кредит окремими траншами (надалі за текстом - кредит, транш кредиту) в загальній сумі, яка не може перевищувати 22 760 000, 00 доларів США та складається з двох частин 19 760 000, 00 доларів США 00 центів (надалі - первинна заборгованість) та 3 000 000, 00 доларів США 00 центів (надалі - нове фінансування), у порядку, передбаченому п. 3.1 цього договору, на цілі: для фінансування поточної комерційної діяльності підприємства (на обігові кошти) та реконструкції з надбудовою нежитлових приміщень готелю з рестораном і розважально-оздоровчим комплексом, розташованим за адресою: м. Київ, по вул. Хрещатик, 14, а також придбання сировини, матеріалів, обладнання, здійснення виробничих розрахунків, оплати нарахованих процентів (строкових та/або прострочених) за користування кредитними коштами, а також тих, які будуть нараховуватися в майбутньому, сплати інших платежів (комісійної винагороди банку, страхових платежів, тощо), строком користування з 11.12.2006 по 31.05.2040, включно, для первинної заборгованості, а також з 26.06.2020 по 31.01.2031 включно, для нового фінансування, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів з наступного розрахунку:

- для первинної заборгованості із розрахунку 6,5 процентів річних, в період з 26.06.2020 по 30.06.2021 включно. Починаючи з 01.07.2021 та на кожен наступний період з 01.07 по 30.06 кожного року, відповідно до умов плану реструктуризації, для первинної заборгованості застосовується плаваюча (змінювана) процентна ставка, зміна якої здійснюється щорічно в перший робочий день липня, відповідно до ставки UIRD, розрахованої за останній робочий день травня календарного року, в якому здійснюється її розрахунок плюс 5,0 процентів. Максимальний розмір плаваючої (процентної) ставки не повинен перевищувати 8,0 процентів річних. Банк зобов'язаний щомісячно повідомляти позичальника про зміну процентної ставки за користування кредитним коштами первинної заборгованості, не пізніше 15 червня кожного року, починаючи з червня 2021 року. Розмір плаваючої (змінюваної) процентної ставки розрахується з визначеною формулою;

- для нового фінансування із розрахунку 6,5 процентів річних, в період з 26.06.2020 по 31.01.2031.

Пунктом 2.1 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 у редакції додаткової угоди № 42 від 26.06.2020 передбачено, що позичальник забезпечує виконання своїх обов'язків за повернення кредиту, нарахованих процентів і штрафних санкцій, покриття можливих збитків банку обумовлених неналежним виконанням обов'язків позичальником по цьому договору, шляхом застави нерухомого майна (іпотеки) та поруки, а саме:

- нежилі приміщення - готель (літ. А), загальною площею 8 125,1 м2, які розташовані за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, буд. № 14, що належать на праві власності майновому поручителю ТОВ «Ліга-Прогрес»;

- нежитлові приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1 474, 8 кв.м. (літ. А), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, що належить на праві власності позичальнику;

- фінансова порука фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на повну суму заборгованості по кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього) між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (іпотекодавець) укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006.

В подальшому сторонами, шляхом укладення договорів про внесення змін та доповнень № 1 - № 13, неодноразово вносилися зміни до договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Так, договором про внесення змін та доповнень № 3 від 18.12.2009, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 28.07.2009 та відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку», сторони домовились замінити у договорі застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 іпотекодавця, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» замінити на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» (іпотекодавець).

Згідно з п. 1.1 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) цей договір забезпечує, переважно перед іншими кредиторами, вимоги іпотекодержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього), укладеного між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі - кредитний договір), який є невід'ємною частиною цього договору, за умови якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», як позичальник, зобов'язаний повернути іпотекодержателю шляхом перерахування на відповідні рахунки, в строк до 31.05.2040 включно, суму кредиту в розмірі 22 760 000, 00 доларів США, а також сплатити проценти за його користування на умовах, передбачених п. 1.1 кредитного договору, із розрахунку не більше 8,0 процентів річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не більше 8,0 процентів річних від простроченої суми кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов'язань, передбачених п. 4.14 кредитного договору, із розрахунку не більше 10,0 процентів річних, а також комісії, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням кредитного договору. Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця зі сплати комісії, неустойки (штраф, пеня), інших зобов'язань, що встановлені цим договором та збитків, завданих порушенням умов цього договору.

Цей договір також забезпечує вимоги іпотекодержателя, які можуть виникнути в майбутньому із кредитного договору, у тому числі, у разі продовження строку користування кредитом, або припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови іпотекодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо у результаті зазначеного у позичальника залишились невиконанні зобов'язання, які виникли в період дії кредитного договору, а також у випадку збільшення процентної ставки за користування кредитом.

Розмір вимог, що забезпечуються іпотекою згідно цього договору, встановлюється в обсязі невиконаних зобов'язань позичальника за кредитним договором (з врахуванням всіх змін кредитного договору станом на день звернення стягнення) та всіх можливих витрат (і/або збитків), які пов'язані з реалізацією предмета іпотеки та погашенням зобов'язань за кредитним договором, але не більше вартості предмета іпотеки, що визначена на момент звернення стягнення. Вартість предмета іпотеки визначається на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, або за ціною продажу у разі звернення стягнення іншим способом. Вимоги іпотекодержателя із кредитного договору, які перевищують вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення, вважаються такими, що не забезпечені іпотекою згідно цього договору і стягуються з позичальника у загальному порядку.

Відповідно до п. 1.2 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 8 від 23.02.2013) предметом іпотеки, який надає іпотекодавець іпотекодержателю у забезпечення вимог, зазначених у п. 1.1 цього договору, є таке нерухоме майно: Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 12877680000. Тип об'єкта: нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 8125,10 м2. Місцезнаходження об'єкта: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 14. Номер запису: 1797-П в книзі: д.26п-62.

Майно передається в іпотеку за цим договором разом з усіма його складовими частинами, що не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення та приналежностями, що призначені для обслуговування майна і пов'язані з ним спільним призначенням (системи водопостачання, каналізації, кондиціювання та вентиляції, опалення, електрообладнання, кабельні мережі, охоронна та пожежна сигналізація, системи дротового зв'язку, ефірного та супутникового ТВ, телекомунікаційне обладнання, системи очищення води тощо). Все що стало приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки після укладення цього договору є предметом іпотеки відповідно до цього договору. Все що є приналежністю та складовою частиною предмета іпотеки, наслідує його правову долю. В разі якщо протягом терміну дії цього договору іпотекодавець здійснить будь-які будівельні роботи з предметом іпотеки, усі результати таких робіт стають предметом іпотеки.

25.01.2023 Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» звернулося до позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та іпотекодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» з повідомленням про порушення основного зобов'язання і вимогою про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006), у якому зазначено, що боржником порушено зобов'язання за кредитним договором зі сплати процентів за користування кредитом, а саме: не сплачено проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822, 20 доларів США. Враховуючи зазначене, банк вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» протягом тридцяти днів виконати порушені зобов'язання за кредитним договором - сплатити прострочену заборгованість, а саме несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822, 20 доларів США. Банк вказав, що у разі несплати вказаних процентів протягом тридцяти днів кредитний договір є припиненим з наступного календарного дня, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» повинно достроково повернути кредит в сумі 22 760 000, 00 доларів США та сплатити іншу заборгованість за кредитним договором, що виникла або може виникнути на дату повернення кредиту. Також, банк зазначив, що якщо ця вимога залишиться без задоволення, то він на підставі статей 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», умов договору іпотеки та цього повідомлення-вимоги, здійснить звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором в повному обсязі, а саме: вимоги про повернення кредиту в сумі 22 760 000, 00 доларів США та сплати процентів за користування кредитом, які нараховані або будуть нараховані по день звернення стягнення. Звернення стягнення буде здійснено на вибір банку у позасудовому порядку згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі іпотеки, шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки з моменту державної реєстрації права власності відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Проте, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ні позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій», ні іпотекодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» не було виконано порушенні зобов'язання за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, у зв'язку з чим банком було вжито дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, який належав на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», в позасудовому порядку згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно довідки Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» № 14-01-22-231 від 25.02.2023 станом на 25.02.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 становила 23 304 221, 40 доларів США, яких: 22 760 000, 00 доларів США - заборгованість по кредиту та 544 221, 40 доларів США - сума нарахованих та несплачених процентів за період з 01.10.2022 по 24.02.2023.

Відповідно до звіту ТОВ «Увекон Ленд» від 20.02.2023 вартість предмету іпотеки, а саме нежитлових приміщень готелю «Хрещатик», загальною площею 8125,10 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, станом на 14.02.2023 становила 582 907 500 грн без ПДВ. ПДВ 20 % - 116 581 500, 00 грн. Усього: 699 489 000, 00 грн у тому числі ПДВ.

Так, 25.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко О.А. було зареєстровано за банком право власності на предмет іпотеки - нежитлову нерухомість площею 8 125,1 м2 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та статей 572, 575 Цивільного кодексу України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (частини 1 і 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Положеннями ст. 11 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (частина друга).

Отже, враховуючи те, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» задовольнило забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, про що вчинено реєстраційну дію 25.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко О.А., а також беручи до уваги ті обставини, що провадження у справі № 911/1005/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» відкрито на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 27.04.2023, суд дійшов висновку, що на підставі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» саме з 25.02.2023 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» виникло право вимоги щодо стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» унаслідок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», як майнового поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 910/15043/21.

При цьому суд звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» у своїй заяві вих. № 24/05 від 24.05.2023 (вх. № 10167/23 від 24.05.2023) зазначає, що воно набуло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі виконаного зобов'язання за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006, а саме на суму 699 489 000, 00 грн, яка була визначена банком як вартість предмету іпотеки відповідно до звіту ТОВ «Увекон Ленд» від 20.02.2023.

У той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» не погоджується із вартістю майна, яка була визначена банком відповідно до звіту ТОВ «Увекон Ленд» від 20.02.2023. Боржник стверджує, що дійсна вартість іпотечного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» значно вища і перевищувала розмір заборгованості за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, тобто за рахунок цього майна підлягала погашенню вся існуюча станом на 25.02.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» перед банком за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Враховуючи те, що згідно ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у судовому рішенні за межі позовних вимог, а також беручи до уваги те, що питання щодо дійсної вартості не є предметом розгляду та не ставилося на розгляд під час розгляду даної кредиторської заяви, суд дійшов висновку про можливість визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 у заявленому розмірі, а саме 699 489 000, 00 грн.

З огляду на вищевикладене, керуючись положеннями статей 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд визнає повністю вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на загальну суму 703 640 368, 00 грн, з яких: 5 368, 00 грн (судовий збір) - перша черга задоволення вимог кредиторів та 703 635 000, 00 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

До суду звернулося Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» із заявою № 1 від 25.05.2023 (вх. № 10327/23 від 26.05.2023) про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 71 457 352, 44 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», з урахуванням пояснень б/н від 12.09.2024 (вх. № 9932/24 від 13.09.2024), б/н від 17.09.2024 (вх. № 10169/24 від 18.09.2024), б/н від 29.10.2024 (вх. № 12063/24 від 29.10.2024), обґрунтовані: договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 зі змінами та доповненнями; меморіальними ордерами № 10 від 12.12.2006, № 11 від 22.01.2007, № 12 від 15.02.2007, № 68_1 від 16.04.2007, № 517-4 від 24.04.2007, № 517_11 від 29.05.2007, № 230_22 від 12.07.2007, № 517_15 від 16.08.2007, № 517_4 від 06.09.2007, № 517_35 від 13.09.2007, № 517_7 від 02.10.2007, № 123_5 від 30.10.2007, № 517_1 від 13.11.2007, № 916_1 від 21.01.2008, № 589_1 від 27.07.2011, № 589_2 від 10.08.2011, № 589_1 від 30.08.2011, № 16_2 від 08.09.2011, № 16_1 від 16.09.2011, № 16_1 від 23.09.2011, № 589_2 від 04.10.2011, № 589_1 від 13.10.2011, № 589_3 від 19.10.2011, № 589_2 від 26.10.2011, № 589_1 від 02.11.2011, № 589_1 від 09.11.2011, № 589_1 від 10.11.2011, № 589_1 від 22.11.2011, № 589_1 від 25.11.2011, № 589_1 від 28.11.2011, № 589_3 від 06.12.2011, № 589_2 від 07.12.2011, № 16_1 від 16.12.2011, № 589_3 від 20.12.2011, № 1082_2 від 17.01.2012, № 1082_1 від 23.01.2012, № 16_1 від 25.01.2012, № 589_1 від 27.01.2012, № 589_1 від 30.01.2012, № 589_1 від 21.02.2012, № 589_1 від 24.02.2012, № 16_1 від 28.02.2012, № 589_1 від 02.03.2012, № 16_1 від 21.03.2012, № 16_2 від 26.03.2012, № 589_1 від 28.03.2012, № 589_3 від 11.04.2012, № 589_2 від 25.06.2012, № 589_3 від 06.07.2012, № 589_1 від 11.07.2012, № 589_1 від 18.07.2012, № 589_1 від 20.07.2012, № 16_1 від 09.08.2012, № 589_1 від 30.08.2012, № 589_1 від 11.09.2012, № 16_1 від 09.10.2012, № 589_1 від 15.10.2012, № 589_1 від 02.11.2012, № 589_1 від 26.11.2012, № 589_1 від 29.11.2012, № TR.153498.489.589 від 19.12.2012, № О1557_0047 від 26.06.2020, № О1557_0008 від 30.06.2020, № О1557_0042 від 06.07.2020, № О1557_0009 від 05.08.2020, № О1557_0010 від 07.09.2020, № О1557_0007 від 05.10.2020, № О1557_0030 від 05.11.2020, № О1557_0008 від 07.12.2020, № О1557_0011 від 11.12.2020, № О1557_0008 від 28.12.2020, № О1557_0023 від 05.01.2021, № О1557_0042 від 22.01.2021, № О5017_0001 від 28.01.2021, № О1557_0038 від 05.02.2021, № О1557_0036 від 04.03.2021, № О1557_5419 від 05.04.2021, № О1557_0025 від 05.05.2021, № О1557_0021 від 07.06.2021, № О1557_0018 від 02.07.2021, № О1557_0042 від 04.08.2021, № О0261_0001 від 26.08.2022, № О1557_0001 від 01.09.2022; виписками з рахунку обліку наданого кредиту з 11.12.2006 по 30.12.2011, з 11.12.2006 по 17.02.2020, з 28.04.2011 по 30.12.2011, з 27.06.2019 по 26.06.2020, з 26.06.2020 по 26.04.2023; виписками з рахунків обліку процентів з 26.06.2020 по 26.04.2023; повідомленням про порушення основного зобов'язання і вимогою про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020) № 1 від 25.01.2023; повідомленням про порушення основного зобов'язання і вимогою про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006) № 2 від 25.01.2023; договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 зі змінами та доповненнями; звітом про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, виконаним Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд» станом на 14.02.2023; довідкою № 14.01-22-231 від 25.02.2023 про заборгованість за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006; інформаційною довідкою № 331459997 від 08.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості; договором іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020; звітом про оцінку нерухомого майна - частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частина МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, виконаним Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд» станом на 14.02.2023; довідкою № 06-02-266 від 28.02.2023 про заборгованість за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006; інформаційною довідкою № 331460674 від 08.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості; роздруківкою з сайту «Економічна правда»; роздруківками із сайту Національного банку України; довідкою № 06-02-643 від 25.05.2023 про придбання депозитних сертифікатів; копією скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції від 28.03.2023; листом Міністерства юстиції України № 39437/СК-1141-23/33.2.1 від 31.03.2023; поясненнями Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» № 06-02-442 від 12.04.2023 на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» від 28.03.2023; висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції від 18.04.2023; роздруківкою із сайту Судова влада України; копією позовної заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» № 06-02-301 від 09.03.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і збитків за кредитним договором; розрахунком заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 на 01.03.2023; розрахунок суми збитків (упущеної вигоди) за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006; копією ухвали Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 про відкриття провадження у справі № 910/3783/23; копією заяви вих. № 06-02-541 від 01.05.2023 про зменшення розміру позовних вимог у справі № 910/3783/23 з додатком; платіжною інструкцією № О5633_0005 від 10.03.2023; розрахунком заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 на 26.04.2023; розрахунок суми збитків (упущеної вигоди) у зв'язку із порушенням договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 станом на 26.04.2023; загальним розрахунком суми вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство; копією ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі № 910/3203/23; договором поруки від 30.06.2017 зі змінами та доповненнями; листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» вих. № 5 від 01.02.2023 та вих. № 17-К від 01.02.2023; висновком експерта № 322/23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 15.09.2023; висновком експерта № 75 від 15.09.2023 по результатах проведення оціночно-будівельної експертизи згідно договору № 75/15-08 від 15.08.2023; рецензією від 23.06.2023 на звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, виконаним Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд» станом на 14.02.2023; рецензією від 25.09.2023 на звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - нежитлових приміщень (в літ. А) загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14; завданням на оцінку та висновком про вартість майна від 02.12.2021; висновком про вартість майна від 24.08.2022; висновком про вартість майна від 20.12.2022; рецензією від 26.06.2023 на звіт про оцінку нерухомого майна - частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частина МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14; рецензією від 26.09.2023 на звіт про оцінку нерухомого майна - частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, з № 17 по № 41) та частина МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14; висновком про вартість майна станом на 24.08.2022; висновком про вартість майна станом на 20.12.2022; звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - нежитлових приміщень (в літ. А) загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, складений 01.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд».

Загальна сума вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» становить 71 457 352, 44 грн, з яких: 1 039 861, 26 доларів США, що еквівалентно 38 026 270, 47 грн за курсом НБУ на дату подання заяви, - залишок кредиту відповідно до договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006; 32 491 681, 97 грн - збитки (упущена вигода), які завданні в період з 27.02.2023 по 26.04.2023 внаслідок порушення договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006; 939 400, 00 грн - вимоги з відшкодування судових витрат, а саме судового збору за подання Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» про стягнення залишку кредиту та збитків (упущеної вигоди).

Розпорядник майна боржника згідно відзиву вих. № 16/08-24.1 від 16.08.2024 (вх. № 8641/24 від 16.08.2024) відхилив у повному обсязі кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», оскільки:

- грошове зобов'язання боржника за кредитним договором є припиненим, з огляду на задоволення Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» у повному обсязі своїх вимог за рахунок заставного майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», а тому грошова вимога у розмірі 1 039 861, 26 доларів США є необґрунтованою;

- грошова вимога щодо обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» сплатити банку збитки (упущену вигоду) у розмірі 32 491 681, 97 грн є безпідставною, з огляду на припинене зобов'язання за кредитним договором та відповідно відсутність права на стягнення будь-яких грошових коштів, а також недоведеність складу цивільного правопорушення;

- грошова вимоги у розмірі 939 400, 00 грн з відшкодування судового збору є безпідставною, та як у Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» відсутнє грошове зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» у вказаному розмірі.

Боржник відповідно до письмових пояснень б/н від 14.08.2024 (вх. № 8639/24 від 16.08.2024), б/н від 17.09.2024 (вх. № 10158/24 від 18.09.2024), б/н від 17.07.2025 (вх. № 100717/25 від 17.07.2025) заперечує повністю проти грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» з таких підстав:

- боржник вважає, що у нього відсутня заборгованість за кредитним договором, оскільки вартість предмета іпотеки № 1 (майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес»), на дату набуття банком права власності на іпотечне майно, значно перевищувала розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за кредитним договором, а звіт про оцінку предмета іпотеки, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд» станом на 14.02.2023, є неналежним та недопустимим доказом;

- вимоги банку зі сплати збитків (упущеної вигоди) є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони є похідними від вимог про стягнення кредитної заборгованості, яка відсутня, окрім того, банком не доведено існування жодної зі складових господарського (цивільного) правопорушення, що дають змогу стягнути упущену вигоду як вид заподіяної шкоди кредиторові;

- боржник зазначає, що у нього відсутнє грошове зобов'язання перед банком у розмірі 939 400, 00 грн, оскільки відсутнє рішення суду щодо задоволення позову у справі № 910/3783/23, а відповідно у боржника не виникло зобов'язання повернути грошові кошти, які сплачені у якості судового збору, крім того, господарський суд у справі № 910/3783/23 дійшов висновку, що судовий збір не підлягає поверненню банку, так як ним подано заяву про залишення позову без розгляду.

- сума наданого та неповерненого кредиту складає 19 760 000, 00 доларів США 00 центів;

- для нового фінансування із розрахунку 6,5 процентів річних, в період з 26.06.2020 по 31.01.2031.

Пунктом 2.1 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції додаткової угоди № 42 від 26.06.2020) передбачено, що позичальник забезпечує виконання своїх обов'язків за повернення кредиту, нарахованих процентів і штрафних санкцій, покриття можливих збитків банку обумовлених неналежним виконанням обов'язків позичальником по цьому договору, шляхом застави нерухомого майна (іпотеки) та поруки, а саме:

- фінансова порука фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на повну суму заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 2.2 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 у разі недостатності коштів, виручених від реалізації заставленого майна, банк має право звернути стягнення на інше: рухоме, нерухоме майно, майнові права позичальника у порядку встановленому діючим законодавством України.

У п. 4.1 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції додаткової угоди № 42 від 26.06.2020) визначено графік погашення одержаного кредиту.

Відповідно до п. 4.6 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції додаткової угоди № 42 від 26.06.2020) позичальник зобов'язався сплачувати банку проценти за користування кредитом щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок, але не пізніше 5 числа наступного місяця, при поточному повному погашенні кредиту або при повному погашенні кредиту у зв'язку із (достроковим) закінченням строку кредитування - одночасно з його погашенням, а при продовженні строку дії (пролонгації) цього договору - у день такого продовження (пролонгації). Проценти, нараховані за користування кредитом за період з лютого 2020 року по 25.06.2020 включно, сплачуються не пізніше 26.06.2020 включно.

Згідно з п. 4.11 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 позичальник зобов'язався у разі отримання вимоги банка про припинення дії договору, проводити повне погашення заборгованості по цьому договору в період 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання такої вимоги.

Пунктами 5.2 - 5.3 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 передбачено, що банк має право призупинити видачу кредиту, або припинити дію цього договору, направивши відповідне письмове повідомлення позичальнику і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих процентів і штрафних санкцій, якщо, зокрема: позичальник не виконує умови цього договору, або договорів, укладених у забезпечення виконання цього договору; позичальник не виконує будь-яких зобов'язань (частину будь-яких зобов'язань), передбачених пунктами 1.2, 2.1, 4.1, 4.2, 4.4, 4.6, 4.7, 4.14. Наслідками припинення є обов'язок позичальника виконати усі свої зобов'язання за договором, що виникли до такого припинення або можуть виникнути у майбутньому, у термін, зазначений у п. 4.11 цього договору.

Відповідно до п. 8.4 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 банк вправі звернути стягнення на заставне майно у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, вони не будуть виконані.

Згідно з п. 8.7 договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 банком було надано позичальнику (боржнику) кредитні кошти у розмірі 22 760 000, 00 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами та виписками з рахунків обліку наданого кредиту.

Згідно з п. 1.1 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) цей договір забезпечує, переважно перед іншими кредиторами, вимоги іпотекодержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього), укладеного між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі - кредитний договір), який є невід'ємною частиною цього договору, за умови якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», як позичальник, зобов'язаний повернути іпотекодержателю шляхом перерахування на відповідні рахунки, в строк до 31.05.2040 включно, суму кредиту в розмірі 22 760 000, 00 доларів США, а також сплатити проценти за його користування на умовах, передбачених п. 1.1 кредитного договору, із розрахунку не більше 8,0 процентів річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не більше 8,0 процентів річних від простроченої суми кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов'язань, передбачених п. 4.14 кредитного договору, із розрахунку не більше 10,0 процентів річних, а також комісії, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням кредитного договору. Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця зі сплати комісії, неустойки (штраф, пеня), інших зобов'язань, що встановлені цим договором та збитків, завданих порушенням умов цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором (або застереженням, вказаним в цьому договорі) про задоволення вимог іпотекодержателя, а також в судовому або іншому передбаченому законодавством України порядку та його реалізацію у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків, комісій; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій;

- у разі припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови іпотекодержателя (кредитора) від надання кредиту, якщо в результаті зазначеного залишились невиконаними зобов'язання позичальника за кредитним договором;

- початку процедури припинення (прийняття рішення про припинення, порушення провадження у справі про банкрутство тощо) іпотекодавця або позичальника, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

- невиконання іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань за цим договором;

- невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором;

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в цьому договорі та в кредитному договорі.

Пунктом 4.2 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) передбачено, що при настанні будь-якого із випадків, що встановлені п. 4.1 цього договору, іпотекодержатель за своїм вибором може здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів:

- передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя;

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу або на публічних торгах.

Звернення стягнення на предмет іпотеки, способом передбаченим цим пунктом, за вибором іпотекодержателя може здійснюватися на підставі рішення суду або в порядку позасудового врегулювання.

Положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки іншим способом, у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 4.3 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку»:

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється шляхом направлення іпотекодержателем письмового повідомлення про порушення кредитного договору та/або цього договору з вимогою про усунення порушення, що передбачено ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (далі у цьому пункті - повідомлення).

Повідомлення на вибір іпотекодержателя надсилається рекомендованим поштовим відправленням або кур'єром, за зазначеними в цьому договорі та/або в кредитному договорі адресами іпотекодавця та позичальника, або вручається особисто іпотекодавцю та позичальнику.

Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя на 31 (тридцять перший) день з дня надіслання повідомлення і у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги про усунення порушення, якщо інше не вказано у повідомленні.

Іпотекодержатель має право вимагати у повідомленні передачі йому предмета іпотеки у володіння через 30 (тридцять) днів з дня надіслання повідомлення; у цьому разі право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з моменту передачі предмета іпотеки у володіння. Якщо іпотекодавець не передасть предмет іпотеки у володіння іпотекодержателю, останній має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення і визнання права власності на предмет іпотеки.

Для визначення вартості предмета іпотеки на день звернення стягнення іпотекодержатель укладає договір з суб'єктом оціночної діяльності про проведення оцінки предмета іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до предмета іпотеки для проведення його оцінки.

З дня набуття іпотекодержателем права власності внаслідок звернення стягнення:

- у іпотекодержателя виникає право реєстрації на своє ім'я права власності на предмет іпотеки. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;

- іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки за ціною оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, у тому числі ПДВ;

- вважаються погашеними вимоги іпотекодержателя за кредитним договором на суму вартості предмета іпотеки, якою є ліквідаційна вартість предмета іпотеки, визначена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності;

- іпотекодавець (платник ПДВ) зобов'язаний видати іпотекодержателю податкову накладну у зв'язку із придбанням останнім предмета іпотеки у власність;

- настають інші наслідки, встановлені ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п. 4.5 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) сторони цього договору домовились, що у разі, якщо в результаті позасудового врегулювання розмір вимог іпотекодержателя за кредитним договором буде більший ніж вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення (оцінка предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя або ціна предмета іпотеки у договорі купівлі-продажу, але не нижче оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві), вважається, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя ляше у розмірі вартості предмету іпотеки на момент звернення стягнення. Вимоги потекодержателя, які не будуть задоволені за рахунок цього предмету іпотеки будуть задоволені за рахунок іншого майна позичальника.

Пунктом 4.6 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) передбачено, що сторони дійшли згоди, що при зверненні стягнення як в судовому порядку, так і шляхом позасудового врегулювання при оцінці предмета іпотеки для визначення його вартості визначається ліквідаційна вартість предмета іпотеки відповідно до національних стандартів оцінки майна.

Відповідно до п. 4.7 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) у разі, якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов'язання позичальником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Згідно з п. 4.8 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) у випадку, якщо після завершення позасудового врегулювання частина зобов'язань за кредитним договором залишилась невиконаною, вимоги іпотекодержателя щодо виконання таких зобов'язань є дійсними.

Пунктом 4.9 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) передбачено, що пункти 4.1 - 4.8 цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 цей договір набуває законної сили після його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання обов'язків за кредитним договором.

26.06.2020 між Публічним акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 (договір іпотеки № 2), який забезпечує, переважно перед іншими кредиторами, вимоги іпотекодержателя, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього), укладеного між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі - кредитний договір), який є невід'ємною частиною цього договору, за умови якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», як позичальник, зобов'язаний повернути іпотекодержателю шляхом перерахування на відповідні рахунки, в строк до 31.05.2040 включно, суму кредиту в розмірі 22 760 000, 00 доларів США, а також сплатити проценти за його користування на умовах, передбачених п. 1.1 кредитного договору, із розрахунку не більше 8,0 процентів річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не більше 8,0 процентів річних від простроченої суми кредиту, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов'язань, передбачених п. 4.14 кредитного договору, із розрахунку не більше 10,0 процентів річних, комісії, а також штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням кредитного договору. Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця зі сплати комісії, неустойки (штраф, пеня), інших зобов'язань, що встановлені цим договором та збитків, завданих порушенням умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 предметом іпотеки, який надає іпотекодавець іпотекодержателю у забезпечення вимог, зазначених у п. 1.1 цього договору, є таке нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 1316684480000; об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху, загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А); адреса об'єкта: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 14; номер запису про право власності: 21685225.

Згідно з п. 4.1 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором (або застереженням, вказаним в цьому договорі) про задоволення вимог іпотекодержателя, а також в судовому або іншому передбаченому законодавством України порядку та його реалізацію у наступних випадках:

- невиконання іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань за цим договором;

- невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором;

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в цьому договорі та в кредитному договорі.

Пунктом 4.2 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 передбачено, що при настанні будь-якого із випадків, що встановлені п. 4.1 цього договору, іпотекодержатель за своїм вибором може здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки одним із таких способів:

- передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя;

Відповідно до п. 4.3 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку»:

З дня набуття іпотекодержателем права власності внаслідок звернення стягнення:

- настають інші наслідки, встановлені ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п. 4.5 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 сторони цього договору домовились, що у разі, якщо в результаті позасудового врегулювання розмір вимог іпотекодержателя за кредитним договором буде більший ніж вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення (оцінка предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом набуття предмета іпотеки у власність іпотекодержателя або ціна предмета іпотеки у договорі купівлі-продажу, але не нижче оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності у разі звернення стягнення шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві), вважається, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя лише у розмірі вартості предмету іпотеки на момент звернення стягнення. Вимоги іпотекодержателя, які не будуть задоволені за рахунок цього предмету іпотеки будуть задоволені за рахунок іншого майна позичальника.

Пунктом 4.6 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 передбачено, що сторони дійшли згоди, що при зверненні стягнення як в судовому порядку, так і шляхом позасудового врегулювання при оцінці предмета іпотеки для визначення його вартості визначається ліквідаційна вартість предмета іпотеки відповідно до національних стандартів оцінки майна.

Відповідно до п. 4.7 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 у разі, якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов'язання позичальником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Згідно з п. 4.8 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 у випадку, якщо після завершення позасудового врегулювання частина зобов'язань за кредитним договором залишилась невиконаною, вимоги іпотекодержателя щодо виконання таких зобов'язань є дійсними.

Пунктом 4.9 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 передбачено, що пункти 4.1 - 4.8 цього договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору іпотеки об'єкта нерухомості № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020 цей договір набуває законної сили після його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання обов'язків за кредитним договором.

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього) між Публічним акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки від 30.06.2017.

25.01.2023 Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» звернулося до позичальника і іпотекодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та іпотекодавця (майнового поручителя) - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» з повідомленнями № 1 та № 2 про порушення основного зобов'язання і вимогою про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020, договір іпотеки № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006), у яких зазначено, що позичальником порушено зобов'язання за кредитним договором зі сплати процентів за користування кредитом, а саме: не сплачено проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822, 20 доларів США. Враховуючи вказане, банк вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» протягом тридцяти днів виконати порушені зобов'язання за кредитним договором - сплатити прострочену заборгованість, а саме несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в сумі 115 822, 20 доларів США. Банк зазначив, що у разі несплати вказаних процентів протягом тридцяти днів кредитний договір є припиненим з наступного календарного дня, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» повинно достроково повернути кредит в сумі 22 760 000, 00 доларів США та сплатити іншу заборгованість за кредитним договором, що виникла або може виникнути на дату повернення кредиту. Також, банк зазначив, що якщо ця вимога залишиться без задоволення, то він на підставі статей 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», умов договорів іпотеки та цих повідомлень-вимог, здійснить звернення стягнення на предмети іпотеки за договорами іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором в повному обсязі, а саме: вимоги про повернення кредиту в сумі 22 760 000, 00 доларів США та сплати процентів за користування кредитом, які нараховані або будуть нараховані по день звернення стягнення. Звернення стягнення буде здійснено на вибір банку у позасудовому порядку згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорах іпотеки, шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки з моменту державної реєстрації права власності відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

У відповідь на вищевказані повідомлення № 1 та № 2 про порушення основного зобов'язання і вимоги про усунення порушення (в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», договір іпотеки № КЛЗ 7/0100/25/06 від 26.06.2020, договір іпотеки № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006) Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» листами вих. № 17-к від 01.02.2023, вих. № 5 від 01.02.2023 звернули увагу банку на ситуацію в країні та перспективи економічного розвитку після закінчення військових дій, а також зазначили, що вони сподіваються на порозуміння банку та залишаються відкритими до обговорення спільних заходів для зменшення впливу зовнішніх обставин, що перебувають поза межами їхнього контролю, на їх довготривалі та плідні стосунки.

20.02.2023 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», на замовлення Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», здійснено оцінку предметів іпотеки та підготовлено такі звіти:

1) звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14 (звіт № 1). Відповідно до вказаного звіту станом на 14.02.2023 ринкова вартість об'єкту оцінки (предмету іпотеки № 1) становить (без врахування ПДВ, з округленням до сотень) 582 907 500, 00 грн;

2) звіт про оцінку нерухомого майна - частини групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2, № 17 по № 41) та частина МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 14 (звіт № 2). Відповідно до вказаного звіту станом на 14.02.2023 ринкова вартість об'єкту оцінки (предмету іпотеки № 2) становить (без врахування ПДВ, з округленням до сотень) 95 572 900, 00 грн.

Згідно довідки Акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» № 14-01-22-231 від 25.02.2023 станом на 25.02.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 становила 23 304 221, 40 доларів США, з яких: 22 760 000, 00 доларів США - заборгованість по кредиту та 544 221, 40 доларів США - сума нарахованих та несплачених процентів за період з 01.10.2022 по 24.02.2023.

25.02.2023, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визначеного договором іпотеки № 1, банком було застосовано позасудову процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки № 1 шляхом набуття його у власність за вартістю 699 489 000, 00 грн (з ПДВ).

Так, 25.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко О.А., на підставі рішення про державну реєстрацію № 66559556 від 25.02.2023, було зареєстровано за банком право власності на предмет іпотеки № 1 - нежитлову нерухомість (в літ. А) загальною площею 8125,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав.

За рахунок набуття у власність вказаного предмету іпотеки № 1 банком було здійснено погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за кредитним договором у розмірі 19 128 131, 79 доларів США, з яких: 544 221, 40 доларів США - проценти за користування кредитом та 18 583 910, 39 доларів США - частина кредиту.

28.02.2023, у зв'язку з неповним погашенням заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки № 1, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, визначеного договором іпотеки № 2, банком застосовано позасудову процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки № 2 шляхом набуття його у власність за вартістю 114 687 480, 00 грн (з ПДВ).

Так, 28.02.2023, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко О.А., на підставі рішення про державну реєстрацію № 66586137 від 28.02.2023, було зареєстровано за банком право власності на предмет іпотеки № 2 - приміщення, частина групи приміщень № 4 (приміщення з № 1 по № 2; з № 17 по № 41) та частини МСК 1-го поверху загальною площею 1474,8 кв.м. (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. № 14, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав.

За рахунок набуття у власність вказаного предмету іпотеки № 2 банком було здійснено погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за кредитним договором у розмірі 3 136 228, 35 доларів США - тіло кредиту.

При цьому, банк заявляє, що навіть після звернення стягнення на два предмета іпотеки заборгованість боржника за кредитним договором в повному обсязі не погашена та становить 1 039 861, 36 доларів США, що еквівалентно 38 026 270, 47 грн, яка і заявлена до визнання у даній справі.

В свою чергу, боржник стверджує, що у нього відсутня заборгованість за кредитним договором, оскільки вартість предмета іпотеки № 1 (майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес»), на дату набуття банком права власності на іпотечне майно, значно перевищувала розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за кредитним договором, а звіт про оцінку предмета іпотеки, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд» станом на 14.02.2023, є неналежним та недопустимим доказом.

Як вже зазначалося вище, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 між банком (іпотекодержатель) та, з урахуванням змін та доповнень, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» (іпотекодавець) 11.12.2006 укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 (договір іпотеки № 1).

Відповідно до п. 1.2 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 8 від 23.02.2013) предметом іпотеки, який надає Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» банку у забезпечення вимог, є таке нерухоме майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 12877680000; тип об'єкта: нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 8125,10 м2; місцезнаходження об'єкта: місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 14; номер запису: 1797-П в книзі: д.26п-62.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» як майновим поручителем передано в іпотеку банку своє майно в забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Суд звертає увагу, що кредитні правовідносини за своєю правової природою є договірними цивільними відносинами; на них повною мірою поширюються вимоги цивільного законодавства, зокрема приписи про неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також принципи свободи договору, свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України.

Зазначені приписи вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (ст. 8 Цивільного кодексу України), за звичаями ділового обороту (ст. 7 Цивільного кодексу України); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (ст. 13 Цивільного кодексу України ). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов'язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 Цивільного кодексу України ).

Зазначені правила чинного цивільного законодавства, які містять принципи регулювання цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, відповідно до законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, зокрема у Законі України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведена правова норма спрямована на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника/іпотекодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, за змістом положень ст. 36 Закону України «Про іпотеку», відповідне застереження в іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що розділ 4 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 4.1 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) банк набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором (або застереженням, вказаним в цьому договорі) про задоволення вимог іпотекодержателя, а також в судовому або іншому передбаченому законодавством України порядку та його реалізацію у наступних випадках:

- у разі припинення (розірвання) кредитного договору чи відмови банку (кредитора) від надання кредиту, якщо в результаті зазначеного залишились невиконаними зобов'язання позичальника за кредитним договором;

- невиконання іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань за цим договором;

- невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором;

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в цьому договорі та в кредитному договорі.

У пункті 4.3 договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 (у редакції договору про внесення змін та доповнень № 13 від 26.06.2020) встановлено позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а саме:

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передачі банку права власності на предмет іпотеки здійснюється шляхом направлення банком письмового повідомлення про порушення кредитного договору та/або цього договору з вимогою про усунення порушення, що передбачено ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (далі у цьому пункті - повідомлення).

Повідомлення на вибір банку надсилається рекомендованим поштовим відправленням або кур'єром, за зазначеними в цьому договорі та/або в кредитному договорі адресами іпотекодавця та позичальника, або вручається особисто іпотекодавцю та позичальнику.

Банк має право вимагати у повідомленні передачі йому предмета іпотеки у володіння через 30 (тридцять) днів з дня надіслання повідомлення; у цьому разі право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з моменту передачі предмета іпотеки у володіння. Якщо іпотекодавець не передасть предмет іпотеки у володіння іпотекодержателю, останній має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення і визнання права власності на предмет іпотеки.

Для визначення вартості предмета іпотеки на день звернення стягнення банк укладає договір з суб'єктом оціночної діяльності про проведення оцінки предмета іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до предмета іпотеки для проведення його оцінки.

З дня набуття банком права власності внаслідок звернення стягнення:

- у банку виникає право реєстрації на своє ім'я права власності на предмет іпотеки. Цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності банку на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;

- банк набуває право власності на предмет іпотеки за ціною оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, у тому числі ПДВ;

- вважаються погашеними вимоги банку за кредитним договором на суму вартості предмета іпотеки, якою є ліквідаційна вартість предмета іпотеки, визначена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності;

- іпотекодавець (платник ПДВ) зобов'язаний видати банку податкову накладну у зв'язку із придбанням останнім предмета іпотеки у власність;

- настають інші наслідки, встановлені ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з п. 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 вищезазначеного Порядку № 1127 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що у наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що п. 61 Порядку № 1127 та ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що до переліку документів, необхідних для подання державному реєстратору для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, входять відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності на момент набуття права власності на предмет іпотеки і станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

За таких обставин, вбачається, що іпотекодержатель не може набути у власність предмет іпотеки без визначення вартості такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.

У постановах від 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц та від 13.04.2024 у справі № 201/15228/17 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.

Водночас, ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, оскільки вона впливає на обсяг погашеного зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором, тобто борг боржника зменшується на розмір вартості предмета іпотеки чи застави, на який звернено стягнення.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц зазначено, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки повинна погоджуватися з власником майна.

З матеріалів справи вбачається, що вартість предмета іпотеки № 1 була визначена банком на підставі звіту про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, складеного 20.02.2023 суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, згідно якого станом на 14.02.2023 ринкова вартість об'єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, та на дату визначення вартості використовуються у якості готелю, складає 582 907 500, 00 грн без врахування ПДВ (далі - звіт № 1 від 20.02.2023).

В свою чергу, боржник стверджує, що вартість предмету іпотеки № 1 є значно вищою, ніж визначена звітом № 1 від 20.02.2023, а вказаний звіт є неналежним та недостовірним документом, який містить неправдиві відомості щодо ринкової вартості предмета іпотеки № 1.

Так, боржник посилається на такі документи:

- рецензія на звіт № 1 від 20.02.2023, складена на замовлення позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» Громадською організацією «Всеукраїнська спілка оцінювачів» від 28.07.2023;

- рецензія на звіт № 1 від 20.02.2023, складена на замовлення Габовича Юліана Григоровича Всеукраїнською Громадською організацією «Союз експертів України» від 07.08.2023;

- рецензія на звіт № 1 від 20.02.2023, складена на замовлення Національного банку України ЦА Фонду державного майна України від 23.06.2023;

- висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 23-20/248 від 04.08.2023, складений на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертизи власності» Ігнатьковим Вадимом Миколайовичем, згідно якого ринкова вартість об'єкта нерухомого майна загальною площею 8125,10 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, станом на 25.02.2023, становить 1 274 340 684, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 %, вартість об'єкта оцінки без ПДВ складає 1 061 950 570, 00 грн;

- висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 680/11-2023 від 03.11.2023, складений на замовлення Габовича Юліана Григоровича судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» Свістуновим Ігорем Сергійовичем, згідно якого дійсна (ринкова) вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, в цінах та станом на 25.02.2023 становить без урахування ПДВ 1 004 277 500, 00 грн;

- рецензія на оновлений звіт № 1 від 01.08.2023, складена на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» Громадською організацією «Всеукраїнська спілка оцінювачів» від 27.10.2023;

- висновок експертів № 24866/24951 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи № 910/3783/23 від 18.03.2024, складений на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/3783/23 комісією експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України у складі Максічка Дмитра Олександровича, Мацак Наталії Анатоліївни, Кириленко Світлани Анатоліївни, згідно якого ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, станом на 25.02.2023 складає 802 628 939, 00 грн без урахування ПДВ.

Разом з тим, банк, окрім звіту № 1 від 20.02.2023, на підтвердження вартості предмету іпотеки № 1 посилається такі документи:

- звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - нежитлових приміщень (в літ. А) загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, складений 01.08.2023 на замовлення банку суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, згідно якого станом на 14.02.2023 ринкова вартість об'єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, становить 582 203 400, 00 грн без врахування ПДВ (далі - оновлений звіт № 1 від 01.08.2023);

- рецензія на оновлений звіт від 01.08.2023, складена на запит банку РВ Фонду державного майна України м. Київ від 25.09.2023;

- висновок експерта по результатах проведення оціночно-будівельної експертизи № 75 від 15.09.2023, складений на замовлення Акціонерного комерційного банку «Індустріальний» судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» Бочуляком Романом Петровичем, згідно якого ринкова вартість нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, загальною площею 8125,10 кв.м., станом на 25.02.2023 становить 535 644 000, 00 грн без урахування ПДВ;

- висновок експерта № 322/23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 15.09.2023, складений на замовлення Акціонерного комерційного банку «Індустріальний» судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Задоріним Артемом Ігоровичем, згідно якого вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, реєстраційний номер: 12877680000, станом на 25.02.2023 становить 567 695 084, 64 грн без ПДВ;

- рецензія на звіт № 1 від 20.02.2023, складена на замовлення банку Громадською організацією «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» від 07.08.2023;

- висновок про вартість майна від 30.12.2021, складений на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», згідно якого станом на 02.12.2021 ринкова вартість об'єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, становить 440 302 700, 00 грн без ПДВ;

- висновок про вартість майна від 31.08.2022, складений на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», згідно якого станом на 24.08.2022 ринкова вартість об'єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, становить 551 603 100, 00 грн без ПДВ;

- звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, та висновок про вартість майна від 03.01.2023, складений на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Промсервіс», згідно якого станом на 20.12.2022 ринкова вартість об'єкту оцінки - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, та на дату визначення вартості використовуються у якості готелю, становить: 579 287 000, 00 грн без врахування ПДВ;

- висновок про вартість майна, складений на замовлення банку у лютому 2024 року суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Делойт і Туш», згідно якого станом на 31.01.2024 ринкова вартість нерухомого майна - готелю «Хрещатик», площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, становить 532 000 000, 00 грн без врахування ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/3783/23 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та ОСОБА_1 боргу в сумі 1 039 861, 36 доларів США (як стягнення залишку кредиту за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, що залишився після звернення стягнення на предмети іпотеки № 1 та № 2), а також збитків в сумі 511 733 775, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/3783/23 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»; на вирішення експертів поставлено таке питання: Яка була ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 8 125,10 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, яке будо предметом іпотеки за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛ3/0100/25/06 від 11.12.2006, станом на 25.02.2023?; матеріали справи № 910/3783/23 направлено до «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Зі змісту вказаної ухвали від 17.10.2023 вбачається, що Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» на стадії підготовчого засідання були надані суду наступні експертні висновки:

- висновок експерта № 75 від 15.09.2023 по результатах проведення оціночно-будівельної експертизи згідно договору № 75/15-08 від 15.08.2023, складений судовим експертом ТОВ «Українська експертна компанія» Бочуляком Р.П., на замовлення банку;

- висновок експерта № 322/23 від 15.09.2023 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, складений судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України Задоріним А.I., на замовлення банку;

- висновок експерта № 23-20/248 від 04.08.2023 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, складений судовим експертом ТОВ «Центр експертизи власності» Ігнатьковим В.М., на замовлення ТОВ «Ліга-Прогрес».

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» стверджують, що реальна ринкова вартість предмета іпотеки № 1 станом на дату набуття його у власність банком - 25.02.2023 значно перевищує як вартість, за якою банк набув нерухоме майно у власність, так і розмір заборгованості за кредитним договором, який існував станом на 25.02.2023. Тому, питання встановлення дійсної (реальної) вартості предмета іпотеки № 1 станом на дату набуття банком права власності на таке іпотечне майно - 25.02.2023 є визначальним при вирішенні даного судового спору. Разом з тим, Господарський суд міста Києва вказав, що питання визначення ринкової вартості предмета іпотеки № 1 неможливо вирішити без наявності спеціальних знань в оціночно-будівельній сфері, що свідчить про наявність визначеної п. 1 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України обов'язкової підстави для призначення у даній справі судової експертизи.

26.03.2024 справа № 910/3783/23 повернулась до Господарського суду міста Києва з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/3783/23 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Індустріалбанк» про залишення позовної заяви без розгляду; позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Комерційний банк «Індустріалбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», ОСОБА_1 про стягнення 1 039 861, 26 доларів США та 511 733 775, 00 грн залишено без розгляду та скасовано заходи, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва 03.03.2023 у справі № 910/3203/23 щодо забезпечення позову (до подання позову) у справі № 910/3783/23.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що спір у справі № 910/3203/23 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» і ОСОБА_1 , за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес», щодо стягнення залишку кредиту за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, що залишився після звернення стягнення на предмети іпотеки № 1 та № 2, по суті вирішено не було.

Разом з тим, з вищезазначеного вбачається, що у межах справи № 910/3203/23 було призначено та проведено судову оціночно-будівельну експертизу щодо ринкової вартості предмета іпотеки № 1, висновок експертів № 24866/24951 від 18.03.2024 за результатами якої долучено до матеріалів даної справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій».

Як вже зазначалося вище, набуття банком права власності на предмет іпотеки № 1 здійснено за ціною, що була визначена на підставі звіту про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом, складеного 20.02.2023 суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна - звіт № 1 від 20.02.2023.

У рецензії на звіт № 1 від 20.02.2023, яка складена 23.06.2023 ЦА Фонду державного майна України на підставі листа Національного банку України від 24.05.2023 та ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», зроблено висновок про те, що звіт № 1 від 20.02.2023 класифікується за ознакою абз. 4 п. 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Суд звертає увагу, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедура оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у ст. 12 цього Закону.

У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004, з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Пунктом 3 Національного стандарту № 1 передбачено, що необ'єктивна оцінка - це оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки; неякісна (недостовірна) оцінка - це оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування; непрофесійна оцінка - це оцінка, проведена з порушенням кваліфікаційних вимог, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Тобто, Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який дозволяє захистити права боржника.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що рецензією на звіт № 1 від 20.02.2023, яка складена 23.06.2023 ЦА Фонду державного майна України, фактично спростовано результати оцінки та їх достовірність, що викладені у звіті про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом, складеному 20.02.2023 суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна.

Банк стверджує, що після отримання вищезазначеної рецензії на звіт № 1 від 20.02.2023, яка складена 23.06.2023 ЦА Фонду державного майна України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, здійснено виправлення недоліків, про що 01.08.2023 було складено звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - нежитлових приміщень (в літ. А) загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14 (далі - оновлений звіт № 1 від 01.08.2023).

25.09.2023 РВ Фонду державного майна України м. Київ, на підставі листа Фонду державного майна України від 18.09.2023 на запит банку від 28.08.2023, складено рецензію на оновлений звіт № 1 від 01.08.2023, у якій зроблено висновок про те, що звіт класифікується за ознакою абз. 3 п. 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Суд звертає увагу, що п. 67 Національного стандарту № 1 передбачено, що будь-яка рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками:

1) звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

2) звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;

3) звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

4) звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Отже, з вищезазначеного судом встановлено, що першочерговий звіт № 1 від 20.02.2023 про оцінку предмета іпотеки № 1, на підставі якого і відбулося набуття банком права власності на нього, згідно рецензії ЦА Фонду державного майна України від 23.06.2023, класифіковано як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з п. 57 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна дозволяється складати у стислій формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки об'єкта оцінки на нову дату оцінки, а також в інших випадках, визначених відповідними національними стандартами. У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні зазначатися етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені оціночні процедури, міститися висновок про вартість, а також зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.

У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі з метою доопрацювання (актуалізації) оцінки на нову дату, повинні зазначатися: дата оцінки та дата завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мета проведення оцінки та перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; додаткові відомості про зібрані і використані під час доопрацювання (актуалізації) оцінки вихідні дані та інша інформація про об'єкт оцінки, які можуть вплинути на достовірність та об'єктивність оцінки майна, проведеної на нову дату; висновки про існуюче та найбільш ефективне використання об'єкта оцінки, їх зміну порівняно з попередньою датою оцінки; зміст використаних методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - з наведенням необхідних розрахунків, а також змісту відповідних застережень і припущень; висновок про вартість майна; додатки з вихідними даними та іншою інформацією, що були використані в процесі проведення оцінки. Відповідними національними стандартами можуть передбачатися додаткові вимоги до змісту звіту про оцінку майна у стислій формі.

Пунктом 58 Національного стандарту № 1 передбачено, що доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося.

Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб'єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку майна, складений у повній формі, розглядається як невід'ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі. З метою доопрацювання (актуалізації) оцінки із замовником укладається новий договір на виконання робіт з доопрацювання (актуалізації) оцінки майна, якщо можливість її проведення не була передбачена у договорі на проведення оцінки майна.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що виправлення, виявлених у звіті про оцінку майна недоліків відбувається шляхом його доопрацювання, яке передбачає внесення змін та уточнень до вже існуючого звіту з метою актуалізації інформації, виправлення помилок або неточностей. При цьому, звіт про оцінку у разі доопрацювання може бути складений у стислій формі, здійснюється оцінювачем, який складав попередній звіт і є невід'ємною частиною попереднього звіту.

Суд проаналізувавши наданий банком звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - нежитлових приміщень (в літ. А) загальною площею 8125,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, станом на 14.02.2023, складений 01.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, дійшов висновку, що цей звіт є фактично новим звітом про оцінку майна, що складений у повній формі. При цьому, вказаний оновлений звіт не містить жодних відміток, зазначень чи приміток, що він є доопрацюванням звіту № 1 від 20.02.2023, що він є невід'ємною частиною звіту № 1 від 20.02.2023 чи що він здійснювався з метою виправлення недоліків у звіті № 1 від 20.02.2023, а також не містить жодних пояснень причин повторної оцінки у разі складення нового звіту.

Також, зі змісту оновленого звіту № 1 від 01.08.2023 вбачається, що в якості підстави проведення оцінки значиться той самий договір, що і у звіті № 1 від 20.02.2023 (договір № УЛ-0007/2023 від 14.02.2023, укладений між АКБ «ІндустріалБанк» та ТОВ «Увекон Ленд»), будь-які відомості щодо укладення нового договору на виконання робіт з доопрацювання (актуалізації) оцінки майна чи відомості про те, що можливість її проведення була передбачена у договорі на проведення оцінки майна, зокрема договорі № УЛ-0007/2023 від 14.02.2023, відсутні. При цьому, мета проведення оцінки у звіті № 1 від 01.08.2023 є іншою ніж у звіті № 1 від 20.02.2023, який потребував виправлення недоліків.

За таких обставин, судом встановлено, що вищевказаними документами, зокрема рецензією на звіт № 1 від 20.02.2023, яка складена 23.06.2023 ЦА Фонду державного майна України, підтверджено факт невідповідності звіту про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом від 20.02.2023 вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а також наявності значних недоліків, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

При цьому, матеріали справи не містять, а банком не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження здійснення виправлення виявлених у звіті № 1 від 20.02.2023 недоліків відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо рецензій на звіт № 1 від 20.02.2023, які надані боржником і складені Громадською організацією «Всеукраїнська спілка оцінювачів» 28.07.2023 та Всеукраїнською Громадською організацією «Союз експертів України» 07.08.2023, а також рецензії на оновлений звіт № 1 від 01.08.2023, складеної Громадською організацією «Всеукраїнська спілка оцінювачів» від 27.10.2023, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося оціночна діяльність може здійснюватися у такій формі як рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна (п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що саморегулівні організації оцінювачів здійснюють такі повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності, зокрема: рецензування звіту про оцінку майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації оцінювачів, на вимогу інших організацій, громадян, юридичних осіб відповідно до вимог положень (національних стандартів) оцінки майна та у порядку, встановленому саморегулівною організацією оцінювачів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється виключно на письмову вимогу заінтересованої особи (особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість), а експертні ради саморегулівних організацій оцінювачів можуть проводити рецензування звітів наданих лише членами такої організації з метою контролю за якістю оцінки майна.

Така правова позиція відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 804/4376/16.

Водночас, вищезазначені положення про те, що експертні ради саморегулівних організацій оцінювачів можуть проводити рецензування звітів наданих лише членами такої організації підтверджується наявними у матеріалах справи статутними документами Громадської організації «Всеукраїнська спілка оцінювачів» та Всеукраїнської Громадської організації «Союз експертів України».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ні Товариство з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», ні оцінювач Гриневич Ірина Олександрівна, не є членами Громадської організації «Всеукраїнська спілка оцінювачів» та Всеукраїнської Громадської організації «Союз експертів України», а тому посилання боржника на рецензії, які складені вказаними організаціями не береться судом до уваги.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено складення рецензій на висновок судового експерта. Отже, рецензії на висновок судового експерта як процесуального документа не існує, а особа, яка її складає, не несе жодної відповідальності, крім моральної за свої міркування стосовно оцінки висновку експерта, його правильності й обґрунтованості, оскільки висловлює лише особисту суб'єктивну думку.

Пунктом 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, передбачено, що проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо методичного регулювання оцінки майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна, зокрема Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та Національному стандарті № 2 «Оцінка нерухомого майна», методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Пунктом 4 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінка майна проводитися з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.

Відповідно до п. 11 Національного стандарту № 1 оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог. У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Згідно з п. 14 Національного стандарту № 1 визначення ринкової вартості об'єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації.

Пунктом 18 Національного стандарту № 1 передбачено, що застосування неринкових видів вартості під час укладання договору на проведення оцінки майна можливе у разі невідповідності умов угоди, у зв'язку з якою проводиться оцінка, хоча б одній з умов, яка висувається для визначення ринкової вартості, крім випадків, зазначених в абз. 3 п. 11 цього стандарту. Вибір неринкового виду вартості обґрунтовується у звіті про оцінку майна.

Відповідно до п. 29 Національного стандарту № 1 під час встановлення ліквідаційної вартості оцінювач повинен додатково визначити ринкову вартість об'єкта оцінки та зазначити у звіті про оцінку майна свої застереження щодо використання результатів такої оцінки.

Згідно з п. 30 Національного стандарту № 1 ринкова вартість та неринкові види вартості, які визначено для цілей продажу об'єктів оцінки, за вирахуванням витрат, що супроводжують продаж, у тому числі пов'язаних із сплатою податку на додану вартість, визнаються чистою вартістю реалізації. У разі визначення оціночної вартості майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання для цілей, передбачених Податковим кодексом України, базою оцінки є ринкова вартість такого майна.

Пунктом 34 Національного стандарту № 1 передбачено, що об'єкт оцінки у разі його застави оцінюється за ринковою вартістю без включення до неї суми податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що всі наявні у матеріалах справи документи, в тому числі надані банком, на підтвердження вартості предметів іпотеки містять відомості лише щодо ринкової вартості предметів іпотеки, доказів проведення оцінки із застосуванням бази, що відповідає неринковим видам вартості, зокрема ліквідаційній вартості, до матеріалів справи не надано, суд вважає необґрунтованим посилання банку на умови договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006 щодо ліквідаційної вартості предметів іпотеки.

Відповідно до пунктів 35, 36 Національного стандарту № 1 оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Згідно з п. 37 Національного стандарту № 1 з метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов'язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об'єктів оцінки. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об'єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

Пунктом 38 Національного стандарту № 1 передбачено, що для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Відповідно до пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Згідно з п. 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктом 53 Національного стандарту № 1 передбачено, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

При цьому, суд звертає увагу, що ознайомлення з об'єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних (кількісних, якісних показників) та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об'єкта оцінки, що в кінцевому результаті безпосередньо може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації майна за заниженою/завищеною ціною, а відтак і на достовірність та об'єктивність оцінки майна. У свою чергу замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

З матеріалів справи судом встановлено, що експертизи, які проводилися судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертизи власності» Ігнатьковим Вадимом Миколайовичем і судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» Свістуновим Ігорем Сергійовичем, були проведені по наданим на дослідження матеріалам (документам), без натурального обстеження об'єкта дослідження. Водночас, суд звертає увагу, що вказаними експертами використовувалася, зокрема, копія технічного паспорту від 19.08.2020 і невідомо коли зроблені фотографії предмету іпотеки № 1. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що з 2021 року на об'єкті - предметі іпотеки № 1 здійснюється реконструкція, що очевидно свідчить про невідповідність технічної документації 2020 року реальному стану об'єкту станом на 2023 рік.

За таких обставин, суд вважає, що оцінка предмета іпотеки № 1 здійснена судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертизи власності» Ігнатьковим Вадимом Миколайовичем і судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» Свістуновим Ігорем Сергійовичем з порушенням норм чинного законодавства, викладені у ній відомості не можуть бути визнані повними та достовірними, а вона не може відповідати дійсній ринковій вартості предмета іпотеки № 1.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються як належні докази вартості предмета іпотеки № 1 висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 23-20/248 від 04.08.2023 та висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи № 680/11-2023 від 03.11.2023, складені судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр експертизи власності» Ігнатьковим Вадимом Миколайовичем і судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» Свістуновим Ігорем Сергійовичем.

Також, судом проаналізовано експертизи, які проводилися судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» Бочуляком Романом Петровичем та судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Задоріним Артемом Ігоровичем і встановлено таке.

У висновку експерта № 322/23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 15.09.2023, складеного судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Задоріним Артемом Ігоровичем, у технічних характеристиках об'єкта дослідження йдеться про 136 номерів готелю, водночас, у інших наявних у матеріалах справи оцінках йдеться про наявність у готелі 135 номерів. Вартість об'єкта дослідження - предмета іпотеки № 1 у вказаному висновку експерта визначена лише за допомогою дохідного підходу, при цьому п. 36 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки та виду вартості.

Зі змісту висновку експерта по результатах проведення оціночно-будівельної експертизи № 75 від 15.09.2023, складеного судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» Бочуляком Романом Петровичем, вбачається, що у описі об'єкта оцінки зазначено про вісім поверхів приміщення + підвал + техповерх, водночас, у інших наявних у матеріалах справи оцінках йдеться про наявність у об'єкта оцінки десять поверхів + підвал + технічний поверх. Також, у визначені типів номерів готелю йдеться про наявність 146 номерів, в той час як у інших наявних у матеріалах справи оцінках йдеться про наявність у готелі 135 номерів. Вартість об'єкта дослідження - предмета іпотеки № 1 у вказаному висновку експерта визначена лише за допомогою порівняльного підходу, при цьому п. 36 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки та виду вартості.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що висновок експерта по результатах проведення оціночно-будівельної експертизи № 75 від 15.09.2023, складений судовим експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна компанія» Бочуляком Романом Петровичем, та висновок експерта № 322/23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 15.09.2023, складений судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Задоріним Артемом Ігоровичем, не можуть бути визнані повними та достовірними, а визначена у них вартість об'єкта оцінки відповідати дійсній ринковій вартості предмета іпотеки № 1.

Надані банком висновки про вартість майна від 30.12.2021 та від 31.08.2022, складені суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Увекон Ленд», звіт про оцінку нерухомості з комерційним потенціалом - готелю загальною площею 8125,10 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, та висновок про вартість майна від 03.01.2023, складений суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Промсервіс», і висновок про вартість майна, складений у лютому 2024 року суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Делойт і Туш», не беруться судом до уваги як належні, допустимі та достовірні докази дійсної вартості предмету іпотеки № 1, про яку йдеться у даній справі, оскільки вони складені не на дату звернення стягнення на предметі іпотеки № 1, тобто не на дату набуття предмета іпотеки № 1 у власність банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд звертає увагу, що у зв'язку з тим, що питання визначення ринкової вартості предмету іпотеки № 1 є спірним та впливає на погашення заборгованості боржника за кредитним договором, а подані сторонами докази є суперечливими, господарським судом у справі № 910/3783/23 була призначена судова оціночно-будівельна експертиза в порядку ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (ухвала Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/3783/23); на вирішення експертів поставлено таке питання: Яка була ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, яке було предметом іпотеки за договором застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛ3/0100/25/06 від 11.12.2006, станом на 25.02.2023?

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/3783/23 комісією експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України у складі Максічка Дмитра Олександровича, Мацак Наталії Анатоліївни, ОСОБА_2 проведено комісійну судову оціночно-будівельну експертизу, згідно якого ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень (в літ. А), загальною площею 8125,10 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, станом на 25.02.2023 складає 802 628 939, 00 грн без урахування ПДВ.

Дослідивши вищезазначений висновок, враховуючи, що наявні у справі докази є взаємно суперечливими, зважаючи на необхідність визначення і врахування дійсної ринкової вартості предмета іпотеки № 1, дані про які вимагають спеціальних знань, яким суд не наділений, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відхилення висновку експертів № 24866/24951 від 18.03.2024, який був складений за результатами проведення незалежної, призначеної господарським судом експертизи.

Як вже було зазначено вище, станом на 25.02.2023 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 становила 23 304 221, 40 доларів США, з яких: 22 760 000, 00 доларів США - заборгованість по кредиту та 544 221, 40 доларів США - сума нарахованих та несплачених процентів за період з 01.10.2022 по 24.02.2023. Оскільки курс долара США до гривні станом на 25.02.2023 був встановлений Національним Банком України на рівні 36,5686 грн за 1 долар США, то розмір валютної заборгованості у гривні становив 852 202 750, 69 грн. Тобто загальний розмір заборгованості боржника за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 становив 852 202 750, 69 грн. При цьому, ринкова вартість предмету іпотеки № 1, визначена згідно висновку експертів № 24866/24951 від 18.03.2024, станом на 25.02.2023 складає 802 628 939, 00 грн без урахування ПДВ у відповідності до пунктів 30, 34 Національного стандарту № 1, а з урахуванням ПДВ складає 963 154 726, 80 грн, що явно перевищує суму існуючої станом на 25.02.2023 заборгованості боржника за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язань визначені у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Підстави припинення права застави визначені у ст. 593 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 1 ч. 1 якої право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Отже, за загальним правилом припинення основного зобов'язання є підставою для припинення іпотеки, яка є похідною від основного зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що вартість майна, на яке банком 25.02.2023 звернено стягнення (предмет іпотеки № 1) перевищує розмір заявлених ним станом на 25.02.2023 до боржника вимог, суд дійшов висновку, що зобов'язання боржника перед банком, які виникли на підставі договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (позичальник), є припиненими.

Разом з тим, суд вважає, що у зв'язку із припиненням основного зобов'язання, а також відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» припинилася і іпотека за договорами іпотеки.

За таких обставин, зважаючи на вищезазначене, суд не вбачає підстав для визнання заявлених Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» вимог у розмірі 1 039 861, 26 доларів США, що еквівалентно 38 026 270, 47 грн за курсом НБУ на дату подання заяви, - залишок кредиту відповідно до договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Щодо вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» у розмірі 32 491 681, 97 грн - збитки (упущена вигода), які завданні внаслідок порушення договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, суд зазначає таке.

В обґрунтування вказаних вимог банк стверджує, що збитками є проценти, які він розраховував отримати від грошових коштів в сумі еквівалентній 22 760 000, 00 доларів США, які були розміщені в кредит боржнику, а після дострокового припинення кредитного договору - які планував розмістити в інші процентні вкладення при здійсненні своєї діяльності за звичайних обставин. Розмір збитків (упущеної вигоди) розрахований банком від вкладення в депозитні сертифікати НБУ 832 301 336, 00 грн - еквіваленту 22 760 000, 00 доларів США (сума неповернутого кредиту) та 16 622 352, 21 грн - еквіваленту 544 221, 40 доларів США (сума несплачених процентів за кредитом станом на 25.02.2023) за період з 27.02.2023 по 26.04.2023.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 Цивільного кодексу України).

Отже, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Кредитор повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії боржника стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що проценти, які банк розраховував отримати від грошових коштів в сумі еквівалентній 22 760 000, 00 доларів США, які були розміщені в кредит боржнику, а після дострокового припинення кредитного договору - які планував розмістити в інші процентні вкладення, зокрема в депозитні сертифікати НБУ, при здійсненні своєї діяльності за звичайних обставин не можуть бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи.

Дострокове припинення банком кредитного договору, навіть і у зв'язку із простроченням боржника, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. У даному випадку банк, як кредитор за кредитним договором, самостійно вирішив достроково припинити договір та звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення як боргу з процентів так і дострокового погашення кредиту.

Водночас, суд звертає увагу, що зобов'язання боржника за кредитним договором були виконані за рахунок іпотечного майна згідно договору застави нерухомого майна (іпотеки) № КЛЗ/0100/25/06 від 11.12.2006, пунктом 1.1 якого передбачено, що він забезпечує вимоги банку, що випливають (виникли або можуть виникнути в майбутньому) з договору кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (та додаткових угод до нього), в тому числі щодо збитків, завданих порушенням кредитного договору.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, встановивши всі обставини даної справи і дослідивши у ній докази, суд вважає, що у діях боржника відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки банк не довів наявності збитків як обов'язкового елементу настання цивільної відповідальності та протиправності поведінки заподіювача збитків, банк не довів, що він міг і повинен був отримати доходи у розмірі 32 491 681, 97 грн, і тільки неправомірні дії боржника стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати такий прибуток.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання заявлених Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» вимог у розмірі 32 491 681, 97 грн - збитки (упущена вигода), які завданні в період з 27.02.2023 по 26.04.2023 внаслідок порушення договору кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006.

Щодо вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» у розмірі 939 400, 00 грн - вимоги з відшкодування судових витрат, а саме судового збору за подання Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» про стягнення залишку кредиту та збитків (упущеної вигоди), суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» у березні 2023 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» та ОСОБА_1 боргу в сумі 1 039 861, 36 доларів США (як стягнення залишку кредиту за договором кредитної лінії № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006, що залишився після звернення стягнення на предмети іпотеки № 1 та № 2), а також збитків в сумі 511 733 775, 00 грн.

10.03.2023 за подання вказаного позову Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» було сплачено до державного бюджету судовий збір у розмірі 939 400, 00 грн, що підтверджується платіжним документом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 за вищевказаним позовом відкрито провадження у № 910/3783/23.

Частиною 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/3783/23 вбачається, що у вказаній справі саме банком подана заява про залишення позову без розгляду, а тому сплачена ним сума судового збору у розмірі 939 400, 00 грн не підлягає поверненню судом.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/3783/23 відмовлено у задоволенні клопотання банку про повернення з Державного бюджету судового збору, сплаченого при поданні позову, у п. 3 резолютивної частини вказаної ухвали встановлено, що судовий збір за розгляд справи № 910/3783/23 покладається на позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» та не повертається судом з Державного бюджету.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що судовим рішенням, яке набрало законної сили судовий збір у розмірі 939 400, 00 грн, сплачений у справі № 910/3783/23, покладено на банк, при цьому судом встановлено, що спір у вказаній справі по суті не вирішено, а тому відсутні підстави для відшкодування боржником банку зазначеного судового збору.

За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку у боржника відсутнє грошове зобов'язання перед банком у розмірі 939 400, 00 грн, а тому відсутні підстави для визнання заявлених Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» вимог у розмірі 939 400, 00 грн - з відшкодування судових витрат, а саме судового збору за подання Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» про стягнення залишку кредиту та збитків (упущеної вигоди).

З огляду на вищевикладене, згідно з положеннями статей 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства та статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України, суд відхиляє повністю вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 71 457 352, 44 грн.

Відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі (абз. 11, 12 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 44 цього Кодексу.

За результатами розгляду справи в попередньому засіданні, з урахуванням ухвал Господарського суду Київської області від 27.04.2023, від 31.10.2024 та від 30.01.2025 у даній справі, суд дійшов висновку про:

- визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритетінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 2 863 140, 00 грн, з яких: 87 140, 00 грн (судовий збір та авансування винагороди арбітражному керуючому) - перша черга задоволення вимог кредиторів і 2 776 000, 00 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- залишення без розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 3 857 294, 32 грн;

- визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інффінітті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 17 247 368, 00 грн, з яких: 5 368, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 17 242 000, 00 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- визнання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 703 640 368, 00 грн, з яких: 5 368, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 703 635 000, 00 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- відхилення вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 71 457 352, 44 грн.

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Згідно з ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

Положеннями частин 6, 7, 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 44-47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства і статтями 73-79, 86, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Прогрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 703 640 368, 00 грн, з яких: 5 368, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів та 703 635 000, 00 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

2. Відхилити повністю вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» у розмірі 71 457 352, 44 грн.

3. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

4. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича окремо повідомити господарський суд про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

5. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника за місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів боржника, належні докази про що надати суду. Скликання перших загальних зборів кредиторів призначити на 25 вересня 2025 року.

6. Зобов'язати кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» створити комітет кредиторів. Призначити збори комітету кредиторів боржника на 06 жовтня 2025 року.

7. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість, про що надати суду відповідний звіт, розглянутий комітетом кредиторів боржника.

8. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятими рішеннями відповідно до ч. 5 та ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

9. Підсумкове засідання суду призначити на 16 жовтня 2025 року о 16:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1).

10. Копію ухвали направити учасникам у справі про банкрутство та державному органу з питань банкрутства.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 29.09.2025.

Суддя Т.В. Лутак

Попередній документ

130596626

Наступний документ

130596628

Інформація про рішення:

№ рішення:	130596627
№ справи:	911/1005/23
Дата рішення:	15.09.2025
Дата публікації:	01.10.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; банкрутство юридичної особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (18.11.2025)
Дата надходження:	18.11.2025
Предмет позову:	про банкрутство

Розклад засідань:

Минулі засідання (46)

27.04.2023 14:30	Господарський суд Київської області
12.06.2023 15:00	Північний апеляційний господарський суд
13.06.2023 13:45	Північний апеляційний господарський суд
29.06.2023 14:30	Господарський суд Київської області
29.06.2023 16:00	Господарський суд Київської області
29.08.2023 11:30	Касаційний господарський суд
11.09.2023 10:20	Господарський суд міста Києва
12.09.2023 12:00	Касаційний господарський суд
19.09.2023 12:30	Касаційний господарський суд
02.10.2023 12:00	Господарський суд міста Києва
16.10.2023 12:00	Господарський суд міста Києва
30.10.2023 11:40	Господарський суд міста Києва
22.11.2023 15:00	Касаційний господарський суд
27.11.2023 11:40	Господарський суд міста Києва
11.12.2023 12:20	Господарський суд міста Києва
17.01.2024 15:30	Касаційний господарський суд
07.02.2024 15:00	Касаційний господарський суд
28.02.2024 16:00	Касаційний господарський суд
20.03.2024 16:00	Касаційний господарський суд
01.07.2024 14:00	Північний апеляційний господарський суд
19.08.2024 15:30	Господарський суд Київської області
02.09.2024 16:30	Господарський суд Київської області
19.09.2024 14:30	Господарський суд Київської області
31.10.2024 15:30	Господарський суд Київської області
31.10.2024 16:30	Господарський суд Київської області
25.11.2024 14:30	Господарський суд Київської області
30.01.2025 15:30	Господарський суд Київської області
30.01.2025 17:00	Господарський суд Київської області
03.03.2025 16:30	Господарський суд Київської області
13.03.2025 17:30	Господарський суд Київської області
28.04.2025 17:15	Господарський суд Київської області
08.05.2025 17:30	Господарський суд Київської області
19.05.2025 16:10	Господарський суд Київської області
29.05.2025 15:00	Господарський суд Київської області
23.06.2025 16:30	Господарський суд Київської області
17.07.2025 17:45	Господарський суд Київської області
10.09.2025 11:45	Північний апеляційний господарський суд
15.09.2025 16:00	Господарський суд Київської області
17.09.2025 10:15	Північний апеляційний господарський суд
11.11.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
03.12.2025 10:30	Касаційний господарський суд
14.01.2026 10:45	Касаційний господарський суд
28.01.2026 10:05	Касаційний господарський суд
04.02.2026 10:00	Касаційний господарський суд
11.03.2026 12:00	Касаційний господарський суд
18.03.2026 14:30	Касаційний господарський суд