Справа № 201/6258/25
Провадження № 2/201/3283/2025
Іменем України
18 вересня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
21.05.2025р. ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Прудникову Н.Г., звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів (а.с. 1-9).
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 16.11.2013р. між сторонами укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наприкінці 2018 року між сторонами почали виникати сварки, внаслідок яких сторони прийняли рішення про тимчасове припинення спільного проживання однією сім'єю.
05.11.2018р. відповідачка звернулася до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з метою стягнення з позивача аліментів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.12.2018р. у справі №263/15089/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_1 визнав позов, оскільки на той момент сторони дійсно проживали окремо та позивач був не проти визначити розмір та порядок сплати аліментів на утримання сина в судовому порядку.
Разом із цим, згодом, сторони примирились та відновили спільне проживання однією сім'єю.
У зв'язку із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, вкрай небезпечною для життя та здоров'я обстановкою у м. Маріуполь, враховуючи, також, факт вагітності відповідачки другою спільною із позивачем дитиною - сторони разом виїхали за кордон - у Республіку Польщу, де продовжили спільне проживання однією сім'єю. Вже у Польщі у сторін народилась донька.
Разом із цим, у період коли між сторонами виникали конфлікти, 10.03.2025р. відповідачка звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська видано судовий наказ від 14.03.2025р. у справі № 201/2868/25, яким стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 у розмірі в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.03.2025р. до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи особливості розгляду справ в порядку наказного провадження - позивач не мав можливості надати свої заперечення щодо заяви відповідачки про видачу судового наказу.
11.07.2019р. позивач відкрив банківський рахунок у Республіці Польща, куди періодично виїжджав на заробітки. Враховуючи перебування у шлюбі з відповідачкою, свій обов'язок утримувати дитину (спочатку старшого сина, потім ще і новонароджену доньку) - сторони зробили такий банківський рахунок спільним, задля того, щоб відповідачка могла вільно розпоряджатись коштами, заробленими позивачем в інтересах сім?ї та дітей.
3 2022 року сторони разом із дітьми проживають у м. Мисловіце (Республіка Польща).
Приїхавши із родиною до Республіки Польщі у 2022 році - 01.12.2022р. позивач влаштувався на роботу в АТ "Трансгур", вся його заробітна плата перераховується на вищезазначений спільний із відповідачкою банківський рахунок. Дохід позивача є єдиним доходом сім?ї сторін, за рахунок якого родина задовольняє свої потреби та забезпечує гідний рівень життя та розвитку дітей. Відповідачка не працевлаштована та доходу не має.
Станом на день звернення із позовом до суду, сторони постійно проживають разом однією сім'єю зі своїми малолітніми дітьми, позивач самостійно утримує сім?ю, зокрема дітей, приймає участь у їхньому вихованні. Подружнє життя між сторонами складається добре, вони не мають намірів до розірвання шлюбу.
Враховуючи викладене, представник позивача просила: припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , стягнутих на підставі рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.12.2018р. у справі №263/15089/18; припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , стягнутих на підставі судового наказу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2025р. у справі № 201/2868/25.
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідачка ОСОБА_2 в заяві від 17.07.2025р. позовні вимоги визнала (а.с. 60).
Рух справи.
Ухвалою судді Наумової О.С. від 23.05.2025р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 48).
Представник позивача - адвокат Прудникова Н.Г. в заяві від 17.09.2025р. зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила розгляд справи проводити без участі позивача та його представника.
Відповідачка ОСОБА_2 в заяві від 17.07.2025р. просила розгляд справи проводити за її відсутності (а.с. 60).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 16.11.2013р. між сторонами укладено шлюб (а.с. 13).
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14-17).
05.11.2018р. відповідачка звернулася до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з метою стягнення з позивача аліментів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.12.2018р. у справі №263/15089/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19-21).
11.07.2019 року позивач відкрив банківський рахунок у Республіці Польща, що підтверджується копією нотаріально засвідченого перекладу довідки про ведення рахунку від 27.03.2025р. (а.с. 23-26), куди періодично виїжджав на заробітки. Згодом сторони зробили такий банківський рахунок спільним, задля того, щоб відповідачка могла вільно розпоряджатись коштами, заробленими позивачем в інтересах сім?ї та дітей.
У зв'язку із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, сторони разом виїхали з м. Маріуполь, Донецької області за кордон - у Республіку Польщу, де продовжили спільне проживання однією сім'єю. У Польщі у сторін народилась донька.
Станом на день звернення із позовом до суду, сторони постійно проживають разом однією сім'єю зі своїми малолітніми дітьми у м. Мисловіце, Республіка Польща, що підтверджується копією нотаріально засвідченого перекладу відповіді на запит про доступ до даних з реєстру мешканців від 10.04.2025р. (а.с. 27-28).
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За умовами ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зроблено висновок про те, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.
Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).
Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №686/18140/21 (провадження №61-6611св22)).
Отже, обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.
Так, згідно з копією нотаріально засвідченого перекладу відповіді на запит про доступ до даних з реєстру мешканців від 10.04.2025р., станом на день звернення із позовом до суду, сторони постійно проживають разом однією сім'єю зі своїми малолітніми дітьми у м. Мисловіце, Республіка Польща.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. (а.с. 40-41).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265,280-283,353 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - задовольнити.
Припинити стягнення аліментів із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.12.2018р. у справі №263/15089/18, на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.11.2018р. і до досягнення дитиною повноліття.
Припинити стягнення аліментів із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які стягуються на підставі судового наказу, виданого 14.03.2025р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі №201/2868/25, на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.03.2025р. і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складений 23 вересня 2025 року.
Суддя Наумова О.С.