Справа № 199/13212/25
(1-кс/199/1101/25)
Іменем України
30 вересня 2025 року місто Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання Слідчий СВ Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052410001779 від 27.09.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -
До Амур-Нижньодніпровського районного суду надійшло клопотання Слідчий СВ Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052410001779 від 27.09.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що 27.09.2025 року до ЧЧ Покровського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення працівника ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 про те, що спільно з працівниками Донецького управлінння ДВБ НП України 27.09.2025 о 14:48 за адресою: Донецька область, м. Добропілля було зупинено водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який керував ТЗ з ознаками сп'яніння, останній запропонував працівникам поліції гроші (100 доларів США) за уникнення від адміністративної відповідальності.
Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до ЄРДР під №12025052410001779 від 27.09.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України: надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, 27 вересня 2025 року, в період часу з 15:47 год. по 15:55 год., старшим слідчим СВ Покровського РУП ГУНП в Донецькій області проведено огляд місця події, на ділянці місцевості розташованій біля буд. № 22 по вул. Івана Франка (Фрунзе), м. Добропілля, Донецької області. Під час огляду, в поліцейського ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , вилучено портативний відеореєстратор Бодікамера CammPro I 826R2.3/32 серійний номер DSJ_0003854, інвентарний номер 3238, який згідно акту №2 прийому-передачі матеріальних цінностей від 26.01.2024 передано ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, на якій зафіксована пропозиція надання неправомірної вигоди співробітникам поліції Покровського РУП ГУНП в Донецькій області за не складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ст. 130 КУпАП.
Підставою для арешту згідно зі ст. 170 КПК України слідчий зазначає те, що тимчасово вилучене майно, є майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Метою арешту відповідно до положень статті 170 цього Кодексу є збереження вказаного майна, як речового доказу та його подальше експертне дослідження з метою встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Дане майно, яке потребує арешту, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідає вимогам ст. 98 КПК України та існує обґрунтований ризик його перетворення.
За таких обставин, 27.09.2025 старшим слідчим СВ Покровського РУП ГУНП в Донецькій області вищезазначений портативний відеореєстратор Бодікамера CammPro I 826R2.3/32 серійний номер DSJ_0003854, інвентарний номер 3238 відповідно до статей 98, 110 КПК України визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Підставою для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно є той факт, що вона є речовим доказом в даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
В судове засідання слідчий не з'явився, надавши заяву про розгляд заявленого клопотання про арешт майна без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився.
Вивчивши подане клопотання та додатки до нього, докази, якими обґрунтовується необхідність накладення арешту на майно, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні поданого клопотання, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.09.2025 року до ЧЧ Покровського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення працівника ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 про те, що спільно з працівниками Донецького управлінння ДВБ НП України 27.09.2025 о 14:48 за адресою: Донецька область, м. Добропілля було зупинено водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який керував ТЗ з ознаками сп'яніння, останній запропонував працівникам поліції гроші (100 доларів США) за уникнення від адміністративної відповідальності.
Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до ЄРДР під №12025052410001779 від 27.09.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України: надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, 27 вересня 2025 року, в період часу з 15:47 год. по 15:55 год., старшим слідчим СВ Покровського РУП ГУНП в Донецькій області проведено огляд місця події, на ділянці місцевості розташованій біля буд. № 22 по вул. Івана Франка (Фрунзе), м. Добропілля, Донецької області. Під час огляду, в поліцейського ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , вилучено портативний відеореєстратор Бодікамера CammPro I 826R2.3/32 серійний номер DSJ_0003854, інвентарний номер 3238, який згідно акту №2 прийому-передачі матеріальних цінностей від 26.01.2024 передано ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, на якій зафіксована пропозиція надання неправомірної вигоди співробітникам поліції Покровського РУП ГУНП в Донецькій області за не складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Як визначено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів, звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна слідчим зазначається, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів. Крім того, необхідність проведення ряду експертиз та інших слідчих (розшукових) дій відносно вищезазначеного майна.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Вирішуючи клопотання суд враховує, що предмети, матеріальні об'єкти, які, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, з урахуванням вимог ст. 98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України - збереження речових доказів. Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним із завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є володільцем зазначеного майна.
В розумінні вимог ст. 132 КПК України слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дізнавачем під час складення даного клопотання про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із приписами ст. ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
Слідчим суддею не встановлено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу з огляду на надані до клопотання документи, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 107, 110, 131, 132, 170-173, 369-372 КПК України,-
У задоволенні клопотання слідчого СВ Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052410001779 від 27.09.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, - відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
30.09.2025 місто Дніпро