ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/7583/25
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання поруки припиненою
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники сторін: без виклику представників сторін.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання поруки припиненою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва № 2-285/2013 від 21.10.2013 р. про солідарне стягнення, зокрема з ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р. у зв'язку з його фактичним виконанням свідчить про те, що зобов'язання за договором № LOF/11/09 про надання овердрафтового кредиту від 25.05.2011 р. припинилось, що, в свою чергу, має наслідком також і припинення укладеного між позивачем та відповідачем договору поруки № П1 від 25.05.2011 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/7583/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Про стан розгляду справи № 910/7583/25 сторони повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:
- закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою;
- враховуючи, що суд у справі № 2603/10114/12 вже вирішив ініційований кредитором спір із боржником та поручителями, позов ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою є неналежним та неефективним способом захисту та, відповідно, самостійною підставою для відмови у позові;
- укладаючи договір поруки, позивач зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, зокрема як тих, що виникли з договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що:
- відповідач скористався своїм правом та в передбачений законом строк та порядку стягнув визначену заборгованість за кредитним договором, відтак твердження останнього про існування «іншої» аніж та, яка зазначена в рішенні Деснянського районного суду міста Києва заборгованості позивача, є необґрунтованими;
- предметом позову у справі № 2603/10114/12 було існування заборгованості за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р., а не визнання поруки припиненою, як помилково ототожнює відповідач, а тому доводи останнього про неможливість звернення до суду з відповідним позовом та за наявності факту виконання такого рішення суду, яким вказана заборгованість встановлена, є безпідставними;
- зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р. припинились внаслідок його повного виконання, що має наслідком також і припинення поруки.
Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача, дійшов висновку відмовити в його задоволенні, оскільки справа № 910/7583/25 визнана судом справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
25.05.2011 р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (наразі Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора плюс» (позичальник) укладено договір LOF/11/09 про надання овердрафтового кредиту, відповідно до умов якого банк надав позичальнику овердрафтовий кредит у розмірі 300 000,00 грн. у строк до 24.05.2012 р.
25.05.2011 р. між ОСОБА_1 (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) укладено договір поруки № П1, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Фора плюс» (боржник) своїх обов'язків за договором про надання овердрафтового кредиту № LOF/11/09 від 25.05.2011 р., згідно якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 300 000,00 грн. плюс 16 000,00 грн. за оплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.15, 5.8 кредитного договору, а боржник зобов'язаний повернути: кредит в строк визначений в п. А3 кредитного договору, сплачувати за його користування відсотки, зазначені в п. А.7 кредитного договору, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати 41,0% річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.
У зв'язку з порушенням позичальником умов договору № LOF/11/09 про надання овердрафтового кредиту від 25.05.2011 р. банк звернувся з позовом до ТОВ «Фора плюс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
05.02.2013 р. Деснянським районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 2603/10114/12, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та стягнуто солідарно з ТОВ «Фора плюс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р. в розмірі 290 294,28 грн., стягнуто з кожного з відповідачів судовий збір в розмірі 752,56 грн.
У вказаному рішенні суд встановив, що заборгованість відповідачів перед ПАТ КБ «Приватбанк» за невиконання умов кредитного договору № LOF/11/09 від 25.05.2011 р., забезпеченого порукою за договорами поруки, зокрема порукою ОСОБА_1 , за договором поруки № П1 від 25.05.2011 р., становить 290 294,28 грн. (271 586,34 грн. заборгованості за кредитом, 13 609,49 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 098,45 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором).
21.10.2013 р. на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист № 2-285/2013.
07.09.2016 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2603/10114/12 від 05.02.2013 р.
14.09.2016 р. старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Вахрушевою Р.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
04.02.2025 р. головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Заяць О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, в якій встановлено, що виконавчий лист № 2-285/2013 від 21.10.2013 р. боржником ОСОБА_1 виконано в повному обсязі.
19.03.2025 р. представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив останнього підтвердити факт відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р., який забезпечений порукою ОСОБА_1 за договором поруки № П1 від 25.05.2011 р.
Листом № 20.1.0.0.0/7-250319/93351-БТ від 28.03.2025 р. відповідач надав відповідь на вказаний адвокатський запит, з якої вбачається, що у позивача наявна заборгованості перед відповідачем за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р. та договором поруки № П1 від 25.05.2011 р.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він не отримував від відповідача жодних повідомлень, листів, вимог про нарахування та/або необхідності погашення тіла кредиту, відсотків, пені тощо, пов'язаних з існуванням заборгованості ТОВ «Фора плюс» перед банком за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р., забезпеченим порукою позивача за договором поруки № П1 від 25.05.2011 р., що, в свою чергу, свідчить про неправомірність дій відповідача, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання поруки за договором № П1 від 25.05.2011 р. припиненою, оскільки ОСОБА_1 належним чином виконав свої зобов'язання.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За змістом ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що він здійснив погашення заборгованості, стягнутої за рішення суду, а тому зобов'язання за договором поруки є припиненими.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, рішення Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2603/10114/12 від 05.02.2013 р. про стягнення грошових коштів породжує грошове зобов'язання між боржником (позивачем) та стягувачем (відповідачем).
Відповідно до постанови державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Заяць О.В. про закінчення виконавчого провадження від 04.02.2025 р. у ВП № НОМЕР_2, виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-285/2013 від 21.10.2013 р., у зв'язку із сплатою заборгованості, закінчено.
За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, що ОСОБА_1 погасив всю заборгованість перед банком за рішенням суду, проти чого відповідач не заперечив, суд вважає, що зобов'язання за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р., забезпеченим порукою позивача за договором поруки № П1 від 25.05.2011 р., припинилось внаслідок його виконання, підстави вважати зобов'язання невиконаним відсутні, що відповідно до вимог закону є підставою для припинення зобов'язань за таким договором.
За таких обставин, з моменту виконання у повному обсязі зобов'язань, визначених рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2603/10114/12 від 05.02.2013 р. про стягнення заборгованості за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р., забезпеченим порукою позивача за договором поруки № П1 від 25.05.2011 р., зобов'язання позивача за договором поруки припинилися.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав до матеріалів справи доказів чи розрахунків на підтвердження існування заборгованості позивача за забезпеченим порукою кредитним договором після винесення 05.02.2013 р. рішення Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2603/10114/12.
При цьому, у справі № 2603/10114/12 ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду 29.08.2012 р. у зв'язку з порушенням ТОВ «Фора плюс» умов договору № LOF/11/09 про надання овердрафтового кредиту від 25.05.2011 р., термін користування кредитом за яким було встановлено до 24.05.2012 р.
Так, згідно з істотними умовами кредитування за договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р.:
- вид кредиту - овердрафтовий (п. А.1);
- ліміт кредиту - 300 000,00 грн. (п. А.2);
- проведення платежів позичальника здійснюється банком у строк до 24.05.2012 р.; згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91 дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням терміну повернення кредиту. У разі непогашення непогашення заборгованості за цим договором у строк, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, термін повернення кредиту - 24.05.2012 р.
Згідно з п. 6.1 кредитного договору останній діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
На момент звернення до Деснянського районного суду міста Києва банк визначив заборгованість позичальника за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р. у розмірі 290 294,28 грн., з яких 271 586,34 грн. - заборгованість за кредитом, 13 609,49 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 098,45 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Деснянським районним судом міста Києва у справі № 2603/10114/12 встановлено, що 25.05.2012 р. банк звернувся до поручителів з листами, в яких повідомив про невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2603/10114/12 від 05.02.2013 р. підтверджено факт наявності простроченої заборгованості у ТОВ «Фора плюс», поручителями якого за договорами поруки виступили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та стягнуто заявлену банком суму - 290 294,28 грн.
У свою чергу, ОСОБА_1 виконано рішення Деснянського районного суду міста Києва у повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-285/2013 від 21.10.2013 р.
Отже, враховуючи виконання ОСОБА_1 рішення суду, яким стягнуто визначену банком заборгованість за кредитним договором, зобов'язання за вказаним договором є припиненими, а строк дії останнього, згідно з п. 6.1, закінчився.
Вказана в листі відповідача № 20.1.0.0.0/7-250319/93351-БТ від 28.03.2025 р. (долучений позивачем до позовної заяви) заборгованість позивача перед банком за договором поруки № П1 від 25.05.2011 р. у розмірі 1 587 760,64 грн. жодним чином не обґрунтована, оскільки АТ КБ "Приватбанк" під час звернення до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № LOF/11/09 від 25.05.2011 р. вже було визначено суму заборгованості у вищенаведених сумах, у зв'язку з чим у суду наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо обраного позивачем пособу захисту, суд зазначає, що одним зі способів захисту, який передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є визнання права.
Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п.1 ч. 2 ст.16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
У даному випадку позивач обрав спосіб захисту у вигляді визнання судом припиненими зобов'язань перед АТ КБ «Приватбанк» за договором поруки внаслідок їх повного виконання, проведеного належним чином, однак АТ КБ «Приватбанк» цього не визнає.
За таких обставин позивачу недоступні інші можливості захисту його прав, тому ним заявлено до суду вимогу про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 599 ЦК України, як превентивний спосіб захисту у правовідносинах між позивачем і відповідачем, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов'язки за договором поруки та діяти, не порушуючи їх.
Таким чином, ефективним способом захисту у даній справі є визнання припиненим зобов'язання.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», яка виникла на підставі договору поруки № П1 від 25.05.2011 р., укладеного з метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора плюс» зобов'язань за договором № LOF/11/09 про надання овердрафтового кредиту від 25.05.2011 р.
3. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Людмила ШКУРДОВА