ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.09.2025Справа № 910/17738/23
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-12"
проухвалення додаткового рішення
у справі№ 910/17738/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-12"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЯВКИНО ХОЛДИНГ"
простягнення 877 326,75 грн
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
не з'явилися.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/17738/23 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-12" (далі - ТОВ "Промінь-12") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВКИНО ХОЛДИНГ" (далі - ТОВ "Явкино Холдинг") про стягнення заборгованості у розмірі 877 326,75 грн, з яких: 834 495,78 грн - основний борг, 33 783,52 грн - пеня, 4 847,97 грн - три проценти річних, 4 172,48 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 позов задоволено.
06.08.2025 Господарський суд міста Києва видав відповідні накази.
04.07.2024 відділом діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-12" отримано заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить:
- поновити строк на подачу доказів на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та долучити до матеріалів справи копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 02.07.2024 року до Договору №16/10-1 про надання правничої допомоги від 16 жовтня 2023 року;
- ухвалити у справі №910/17738/23 додаткове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ-12» інфляційні збитки в розмірі 16 883, 45 грн, 3% річних у розмірі 6 647, 09 грн та пені у розмірі 34 241, 47 грн.
- ухвалити у справі № 910/17738/23 додаткове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВКИНО ХОЛДИНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНЬ-12» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 73 866 грн.
Крім того, 14.08.2025 до суду від ТОВ "ПРОМІНЬ-12" надійшла заява про призначення до розгляду заяви від 04.07.2024 про ухвалення додаткового рішення.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/252/25 від 06.08.2025 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 06.08.2025 справу № 910/17738/23 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.
Суд призначив заяву до розгляду на 25.09.2025.
23.09.2025 від позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності.
Відповідач, у свою чергу, 24.09.2025 надав додаткові пояснення, у яких просив заяву залишити без розгляду, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 0 грн.
Сторони явку представників у судове засідання 25.09.2025 не забезпечили.
Згідно з ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За результатами розгляду заяви позивача про винесення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Стосовно строку подання доказів на підтвердження витрат.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку:
1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі;
2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Відтак, для реалізації права на відшкодування витрат на правову допомогу сторона має дотриматися процедури, встановленої нормами процесуального права, а саме:
- у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України);
- подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України);
- подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи (ч. 8 ст. 129 ГПК України);
- зробити заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю поважних причин,
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28.04.2023 у справі № 924/427/22.
Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду після того, як суд ухвалив рішення по справі.
Як стверджує позивач. про ухвалення рішення у справі № 910/17738/23 він дізнався лише 01.07.2024, коли воно надійшло до електронного кабінету. До цього часу, будь-яка інформація про результати судового засідання 24.05.2024 у електронному суді, в ЄДРСР та на сайті "Судова влада України" була відсутня, що унеможливило надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат у визначений ст. 129 ГПК України п'ятиденний строк.
Дійсно, як вбачається з даних, які містяться в базі "Діловодство спеціалізованого суду", позивач отримав рішення суду від 24.05.2024 в свій електронний кабінет 01.07.2024.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.05.2024 представники сторін присутніми не були, фіксування судового процесу технічними засобами не відбувалося, а тому позивач раніше ніж 01.07.2024 фактично не міг дізнатися про ухвалення рішення та його зміст.
У той же час, докази понесення судових витрат подано позивачем 04.07.2024.
Отже, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що заяву про долучення доказів та розподіл судових витрат подано позивачем з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 та ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення заяви без розгляду.
Судом надано оцінку заяві позивача в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, й зроблено наступні висновки.
Як вбачається із доводів позивача, 01.02.2024 він подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині розміру інфляційних збитків, 3% річних та пені, обґрунтовуючи тим, що відповідач не здійснював погашення основного зобов'язання протягом періоду судового розгляду справи, що призводить до подальшого порушення прав позивача.
У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача:
- 834 495,78 - заборгованості за договором;
- 21 055,93 грн. - інфляційних збитків;
- 11 522,06 грн. - 3 % річних;
- 68 024,99 грн. - пені.
Однак, рішення Господарського суду міста Києва не містить інформації щодо розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 01.02.2024.
Таким чином, на думку позивача, існує необхідність у винесені додаткового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків в розмірі 16 883,45 грн, 3% річних у розмірі 6 647,09 грн та пені у розмірі 34 241,47 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
У той же час, як вбачається з рішення від 24.05.2024, спір вирішено виходячи з первісної ціни позову 877 326,75 грн без урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Хоча в рішенні суду не зазначено про наслідки розгляду заяви про збільшення позовних вимог, але відповідно до даних, які містяться в базі "Діловодство спеціалізованого суду", суддею Мельником В.І. в картці додаткових матеріалів справи зроблено відмітку про відмову в задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог у засіданні 24.05.2024.
Тож, оскільки судом не було прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, а спір у справі вирішений з урахуванням первісної ціни позову, то відсутні підстави для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 16 883, 45 грн, 3% річних у розмірі 6 647, 09 грн та пені у розмірі 34 241, 47 грн.
Щодо заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, до судом встановлено таке.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):
- Договір № 16/10-1 від 16.10.2023 про надання правової допомоги;
- Додаткова угода № 1 від 16.10.2023 до Договору № 16/10-1 від 16.10.2023 про надання правової допомоги;
- ордер Серії ВН № 1301789 від 14.11.2023;
- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Захандревич О.В.;
- Акт приймання-передачі наданих послуг від 02.07.2024 на суму 73 866,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з п. 6.2. Договору № 16/10-1 від 16.10.2023 про надання правової допомоги, розмір, порядок оплати послуг, відшкодування витрат та гонорару адвоката, пов'язаних з наданням правової допомоги, визначаються сторонами окремо в додатковій угоді до даного договору.
Як вбачається з п.п. 1, 2 Додаткової угоди № 1 від 16.10.2023 вбачається, що гонорар адвоката за надану професійну правничу допомогу у справі № 910/17738/23 в загальній сумі 73 866,00 грн складається із суми 30 000,00 грн, що є фіксованою сумою, та 43 866,00 грн "гонорару успіху".
Із аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України убачається, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частинами 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Поряд з цим, дослідивши та оцінивши заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами в частині комплексного супроводу судової справи у суді першої інстанції у фіксованій сумі гонорару у розмірі 30 000,00грн, суд враховує, що зазначені окремо в Акті приймання-передачі наданих послуг від 02.07.2024 послуги з консультування клієнта, ознайомлення та аналізу документів, збору необхідних доказів, формування правової позиції у справі, написання та подача позовної заяви, підготовка позову до подачі в суд охоплюються послугою (правовою допомогою) зі складання основного процесуального документу - позовної заяви, а тому розрахунок таких послуг окремо є надмірними витратами позивача.
Стосовно зазначеної в Акті приймання-передачі наданих послуг від 02.07.2024 послуги щодо написання заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, тобто заяви про ухвалення додаткового рішення, то суд відзначає таке.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово розглядав питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, пов'язаних зі складанням заяв про ухвалення додаткового рішення. Зокрема, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначила, що заява про ухвалення додаткового рішення фактично є поданням доказів щодо витрат на правничу допомогу, а тому витрати на її підготовку не підлягають відшкодуванню.
Суд, враховуючи викладену правову позицію, зазначає, що складання такої заяви є процесуальною дією, спрямованою на уточнення або доповнення судового рішення, а не на безпосередній захист чи представництво інтересів сторони у справі. Таким чином, витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не можуть бути віднесені до витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню.
Отже, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн, за висновком суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.
Водночас, за змістом складеного позивачем в Акті приймання-передачі наданих послуг від 02.07.2024 детального опису послуг (їх переліку) точно виокремити вартість правничих послуг, які припадають на процесуальні дії щодо консультування клієнта, ознайомлення та аналізу документів, збору необхідних доказів, формування правової позиції у справі, написання та подачі позовної заяви, підготовки позову до подачі в суд, написання заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, що не підлягають компенсації за рахунок іншої сторони, не вбачається за можливе.
Розглядаючи включення позивачем до заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу "гонорару успіху" в розмірі 43 866,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до правового висновку, викладеного у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72); (пункти 5.34, 5.40, 5.41, 5.42, 5.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху", суд також вважає за необхідне врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача суми узгодженого між позивачем та представником (адвокатом) "гонорару успіху", оскільки такі витрати не відповідають критерію розумності, не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.
За таких обставин, дослідивши та оцінивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, суд вважає, що розмір заявлених ТОВ "Промінь-12" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 73 866,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною позивачем роботою у суді першої інстанції. Отже, за висновком суду, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають безпосередньому розподілу частково, в сумі 10 000,00 грн, які належить стягнути на його користь з відповідача.
Заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 120, 123, 126, 129, 234, 244, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-12" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯВКИНО ХОЛДИНГ" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького,30/10, кв. 2А; код ЄДРПОУ 43877851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ-12" (67412, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Лучинське, вул. Шевченка, 45; код ЄДРПОУ 38803018) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 30.09.2025.
Суддя Ю.О. Підченко