ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.09.2025Справа № 910/9037/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА»
про стягнення 529 247,48 грн.
Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА» про стягнення 529 247,48 грн. неустойки, нарахованої за неповернення орендованого майна за договором від 20.04.2010 № 14-Упр(Ор)-10.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору.
Ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 82, 83, 99, 101-104, 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про судовий розгляд спору належним чином. Крім того, відповідач мав можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2017 у справі № 910/32807/15, позов задоволено частково. Провадження в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди від 20.04.2010 № 14-Упр(Ор) - 10 - припинено. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "ДА" з нерухомого майна (частини переходу) згідно з викопіюванням з схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0 кв. м.; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ДА" у строк не пізніше десяти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски) згідно з викопіюванням з схеми тимчасового розташування МАФ, що знаходяться за адресою: м. Київ, станція метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0 кв. м.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА" на користь Комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" витрати по сплаті судового збору в сумі 2 436,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та Верховного Суду від 21.03.2018.
Оскільки відповідачем, як орендарем, не здійснено повернення позивачу орендованого майна, останній, з посиланням на приписи статті 785 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 529 247,48 грн. за період часу з грудня 2024 року по червень 2024 року включно.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 у справі № 910/32807/15, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
У матеріалах справи наявний акт проведення огляду об'єкта оренди від 17.07.2025, складений представниками Комунального підприємства "Київський метрополітен", яким встановлено факт використання відповідачем майна (частини переходу станції метро "Нивки") та здійснення торгівельної діяльності.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відтак, відповідач, продовжуючи користуватись об'єктом оренди прострочив зобов'язання з його повернення після припинення дії договору, що є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді виплати неустойки у відповідності до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору, за користування об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 18.12.2008 № 860/860 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати становить: 167,63 грн. за 1 м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на квітень 2010 року складає 7040,63 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Згідно з пунктом 3.4 договору, додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 3.5 договору, всього сума за договором з розрахунку на квітень 2010 року складає 8 448,75 грн. Оплата проводиться відповідачем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при повернення об'єкта оренди позивачу.
Суд зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним.
Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною 2 статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Отже, враховуючи імперативний характер положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, які визначають розмір неустойки за несвоєчасне повернення наймодавцеві речі, такий розмір не може перевищувати подвійної плати за найм у певний період прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 529 247,48 грн. за період часу з грудня 2024 року по червень 2025 року включно.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Здійснивши перерахунок нарахованої неустойки, в межах періоду розрахунку позивача, суд встановив, що позовні вимоги нормативно обґрунтовані та арифметично вірні, тому підлягають повному задоволенню.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, судовий збір, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА» (04209, місто Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 26, квартира 53; ідентифікаційний номер 24595438) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, місто Київ, проспект Берестейський, 35; ідентифікаційний номер 03328913) 529 247,48 грн. неустойки та 7 938,71 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.09.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк