номер провадження справи 22/126/25
30.09.2025 Справа № 908/2532/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2532/25
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080)
до відповідача: Приватного підприємства “РЮРИК» (бул. Парковий, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006)
про стягнення 146 751,83 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
20.08.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № 44/22-1593 від 20.08.2025) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» до відповідача: Приватного підприємства “РЮРИК» про стягнення 146751,83 грн., з яких: 52099,01 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію у січні та лютому 2019; 49779,53 грн. - 15% річних, 44873,29 грн. - інфляційні втрати.
Позов обґрунтовано несплатою у повному обсязі відповідачем поставленої у лютому 2019 електроенергії постачальником “останньої надії».
12.09.2025 у встановлений судом строк через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. З 01.01.2019 року між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», умови якого відповідач (як споживач електроенергії) безакцептно прийняв з урахуванням п. 1.2.9 ПРРЕЕ. Тобто, відповідач своїми діями (споживанням електричної енергії у постачальника «останньої надії») підтвердив факт укладення договору (з невід'ємними додатками), відповідно до положень яких було розраховано вартість спожитої електричної енергії та встановлено підстави і порядок нарахування 15% річних та інфляції. Навіть, якщо відповідач не отримав рахунок, вказане не звільняє споживача від оплати електричної енергії. Відповідач міг звернутися до позивача з проханням надати йому рахунок на оплату за спожиту електричну енергію у лютому 2019 року, проте цього не зробив. ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» підтвердило, що 31.08.2025 відповідачем сплачено основний борг у сумі 52099,01 грн. Звернув увагу, що відповідачем не надано жодного належного і достатнього доказу, який би підтвердив факт наявності його тяжкого фінансового стану. Також не надано доказів щодо відсутньої у нього можливості виконати зобов'язання за укладеним між сторонами договором у частині сплати 15% річних та інфляційних втрат, нарахованих йому відповідно Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018. Через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами постачальника «останньої надії» ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» втратило платоспроможність та знаходиться на межі банкрутства. Кошти, які отримує ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» як оплату за послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії», та стягнуті пеня, 15% річних та інфляційні втрати із споживачів постачальника «останньої надії» мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України у постанові № 363 від 21 квітня 2023 року. Тобто, наразі кошти, які надходять від споживачів у вигляді пені, 15% річних та інфляційних втрат, спрямовуються виключно на погашення податкового боргу позивача. Станом на 05.05.2025 податковий борг ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» становить 450980111,31 грн. ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» включено до Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, затвердженого наказом Міненерго від 07.09.2022 № 1-ДСК (в редакції наказу Міненерго від 31.07.2023 № 16-ДСК). Відповідно до наказів Міністерства енергетики України від 11.08.2023 № 238 та від 27.07.2024 № 272 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» включене до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Просив закрити провадження у справі 908/2532/25 у частині вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 52099,01 грн.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
08.09.2025 у встановлений судом строк через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Визнано обставину постачання відповідачу у січні-лютому 2019 електроенергії ДП “УКРІНТЕРЕНЕРГО», як постачальником “останньої надії». Рахунок за лютий 2019 відповідач не отримував, відповідно й не сплатив. У матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення, згідно якого рахунок був отриманий 19.05.2019 та зазначене прізвище «Сакварелідзе». ПП “РЮРИК» ніколи не мало ані співробітника, ані уповноваженої особи з прізвищем «Сакварелідзе». Після подання позову, 01.09.2025 ПП “РЮРИК» було сплачено повну суму основного боргу у розмірі 52099,01 грн., тобто фактично визнано позов. Таким чином, у частині стягнення основного боргу провадження у справі у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК підлягає закриттю. Розмір процентів, збільшений до 15%, обґрунтований положеннями договору постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії». При цьому вказаний договір не був підписаний ПП “РЮРИК», та його умови стали відомі виключно з позовної заяви, волевиявлення щодо згоди на збільшений розмір відсотків ПП “РЮРИК» не виявляло у жодний спосіб. У сукупності розмір інфляційних втрат та 15% річних загалом складають 94652,82 грн., що становить майже вдвічі більшу суму, ніж основний борг. Вважає, що обґрунтованим є стягнення 3% річних замість 15%, тобто ПП “РЮРИК» може погодитися зі стягненням 44873,29 грн. інфляційних втрат та 9955,91 грн. процентів, тобто, загалом 54829,20 грн. Просив зменшити розмір відсотків до стягнення з 49779,53 грн. до 9955,91 грн.
18.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив. На протязі 2024 року приміщення, належне ПП “РЮРИК», в якому останнє здійснювало господарську діяльність, двічі було пошкоджено уламками та ударною хвилею внаслідок вибуху, пов'язаного зі збройною агресією російської федерації. Істотні кошти були вкладені у відновлення, тривалий час заклад не працював, що призвело до додаткових збитків та недоотримання доходів. Крім того, погоджуючись з нарахованими інфляційними втратами, які є об'єктивними, звернув увагу, що ПП “РЮРИК» не узгоджувало зі свого боку у жодний спосіб умови про збільшений розмір процентів. Майже 6 років позивач не звертався до ПП “РЮРИК» у будь-який спосіб, та зважаючи, що відповідач не отримував рахунку на оплату, відповідно його провина не є умисною.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2532/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.08.2025 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2532/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Справа визнана судом малозначною, оскільки є незначної складності, не належить до переліку справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам 26.08.2025 до їх зареєстрованих електронних кабінетів відповідно до ст. 6 ГПК України та вручена (доставлена до їх електронних кабінетів) 26.08.2025 о 08:33 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали), сформованими в системі “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті у цій справі розпочався з 25.09.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 30.09.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Згідно листа ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» від 30.01.2019 № 007-57/1362, Приватне підприємство “РЮРИК» було віднесено з січня 2019 до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО».
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» (постачальник, позивач у справі) та Приватним підприємством “РЮРИК» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
За умовами договору (п. 2.1), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами (п. 3.7).
Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору.
Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника, згідно з п.п. 5.6, 5.7 договору, має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування з зазначенням порядку її формування, та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії.
Відповідно п.п. 5.8, 5.9, 5.10, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Споживач, згідно п. 6.2.2, зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору. Постачальник, згідно з п. 7.1.1, має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію.
Згідно з п. 13.1, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Умовами Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 зі змінами № 1 від 31.01.2019, встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських
(робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі - продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
Як визначено у цій Комерційній пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Згідно листа АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» від 04.08.2025 № 007.2-66/4538, обсяг споживання електричної енергії споживача: Приватне підприємство “РЮРИК»: січень 2019 - 25974 кВт*год, лютий 2019 - 16537 кВт*год.
Позивачем були виписані відповідачу:
- рахунок на оплату № 000030771251/07/О01/03387 від 09.02.2019, за оплату спожитої у січні 2019 електроенергії у обсязі 25974 кВт*год на суму 81958,67 грн. та акт 000465 купівлі-продажу електроенергії за січень 2019 на суму 81958,67 грн.; 11.02.2019 відповідач перерахував позивачу суму 82040,71 грн. з посиланням на рахунок № 000030771251/07/О01/02150 від 01.02.2019; у призначенні платежу зазначив, що здійснюється оплата за електричну енергію за січень 2019;
- рахунок на оплату № 000030771251/07/О02/05525 від 13.03.2019, за оплату спожитої у лютому 2019 електроенергії у обсязі 16537 кВт*год на суму 52099,01 грн. (з урахуванням оплати у сумі 82,04 грн., що здійснена 11.02.2019) та акт 001912 купівлі-продажу електроенергії за лютий 2019 на суму 52181,05 грн. Вказаний рахунок був надісланий відповідачу поштою та вручений 19.03.2019, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, уповноваженій особі за довіреністю Сакварелідзе.
Позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу № 44/11-010166 від 30.01.2025 на суму 52099,01 грн., яка була отримана представником відповідача 26.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 7, 11 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції станом на 01.01.2019), умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".
Відповідно ч.ч. 6, 8, 9 ст. 64 цього Закону, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Згідно п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) (тут і надалі в редакції станом на 01.01.2019), договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - домовленість між постачальником «останньої надії» та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником «останньої надії» за цінами постачальника «останньої надії».
Відповідач у відзиві визнав обставину постачання відповідачу у січні-лютому 2019 електроенергії ДП “УКРІНТЕРЕНЕРГО», як постачальником “останньої надії».
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно п.п. 4.12, 4.13, 4.14 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як слідує з матеріалів справи, рахунок на оплату № 000030771251/07/О02/05525 від 13.03.2019, за оплату спожитої у лютому 2019 електроенергії у обсязі 16537 кВт*год на суму 52099,01 грн. (з урахуванням оплати у сумі 82,04 грн., що здійснена 11.02.2019) та акт 001912 купівлі-продажу електроенергії за лютий 2019 на суму 52181,05 грн. були надіслані відповідачу поштою та вручені 19.03.2019, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, уповноваженій особі за довіреністю Сакварелідзе.
Відповідач заперечив отримання рахунку за лютий 2019, зазначивши, що ПП “РЮРИК» ніколи не мало ані співробітника, ані уповноваженої особи з прізвищем «Сакварелідзе».
Суд відхиляє таке заперечення відповідача, оскільки останнім не підтверджено такі твердження будь-якими доказами. Крім того, відповідач оплатив спожиту у січні 2019 електроенергію та продовжуючи її споживати у лютому 2019 не був позбавлений можливості звернутися до позивача за відповідним рахунок та актом, а також сплатити спожиту електроенергію згідно показів засобів комерційного обліку електроенергії.
Суд також враховує, що відповідач не заперечив отримання від позивача претензії-вимоги № 44/11-010166 від 30.01.2025 на суму 52099,01 грн., до якої були додані рахунок № 000030771251/07/О02/05525 від 13.03.2019 та акт купівлі-продажу за лютий 2019 № 001912 від 28.02.2019. Однак, відповідь на претензію не надав та рахунок до звернення до суду з цим позовом оплачений не був.
Як вбачається з наданою відповідачем платіжної інструкції № 86 від 31.08.2025, відповідач перерахував позивачу 52099,01 грн.
Позивач підтвердив оплату суми основного боргу відповідачем.
Сторони просили закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 52099,01 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем після відкриття провадження у цій справі здійснено оплату 52099,01 грн. основного боргу, провадження у справі за вказаною вимогою слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач нарахував інфляційні втрати за період з квітня 2019 по червень 2025 включно на суму боргу 52099,01 грн.
Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнається арифметично правильним. З відповідача на користь позивача стягується сума 44873,29 грн. інфляційних втрат.
Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено інший розмір процентів річних - 15%, аніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідач зазначив, що збільшений розмір процентів не погоджував.
Суд зазначає, що згідно ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У п. 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Постачальник «останньої надії», згідно п. 5.4.2 ПРРЕЕ, зобов'язаний: 1) виконувати обов'язки та нести відповідальність, передбачені главою 5.2 цього розділу (за винятком зобов'язання здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами за договором постачання електричної енергії споживачу, а також зобов'язання формувати комерційні пропозиції щодо продажу (споживання) електричної енергії.
27.12.2018 позивач оприлюднив на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Відповідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Отже, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» та Приватним підприємством “РЮРИК» було укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з комерційною пропозицією у редакції, що були розміщені на офіційному сайті позивача у мережі Інтернет.
Умови публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - позивача відповідають умовам Типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджений Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
У п. 5.1 Типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який відповідає пункту 5.1 укладеного між сторонами договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору.
Отже, договором, що був укладений між сторонами, встановлено інший розмір процентів річних - 15%, аніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України (3% річних).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21) сформульовано правовий висновок про те, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 ЦК України). Ці приписи визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.
Позивач нарахував 15% річних на суму боргу 52099,01 грн. за період з 27.03.2019 по 08.08.2025 (2327 дні).
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 15% річних та визнав його арифметично правильним.
Сума 15% річних за заявлений позивачем період становить 49779,53 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Відповідач просив зменшити розмір відсотків з 49779,53 грн. до 9955,91 грн. (3% річних).
Позивач проти зменшення заперечив.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відсотки річних, що нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, не є відповідальністю та/або санкціями, а є платою за користування грошовими коштами. Право на нарахування відсотків річних виникає у кредитора незалежно від вини боржника.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21, права на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити майнові інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Виходячи з приписів ст. 551 ЦК України, зменшення розміру відсотків річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, не передбачено положеннями чинного законодавства.
Можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 18.03.2020 по справі № 902/417/18.
Однак, виходячи з цієї постанови, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду й може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому у питаннях підстав для зменшення судом відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 викладена така правова позиція: «суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом».
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 визначено, що після погашення постачальником “останньої надії» заборгованості із заробітної плати, яка виникла протягом 2022 року, надходження, отримані постачальником “останньої надії» у вигляді пені та штрафів, спрямовувати виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.
Відтак, кошти, які будуть надходити від споживачів у вигляді пені, відсотків річних та інфляційних втрат, мають спрямовуватися позивачем виключно на погашення його податкового боргу, який станом на 05.05.2025 становить 450980111,31 грн.
ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» включено до Переліку об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури та до Переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Згідно наданих позивачем доказів, останній у 2025 році має заборгованість з податку на прибуток у сумі 22638620,00 грн., у зв'язку з чим нарахована пеня у сумі 18402693,75 грн.
Відповідач посилався на те, що на протязі 2024 року приміщення, належне ПП “РЮРИК», в якому останнє здійснювало господарську діяльність, двічі було пошкоджено уламками та ударною хвилею внаслідок вибуху, пов'язаного зі збройною агресією російської федерації. Істотні кошти були вкладені у відновлення, тривалий час заклад не працював, що призвело до додаткових збитків та недоотримання доходів.
Згідно наданого відповідачем акту від 27.06.2024 комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, на належній відповідачу будівлі культурно-оздоровчого комплекту, літ. А-4, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. парковий бульвар, 14, необхідно виконати роботи по відновленню пошкодженого оздоблення фасаду, фасадних вікон та внутрішніх дверей.
Згідно наданого відповідачем акту від 26.11.2024 комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, у вказаній будівлі виявлено часткову руйнацію частини цегляної кладки фасаду орієнтовно 5% та пошкодження опорядження фасаду орієнтовно 30%, пошкодження скління фасадних вікон у кількості 22 од., віконних профілів, металопластикових вікон у кількості 28 од., внутрішніх дверей у кількості 20 од., вхідних дверей, пошкодження внутрішнього опорядження стель у приміщеннях будівлі.
Разом з тим, суд відзначає, що вказані пошкодження сталися у 2024 році внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022.
Однак, оплату за спожиту у лютому 2019 електроенергію відповідач мав здійснити у березні 2019, тобто за три роки до введення в Україні воєнного стану та за п'ять років до пошкодження будівлі відповідача.
Крім того, за умовами п. 5.12 укладеного між сторонами договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника з заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за цим договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача.
Відповідач своїм правом не скористався до позивача не звертався.
Відповідачем не було вчинено жодних дій на погашення існуючої заборгованості, претензія позивача була проігнорована. Відтак, відповідач, не здійснюючи оплату спожитої ним електроенергії, більше шести років (станом на 2025 рік) використовував грошові кошти, належні позивачу, у своїй господарській діяльності.
Жодних доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача у 2019 році відповідачем суду не надано.
Відповідно до судової практики Верховного Суду, штрафні санкції не можуть мати карального характеру, а повинні виконувати лише компенсаційну функцію для захисту інтересів кредитора від невиконання зобов'язань боржником.
У пунктах 105-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Загалом заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі 44873,29 грн. та 15% річних у розмірі 49779,53 грн., що разом складає 94652,82 грн., майже вдвічі перевищує суму основного боргу (55099,01 грн.). Нараховані відсотки річних у розмірі 49779,53 грн. складають 90,35% від суми основного боргу у розмірі 55099,01 грн.
Стягнення заявленої суми відсотків річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно нього. Крім того, позивач стягнувши інфляційні втрати вже отримав компенсацію від знецінення грошових коштів.
З огляду на неспівмірність заявленої до стягнення суми відсотків річних, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, зменшити розмір відсотків річних на 50% та стягнути з відповідача 24889,77 грн. відсотків річних.
Таким чином, позов у цілому судом задовольняється частково.
6. Судові витрати
Відповідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, судовий збір у сумі 859,99 грн., у зв'язку з закриттям провадження у частині позовних вимог, буде повернутий позивачу ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.
Судовий збір у сумі 1562,41 грн. стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд враховує, що часткове задоволення позову (в частині стягнення відсотків річних) зумовлене зменшенням річних.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “РЮРИК» (бул. Парковий, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 30771251) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) 44873 (сорок чотири тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 24889 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 77 коп. відсотків річних, 1562 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві) грн. 41 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Провадження у справі у частині стягнення 52099 грн. 01 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію закрити.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 30 вересня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко