номер провадження справи 19/101/25
09.09.2025 Справа № 908/1984/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (пр.-т Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» (вул. Лісовського Роберта, буд. 1, м.Київ, 02090, ідентифікаційний код 33870708)
про стягнення 36 059,46 грн.
без участі представники сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2162/08-07/25 від 27.07.2025) Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» про стягнення на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період 03.04.2017 по 31.08.2019 у розмірі 736 059,46 грн, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 11 040,89 грн на користь Запорізької обласної прокуратури.
Позов заявлено на ст. 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 120, 125, 206 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та обґрунтовано тим, що ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» на праві власності належить нерухоме майно, а саме будівля універмагу літ.А-3, загальною площею 6709,2 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, бул.Вінтера,30/вул.Кіяшка, 3, проте договір оренди земельної ділянки між Запорізькою міською радою та ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» був укладений лише 23.06.2022, та зареєстрований у державному реєстрі приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 20.07.2022. Таким чином, починаючи з 21.01.2013 по 22.06.2022 відповідач використовув земельну ділянку без достатньої правової підстави. Враховуючи, що відповідач у вищезазначений період часу користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України відповідачу належить відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержало у вигляді несплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.08.2019 у розмірі 736 059,46 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.06.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1984/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 736 059,46 грн, вказана сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 02.07.20254 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1984/25; присвоєно справі номер провадження 19/101/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
02.07.2025 від Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою заявник просить розглядати пункт 3 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» (місцезнаходження юридичної особи: 02090, м.Київ, вул.Лісовського Роберта, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33870708) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (адреса місцезнаходження: 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 8 832,71 грн
Ухвалою суду від 02.07.2025запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Поряд з наведеним наголошено про реєстрацію електронного кабінету, в порядку ст. 6 ГПК України та надання суду інформації на підтвердження реєстрації (створення електронного кабінету) в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 02.07.202, яка надсилалась до електронного кабінету відповідача, доставлена 02.07.2025, 23:36, про що свідчить довідка «Діловодство спеціалізованого суду».
Отже останнім днем строку для подання відзиву, встановленим в ухвалі суду про відкриття провадження, 18.08.2025.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Проте 21.07.2025 від ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» до суду надійшло клопотання, яким відповідач просить відмовити у задоволені позову та зазначає наступне.
Сам по собі факт відсутності оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна відповідача у справі (користувача земельною ділянкою), на думку відповідача не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів ЦК України та ЗК України набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці.
Предметом позову, є вимога про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК є збитками у вигляді упущеної вигоди.
Відповідач вважає, що до спірних правовідносин положення статей 1212- 1214 ЦК не застосовуються, а застосуванню підлягають положення щодо відшкодування збитків відповідно до статті 22, 1166 ЦК та статей 152, 156, 157 ЗК.
Враховуючи зміст клопотання та викладені в ньому обґрунтування заперечень проти позовних вимог, суд розцінює його як відзив на позов.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1846/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 09.09.2025 ( в зв'язку з перебування судді у відпустці).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що з 30.01.2013 по 17.10.2024 у власності ПАТ «Сільпо Рітейл» (ідентифікаційний код юридичної особи 33870708) перебував об'єкт нерухомого майна - будівля, універмаг літера А-3 площею 6709,2 кв.м., який розташований за адресою: м.Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд.30/ вул.Кияшка, буд.3 (РНОНМ 4145223101).
Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна від 19.06.2025 №431993909, Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РІТЕЙЛ», належить на праві власності з 17.10.2024 нерухоме майно, а саме:будівля, універмаг літера А-3,загальною площею 6657,8 кв.м (реєстраційний номер 4145223101), за адресою: м. Запоріжжя бул. Вінтера, буд. 30/ вул.Кіяшка, буд. 3, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:04:025:0429.
Власником земельної ділянки загальною площею 0,6151 га, кадастровий номер: 2310100000:04:025:0429, за адресою: м. Запоріжжя бул. Вінтера, буд.30/вул.Кіяшка, буд. 3 (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада.
Згідно Витягу від 18.01.2018 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:04:025:0429 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд.30/вул.Кіяшка, буд. 3, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 6631393,10 грн, цільове призначення - «03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови», коефіцієнт функціонального використання 0,70.
Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.04.2025 № 10-8-0.37.1-1283/2-25 за даними Державними земельного кадастру на підставі заяви від 12.07.2018 № ЗВ-2305320022018 про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру було здійснено виправлення помилки, допущеної у відомостях про категорію та цільове призначення земельної ділянки внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:025:0429.
У Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.02.2021 № 131/207-21 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:025:0429 визначено « 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», до якого, відповідно, застосовано коефіцієнт, який характеризує функціональне використання землі (Кф) - 2,50, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки, становить 22 555 532,47 грн.
Таким чином, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки в розмірі 6 631 393,10 грн (згідно Витягу від 18.01.2018 № 9/207-18) діяла до 11.07.2018 включно, в результаті чого з 12.07.2018 по 31.08.2019 застосуванню підлягала нормативна грошова оцінка в розмірі 22 555 532,47 грн (згідно Витягу від 26.02.2021 № 131/207-21).
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 06.08.2024 вих. №9236/5/08-01-04-07 та ДПС України №748/5/99/00-19-03-02-05 від 20.01.2025 ПАТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» нараховано податкові зобов'язання: за 2017 р- 236 830,10 грн, за 2018р.- 66 313,93 грн, за 2019 р. - 33 313,93 грн.
Позивач посилався на те, що ПАТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» в належному обсязі не сплачували за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:04:025:0429 за адресою: бул. Вінтера, буд.30/вул.Кіяшка, буд. 3.
Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ПАТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:04:025:0428 за адресою: м. Запоріжжя бул. Вінтера, буд.30/вул.Кіяшка, буд. 3, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 03.04.2017 до 31.08.2019.
За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав:
за період з 03.04. 2017 по 11.07.2018 -42 030,15грн, зокрема з 03.04.2017 по 31.12.20217- переплата 28 205,60 грн, з 01.01.2018 по 11.07.2018-0 70 235,75 грн;
за період з 12.07.2018 по 31.08.2019 - 694 029,31 грн, зокрема за з 12.07.20148 по 31.12.2018 - 287 127,95грн, з 01.01.2019 по 1.08.2019- 406 901,36 грн.
Таким чином, позивач заявляє про загальний розмір недоотриманих доходів за період з 03.04.2017 до 31.08.2019 в розмірі 736 059,46 грн.
Позивач посилається на те, що відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного Договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо плати за фактичне користування земельною ділянкою до укладення відповідного Договору оренди на земельну ділянку, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 736 059,46 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 до 31.08.2019.
07.10.2024 припинено шляхом реорганізації юридичну особу - ПАТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ», про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1003391120039002004.
В свою чергу, цього ж дня (07.10.2024) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено державну реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33870708).
Відповідно до Статуту ТОВ «Сільпо Рітейл», затвердженого рішенням засновника № 01/2024 від 27.08.2024, товариство набуває статуту юридичної особи з дня його державної реєстрації; створене шляхом перетворення приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл» (ідентифікаційний код 33870708) у товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо Рітейл».
ТОВ «Сільпо Рітейл» є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл» (п.п. 1.2, 1.3. Статуту).
На підставі передавального акту ПАТ «Сільпо Рітейл» від 27.08.2024, державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. за ТОВ «Сільпо Рітейл» здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю, універмаг літера А-3 площею 6657,8 кв.м., який розташований за адресою: м.Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд.30/ вул.Кияшка, буд.3.
Таким чином, в силу ч.1 ст.104 ЦК України обов'язок щодо відшкодування Запорізькій міській раді доходу, які ПАТ «Сільпо Рітейл» одержало у вигляді несплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.08.2019 у розмірі 736 059,46 грн. в порядку ст.ст. 1212-1214 ЦК України, покладається саме на його правонаступника - ТОВ «Сільпо Рітейл» (ідентифікаційний код юридичної особи 33870708).
Також прокурор вказує, що рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1585/22 від 14.11.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2023 з ПАТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» на користь Запорізької міської ради стягнуто до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.09.2019 по 22.06.2022 в сумі 1610375,79 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібне (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у. справі № 915/20/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:025:0429, площею 0,6151 га, яка розташована по бул.Вінтера, 30/вул.Кияшка, 3 у м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено листи від 13.11.2024 за вих.53-3134-24, від 04.04.2025 за вих№53-3134-24, від 13.05.2025 за вих№53-3134-24 з викладом фактичних обставин використання ПАТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» без оформлення правовстановлюючих документів, що посвідчують право оренди (користування) земельною ділянкою кадастровим номером 2310100000:04:025:0429 площею 0,6151 га, яка розташована по бул.Вінтера/вул.Кияшка, 30/3 у м. Запоріжжі, та надання інформації щодо вжитих заходів щодо стягнення недоотриманого доходу за її фактичне користування у вигляді орендної плати за землю.
У відповідях Запорізької міської ради від 17.06.2025 за №4543/01/01-07/4191,5801 повідомлено, що заходи претензійно-позовного характеру до ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» щодо стягнення недоотриманих коштів за фактичне користування наведеною земельною ділянкою в період з 03.04.2017 по 31.08.2019 не вживались.
Таким чином, на порушення вказаного, Запорізька міська рада не вжила відповідних заходів.
У подальшому,на звернення Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької міської ради від 12.08.2025 був наданий розрахунок розміру недоотриманих доходів за період з 03.04.2017 по 31.08.2019 без зазначення відомостей щодо вжиття останньою заходів претензійно - позовного характеру щодо її стягнення.
Вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя було повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави листом 53-3134-24 від 26.06.2025.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав у прокурора для звернення з відповідним позовом до суду для захисту інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За статтею 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
З наведеного слідує висновок, що об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об'єкт цивільних прав.
Судом встановлено, що правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, при цьому державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об'єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Як вже зазначалося судом вище, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна від 19.06.2025 № 431993909, Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РЕТЕЙЛ», належить на праві власності з 17.10.2014 нерухоме майно, а саме: будівля, універмаг літера А-3, (реєстраційний номер об'єкта 4145223101), за адресою: м. Запоріжжя бул. Вінтера, буд. 30/вул.Кіяшка, буд.3, на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:04:025:0429.
Право власності на нерухоме майно, а саме: будівлю універмагу літ. А-3, загальною площею 6709,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, бул.Вінтера,30/Кіяшка, 3 зареєстровано за ПАТ «Сільпо Рітейл» 21.01.2013.
Договір оренди земельної ділянки з кадастровим 2310100000:04:025:0429, площею 0,6151 га, тобто на якій розташоване зазначене вище нерухоме майно ПАТ «Сільпо Рітейл», укладено між Запорізькою міською радою та ПрАТ «Сільпо Рітейл» лише 23.06.2022 (зареєстрований 20.07.2022 за № 202204000100024).
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що в порушення ст. 125 ЗК України, ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» користується спірною земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.
Таким чином, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
Прокурор, мотивуючи заявлені позовні вимоги, посилається на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог, а обґрунтовуючи вимоги про стягнення 736 059,46 грн, зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання спірної земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення Договору оренди, внаслідок чого Запорізька міська рада була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачеві.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.
Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За змістом пункту 4 частини 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
При цьому на відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, з моменту набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:025:0429, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, бул.Вінтера, буд.30/вул.Кіяшка, буд.3 у відповідача виник обов'язок укласти Договір оренди спірної земельної ділянки та зареєструвати на підставі нього право оренди землі, оскільки на цій земельній ділянці розташований належний відповідачу на праві власності об'єкт нерухомості.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного Договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком підставно очікував.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку у заявлений період не зареєстровано, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовував земельну ділянку у період з 03.04.2017 по 31.08.2019 без достатніх правових підстав.
Згідно зі ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути “існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні “виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття «майно, на яке особа цілком виправдано очікувала», право на яке підлягає захисту.
Також поняття майна, як грошових коштів, які особа очікувала отримати та, відповідно, набула права на судовий захист, розкривається в рішенні Європейського суду з прав людини «Кечко проти України».
Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Згідно з п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у т.ч. від будь-яких видів їх діяльності на території України, визнається доходом підприємства.
До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов'язання, згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 “Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153.
Разом з цим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відносяться суми нарахованих податків.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
За приписами п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків належить у т.ч. податок на майно.
Згідно ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до положень п.12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів с нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
В свою чергу п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Також слід зазначити, що базою оподаткування, відповідно до статті 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК.
За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель», для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.
Як вже зазначалося раніше, за приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Рішенням Запорізької міської ради № 6 від 30.06.202015 та № 26 від 28.11.2018 було встановлено розмір орендної плати за землю. Зазначеними рішеннями було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаних рішень річний розмір орендної плати за землі іншого призначення становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.
З наведеного слідує, що Запорізька міська рада в межах наділених повноважень, у відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок, та збори на користування землями міста Запоріжжя.
Запорізька міська рада, формуючи розрахунок, встановила та розрахувала відсоток нормативної грошової оцінки землі, та розрахувала у відповідності до вищевказаних рішень суму завданих збитків, які Запорізька міська рада понесла від безпідставно набутого майна ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ».
Як вже було зазначено вище, згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.01.20184 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складала 6631393,10 грн, а з 12.07.2018 - 22 555 532,47 грн.
Згідно з ст. 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання ст.289 ПК України, листом від 13.01.2025 № 6-28-0.222-18/71-25 поінформувала про значення коефіцієнтів індексації нормативно-грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки.
Так, коефіцієнти індексації нормативно-грошової оцінки земель і земельних ділянок складали : за 2017 рік - 1,0; за 2018 рік - 1,0; за 2019 рік - 1,0; за 2020 рік- 1,0; за 2021 рік- 1,1; за 2022 рік - 1,15; за 2023 рік- 1,051.
Значення коефіцієнта за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступник рік.
Згідно вказаного вище розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 03.04.2017 по31.08.2019, становить 736 059,46 грн,:
за період з 03.04.2017 по 17.07.2018 - 42031,15 грн, зокрема% з 03.04.2017 по 31.12.2017 - переплата 28 205,60 грн, з 01.01.2018 по 11.07.2018 - 70 235,75 грн
за період з 12.07.2018 по 31.08.2019 - 694 029,31 грн, зокрема: з 12.07.2018 по 31.12.2018 - 287 127,95 грн, з 01.01.2019 по 31.08.2019 - 406 901,36 грн.
Відповідачем контррозрахунку розміру доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, заявленого позивачем до стягнення, суду не надано.
Дослідивши наданий Запорізькою міською радою розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає наданий розрахунок обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Також слід зазначити, що відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в заявлений позивачем спосіб, шляхом стягнення з ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у вигляді несплаченої орендної плати за період з 03.04.2017 по 31.08.2019 в розмірі 736 059,46 грн не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Разом з тим, для кондиційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набутті (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Вказана правова позиція місцевого господарського суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.
Заперечення відповідача щодо застосування положень статей 1212-1214 ЦК України до спірних правовідносин та посилання на необхідність застосувати положення ст.. 22,1166 ЦК та статей 152156157 ЗК України, спростовуються вищевикладеним.
Судом також враховано, що інших заперечень від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Також суд констатує, що при з звернені з позовом прокурором сплачено судовий збір в розмірі 8831,71 грн на підставі платіжної інструкції № 1590 від 25.06.2025, проте як вірним є розмір 8832,71 грн.
Таким чином з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 грн.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» (вул. Лісовського Роберта, буд. 1, м.Київ, 02090, ідентифікаційний код 33870708) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 31.08.2019, в розмірі 736 059,46 (сімсот тридцять шість тисяч п'ятдесят дев'ять гривень 46 коп.)
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» (вул. Лісовського Роберта, буд. 1, м.Київ, 02090, ідентифікаційний код 33870708)на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (адреса місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 8831,71 (вісім тисяч вісімсот тридцять одна гривня 71 коп.)
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» (вул. Лісовського Роберта, буд. 1, м.Київ, 02090, ідентифікаційний код 33870708) на користь Державного бюджету судовий збір в розмірі 1,00 грн. (одна гривня).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 29.09.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.