61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
30.09.2025р. Справа №905/169/25 (226/2012/24)
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі судового засідання Кравець А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)
про стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, -
представники учасників справи не з?явились, -
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.
На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано 26.03.2025 оголошення № 75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».
Від Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшла цивільна справа № 226/2012/24 (№ провадження 2/232/1751/25) за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (вх.№ 3922/25 від 04.06.2025).
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (226/2012/24) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.06.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.
Ухвалою господарського суду від 14.08.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу № 226/2012/24 для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; постановлено справу № 905/169/25 (226/2012/24) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.09.2025; визнано явку представників сторін не обов'язковою; встановлено учасникам справи строк для вчинення дій процесуального характеру та вирішено інші процедурні питання.
Про хід справи позивач повідомлений шляхом розміщення на офіційному сайті Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України відповідного оголошення, роздруківка якого міститься в матеріалах справи. Крім того представнику позивача, визначеного у позовній заяві, судом передано відповідну телефонограму. Відповідачу ухвала доставлена 14.08.2025 в його зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд".
Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".
У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Більше того, позивач має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.
У судовому засіданні 30.09.2025 сторони участі не приймали, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву, про причини суду не відомо.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що з 06.03.2018 по 05.05.2020 він працював в ТОВ "Краснолиманське" прохідником, учнем машиніста гірничих виїмкових машин підземним, машиністом гірничих виїмкових машин підземним. 05.05.2020 його було звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 .
Всупереч ст. 116 КЗпП України відповідачем не було проведено з позивачем остаточний розрахунок, у зв?язку з чим позивач звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі (справа № 226/850/22, провадження № 2/226/430/2022), який рішенням від 24.11.2022 був задоволений частково, стягнуто з ТОВ "Краснолиманське" на користь позивача заборгованість по заробітній платі після утримання податків та інших обов?язкових платежів в сумі 83346,67 грн.
Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 27.12.2022. Доказів виконання зазначеного рішення відповідачем матеріали справи не містять.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом (документ сформований в системі "Електронний суд" 04.08.2024) та просить стягнути з відповідача 49156,16 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з листопада 2019 року по травень 2020 року та 121120,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.
Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав.
Сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах із ТОВ «Краснолиманське» в період з 06.03.2018 по 05.05.2020. Наказом № 126к від 05.05.2020 року позивач звільнений з ТОВ «Краснолиманське» на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 24.11.2022 року по справі № 226/850/22 (провадження № 2/226/430/2022) позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі після утримання податків та інших обов?язкових платежів - 83346,67 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 723,53 грн.
Вказане судове рішення набрало сили 27.12.2022, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України.
Цим рішенням у цивільній справі було встановлено, що згідно довідки відповідача залишок заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 за період з листопада 2019 року по травень 2020 року склав 83346,67 грн, яка зазначена після утримання всіх обов'язкових податків та зборів, а саме за листопад 2019 року - 14027,84 грн після утримання всіх обов'язкових податків та зборів, за грудень 2019 року - 15308,67 грн після утримання всіх обов'язкових податків та зборів, за січень 2020 року - 6760,85 грн після утримання всіх обов'язкових податків та зборів, за лютий 2020 року - 7743,78 грн після утримання всіх обов'язкових податків та зборів, за березень 2020 року - 6401,25 грн після утримання всіх обов'язкових податків та зборів за квітень 2020 року - 6417,47 грн після утримання всіх обов'язкових податків та зборів, за травень 2020 грн - 26686,81 грн після утримання всіх обов'язкових податків та зборів.
Міський суд встановив, що відповідачем було порушено норми ч.1 ст.47, ст. 116 КЗпП України та дійшов висновку, що оскільки відповідачем повний розрахунок з позивачем станом на дату ухвалення судового рішення не було проведено, позивач погодився з сумою заборгованості по заробітній платі вказаній відповідачем в його довідці, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі після утримання податків та інших обов'язкових платежів в сумі 83346,67 грн.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини встановлені Димитровським міським судом Донецької області у рішенні від 24.11.2022 по справі № 226/850/22 (провадження № 2/226/430/2022) мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.
Сторони не надали до матеріалів справи що розглядається доказів виконання вищезазначеного судового рішення відповідачем, позивач про це за змістом своєї позовної заяви також не зазначає.
В свою чергу в матеріалах справи наявна роздруківка з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, з якої вбачається, що 17.02.2023 ВПВР Управління ЗПВР у Донецькій області Східного МРУ МЮ було відкрито виконавче провадження № 71065902.
Натомість за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) на дату ухвалення цього рішення виконавче провадження № 71065902 є завершеним, але господарському суду невідомо про дату та підстави завершення виконавчого провадження у справі № 226/850/22 у зв'язку із відсутністю відомостей про ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, такою інформацією володіють безпосередньо сторони такого виконавчого провадження.
Предметом розгляду у справі, що розглядається, є вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з грудня 2019 року по червень 2024 року у розмірі 49156,16 грн. та середнього заробітку в сумі 121120,00 грн. без визначення періоду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону № 2050-III, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
В силу п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Приписами пункту 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення (ст. 6 цього Закону).
Приписами пункту 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи наявність встановленого у цій справі факту невиплати позивачу сум заборгованості по заробітній платі при звільненні, господарський суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).
Позивачем зроблено нарахування компенсації втрати частини доходу на суму заборгованості 83346,67 грн., що була стягнута рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 24.11.2022 у справі № 226/850/22.
За розрахунком позивача інфляційне збільшення від боргу у сумі 83346,67 грн. за період з грудня 2019 року по червень 2024 року становить 49156,16 грн.
Дану вимогу суд задовольняє частково, з наступних підстав.
Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (з подальшими змінами) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону № 1282-XII).
Частиною 4 цього Закону унормовано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону № 1282-XII).
Перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду (стаття 8 Закону № 1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (пункт 3 Прикінцевих положень цього Закону).
Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), тому позивач безпідставно включив до розрахунку індексацію за 2023 рік.
За повідомленням Державної служби статистики України на його офіційному сайті загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) в Україні у грудні 2019 року складав 99,8 %, у 2020 році - 105,0 %, у 2021 році - 110,0 %, у 2022 році - 126,6 %, у січні-червні 2024 - 104,3 %.
За підрахунком суду (за допомогою програмного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН) у період 01.12.2019 - 31.12.2022 (1127 днів) сукупний індекс інфляції = (99.80000000 : 100) x (100.20000000 : 100) x (99.70000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (100.30000000 : 100) x (100.20000000 : 100) x (99.40000000 : 100) x (99.80000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (101.00000000 : 100) x (101.30000000 : 100) x (100.90000000 : 100) x (101.30000000 : 100) x (101.00000000 : 100) x (101.70000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (101.30000000 : 100) x (100.20000000 : 100) x (100.10000000 : 100) x (99.80000000 : 100) x (101.20000000 : 100) x (100.90000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (100.60000000 : 100) x (101.30000000 : 100) x (101.60000000 : 100) x (104.50000000 : 100) x (103.10000000 : 100) x (102.70000000 : 100) x (103.10000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (101.10000000 : 100) x (101.90000000 : 100) x (102.50000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (100.70000000 : 100) = 1.45943974, інфляційне збільшення: 83346.67 x 1.45943974 - 83346.67 = 38292.77 грн.; у період 01.01.2024-30.06.2024 (182 дні) сукупний індекс інфляції = (100.40000000 : 100) x (100.30000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (100.20000000 : 100) x (100.60000000 : 100) x (102.20000000 : 100) = 1.04259900, інфляційне збільшення: 83346.67 x 1.04259900 - 83346.67 = 3550.49 грн.
Всього за підрахунком суду інфляційне збільшення складає 41843,26 грн., тому, за висновком суду, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково саме в цій сумі.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 121120,00 грн., суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Як відомо, позивач був звільнений з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» 05.05.2020, однак відповідачем не було проведено з ним остаточного розрахунку при звільненні, що стало підставою для звернення позивача до Димитровського міського суду Донецької області із відповідним позовом та прийняття вказаним судом рішення від 24.11.2022 у справі № 226/850/22, яке набрало законної сили і має преюдиційний характер для справи № 905/169/25 (226/2012/24), що розглядається.
Звертаючись до суду з позовом, що розглядається, позивач ані у своїй позовній заяві, ані окремим документом не навів обгрунтованого розрахунку пред'явленої до стягнення з відповідача суми середнього заробітку, не навів вихідних даних для такого розрахунку (конкретний період розрахунку) та міркування, якими керувався визначаючи відповідну суму, обмежившись лише вказівкою на статтю 117 КЗпП України.
Оскільки господарський суд не наділений повноваженнями доповнювати позовну заяву міркуваннями, які позивач не навів у її тексті, пред'явлені до стягнення з відповідача суми середнього заробітку суд вважає необґрунтованими та недоведеними належним чином.
Крім того суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012).
Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 вирішено в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц (провадження №14-367цс18) встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.
Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до частини першої статті 9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.
Під час розгляду справи ані позивачем, ані відповідачем не було надано інформацію про фактичну дату виконання рішення Димитровського міського суду Донецької області № 226/850/22, а тому суд позбавлений можливості встановити чи порушено, чи ні позивачем строк для звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку.
У статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов'язок позивачем виконаний частково, оскільки ним частково доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, що зумовлює часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, зокрема за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини заробітку, а також враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», за вимогами про стягнення заробітної плати та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в дохід Державного бюджету в розмірі 824,81 грн. (968,96 грн. х 41843,26 грн. / 49156,16 грн. = 824,81 грн.).
Судовий збір за вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні покладається повністю на позивача, у сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 41843,26 грн. компенсації втрати частини заробітку.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в розмірі 824,81 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 30.09.2025.
Суддя Н.В. Величко