61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
30.09.2025р. Справа №922/3204/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; код ЄДРПОУ 00135390)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексім ЛТД" (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 1, кв. 34, код ЄДРПОУ 41406520)
про стягнення збитків у розмірі 25 240,09 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
Публічне акціонерне товариство "УКРНАФТА" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексім ЛТД" про стягнення збитків у розмірі 25 240,09 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 матеріали позовної заяви направлено за підсудністю до Господарського суду Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог статті 201 Податкового кодексу України, а саме зобов'язань з оформлення податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних за видатковими накладними №20 від 23.10.2020 та №23 від 25.01.2021 (за договором купівлі-продажу №01005/709/218-МТР від 10.06.2020) внаслідок чого Публічне акціонерне товариство "УКРНАФТА" було позбавлено права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в сумі 25 240,09 грн за операціями купівлі-продажу за договором, у зв'язку з чим позивач просить стягнути на свою користь збитки в розмірі 25 240,09 грн.
Ухвалою Господарського суду від 14.10.2024 позовну заяву залишено без руху.
28.10.2024 позивачем усунуто недоліки позовної заяви, надано розрахунок позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.11.2024 року відкрито провадження у справі № 922/3204/24, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 3 та 4 статті 120 ГПК України передбачено, що повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень і ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів для вчинення відповідної процесуальної дії.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи, ухвалу Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі було направлено на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м.Костянтинівка, вул.Громова б.1, кв.34 (перейменована на вул.Кирила Вініченка) рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом із тим, вказана копія ухвали були повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (проставлена 23.11.2024).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, ухвала суду по даній справі направлялась відповідачу на електронну пошту (promexim-ltd@ukr.net), що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Згідно ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №821/818/16.
23.06.2025 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких представник позивача наголошував на тому, що з витягу Єдиного реєстру податкових накладних Електронного кабінету платника податків ( ПАТ «Укрнафта», код ЄДРПОУ 00135390) вбачається, що ТОВ "Компанія Промексім ЛТД" склали та відправили на реєстрацію по взаємовідносинам із структурними одинцями- філіями ПАТ «Укрнафта» всього 5 податкових накладних, із них 4 податкові накладні - це накладні інших філій ПАТ «Укрнафта» по іншим договірним відносинам, (в тому числі від 30.06.2020р. № 1 на загальну суму 35251,90грн, від 01.07.2020р. № 1 на загальну суму 50223,54грн, від 10.08.2020р. №1 на загальну суму 8324,90грн, від 11.08.2020р. №2 на загальну суму 58020,38грн), та податкову накладну від 13.07.2020 року за № 2 на загальну суму 81544,9грн по договору №218-МТР від 10.06.2020 року по взаємовідносинам з НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» на перерахований аванс в розмірі 35%. Будь які інші податкові накладні, що складені ТОВ "Компанія Промексім ЛТД» для ПАТ «Укрнафта» та відправлені на реєстрацію, відсутні в Єдиному реєстру податкових накладних Електронного кабінету платника податків ( ПАТ «Укрнафта», код ЄДРПОУ 00135390).
Щодо строку розгляду справи
Необхідно зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету. Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -
10.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексім ЛТД" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу №01005/709/218-МТР (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно наведеного у вказаному пункті договору переліку (а.с.7-8).
Відповідно до п. 1.2 договору загальна вартість товару за цим договором складається з сукупної вартості товару, зазначеного у п. 1.1 договору та становить двісті тридцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 47 коп. (232 985,47), у тому числі ПДВ тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять гривень 91 коп. (38830,91 грн.)
Оплата вартості товару здійснюється після отримання покупцем примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору у такому порядку: передоплата 35%, 65% проводиться після проведення вихідного контролю з позитивним результатом протягом 20 банківських днів. Термін проведення спектрального аналізу - до 10 робочих днів з моменту отримання товару (п. 1.3 договору).
Згідно п. 1.4 договору усі суми, що підлягають сплаті за цим договором, сплачуються в безготівковій формі на рахунки, що зазначені у цьому договорі.
Продавець зобов'язаний при виконанні цього договору своєчасно та правильно, із зазначенням податкових реквізитів покупця, виписувати та реєструвати податкові накладні відповідно до вимог Податкового кодексу України (п. 2.1.3 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору умови поставки товару: (Інкотермс-2020), DDP-42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Заозерна, 139, НГВУ Охтирканафтогаз. Термін поставки: 30 календарних днів з дати попередньої оплати 35%. Реквізити вантажовідправника: місто Костянтинівка, вул. Громова, буд.1, кв.34. Реквізити вантажоотримувача: НГВУ «Охтирканафтогаз», 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Заозерна, №139.
Згідно п. 4.4 договору датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місті призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання/передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видатковою накладною та/або акту приймання-передачі товару.
Відповідно до п. 5.2 договору у разі, якщо прострочення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перевищує граничний строк реєстрації визначений законодавством, продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість, що відображена або мала би бути відображена в податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно п. 10.1 договору сторони домовилися, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року.
Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
На виконання умов Договору Позивач здійснив попередню оплату товару в розмірі 81 544,91 грн, в т. ч. ПДВ 13 590,82 грн, що підтверджується випискою банківського рахунку від 13.07.2020 (№док. №6899). В графі «призначення платежу» зазначено: «Аванс 35% за деталі трубопроводів, зг. Дог. 01005/709/218-мтр від 10.06.2020p».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 232 985,47 грн., в т. ч. ПДВ на суму 38 830,91грн що підтверджується:
- видатковою накладною №20 від 23.10.2020 на суму 159 256,91 грн., у тому числі ПДВ 26 542,82 грн.;
- видатковою накладною №23 від 25.01.2021 на суму 73 728,56 грн., у т.ч. ПДВ 12 728,56 грн.
Вказані накладні підписані представниками обох сторін без зауважень та заперечень.
Відповідно до наданих позивачем виписок з особового рахунку 09.03.2021 було сплачено 65% вартості товару, а саме 151 440,56 грн. в т.ч. ПДВ 25240,09грн.
Факт поставки та оплати товару за договором відповідачем не спростовано.
ПАТ "УКРНАФТА" (індивідуальний податковий номер 001353926645) та ТОВ "Компанія Промексім ЛТД" (індивідуальний податковий номер 414065205144) під час здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу №01005/709/218-МТР від 10.06.2020 зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Як свідчать матеріали справи, 13.07.2020 відповідачем було зареєстровано податкову накладну №2 за спірним договором на суму 81 544,92 грн., в т.ч. ПДВ 13 590,82 грн.
Разом із тим, відповідач не оформив податкову накладну на суму 151 440,56 грн. в т.ч. ПДВ 25 240,09 грн та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в сумі 25 240,09 грн.
05.12.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №01/01/09/24/01/01-02/03/908 з вимогами надати докази своєчасного складання та реєстрації податкових накладних або їх блокування та вжитих заходів щодо їх розблокування на загальну суму 232985,47 грн в т.ч. ПДВ 25240,09 грн або перерахувати позивачу штраф у розмірі 25 240,09грн.
Відповідь на претензію відповідач не надав.
Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Приписами статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно зі ст 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами виникли господарські правовідносини на підставі укладеного договору купівлі-продажу №01005/709/218/20/МТР від 10.06.2020, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу.
Предметом розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкоджені майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Відповідно до ч.1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ч.1 ст.611 ЦК)
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
У свою чергу, доведення відсутності вини у заподіянні збитків позивачу покладається на відповідача (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.22018 у справі № 918/219/17).
Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 ЦК України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
У підпункті «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України унормовано, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Як встановлено матеріалами справи, на підставі укладеного Договору купівлі-продажу відповідач передав у власність позивача товар на загальну суму 232 985,47 грн, у тому числі ПДВ 38 830,91грн.
Факт поставки товару та його оплати підтверджується первинними документами підписаними видатковими накладними та банківськими виписками, що не спростовано відповідачем.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Належним чином складені та зареєстровані податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У пункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зазначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З аналізу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України вбачається, що на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем встановленого обов'язку щодо реєстрації податкових накладних за видатковими накладними №20 від 23.10.2020 на суму 159 256,91 грн. та №23 від 25.01.2021 на суму 73 728,56 грн.
Відповідно до наданих позивачем виписок з особового рахунку 13.07.2020 на виконання п. 1.3 договору позивачем сплачено аванс 35% в сумі 81 544,91 грн. з ПДВ та 09.03.2021 сплачено 65% вартості товару, а саме 151 440,56 грн. з ПДВ. (а.с. 41-43).
Факт поставки та оплати товару за договором відповідачем не спростовано.
ПАТ "УКРНАФТА" (індивідуальний податковий номер 001353926645) та ТОВ "Компанія Промексім ЛТД" (індивідуальний податковий номер 414065205144) під час здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу №01005/709/218-МТР від 10.06.2020 зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Як свідчать матеріали справи, 13.07.2020 відповідачем було зареєстровано податкову накладну №2 за спірним договором на суму 81 544,92 грн., в т.ч. ПДВ 13 590,82 грн. Разом із тим, відповідач не оформив податкові накладні на суму 77 711,99 грн. (вартість поставки за вирахуванням суми попередньої оплати) за поставкою 23.10.2020 та на суму 73 728,56 грн. за поставкою 25.01.2021 та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавив позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в сумі 25 240,09 грн.
Отже, продавцем не був виконаний обов'язок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних означених вище податкових накладних, оскільки, як вбачається з наданих позивачем під час розгляду даної справи пояснень та скріншотів з електронного кабінету платника податків, інші податкові накладні, окрім складеної 13.07.2020 на суму 81 544,92 грн. за договором купівлі-продажу №01005/709/218-МТР від 10.06.2020, зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних Електронного кабінету платника податків відсутні.
В контексті наведеного суд зазначає про наявність в даному випадку прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо неналежного виконання визначеного законом та договором обов'язку з реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення,
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Водночас важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
У спірних правовідносинах обов'язок доведення в суді факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
Як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Компанія Промексім Лтд" зареєструвало в ЄРПН податкові накладні за господарськими операціями на суму 151 440,55 грн. в спірному періоді відповідно до Договору купівлі-продажу №01005/709/2018-мтр від 10.06.2020.
Як наслідок, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (висновок Верховного Суду у постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22).
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що саме на Продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну на здійснену господарську операцію та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента - Покупця таких товарів/послуг на те, що це зобов'язання буде виконане, оскільки саме факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних дає можливість Покупцю право віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо очевидності факту податкового порушення - не реєстрації податкових накладних за господарськими операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних зі сторони відповідача.
Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
Дана правова позиція є сталою у судові практиці, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, тощо.
Надавши оцінку викладеним обставинам та наведеним правовим нормам, суд зазначає про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивачем згідно з наведеними нормами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Вказане порушення відповідача призвело до неможливості включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та зменшення податкового зобов'язання на спірну суму, яка фактично є збитками юридичної особи.
Таким чином, проаналізувавши встановлені у справі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням долучені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного та податкового законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому наявні правові підстави для задоволення позову ПАТ"УКРНАФТА" про стягнення з ТОВ "Компанія Промексім Лтд" збитків у розмірі 25 240,09 грн.
Наведені обставини зумовлюють висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судовий збір на підставі ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексім ЛТД" про стягнення збитків у розмірі 25 240,09 грн., задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Промексім ЛТД" (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, буд. 1, кв. 34, код ЄДРПОУ 41406520) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; код ЄДРПОУ 00135390 збитки в сумі 25 240,09 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2025.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман