вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.09.2025 Справа № 904/3636/25
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії від 26.11.2021 №2100
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії № 2100 від 26.11.2021 за період грудень 2024 - березень 2025 у розмірі 539 190, 68 грн, з яких: основна сума боргу у розмірі 451 416, 24 грн, 3% річних у розмірі 3 851, 90 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 862, 25 грн, пеня у розмірі 39 461, 15 грн, 7% штрафу у розмірі 31 599, 14 грн.
Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3636/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.07.2025 Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" подано до суду відзив на позов.
07.08.2025 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" подано до суду відповідь на відзив.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 2100 від 26.11.2021 в частині своєчасної оплати поставленої теплової енергії.
Позиція відповідача
Відповідач визнав суму основної заборгованості, однак не погодився з позовними вимогами в частині нарахованих позивачем штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат. Надав контррозрахунок штрафних санкцій (пені, штрафу) та 3 % річних і інфляційних втрат. Відповідач наголосив, що не отримує теплову енергію для власних потреб, а виконує функції посередника між виробником теплової енергії та кінцевими споживачами (населенням, бюджетними організаціями та іншими споживачами). З огляду на викладене та фактичні обставини справи, відповідач заперечує проти стягнення з нього пені, штрафу, процентів річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати отриманої від позивача теплової енергії для населення, оскільки кінцевим споживачем теплової енергії для населення є не відповідач, а населення. Водночас в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Як наслідок за 2024 рік склалася ситуація, коли рівень відшкодування собівартості фактично нарахованими доходами становить 55,9% (по групі споживачів «Населення» - 47,45%, по групі споживачів «Бюджетні організації» - 78,41 %, по групі споживачів «Інші» - 66,12%, по групі споживачів «Релігійні установи» - 76,65%).
Крім того, відповідач на підставі ч. 3 статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 70% та визнавши даний випадок винятковим, прийняти до уваги майновий стан КПТМ «Криворіжтепломережа» та інші фактичні обставини, що заслуговують на увагу, а саме: заборгованість за спожиту теплову енергію виникла в зв'язку з несплатою саме споживачами, у тому числі підприємствами та організаціями; відповідачем постійно проводяться дії спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості; позивачем застосовано всі можливі засоби стимулювання фінансової дисципліни пеня, штраф, інфляційні нарахування, а також 3% річних, які є сплатою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником; справа не містить доказів настання для позивача негативних наслідків, в тому числі збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором; підприємство відповідача має стратегічне значення для регіону, метою діяльності підприємства є безперебійне постачання споживачам теплової енергії; відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії та вживає постійно заходи для стягнення заборгованості з споживачів теплової енергії; нарахування додаткової відповідальності за порушення зобов'язання є лише правом позивача а не його обов'язком.
Позиція позивача викладена у поясненнях наданих по справі
Позивач вказує на те, що відповідачем у справі визнано основну заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії №2100 від 26.11.2021 у розмірі 451 416, 24 грн. Позивач зазначає, що відповідачем надав контррозрахунок штрафних санкцій (пені, штрафу) та 3 % річних і інфляційних втрат, яким зменшено загальний розмір відповідальності на 127, 93 грн, що фактично є визнанням нарахованих штрафних санкцій, і не погодженням лише із сумою 127, 93 грн. Крім того, позивач звертає увагу, що на сьогоднішній день, АТ «Криворізька теплоцентраль» зіткнулося зі значними фінансовими труднощами, єдиним джерелом доходів для АТ «Криворізька теплоцентраль» є виключно грошові кошти, що надходять від споживачів, як плата за відпущену теплову енергію.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
26.11.2021 між Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» (позивач, теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (відповідач, споживач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №2100.
Відповідно до п. 1.1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 2.1 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених додатком №1 до цього договору і який є його невід'ємною частиною.
За умовами п.п. 3.2.5. - 3.2.6 договору, споживач зобов'язаний додержуватися затверджених договірних значень споживання теплової енергії за кожним параметром, в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення. Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.
Споживач зобов'язаний безперебійно забезпечувати тепловою енергією власні системи теплоспоживання, а також, згідно з договором, системи теплоспоживання субспоживачів, приєднаних до теплового обладнання споживача (п. 3.2.18 договору).
Відповідно до п. 4.2.2. договору, теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати протягом зазначеного в договорі часу безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв), або за затвердженим уповноваженим органом місцевого самоврядування режимом (графіком) постачання теплової енергії для потреб опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, кондиціювання та інші технологічні потреби.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно з чинним законодавством України
Тариф на постачання теплової енергії встановлюється у розмірі 1701, 68 грн за 1 Гкал з ПДВ для споживачів категорії «населення».
Тариф на постачання теплової енергії встановлюється в розмірі 3 895, 33 грн за 1 Гкал з ПДВ для споживачів категорії «бюджет».
Тариф на постачання теплової енергії встановлюється в розмірі 5 344,26 грн. за 1 Гкал з ПДВ для споживачів категорії «інші». (п. 6.1. договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).
Згідно з п.6.3 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію, в силу приписів п. 6.3 договору, здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Пунктом 10.01 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року але у будь-якому разі до повного виконання споживачем своїх фінансових зобов'язань за цим договором.
Сторони домовились, що відповідно до ст.651 ЦК України та ст. 180 ГК України умови даного договору поширюються на правовідносини, які виникли між ними до його укладання, а саме з 25.10.2021 року.
Відповідно до п. 10.3 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Строком дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (п.10.4 договору).
Додатком 1 до договору встановлено обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу. Так, за змістом п.1 додатку, приєднане теплове навантаження Q=0,3838 Гкал/годину, в тому числі на опалення Qо-0,3838 Гкал/годину.
Згідно із дислокацією споживача до договору (додаток договору № 3) та додатковою угодою до договору №4 від 23.10.2024 встановлено адреси надання послуги (об'єкти дислокації), а саме:
- житловий будинок за адресою: вул. Кропивницького, буд. 7;
- житловий будинок за адресою: вул. Конституційна, буд. 2;
- нежитлове приміщення за адресою: вул. Конституційна, буд. 2;
- нежитлове приміщення за адресою: вул. Конституційна, буд. 2.
На виконання рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради № 1157 від 20.09.2024 “Про початок опалювального сезону 2024/2025 років», № 401 від 24.03.2025 “Про закінчення опалювального сезону 2024/2025 років», позивачем розпочато та закінчено опалювальні сезони 2024-2025, у м. Кривому Розі.
На виконання умов договору, у період з грудня 2024 по березень 2025 року позивач поставив теплову енергію до об'єктів дислокації споживача, а споживач прийняв теплову енергію, що підтверджується підписаними споживачем актами передачі-приймання теплової енергії (надання послуг):
- для «інших споживачів»: № 28661 від 31.12.2024 у грудні 2024 поставлено 1,95 Гкал на суму 10 106, 26 грн з ПДВ; № 25098 від 31.01.2025 у січні 2025 року поставлено 3,7 Гкал на суму 20 490, 66 грн з ПДВ; № 34179 від 28.02.2025 у лютому 2025 року поставлено 2,8 Гкал на суму 15 776, 22 грн з ПДВ; № 39549 від 31.03.2025 у березні 2025 року поставлено 2 Гкал на суму 11 817, 97 грн з ПДВ;
- для «населення»: № 28653 від 31.12.2024 у грудні 2024 року поставлено 43, 02 Гкал на суму 73 206, 44 грн з ПДВ; № 25115 від 31.01.2025 у січні 2025 року поставлено 81,91 Гкал на суму 139 384, 93 грн з ПДВ; № 34217 від 28.02.2025 у лютому 2025 року поставлено 61,85 Гкал на суму 105 249,16 грн з ПДВ; № 39587 від 31.03.2025 у березні 2025 року поставлено 44,3 Гкал теплової енергії на суму 75 384, 60 грн з ПДВ.
Однак, відповідачем в порушення зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії № 2100 від 26.11.2021 своєчасної оплати поставленої теплової енергії не здійснено оплату за спожиту теплову енергію у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 451 416, 24 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості суду не надано.
Також, у зв'язку із простроченням відповідачем строків оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 39 461, 15 грн та штраф у розмірі 31 599, 14 грн на підставі п.7.2.7 договору, а також 3% річних у розмірі 3 851, 90 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 862, 25 грн відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії.
Щодо суми основного боргу
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд взяв до уваги положення п.п. 10.1 та 10.3 договору і встановив відсутність в матеріалах справи письмових доказів про припинення дії договору.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу теплової енергії.
Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору теплопостачальна організація-продавця бере на себе обов'язок поставити відповідачу теплову енергію, в свою чергу відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару
Факт поставки теплової енергії до об'єктів дислокації підтверджується, окрім іншого, актами подачі та припинення подачі теплоносія.
Заборгованість за отриману теплову енергію за період з грудня 2024 по березень 2025 року складає у розмірі 451 416, 24 грн, що не заперечується відповідачем.
Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно з чинним законодавством України (п. 6.1 договору).
Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію, в силу приписів п. 6.3 договору, здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
З огляду на умови договору та наявні у справі докази строк оплати теплової енергії поставленої у період з грудня 2024 по березень 2025 року є таким, що настав.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів оплати теплової енергії поставленої у період з грудня 2024 по березень 2025 матеріали справи не містять.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 451 416, 24 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період 21.01.2025 до 17.06.2025 у розмірі 3 851, 90 грн та у розмірі 12 862, 25 грн за той самий період.
Відповідачем надано контррозрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний період, які складають у розмірі 3 844, 73 грн та 12 815, 55 грн відповідно.
Перевіривши здійснені сторонами нарахування, суд вважає за погоджується з наданим відповідачем контррозрахунком 3 % річних та інфляційних втрат.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 3 844, 73 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 815, 55 грн підлягають задоволенню.
Щодо суми пені та штрафу
Допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач порушив договірні зобов'язання (ст. 610 ЦК України), і вважається таким, що прострочив його виконання (ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2.7. договору визначено, що за порушення строків оплати споживачем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.01.2025 до 17.06.2025 на загальну суму 39 461, 15 грн та штрафу у розмірі 31 599, 14 грн.
Відповідачем надано контррозрахунок пені за вказаний період, який складає у розмірі 39 387, 09 грн.
Судом здійснено перевірку наданого відповідачем контррозрахунку пені та розрахунку штрафу та встановлено, що розрахунки здійснено арифметично правильно.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розмір штрафних санкцій на 70%
Звертаючись з вищевказаним клопотанням, відповідач просить суд визнати даний випадок винятковим, прийняти до уваги майновий стан КПТМ «Криворіжтепломережа» та враховувати інші фактичні обставини, а саме:
- заборгованість за спожиту теплову енергію виникла в зв'язку з несплатою саме споживачами, у тому числі підприємствами та організаціями;
- відповідачем постійно проводяться дії спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості;
- позивачем застосовано всі можливі засоби стимулювання фінансової дисципліни пеня, штраф, інфляційні нарахування, а також 3% річних, які є сплатою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником;
- справа не містить доказів настання для позивача негативних наслідків, в тому числі збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором;
- підприємство відповідача має стратегічне значення для регіону, метою діяльності підприємства є безперебійне постачання споживачам теплової енергії;
- відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії та вживає постійно заходи для стягнення заборгованості з споживачів теплової енергії;
- нарахування додаткової відповідальності за порушення зобов'язання є лише правом позивача а не його обов'язком.
Згідно 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність об'єктивних обставин, які стали причиною неможливості своєчасних розрахунків з боку відповідача.
Також, судом враховано, що обставини, на які посилається КПТМ "Криворіжтепломережа", вказують на відсутність його вини в певній мірі у несвоєчасному виконанні ним взятих на себе зобов'язань та вжиття ним усіх можливих заходів щодо їх виконання. Відповідач є комунальним підприємством, його господарська діяльність має соціальне значення для населеного пункту, в якому він розташований. З урахуванням вказаного вище, суд вважає за можливе зменшити суму пені та штрафу на 50% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 19 693, 55 грн та штраф у розмірі 15 799, 57 грн.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково із стягненням з відповідача 451 416, 24 грн - основного боргу, 19 693, 55 грн - пені, 15 799, 57 грн - штрафу, 3 844, 73 грн - 3% річних, 12 815, 55 грн. - інфляційних витрат. В решті позовних вимог відмовити.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 7 553, 54 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Цісик Квітки, буд. 9; код ЄДРПОУ 03342184) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд 1; код ЄДРПОУ 00130850) основний борг у розмірі 451 416, 24 грн, пеню у розмірі 19 693, 55 грн та штраф у розмірі 15 799, 57 грн, 3% річних у розмірі 3 844, 73 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 815, 55 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 7 553, 54 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко