вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4229/25
За позовом: 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, м. Миколаїв
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Світсервіс», м. Кривий Ріг
Про: стягнення 4 500, 00грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
2 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «СВ Світсервіс» (відповідач) про стягнення 4 500, 00 грн. - штрафу за порушення строку поставки товару.
Ухвалою суду від 06.08.25р. відкрите провадження у справі №904/4229/25 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
ТОВ «СВ Світсервіс» (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористалась, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням, направленим на адресу відповідача та отриманим ним 06.08.25р.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
07.05.24р. між 2 Державним пожежно-рятувальним загоном ГУ Державної служби України (замовник) та ТОВ «СВ Світсервіс» (постачальник) укладено договір № 65, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити замовнику ворота промислові та провести монтаж та налагоджувальні роботи, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити цей товар. Пунктом 1.2. встановлено, що найменування, асортимент, кількість та одиниця виміру товару визначається у специфікації (додаток № 1 до цього договору). Згідно п.3.3. загальна сума договору становить 4 500 000,00 грн. Відповідно до пункту 5.1. строк поставки, монтажу та налагоджувальних робіт товару становив до 15 грудня 2024 року. Згідно пункту 5.2. місце поставки, монтажу та налагодження роботи товару: Миколаївська область, м. Миколаїв вул. Архітектора Старова, 1/1 (Пожежна частина №1); Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 201 (Пожежна частина №3); Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 3-я Лінія, 29 (Пожежна частина №4); Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Янтарна, 318 (Пожежна частина №5); Миколаївська область, смт. Березанка, вул. Новосельська, 9 (Пожежна частина №8); Миколаївська область, с. Весняне, вул. Степова, буд. 37 (Пожежна частина №19); Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Бузька 42 (Пожежна частина №21). Відповідно до пункту 7.2. за порушення постачальником терміну поставки та монтажу товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожний день прострочення. Сплата штрафу не звільняє сторони від подальшого належного виконання ним своїх зобов'язань, передбачених цим договором. Відповідно до п. 10.1. договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2024. а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.
Як вказує позивач, товар поставлено у належні строки на всі об'єкти, передбачені договором, окрім пожежної частини №3 за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 201. Відповідно до акту наданих послуг №221 від 16 грудня 2024 року та видаткової накладної № 221 від 16.12.24р. ворота на вказаний вище об'єкт було поставлено із запізненням на один день. Враховуючи прострочення виконання зобов'язання та пункт 7.2. договору позивач нарахував штраф в розмірі 4 500,00 грн.
Позивачем 03.01.25р. на адресу відповідача надіслано претензію №592901-10/5929 про необхідність сплати штрафу. 14.01.25р. відповідач надіслав відповідь №156 , в якій аргументував пропуск строків виконання зобов'язання проблемною ситуацією в країні а саме: регулярні відключення світла, велику кількість повітряних тривог, протягом яких із міркувань безпеки всі громадяни перебувають в укритті, а також мобілізація низки ключових спеціалістів, які були задіяні у виконанні зобов'язань.
Правочин укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов'язків ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п.5.1. договору строк поставки монтажу та налагоджувальних робіт був погоджений сторонами до 15.12.24р.
Відповідно до акту наданих послуг №221 від 16 грудня 2024 року та видаткової накладної № 221 від 16.12.24р. ворота було поставлено 16.12.24р., в той час як товар мав бути поставлений до 15.12.24р. включно.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення постачальником терміну поставки та монтажу товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог та не спростування відповідачем обставин , викладених у позовній заяві, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00 грн. штрафу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Світсервіс» (50000, м. Кривий Ріг, вул. Джамбула, буд. 32-Д; код ЄДРПОУ 40901509) на користь позивача - 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (54002, м. Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 1/1; код ЄДРПОУ 38312856): 4 500,00грн. - штрафу та 3 028,00грн. - витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 30.09.25р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.