вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"25" вересня 2025 р. Cправа № 902/1281/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" № б/н від 15.09.2025 (вх. № 01-48/40/25 від 15.09.2025) про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл", 80362, Львівська обл., Львівський р-н, селище міського типу Куликів(з), вул.Шевченка, будинок 87, ідентифікаційний код юридичної особи 45438560
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Енерджі Інтернешнл", 21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, будинок 31-А, ідентифікаційний код юридичної особи 45297884
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи", 21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, будинок 31-А, ідентифікаційний код юридичної особи 43642385
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В", 03143, місто Київ, вул.Заболотного Академіка, будинок 150Г, прим. 309, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42777749
про стягнення 2 605 350,40 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Ванглевський Б.Б., згідно ордеру
від відповідача-1 - не з'явився
від відповідача-2 - не з'явився
від відповідача-3 - адвокат Світлицький А.В., згідно ордеру
До Господарського суду Вінницької області 15.09.2025 року надійшла позовна заява № б/н від 15.09.2025 (вх. № 1365/25 від 15.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Енерджі Інтернешнл", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" про солідарне стягнення 2 605 350,40 гривень заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачами укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 1103-1 від 11.03.2025, договорів поруки №№ 2,3,4,5 від 13.03.2025.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Одночасно з позовною заявою 15.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Апстарт Плюс" надійшла заява № б/н від 15.09.2025 (вх. № 01-48/40/25 від 15.09.2025) про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1.1. накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" (ідентифікаційний код юридичної особи - 43642385), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" в межах суми позову у розмірі 2 605 350,40 гривень;
1.2. накладення арешту на комплексну інженерну споруду для виробництва електричної енергії з біогазу, загальною площею (кв.м): 47,4; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 545468305206, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький район, с/рада Стадницька, "Ферма" урочище, буд. 7, що належить на праві власності за Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" (ідентифікаційний код юридичної особи - 43642385);
1.3. накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" в межах суми позову у розмірі 2 605 350,40 гривень;
1.4. накладення арешту на земельну ділянку, площею (га) 0,05, кадастровий номер: 3523155700:02:000:0102, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3052112235231, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749);
1.5. накладення арешту на земельну ділянку, площею (га): 0,06, кадастровий номер 7110136400:04:001:0098, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2282664971101, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749);
1.6. накладення арешту на комплекс будівель і споруд АЗС, загальною площею (кв.м): 110; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2221047605206, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р., тг Вінницька, автодорога Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, 399км + 708м (автодорога Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, 399км + 708м), будинок б/н, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749);
1.7. накладення арешту на земельну ділянку, площею (га): 0,1895, кадастровий номер 7125710100:01:004:0542, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2013060771257, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749);
1.8. накладення арешту на комплекс будівель і споруд, загальною площею (кв.м): 617,1; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1629009305230, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р., м. Немирів, вул. Польова, буд. 3, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749).
Ухвалою від 17.09.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/1281/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 14.10.2025 року о 10:00 год.
Ухвалою від 17.09.2025 судом заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" № б/н від 15.09.2025 (вх. № 01-48/40/25 від 15.09.2025) про забезпечення позову у справі № 902/1281/25 призначено до розгляду у судовому засіданні 25.09.2025 року о 14:40 год.
25.09.2025 до суду від відповідача-3 надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову № б/н від 24.09.2025 (вх. № 01-34/10263/25 від 25.09.2025).
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача-3. Представник відповідача-1, представник відповідача-2 не з'явилися, про дату час та місце розгляду заяви повідомлялись ухвалою суду від 17.09.2025, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа та трекінг поштового відправлення.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідачі 1, 2 у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-3 заперечив щодо задоволення заяви про забезпечення позову, у її задоволенні просив відмовити. Також представник відповідача-3 просив у разі постановлення судом ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову застосувати заходи зустрічного забезпечення позову в сумі 2 605 350,40 гривень.
З метою постановлення ухвали суду, суд оголосив перерву у судовому засіданні та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин ухвали в межах цього судового засідання.
Після перерви судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-3, дослідивши подану заяву та докази на її обгрунтування, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
На обгрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що відповідач-1 ТОВ "Трейд Енерджі Інтернешнл" був стороною в інших судових справах (№ 902/585/25, №902/743/25) за результатами розгляду яких ухвалено судові рішення, які набрали законної сили про стягнення із відповідача заборгованості в аналогічних відносинах за прострочення в оплаті (не оплати) за раніше поставлений товар.
За твердженням заявника рішення судів перебувають на примусовому виконанні у Першому ВДВС у м. Вінниці ЦМУ МЮ та у приватних виконавців Турського О.В. та Думанської А. Л., однак ці судові рішення не виконані.
На переконання заявника примусове стягнення із ТОВ "Трейд Енерджі Інтернешнл" визначеної у позовній заяві заборгованості, а також заборгованості згідно рішень судів, у наведених вище справах про стягнення на користь третіх осіб - є неможливим, оскільки жодним нерухомим майном відповідач-1 не володіє (що підтверджується відповідною Інформацією, що отримана з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно); на рахунках, які відкриті відповідачем-1 у банківських установах - відсутні кошти, які б могли бути списані - в рахунок погашення наведеної заборгованості (арешт на які накладений ухвалою Господарського суду Вінницької області про забезпечення позову від "07" травня 2025 р. (справа № 902/585/25) та відповідними постановами виконавців за результатами примусового стягнення заборгованості.
Заявник зауважив що за укладеними договорами поруки із ТОВ "Маркет Енерджи", ТОВ "Санпарк-В" поручителі взяли на себе зобов'язання разом із ТОВ "Трейд Енерджі Інтернешнл" нести солідарну відповідальність з оплати вартості поставленого відповідачу-1 товару та зазначив про встановлення згідно відомостей з Державного реєстру речових прав про наявність зареєстрованого на праві власності за вказаними товариствами майна.
Заявник наголосив, що поручителі в порушення взятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів поруки, в установлені строки у добровільному порядку уникають здійснення сплати заборгованості (за поставлений відповідачу-1, проте не оплачений товар) згідно отриманих вимог позивача.
На переконання заявника, не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та на майно поручителів та заборони його відчуження у будь-який спосіб, у подальшому унеможливить та/або ускладнить ефективний захист та відновлення порушених прав ТОВ "Куликів Ойл", за захистом яких воно звернулося до суду.
ТОВ "Куликів Ойл" зазначило, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову, відповідачі матимуть можливість безперешкодно укласти ряд цивільно-правових угод по відчуженню об'єктів нерухомого майна, що належать на праві власності поручителям (ТОВ "Маркет Енерджи", ТОВ "Санпарк-В"), які відповідно до взятих зобов'язань та норм чинного законодавства солідарно несуть відповідальність з оплати боргу за поставлений ТОВ "Трейд Енерджі Інтернешнл" у розмірі 2 605 350,40 гривень.
Наведені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Куликів Ойл" до суду із заявою про забезпечення позову.
Відповідач-3 у запереченнях щодо забезпечення позову заперечив, зазначив, що підставою для задоволення заяви ТОВ "Куликів Ойл" про забезпечення позову є припущення про те, що у разі задоволення його позовної заяви, таке рішення суду не буде виконано у зв'язку з відсутністю грошових коштів та/або майна у поручителів. Однак доказів, що поручителем ТОВ «Санпарк-В» вчинялися будь-які дії спрямовані на виведення грошових коштів та/або реалізацію свого майна позивачем не надано.
Відповідач-3 зауважив про посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що ТОВ "Санпарк-В" не має наміру добровільно виконувати взяті на себе зобов'язання, однак під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обгрунтованість позову не досліджується, суд у першу чергу повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Також відповідач-3 з посиланням на висновки Верховного Суду зазначив, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та зауважив, що предметом спору у цій справі є солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у сумі 2 605 350,40 гривень, тоді як заявник просить накласти арешт на грошові кошти відповідачів на загальну суму 5 210 700,80 гривень, а також накласти арешт на відповідне майно обох поручителів, зокрема земельні ділянки та комплекс будівель і споруд АЗС, інженерні споруди для виробництва електричної енергії з біогазу тощо, що на переконання товариства свідчить про порушення принципу співмірності, дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам та порушення балансу інтересів сторін під час вирішення спору.
У запереченнях відповідач-3 також зауважив, що на його переконання заява про забезпечення позову ТОВ "Куликів Ойл" грунтується виключно на припущеннях позивача про неможливість виконання рішення у майбутньому, позивачем не додано належних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували обставину наявності заборгованості ТОВ "Санпарк-В" перед ТОВ "Куликів Ойл", тому відповідач-3 просив, у разі постановлення судом ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову застосувати заходи зустрічного забезпечення позову в сумі 2 605 350,40 гривень.
Надавши оцінку доводам сторін щодо наявності або відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом враховано таке.
Положеннями частини 2, частини 3 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.
Судом враховано, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 2 605 350,40 гривень, отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
З огляду на майновий характер вимоги у цій справі, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідачів на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі N 910/11678/22).
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 викладено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 також зазначено:
"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".
Крім того, суд враховує, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Судом враховано, що подана заявником заява про забезпечення позову спрямована на ефективний захист (відновлення) порушених прав заявника та незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
У заяві про забезпечення позову позивачем зауважено, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідачів у межах суми позовних вимог 2 605 350,40 гривень забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним щодо заявлених позовних вимог та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідачів.
Водночас, у прохальній частині заяви про забезпечення позову позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1.1. накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи", які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Маркет Енерджи" в межах суми позову у розмірі 2 605 350,40 гривень;
1.2. накладення арешту на комплексну інженерну споруду для виробництва електричної енергії з біогазу, загальною площею (кв.м): 47,4; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 545468305206, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький район, с/рада Стадницька, "Ферма" урочище, буд. 7, що належить на праві власності ТОВ "Маркет Енерджи";
1.3. накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В", які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Санпарк-В" в межах суми позову у розмірі 2 605 350,40 гривень;
1.4. накладення арешту на земельну ділянку, площею (га) 0,05, кадастровий номер: 3523155700:02:000:0102, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3052112235231, що належить на праві власності ТОВ "Санпарк-В";
1.5. накладення арешту на земельну ділянку, площею (га): 0,06, кадастровий номер 7110136400:04:001:0098, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2282664971101, що належить на праві власності ТОВ "Санпарк-В";
1.6. накладення арешту на комплекс будівель і споруд АЗС, загальною площею (кв.м): 110; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2221047605206, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р., тг Вінницька, автодорога Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, 399км + 708м (автодорога Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, 399км + 708м), будинок б/н, що належить на праві власності ТОВ "Санпарк-В";
1.7. накладення арешту на земельну ділянку, площею (га): 0,1895, кадастровий номер 7125710100:01:004:0542, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2013060771257, що належить на праві власності ТОВ "Санпарк-В";
1.8. накладення арешту на комплекс будівель і споруд, загальною площею (кв.м): 617,1; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1629009305230, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р., м. Немирів, вул. Польова, буд. 3, що належить на праві власності ТОВ "Санпарк-В".
Із наявних у матеріалах справи інформаційних довідок - Інформації з державного реєстру з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ціна нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, загальною площею (кв.м): 617,1; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1629009305230, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р., м. Немирів, вул. Польова, буд. 3, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749) складає 5 548 385,64 гривень, що перевищує ціну позову, яка становить 2 605 350,40 гривень; ціну нерухомого майна - комплекс будівель і споруд АЗС, загальною площею (кв.м): 110; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2221047605206, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р., тг Вінницька, автодорога Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, 399км + 708м (автодорога Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка, 399км + 708м), будинок б/н, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (ідентифікаційний код юридичної особи - 42777749) у інформаційній довідці не визначено та інших доказів щодо вартості цього майна позивачем суду не надано.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимога про накладення арешту на належне відповідачу-2 та відповідачу-3 нерухоме майно, перелічене у прохальній частині заяви, вартість якого перевищує суму позову суперечить принципу адекватності заходу забезпечення позову у цій частині та співвідношенню заявлених вимог з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17, у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, від 01.08.2024 у справі № 904/3000/23.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав/інтересів, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24, від 23.09.2025 у справі 904/1105/25.
Згідно правової позиції викладеній Верховним Судом у постанові від 23.09.2025 у справі 904/1105/25 під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно, що належать відповідачу-2 та відповідачу-3 за переліком, наведеним у прохальній частині заяви, вартість якого перевищує суму позову не відповідає принципам адекватності та співмірності.
Водночас вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача-2 та відповідача-3 у межах суми позову є адекватним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, що відповідає меті його застосування та перебуває у безпосередньому зв'язку з предметом позову, а також є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки тимчасово унеможливить розпорядження грошовими коштами та майном, на які буде накладено арешт та спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін до вирішення справи по суті.
Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідачів-2,3 в межах суми позову забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а тому є адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача-2, відповідача-3, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Застосований захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2 та відповідача-3, оскільки грошові кошті та майно, на які накладається арешт залишаються у володінні та користуванні відповідача-2 та відповідача-3, водночас тимчасово обмежується лише можливість розпоряджатися грошовими коштами та майном у межах накладеного арешту та спрямований на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Положеннями частини 5 статті 140 ГПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню частково шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача-2 та відповідача-3 у межах суми позову.
Щодо доводів відповідача-3 про ненадання позивачем доказів на підтвердження реальної загрози неможливості виконання судового рішення у цій справі у зв'язку з відсутністю грошових коштів та/або майна у поручителів, доказів, що поручителем ТОВ "Санпарк-В" вчинялися будь-які дії спрямовані на виведення грошових коштів та/або реалізацію свого майна суд зауважує, що такі доводи суперечать усталеним висновкам Верховного Суду щодо доведення можливості відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном при розгляді заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Як уже було зазначено, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 дійшла висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі № 902/611/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, від 19.02.2024 у справі №906/952/23, від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22.
Також, Верховний Суд у постанові від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23 визнав помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що під час вирішення питання про забезпечення позову заявнику необхідно надати докази можливого відчуження майна, оскільки ці висновки суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Таким чином, доводи відповідача-3 щодо обов'язку заявника (позивача) додатково доводити існування об'єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі (про стягнення з відповідача заборгованості) за умови задоволення судом позову судом відхиляються.
Щодо заяви відповідача-3 про застосування заходів зустрічного забезпечення.
Відповідно до частини 6, частини 8 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до приписів статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.
З урахуванням обставин справи на день розгляду заяви, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, у зв'язку з чим заходи зустрічного забезпечення позову судом не застосовуються та заява відповідача-3 про застосування заходів зустрічного забезпечення в сумі 2 605 350,40 гривень задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно з положеннями частини 2 статті 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Положеннями частини 4 статті 144 ГПК України визначено, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів частин 7-10 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" № б/н від 15.09.2025 (вх. № 01-48/40/25 від 15.09.2025) про забезпечення позову у справі № 902/1281/25 задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" (21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, будинок 31-А, ідентифікаційний код юридичної особи 43642385), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" у межах суми позову 2 605 350,40 гривень.
3. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (03143, місто Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок 150Г, прим. 309, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42777749), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" у межах суми позову 2 605 350,40 гривень.
4. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" № б/н від 15.09.2025 (вх. № 01-48/40/25 від 15.09.2025) про забезпечення позову у справі № 902/1281/25 - відмовити.
5. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" про застосування заходів зустрічного забезпечення позову в сумі 2 605 350,40 гривень - відмовити.
6. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Куликів Ойл" (80362, Львівська обл., Львівський р-н, селище міського типу Куликів(з), вул.Шевченка, будинок 87, ідентифікаційний код юридичної особи 45438560).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Енерджи" (21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, будинок 31-А, ідентифікаційний код юридичної особи 43642385).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Санпарк-В" (03143, місто Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок 150Г, прим. 309, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42777749).
7. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
8. За приписами пункту 3 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.
9. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
10. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати Третьому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Голосіївському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), примірник ухвали - учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси.
Повний текст ухвали складено 30 вересня 2025 року.
Ухвала набрала законної сили 25 вересня 2025 року.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2, 3, 4 - позивачу, відповідачу-1, відповідачу-3, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;
5 - відповідачу-2, 21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Литвиненко-Вольгемут Марії, будинок 31-А.
6 - Третьому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),21050, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Соборна, 15-А;
7 - Голосіївському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 03022, м. Київ, вул. Юлії Здановської 22/15.