ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 вересня 2025 року Справа № 906/1201/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Черначук А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на рішення Господарського суду Житомирської області від 4 червня 2025 року по справі №906/1201/24 (суддя Кравець С.Г.)
час та місце ухвалення рішення: 4 червня 2025 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65: повний текст рішення складено 12 червня 2025 року
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від Позивача - Бугайчук М.В.;
від Відповідача - Ляшенко Р.В..
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (надалі - Відповідач) з вимогами про зобов'язання Відповідача протягом десяти днів з дати набрання рішенням законної сили направити Позивачу засобами поштового зв'язку належним чином завірені копії наступних документів:
· засвідчені копії протоколів загальних зборів Відповідача, проведених у період з 28 червня 2023 року по 19 червня 2024 року;
· засвідчені копії протоколів загальних зборів учасників Відповідача, проведених у період з 21 червня 2024 року по 1 жовтня 2024 року;
· засвідчені копії документів бухгалтерського обліку Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року;
· засвідчені копії всіх кадрових документів, зокрема, штатні розписи, накази про прийняття на роботу і про звільнення з роботи, про відрядження, про відпустки, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати Відповідача, за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних";
· засвідчені копії аудиторських висновків за результатами аудитів фінансової звітності, проведених за період із з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року;
· засвідчені копії актів, протоколів, висновків інвентаризації власних активів і зобов'язань, актів, протоколів, висновків внутрішнього аудиту у Відповідача, накази про призначення інвентаризацій, внутрішнього аудиту, накази про призначення інвентаризаційної комісії, комісії для проведення внутрішнього аудиту, договори про проведення інвентаризації та/або внутрішнього аудитів, укладені з третіми особами, за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року;
· засвідчені копії всіх платіжних документів Відповідача, зокрема платіжні доручення, платіжні інструкції, меморіальні ордери, будь-які інші платіжні документи, за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року;
· засвідчені копії договорів, додаткових угод, додатків до договорів, специфікацій, актів про надання послуг/виконання робіт, видаткових накладних складених за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року.
В обґрунтування позову Позивач зазначає, що Позивач є учасником Відповідача із часткою в статутному капіталі в розмірі - 37,9%, що становить 5 685000 грн. Вказує, що ним неодноразово направлялися звернення-запити до Відповідача з проханням надати інформацію щодо господарської діяльності товариства. Однак, йому не надано запитуваної інформації всупереч статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" якою передбачено, що учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства та брати участь в управлінні товариством, знайомитися з річними балансами, звітами, протоколами зборів у порядку, встановленому законом, в тому числі на підставі пунктів 4.7.1, 4.7.5, 4.7 Статуту Відповідачу. Позивач посилається на те, що 2 жовтня 2024 року направлено вимогу учасника щодо забезпечення доступу до документів Відповідача в порядку статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю" щодо надання інформації про діяльність товариства. Однак відповіді Відповідач ні на запит Позивача, як учасника товариства щодо надання інформації про діяльність товариства, ні на адвокатський запит представника Позивача, надано не було.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 4 червня 2025 року позов задоволено частково (том 2, а.с. 5-13).
Закрито провадження у справі в частині вимог щодо направлення Відповідачу засобами поштового зв'язку Позивачу засвідчених копій: протоколів загальних зборів учасників Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 19 червня 2024 року; штатних розписів за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року.
Зобов'язано Відповідачу протягом десяти днів з дати набрання рішенням законної сили направити засобами поштового зв'язку Позивачу: засвідчених копій документів бухгалтерського обліку Відповідача у тому числі актів про надання послуг/виконання робіт, видаткових накладних за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, окрім наданих: фінансової звітності Відповідача баланси та звіти про фінансові результати за І квартал, І півріччя, 9 місяців 2023 року, 2023 рік на 16 арк.; податкових декларацій з податку на додану вартість з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ та додатками за період з квітня 2023 року до грудня 2023 року на 57 арк.; податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками за 2 - 4 квартали 2023 року на 91 арк.; податкових декларацій з податку на прибуток підприємств з додатками за три квартали, півріччя за 2023 рік на 103 арк.; повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, додатку до постанови КМУ від 17 червня 2015 року №413 на 9 арк.; фінансової звітності Відповіача баланси та звіти про фінансові результати за І квартал 2024 року на 3 арк.; податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за період з січня 2024 року до квітня 2024 року включно на 24 арк.; податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками за 1 квартал 2024 року на 22 арк.; податкової декларації з податку на прибуток підприємств з додатками за 1 квартал 2024 року на 12 арк.; засвідчених копії всіх кадрових документів, зокрема, накази про прийняття на роботу і про звільнення з роботи, про відрядження, про відпустки, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"; засвідчені копії всіх платіжних документів Відповідача, зокрема платіжні доручення, платіжні інструкції, меморіальні ордери, будь-які інші платіжні документи за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року; засвідчені копії договорів, додаткових угод, додатків до договорів, специфікацій складених за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року.
Також судовим рішенням покладено на Відповідача витрати в розмірі 3028 грн судового збору, а також 20 000 грн витрат на правничу допомогу.
В решті позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач є співзасновником та учасником Відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом Відповідача. Судом першої інстанції встановлено, що реалізовуючи своє корпоративне право на управління товариством та право на інформацію про діяльність товариства як його учасника, Позивач особисто та через адвоката, який діяв в його інтересах, звертався до Відповідача з листом-вимогою від 1 жовтня 2024 року та адвокатським запитом №235/24 від 22 жовтня 2024 року про надання належним чином засвідчених копій документів, які стосуються діяльності товариства.
Місцевий господарський суд вказав, що посилаючись на невиконання Відповідачем вимог щодо надання Позивачу, як учаснику товариства, документів, які по своїй суті є реалізацією корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні Відповідачем, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України, пунктом 2 частини 1 статті 5, пунктами 4, 5 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Відповідача направити Позивачу засобами поштового зв'язку належним чином завірені копії документів Відповідача, згідно прохальної частини позовної заяви.
Суд в оскаржуваному рішенні виснував про закриття провадження у справі в пункті 1 - щодо направлення засвідчених копій протоколів загальних зборів учасників Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 19 червня 2024 року та пункті 4 - в частині направлення засвідчених копій штатних розписів Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що чинне законодавство не містить вичерпного переліку документів бухгалтерського обліку, водночас ними можуть бути, зокрема: квитанції, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, касові чеки, видатковий та прибутковий касові ордери, рахунок-фактура та інші документи, що підтверджують фінансову господарську операцію підприємства. Разом з цим, Відповідачем не надано в повній мірі зазначених документів бухгалтерського обліку Відповідача, у тому числі не надано актів про надання послуг/виконання робіт, видаткових накладних за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, тому вирішив, що позов в цій частині підлягає задоволенню, окрім документів, які були надані згідно наведеного Позивачем у заяві від 20 травня 2025 року, переліку.
Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що матеріали справи не містять доказів направлення Відповідачем на адресу Позивача вищевказаних документів у добровільному порядку, а також доказів їх фактичної відсутності у Відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги Позивача в частині пунктів 4 (щодо направлення засвідчених копій всіх кадрових документів, зокрема, наказів про прийняття на роботу і про звільнення з роботи, про відрядження, про відпустки, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року), 7, 8 (засвідчені копії всіх платіжних документів Відповідача, зокрема, платіжні доручення, платіжні інструкції, меморіальні ордери, будь-які інші платіжні документи, за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року; засвідчені копії договорів, додаткових угод, додатків до договорів, специфікацій, складених за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року) підлягають задоволенню у повному обсязі. При наданні доступу до документів Відповідача, які містять персональні дані фізичних осіб, суб'єктам виконання рішення суду необхідно дотримуватися вимог Закону України "Про захист персональних даних".
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що дослідивши подані документи та заслухавши пояснення учасників справи, за поданими до справи доказами, судом не встановлено наявності у Відповідача: протоколів загальних зборів учасників, проведених у період з 21 червня 2024 року по 1 жовтня 2024 року; аудиторських висновків за результатами аудитів фінансової звітності у період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року; актів, протоколів, висновків інвентаризації власних активів і зобов'язань, актів, протоколів, висновків внутрішнього аудиту, наказів про призначення інвентаризацій, внутрішнього аудиту, наказів про призначення інвентаризаційної комісії, комісії для проведення внутрішнього аудиту, договорів про проведення інвентаризації та/або внутрішнього аудитів, укладених з третіми особами за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року. У даному випадку господарський суд зауважив, що судове рішення має бути виконуваним, це означає, що воно повинно бути таким, щоб його можна було втілити в життя та забезпечити його повне виконання. При цьому фактична відсутність у Відповідача вказаних документів, безумовно унеможливить виконання рішення у цій частині, у зв'язку з чим у задоволенні пунктів 2, 5, 6 прохальної частини позову суд першої інстанції відмовив.
20 лютого 2025 року Позивач просив суд стягнути з Відповідача 35000 грн витрат на правничу допомогу. Відповідач у запереченнях від 3 березня 2025 року вказував про неспівмірність фактично наданої позивачу юридичної допомоги за заявленого ним розміру адвокатських витрат. Відповідач вказав, що наявні підстави для виключення 22 000 грн із загальної вартості наданих Відповідачу послуг з правничої допомоги, оскільки представником Позивача в межах даної справи надавались послуги на правничу допомогу на суму 13 000 грн, згідно вартості, визначеної у додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №03/23, а саме: підготовка позовної заяви - від 5 000 грн, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву та інших документів, які можуть бути представлені в ході судового розгляду - від 5 000 грн, участь в засіданні суду (двічі) - 3 000 грн. Враховуючи наведене, Відповідач просив суд, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката на суму 22 000 грн, у разі задоволення даного позову.
Розглянувши подану заяву судом зазначено, що беручи до уваги принципи справедливості й верховенства права, співмірності й розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, обґрунтованою та співмірною зі складністю справи та фактично наданими послугами є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, які підлягають стягненню з Відповідача. Решта витрат у розмірі 15 000 грн покладено судом на Позивача.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 18-23), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та відмовити в задоволенні заяви про стягнення адвокатських витрат.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що попереднім керівником Відповідача - Позивачем, не забезпечено належної передачі справ, печатки та первинних бухгалтерських документів (в т.ч. договорів та банківських виписок) його новим керівникам - як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_8, про що з його позиції неодноразово направлялись на адресу Позивача листи-вимоги. Вказує, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 11 грудня 2023 року у справі №906/1322/23 зобов'язано Позивача передати документи Відповідачу. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Однак, станом на дату подання цієї апеляційної скарги, Позивач рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/1322/23 досі не виконав та документів не передав.
Апелянтом вказано, що Позивач належним чином повідомлявся, що інші запитувані документи або відсутні на підприємстві, або містять інформацію з обмеженим доступом. Вважає, що Відповідачем вжито всіх заходів щодо виконання запитів Позивача для надання інформації про господарську діяльність Відповідача. З огляду на вказані обставини, Відповідач вказав, що ним виконано всі вимоги учасника Товариства стосовно надання запитуваної інформації. При цьому інші можливості виконання вимоги учасника Відповідача відсутні у зв'язку з їх фактичною відсутністю з підстав вказаних вище та неможливістю їх надання у зв'язку з віднесенням витребуваної Позивачем інформації до інформації з обмеженим доступом та визнання її такою, що не підлягає розголошенню.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу Відповідач зазначив, що досліджуючи заяву Позивача від 20 лютого 2025 рок вбачається відсутність детального опису наданої правової допомоги та відсутність документального підтвердження надання правової допомоги щодо: правового аналізу, опрацювання правової позиції, вивчення документів, підготовки пояснень, клопотань, адвокатських запитів, заперечень, які подавалися представником ОСОБА_1 під час розгляду справи № 906/1201/24. Також вважає, що зважаючи на припинення дії основного договору від 21 лютого 2023 року, продовження його строку додатковою угодою від 29 грудня 2023 року (через 10 місяців після закінчення строку дії Договору) це є неможливим. Констатує, що вказаний договір припинив свою дію, а припису щодо його пролонгації на наступний строк договір від 21 лютого 2023 року не містить, тому з його позиції, що адвокатські послуги були надані поза межами договірних відносин, що є недопустимим.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 4 червня 2025 року по справі №906/1201/24.
16 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Позивач вказав, що позовні вимоги Позивачем чітко стосуються витребування засвідчених копій документів бухгалтерського обліку, а також інших первинних документів, зокрема: договорів, актів, специфікацій, видаткових накладних, платіжних документів, штатних розписів, наказів, протоколів загальних зборів (за весь визначений період). Зазначений Апелянтом період (до травня 2023 року) не охоплює період, за який Позивач просив надати копії документів, а саме з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року.
Що ж стосується заперечень з-приводу стягнення судових витрат, то Позивач зазначив, що Договір першопочатково було укладено до 31 грудня 2023 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором, що з його позиції теж є важливим. На його переконання апелянтом безпідставно заявляє, що договір припинився, адже послуги оплачено у листопаді-січні 2025 року (рахунки, інструкції, акти), подано доказ реального обсягу виконаної правничої роботи, представництво у справі № 906/1201/24 здійснювалося безперервно. Вважає при цьому, що твердження про «закінчення строку» договору є некоректним так як строк виконання не обмежує право на оплату послуг, якщо вони фактично надані (статті 901, 903 Цивільного кодексу України), та наголошує, що усі роботи за справою виконані в межах процесуального строку, а договір не визнавався недійсним жодною стороною.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 липня 2025 року розгляд апеляційної скарги по справі №906/1201/24 призначено на 24 вересня 2025 року о 15:20 год..
Ухвалою апеляційного господарського суду від 22 вересня 2025 року задоволено клопотання представника Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні від 24 вересня 2025 року представник Відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справу обгрунтоване тим, що ним в майбутньому ніби то буде надано доказ, котрий підтвердить збройну агресію російської федереції, що зумовило влучення в приміщення Відповідача, в якому й перебували витребувані документи. Зокрема, Відповідач вказав, що буде подано акт та додаток до нього в якому буде зазначено перелік знищеного під час влучення майна, в тому числі й зазначених в позовній заяві документів. Дане на переконання Відповідача підтвердить обставину відсутності у Відповідача витребуваних документів та буде ніби то підставою для закриття провадження по справі.
В судовому засіданні від 24 вересня 2025 року представник Позивача заперечив проти задоволення такого клопотання та вказав, що влучання було не в те приміщення, де знаходилися документи.
Розглянувши усне клопотання Відповідача, колегія суддів на місці ухвалила відмовити в його задоволенні, з огляду на таке.
По-перше, в апеляційній скарзі Відповідач акцентує на відсутність в нього витребуваних Позивачем документів, в той же час, уже в судовому засіданні вказує на те, що даним актом, складеним в майбутньому, буде підтверджено знищення таких документів з огляду на влучення в приміщення Відповідача, дане вказує на суперечливість поведінки Відповідача щодо питання наявності/відсутності витребуваних документів у Відповідача та по суті частково спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
По-друге, навіть враховуючи факт складення акту про збройну агресію та влучення в приміщення Відповідача, залишається незрозумілим питання, хто саме та за яких обставин має підтвердити знищення документів саме тих стосовно котрих подано позов і які за оскаржуваним судовим рішенням витребовуються.
По-третє, навіть за теоретичного складання таких актів і їх додатків, питання наявності/відсутності документів, а зокрема й виконання рішення суду щодо зобов'язання надати витребувані документи, буде вирішуватися на стадії виконання судового рішення але аж ніяк на стадії апеляційного перегляду судового рішення, де вирішуються питання законності та обгрунтованості рішення суду та доведення його обставинами, котрі мали місце саме на час винесення такого рішення (при цьому апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що оціночне визначення місцевим господарським судом у оскаржуваному рішенні питання щодо не доведення Відповідачем відсутноті у нього цих документів, за своїм змістовим навантаженням не вказувало на гіпотетичну можливість у майбутньому їх знищення, в тому числі і за наслідком ракетної атаки, а вказувало на відсутність таких доказів під час винесення оспорюваного рішення). При цьому і слова "відсутність" та "знищення" мають різне смислове навантаження.
По-четверте, станом на час проведення судового засідання в апеляційному господарському суді, закінчився строк розгляду апеляційної скарги, що вказує на те, що відкладення розгляду справи за гіпотетичними доводами, що не впливають на юридичну оцінку оспорюваного судового рішення, а лише може призвести до затягування розгляду спарви та порушення одного із завдань господарського судочинства - своєчасне вирішення спорів, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є неприпустимим.
По-п'яте, питання можливості/неможливості виконання судового рішення при встановленні (можливому) в майбутньому факту відсутноті відповідних документів саме з підстав, що зазначені апелянтом, може вирішуватися безпосередньо державним (приватним) виконавцем під час виконання відповідного судового рішення (у разі задоволення позову) та видачі відповідного виконавчого документа шляхом складання акту виконавця на основі поданих йому доказів, що підтверджують певну обставину.
В судовому засіданні від 24 вересня 2025 року, представник Відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач вказав, що попереднім керівником Відповідача - Позивачем, не забезпечено належної передачі справ, печатки та первинних бухгалтерських документів. Представник Відповідача вказав, що ним виконано всі вимоги учасника Товариства стосовно надання запитуваної інформації, при цьому інші можливості виконання вимоги учасника Відповідача відсутні у зв'язку з їх фактичною відсутністю з підстав вказаних вище та неможливістю їх надання у зв'язку з віднесенням витребуваної Позивачем інформації до інформації з обмеженим доступом та визнання її такою, що не підлягає розголошенню. Представник Відповідача вказав, що зважаючи на припинення дії основного договору від 21 лютого 2023 року, продовження його строку додатковою угодою від 29 грудня 2023 року через 10 місяців після закінчення строку дії Договору є неможливим. Вказаний договір припинив свою дію, а припису щодо його пролонгації на наступний строк договір від 21 лютого 2023 року не містить, тому Відповідач вважає, що адвокатські послуги були надані поза межами договірних відносин сторін.
В судовому засіданні від 24 вересня 2025 року представник Позивача просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Позивача вказав, що Позивач просив надати копії документів за період, а саме з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, який не охоплюється рішенням суду по справі 906/211/23, де витребовувалися документи за період з 3 жовтня 2022 року по 27 червня 2023 року. Що ж стосується заперечень з-приводу стягнення судових витрат, то Позивач зазначив, що Договір першопочатково було укладено до 31 грудня 2023 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором, що теж є важливим. Констатував, що Відповідач безпідставно заявляє, що договір припинився, адже послуги оплачено у листопаді-січні 2025 року, та що ним подано доказ реального обсягу виконаної правничої роботи, а представництво у справі № 906/1201/24 здійснювалося безперервно.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача на судове рішення слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення слуд залишити без змін.
При цьому, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником Відповідача з часткою в статутному капіталі в розмірі - 37,9%, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту Відповідача (том 1, а.с. 10-32).
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала справа №906/211/23 за позовом Позивача до Відповідача про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду першої інстанції від 31 жовтня 2023 року в справі №906/211/23 позов задоволено частково та зобов'язано Відповідача протягом десяти днів з дати набрання рішенням законної сили направити засобами поштового зв'язку Позивачу перелік засвідчених копій документів за період з 3 жовтня 2022 року до 27 червня 2023 року, які зазначені у резолютивній частині рішення. У задоволенні іншої частини позову відмовлено (том 1, а.с. 38-43).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року в справі №906/211/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області в частині направлення Відповідачу засобами поштового зв'язку Позивачу засвідчених копій всіх кадрових документів, а саме "інших документів, що регулюють питання праці і/або засвідчують трудові відносини у Відповідача за період із 3 жовтня 2022 року до 27 червня 2023 року" змінено. Виключено з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівку на направлення Відповідачу засобами поштового зв'язку Позивачу засвідчених копій інших документів, що регулюють питання праці і/або засвідчують трудові відносини у Відповідач за період із 3 жовтня 2022 року до 27 червня 2023 року. Рішення Господарського суду Житомирської області в частині періоду витребування документів, викладених в пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення, змінено, та вказано, що початок перебігу такого періоду з 4 жовтня 2022 року. У решті рішення Господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року в справі №906/211/23 залишено без змін (том 1, а.с. 44-48).
Постановою Верховного Суду від 13 червня 2024 року касаційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2024 року і рішення Господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року у справі №906/211/23 залишено без змін.
Даний позов про зобов'язання Відповідача направити Позивачу належним чином завірені копії документів заявлено за наступний період діяльності Відповідача починаючи з 28 червня 2023 року.
2 жовтня 2024 року Позивач з метою з'ясування стану фінансово-господарської діяльності Відповідача направив Відповідачу письмову вимогу про надання належним чином засвідчених копій документів і забезпечення доступу до відповідних документів, які стосуються діяльності Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року (том 1, а.с.57-60, докази надіслання та вручення а.с.61-63).
22 жовтня 2024 року представник Позивача - адвокат Бугайчук М.В. звернувся до Відповідача з адвокатським запитом №235/24 від 22 жовтня 2024 року (в порядку статтей 20 та 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), в якому просив надати інформацію: чи були Відповідачем розглянуті та підготовлені в строки, визначені в листах, відповіді на запит та вимогу, які направлені учасником товариства, а саме: запит учасника до виконавчого органу Відповідача щодо надання інформації від 25 вересня 2024 року; запит учасника до виконавчого органу Відповідача щодо надання інформації та копій документів від 9 жовтня 2024 року; вимогу щодо забезпечення доступу до документів Відповідача від 1 жовтня 2024 року (том 1, а.с. 64-65; докази направлення 66-68).
Посилаючись на невиконання Відповідачем вимог щодо надання Позивачу, як учаснику Відповідача, документів, які по своїй суті є реалізацією корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні товариством, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 5, частин 4, 5 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Відповідача направити Позивачу засобами поштового зв'язку належним чином завірені копії документів Відповідача, згідно прохальної частини позовної заяви.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
В силу дії частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Пунктом 4 статті 98 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
Згідно статті 31 Закону України ''Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю'' загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також, зокрема, на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства. Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов'язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір. Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам. Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п'яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства. Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання. Виконавчий орган товариства зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів. У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов'язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.
Порядок скликання загальних зборів учасників товариства, передбачено у статті 32 Закону України ''Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю'', згідно якої загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев'ятої цієї статті не застосовуються. Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
Підсумовуючи викладене вище, однією зі складових корпоративних прав є правомочність учасника товариства на участь в управлінні товариством, яка реалізується ним, зокрема, шляхом участі в загальних зборах учасників. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, зокрема щодо періодичності їх проведення.
Колегія суддів наголошує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Окрім того, за результатами розгляду справи та дослідження поданих доказів, закрито провадження в частині позовних вимог про направлення Відповідачем засобами поштового зв'язку Позивачу засвідчених копій: протоколів загальних зборів учасників Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 19 червня 2024 року штатних розписів за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року; та було відмовлено у задоволенні пунктів 2, 5, 6 прохальної частини позову (з огляду на фактичну відсутність у Відповідача вказаних документів), однак, апеляційні скарги не містять доводів та заперечень з приводу закриття провадження по справі в даній частині та відмови в задоволенні пунктів 2,5,6 прохальної частини позовної заяви. Відповідно апеляційний господарський суд не переглядає правове рішення у вищезазначеній (не оспорюваній) частині судового рішення.
Відтак, зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності обгрунтуваня, яким чином витребувані документи можуть впливати на права Позивача як учасника Відповідача, тобто не стосуються його корпоративних прав, та про відсутність таких документів, колегія суддів дослідивши докази, долучені до матеріалів справи зі сторони Позивача так і зі сторони Відповідачів кожен окремо та в їх логічному взаємозв'язку зазначає наступне.
В силу дії частин першої та другої статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Згідно із частиною шостою цієї норми, корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Пунктами 1, 5 частини третьої статті 96-1 Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
Колегія суддів відзначає, що правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників врегульовані Законом України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю".
Так, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.
Частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.
Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства (частина третя даної статті).
Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.
Із аналізу положень частини п'ятої статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається обов'язок товариства (виконавчого органу) протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства надати такому учаснику копії відповідних документів. Указаний обов'язок не ставиться в залежність від згоди чи незгоди учасника отримати такі документи у запропонований товариством спосіб.
Отже, зі змісту норм статтей 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у сукупності із положеннями статтей 96-1, 116 Цивільного кодексу України вбачається, що закон встановлює для юридичної особи імперативний обов'язок щодо надання її учаснику (засновнику) будь-якої інформації щодо діяльності (у тому числі і господарської) товариства. При чому перелік документів, що містять таку інформацію, не є вичерпним.
У розрізі наведеного колегія суддів ураховує, що частина перша статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" містить перелік документів з якого неможливо однозначно та вичерпно встановити усі конкретно визначені документи (назви таких), до яких товариство зобов'язано надати доступ його учаснику/учасникам (засновнику/засновникам), адже деякі з пунктів є загальною назвою пакета документів (зокрема, але не виключно, документи звітності; документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; документи бухгалтерського обліку), а деякі з них взагалі є відсилочними нормами (зокрема, «інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства»).
Суд наголошує, що одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та Законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.
Відтак внаслідок невиконання господарським товариством свого обов'язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі №906/157/19, від 3 грудня 2020 року в справі №910/13808/19, від 24 грудня 2020 року в справі №911/73/20.
У свою чергу, для задоволення позову про зобов'язання товариства надати учаснику документи, які товариство зобов'язане йому надати, має бути встановлено наявність відмови товариства у наданні документів та врахувати здійснення або нездійснення самим учасником товариства конкретних дій для отримання запитуваних документів.
Як визначено вище в постанові реалізовуючи своє корпоративне право на управління товариством та право на інформації про діяльність товариства як його учасника, Позивач звертався до Відповідача з вимогами щодо надання йому копії документів щодо діяльності Відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є співзасновником та учасником Відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом Відповідача.
Суд апеляційної інстанції констатує також і те, що реалізовуючи своє корпоративне право на управління товариством та право на інформацію про діяльність товариства як його учасника, Позивач особисто та через адвоката, який діяв в його інтересах, звертався до відповідача з листом-вимогою від 1 жовтня 2024 року (том 1, а.с. 57-60) та адвокатським запитом №235/24 від 22 жовтня 2024 року (том 1, а.с. 64-65; докази направлення том 1, а.с. 66-68) про надання належним чином засвідчених копій документів, які стосуються діяльності товариства. Вимога Позивача від 1 жовтня 2024 року отримана Відповідачем 9 жовтня 2024 року, що підтверджується інформацією з офіційного вебсайту АТ "Укрпошта" (том 1, а.с. 61- 63).
Щодо пунктів 3, 8 прохальної частини позову - направлення засвідчених копій документів бухгалтерського обліку Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року та направлення засвідчених копій актів про надання послуг/виконання робіт, видаткових накладних за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року.
В силу дії статті 1 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства. Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 травня 2021 року в справі №759/9008/19).
Первинні документи фіксують господарські операції, а бухгалтерські - це сукупність документів, які використовуються для ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.
Вимоги до первинних бухгалтерських документів, які регулюють форму та вимоги до змісту первинної документації, визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 (з відповідними змінами).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити.
Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків, зокрема, і щодо обов'язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
Згідно з абзацом першим частини першої статті11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Враховуючи, що акти про надання послуг/виконання робіт, видаткові накладні (вимога про направлення яких заявлена у частині пункту 8 прохальної частини позову) та документи бухгалтерського обліку Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року відносяться до однієї групи, тому дані вимоги об'єднані в одну.
Відповідач у клопотанні від 19 травня 2025 року, а також у апеляційній скарзі зауважує, що ним надіслано Позивачу копії документів бухгалтерського обліку за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, у зв'язку з чим Відповідач просив закрити провадження у справі в цій частині.
На підтвердження даної обставини Відповідачем надано копію листа №29-04/02 від 29 квітня 2025 року у якому вказано, що Відповідач направляє Позивачу, зокрема, копії документів бухгалтерського обліку за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року на 20 аркушах.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Відповідачем не надано як суду так і Позивачу копій надісланих документів бухгалтерського обліку, крім супровідного листа до них. При цьому у описі вкладення у цінний лист відсутній детальний перелік таких документів, у зв'язку з чим колегія суду позбавлена можливості встановити зміст надісланих Відповідачем документів.
Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що вказані дії вчинялися особою (що в суді першої інстанції доводила про відсутність у неї зазначних документів, а під час судового засідання в апеляційному господарському суді заявила про гіпотетичне їх знищення ракетним ударом) що в розрізі зазначеної вище доказової бази щодо їх направлення оцінюється колегією критично. В той же час, суд враховує і те, що такі дії (щодо направлення якихось документів) вчинялися особою після винесення місцевим господарським судом рішення по суті спору, що не може спростовувати його закнонність. Також суд апеляційної інстанції, ще раз звертає увагу скаржника на те, що питання добровільного виконання чи інші питання щодо виконання будь-якого судового рішення після його винесення та набрання ним в подальшому законної сили може встановлюватися і вирішуватися безпосередньо при його примусовому виконанні відповідним державним виконавцем.
Про неможливість прийняття судом апеляційної інстанції відповідного доказу саме щодо закриття провадження свідчить також і заява (вх.№6481/25) від 20 травня 2025 року зазначив, що Відповідачем направлено Позивачу документи, які не стосуються предмету позову. Позивачем наведено перелік документів, які було ним отримано, а саме копії: фінансової звітності Відповідача баланси та звіти про фінансові результати за І квартал, І півріччя, 9 місяців 2023 року, 2023 рік на 16 арк.; податкових декларацій з податку на додану вартість з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ та додатками за період з квітня 2023 року до грудня 2023 року на 57 арк.; податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками за 2 - 4 квартали 2023 року на 91 арк.; податкових декларацій з податку на прибуток підприємств з додатками за три квартали, півріччя за 2023 рік на 103 арк.; повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, додатку до постанови КМУ від 17 червня 2015 року №413 на 9 арк.; фінансової звітності Відповідача баланси та звіти про фінансові результати за І квартал 2024 року на 3 арк.; податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за період з січня 2024 року до квітня 2024 року включно на 24 арк.; податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками за 1 квартал 2024 року на 22 арк.; податкової декларації з податку на прибуток підприємств з додатками за 1 квартал 2024 року на 12 аркушах.
В той же час Позивач у позові не конкретизував які саме бухгалтерські документи (із чіткою назвою документа) вимагались у Відповідача. При цьому, надіслані Відповідачем документи також відносяться до групи бухгалтерських документів і вони стосуються запитуваного у позові періоду, що ще раз вказує, що такі докуменнти (з огляду на свідчення самого Позивача) можуть слугувати доказом добровільного часткового виконання судового рішення. В той же час, вони по своїй суті не підтверджують його повного виконання, що в сукупності ще раз вказує на неможливість такого встановлення під час апеляційного (чи касаційного) розгляду, а вказує на те, що таке встановлення можливе виключно під час примусового виконання судового рішення органом виконання таких рішень, що і створено для таких цілей.
Чинне законодавство не містить вичерпного переліку документів бухгалтерського обліку, водночас ними можуть бути, зокрема: квитанції, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, касові чеки, видатковий та прибутковий касові ордери, рахунок-фактура та інші документи, що підтверджують фінансову господарську операцію підприємства.
Разом з цим, колегія суду ще раз звертає увагу, що Відповідачем не надано в повній мірі зазначених документів бухгалтерського обліку Відповідача, у тому числі не надано актів про надання послуг/виконання робіт, видаткових накладних за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, окрім документів, які були надані згідно наведеного Позивачем у заяві (вх.№6481/25) від 20 травня 2025 року, переліку.
Що ж до частини пункту 4 прохальної частини позову - направлення засвідчених копій всіх кадрових документів, зокрема, наказів про прийняття на роботу і про звільнення з роботи, про відрядження, про відпустки, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, а також пункту 7 прохальної частини позову - направлення засвідчених копій всіх платіжних документів Відповідача, зокрема, платіжні доручення, платіжні інструкції, меморіальні ордери, будь-які інші платіжні документи, за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року та пункту 8 прохальної частини позову - направлення засвідчених копій договорів, додаткових угод, додатків до договорів, специфікацій, складених за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, то колегія суду зауважує таке.
Згідно підпункту 8.4.4 Статуту Відповідача директор має право (в межах компетенції та з урахуванням обмежень, визначених цим Статутом), зокрема, укладати трудові договори, призначати керівників підрозділів, займатись комплектацією кадрового складу товариства в межах своєї компетенції, визначати умови оплати праці працівників товариства; встановлювати обсяги повноважень директорам підрозділів, затверджувати посадові інструкції та штатні розклади; передавати частину своїх повноважень іншим посадовим особам та директорам підрозділів; контролювати службову діяльність посадових осіб товариства в разі порушення ними або іншими працівниками його вимог, посадових інструкцій, штатних розкладів, статуту або чинного законодавства вживати заходи, передбачені Кодексом законів про працю України та іншими нормативними актами.
Законом України "Про захист персональних даних" визначено, що цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" зазначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.
Відповідно до частин 4-6 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних", первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім'я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Матеріали справи не містять доказів направлення Відповідачем на адресу Позивача вищевказаних документів у добровільному порядку, а також доказів їх фактичної відсутності у Відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині пунктів 4 (щодо направлення засвідчених копій всіх кадрових документів, зокрема, наказів про прийняття на роботу і про звільнення з роботи, про відрядження, про відпустки, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року), 7, 8 (засвідчені копії всіх платіжних документів Відповідача, зокрема, платіжні доручення, платіжні інструкції, меморіальні ордери, будь-які інші платіжні документи, за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року; засвідчені копії договорів, додаткових угод, додатків до договорів, специфікацій, складених за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року) підлягають задоволенню у повному обсязі.
При наданні доступу до документів Відповідача, які містять персональні дані фізичних осіб, суб'єктам виконання рішення суду необхідно дотримуватися вимог Закону України "Про захист персональних даних".
Згідно пункту 1 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Згідно частини 5 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті.
З огляду на викладене, судова колегія вважає за доцільне вказати у резолютивній частині даного рішення строк направлення відповідачем відповідних документів позивачу, а саме - протягом десяти днів з дати набрання рішенням законної сили.
Доводи апеляційної скарги Відповідача про те, що учасники товариства, враховуючи вид діяльності (виробництво продукції оборонного призначення) у повному складі свідомо обмежили свої права одержувати інформацію про діяльність товариства виключно шляхом надання останнім можливості знайомитись лише з річними балансами, звітами, протоколами зборів у порядку, встановленому статутом (підпункт 4.7.5 Статуту) відхиляються колегією суду, оскільки Статут Відповідача не може обмежувати передбачене Законом, гарантоване та безумовне корпоративне право учасника товариства одержувати інформацію про діяльність товариства, зокрема, щодо доступу до документів товариства, визначених частиною 1 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
В той же час суд критично оцінює посилання Відповідача в апеляційній скарзі на ненадання документів у зв'язку з не передачею їх Позивачем, як колишнім директором Відповідача після його звільнення, оскільки Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Відповідача надати визначені документів, за період починаючи з 28 червня 2023 року, тобто тоді, коли Позивач вже не був керівником Відповідача та що не охоплені судовим рішенням на котре покликається апелянт.
Відтак підсумовуючи усе описане вище, колегія суду зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують того факту, що Позивач є учасником Відповідача і він має безумовне право на отримання визначеної Законом інформації щодо діяльності Відповідача та не може бути обмежений у праві вимагати надання відповідних документів безпосередньо у Відповідача.
За таких обставин, із аналізу положень частини п'ятої статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається обов'язок товариства (виконавчого органу) протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства надати такому учаснику копії відповідних документів. Указаний обов'язок не ставиться в залежність від згоди чи незгоди учасника отримати такі документи у запропонований товариством спосіб.
Колегія суддів, оцінюючи правомірність та обґрунтованість відмови Відповідача у наданні документів через призму нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, вважає, що із аналізу положень частини п'ятої статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вбачається обов'язок товариства (виконавчого органу) протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства надати такому учаснику копії відповідних документів. Указаний обов'язок не ставиться в залежність від згоди чи незгоди учасника отримати такі документи у запропонований товариством спосіб. Поряд з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Підсумовуючи усе описане вище у контексті наведеного колегія суддів відзначає, що учасник Відповідача з огляду на положення статтей 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та статтей 96-1, 116 Цивільного кодексу України має безумовне право на отримання інформації про діяльність товариства, у тому числі і господарської, у процесі здійснення якої вчиняються господарські операції, внаслідок яких відбувається реальний рух активів.
Схожа правова позиція наведена і в постанові від 21 травня 2025 року по cправі № 922/3416/24 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Позивач, як учасник Відповідача, якому належить 37, 9 % статутного капіталу, реалізуючи свої корпоративні права на управління товариством та право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, вирішив провести аудиторську перевірку підтвердження фінансових результатів та аналіз господарської діяльності товариства.
При цьому, колегія суддів зауважує, що перелік запитуваних Позивачем документів є деталізованим і конкретизованим, запитувані Позивачем у вимогах документи відповідають наведеному в частині 1 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" переліку документів, які товариство повинно зберігати і до яких зобов'язане забезпечити кожному учаснику (його представнику) доступ та на вимогу учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, крім виписки з ЄДР, оскільки вказаний документ знаходиться у вільному доступі і Позивач не позбавлений можливості зробити його самостійно.
З врахуванням наведеного, колегія суддів виснує, що Позивач мав право на отримання інформації про господарську діяльність товариства і відповідних документів, в межах переліку, наведеного в частині 1 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Тому, посилання апелянта з приводу того, що чинним законодавством не передбачено надання учаснику товариства документів, згідно переліку, спростовується усім вище описаним та йде в розріз із нормами діючого законодавства, котре регулює питання отримання учасниками товариства інформації щодо діяльності такого товариства. Позаяк, ухилення Відповідача (в будь-який спосіб) у даному випадку відмова у наданні документів від виконання законних вимог Позивача суперечить статті 41 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та відповідно порушує реалізацію учасником його корпоративного права на управління товариством, яке підлягає захисту у судовому порядку.
Отже, зважаючи на все вищеописане в даній судовій постанові в площинні існування обставини, котрі вказують про наявність правових підстав для витребуваних документів господарської діяльності у Відповідача та в правову полі дії нормативно-правової бази щодо регулювання питання надання інформації товариством за запитом його учасника, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність та підставність позовних вимог Позивача в частині витребування засвідчені копії документів бухгалтерського обліку Відповідача, у тому числі актів про надання послуг/виконання робіт, видаткових накладних за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, окрім наданих: фінансової звітності Відповідача баланси та звіти про фінансові результати за І квартал, І півріччя, 9 місяців 2023 року, 2023 рік на 16 арк.; податкових декларацій з податку на додану вартість з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ та додатками за період з квітня 2023 року до грудня 2023 року на 57 арк.; податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками за 2 - 4 квартали 2023 року на 91 арк.; податкових декларацій з податку на прибуток підприємств з додатками за три квартали, півріччя за 2023 рік на 103 арк.; повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, додатку до постанови КМУ від 17 червня 2015 року №413 на 9 арк.; фінансової звітності Відповідача баланси та звіти про фінансові результати за І квартал 2024 року на 3 арк.; податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками за період з січня 2024 року до квітня 2024 року включно на 24 арк.; податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками за 1 квартал 2024 року на 22 арк.; податкової декларації з податку на прибуток підприємств з додатками за 1 квартал 2024 року на 12 арк. засвідчені копії всіх кадрових документів, зокрема, накази про прийняття на роботу і про звільнення з роботи, про відрядження, про відпустки, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати Відповідача за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року, з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"; засвідчені копії всіх платіжних документів Відповідача, зокрема платіжні доручення, платіжні інструкції, меморіальні ордери, будь-які інші платіжні документи за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року; засвідчені копії договорів, додаткових угод, додатків до договорів, специфікацій складених за період з 28 червня 2023 року по 1 жовтня 2024 року.
З огляду на що колегія суддів приймає рішення про часткове задоволення позову та зобов'язує Відповідача протягом десяти днів з дати набрання рішенням законної сили направити засобами поштового зв'язку Позивачу вищенаведений перелік документів (направлення котрого та задоволення позову щодо чого і було оскаржено в апеляційному порядку).
Вказане рішення прийняв і місцевий господарський суд з огляду на що колегія суду залишає судове рішення в оспорюваній частині без змін.
Згідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що спростовані з підстав, вказаних вище в даній постанові.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Що ж стосується апеляційної скарги Відповідача на додаткове рішення, то колегія суду зауважує наступне.
У заяві від 20 лютого 2025 року поданій до Господарського суду Житомирської області Позивач просив суд стягнути з Відповідача 35 000 грн судових витрат на правничу допомогу.
Оскаржуваним рішенням стягнуто з Відповідача на користь Позивача 20 000 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із винесеним рішенням у цій частині Відповідач у апеляційній скарзі просив скасувати судове рішення в частині стягнення 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу Відповідач зазначив, що досліджуючи заяву Позивача від 20 лютого 2025 року ним встановлено відсутність детального опису наданої правової допомоги та відсутність документального підтвердження надання правової допомоги щодо: правового аналізу, опрацювання правової позиції, вивчення документів, підготовки пояснень, клопотань, адвокатських запитів, заперечень, які подавалися представником Пожидаєва К.Е. під час розгляду справи № 906/1201/24. Також апелянтом вказано, що зважаючи на припинення дії основного договору від 21 лютого 2023 року, продовження його строку додатковою угодою від 29 грудня 2023 року (через 10 місяців після закінчення строку дії Договору) є неможливим. Скаржник вважає, що вказаний договір припинив свою дію, а припису щодо його пролонгації на наступний строк договір від 21 лютого 2023 року не містить, тому на його переконання адвокатські послуги були надані поза межами договірних відносин, що є недопустимим.
Дослідивши зміст заяви про стягнення витрат на правничу допомогу із долученими до неї доказами і підтвердження необхідності понесення таких судових витрат на правничу допомогу, колегія суду зауважує наступне.
Правнича допомога надавалась на підставі договору про надання правової допомоги від 21 лютого 2023 року (том 1, а.с. 119-121).
Окрім того, на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, для визначення розміру витрат на правову допомогу, Позивачем надано копію договору №03/23 від 21 лютого 2023 року про надання правничої (правової) допомоги, додатку №1 "Вартість юридичних послуг Адвокатського Бюро "Максима Бугайчука", додаткової угоди №1 від 29 грудня 2023 року, додатку №8 від 11 листопада 2024 року та детального опису наданої правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги №03/23 від 21 лютого 2023 року в справі №906/1201/24, рахунків на оплату, актів надання послуг та платіжних інструкцій (том 1, а.с. 119-131).
Колегією суду встановлено, що пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пункту 4.1 договору, вартість наданої правової (правничої) допомоги адвокатського бюро визначена в додатку №1 до договору, який узгоджується сторонами під час укладання договору. Адвокатське бюро самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правової (правничої) допомоги, виставляє клієнту відповідний рахунок. При розрахунку вартості наданої правової (правничої) допомоги враховується час та обсяг витрачений адвокатським бюро.
У пункті 4.2 договору, сторони передбачили, що оплата за даним договором здійснюється в гривнях у безготівковій формі не пізніше 2-х днів зі моменту отримання Клієнтом рахунку від адвокатського бюро. Такий рахунок адвокатське бюро надсилає електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта. Рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта.
Відповідно до пункту 4.5 договору, за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової (правничої) допомоги та її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу клієнта адвокатське бюро може надавати акти про надання правової (правничої) допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової (правничої) допомоги із ідентифікацією.
Окрім того, у додатку №1 до Договору №03/23 від 21 лютого 2023 року сторони погодили вартість юридичних послуг (том 1, на звороті а.с.121-123).
29 грудня 2023 року між Позивачем та АБ "Максима Бугайчука" укладено додаткову угоду №1, відповідно до пункту 1 якої, сторони погодили викласти пункт 4.1 розділу 4 "Ціна договору і порядок оплати" договору про надання правової (правничої) допомоги №03/23 від 21 лютого 2023 року в такій редакції: "Вартість, вид та обсяг правової (правничої) допомоги (гонорар), яка має бути надана клієнту зазначається в додатках до договору, які узгоджуються, після одержання від клієнта замовлення на надання правової (правничої) допомоги адвокатське бюро виставляє клієнту відповідний рахунок на підставі додатку до договору. При розрахунку вартості наданої правової (правничої) допомоги враховується час та обсяг витрачений адвокатським бюро. Відповідно після узгодження додатку на підставі отриманого рахунку клієнт оплачує 50% узгодженої суми, а інші 50% сплачує після закінчення підготовчого провадження у справі або за домовленістю сторін викладеною в додатку до договору" (том 1, на звороті а.с.123).
Також, згідно з пунктом 2 додаткової угоди від 31 грудня 2022 року, сторони внесли зміни до пункту 8.1 договору про надання правничої допомоги №03/23 та виклали пункт в новій редакції: "Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29 грудня 2025 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором."
Між сторонами підписано додаток №8 до договору про надання правової (правничої) допомоги №03/23 від 21 лютого 2023 року, за умовами пункту 1 якого, адвокатське бюро має надати правничу (правову) допомогу Позивачу з приводу представництва та захисту інтересів Позивача у справі про зобов'язання вчинити дії та витребувати документи (щодо діяльності товариства за 2023- 2024 роки), а Позивач має оплатити гонорар за надану правничу (правову) допомогу, а саме: правовий аналіз, опрацювання правової позиції, вивчення документів, представництво інтересів Позивача в суді 1-ої інстанції, підготовка та відправлення процесуальних документів у справі (підготовка позовної заяви, пояснень, клопотань, заяв, адвокатських запитів, відповіді на відзив, заперечень та інших), участь в судових засіданнях в Господарському суді Житомирської області. Гонорар фіксований - 35 000 грн (том 1, а.с. 124).
Сторони домовились, що оплата гонорару зазначеного в пункті 1 додатку, здійснюється Позивачем в гривнях у безготівковій формі на розрахунковий рахунок адвокатського бюро в наступному порядку: 50% суми гонорару визначеної в пункту 1 додатку перераховуються Позивачем на підставі рахунку адвокатського бюро після підписання цього додатку. Інші 50% суми гонорару визначеної в пункті 1 додатку перераховуються Позивачем на підставі рахунку адвокатського бюро після закриття підготовчого провадження у справі.
Що ж стосується доводів апелянта щодо того, що договір про надання правничої допомоги укладений між Адвокатським бюро «Максима Бугайчука» та ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 , то колегія суду зазначає, що в даному випадку допущено описку у імені та по-батькові Клієнта, а саме вказано ОСОБА_5 , тоді як вірним є ОСОБА_6 , оскільки акцентуючи увагу на такі обставині, апелянт залишає поза увагою те, що у всіх інших послідуючих документах, зокрема у платіжних інструкціях та актах, в яких міститься підпис Позивача зазначено - Едуардовичем.
В детальному описі наданої правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги №03/23 в справі №906/1201/24, міститься найменування послуг та їх вартість, а саме: правовий аналіз, опрацювання правової позиції, вивчення документів, представництво інтересів Позивача в суді 1-ої інстанції, підготовка та відправлення процесуальних документів у справі (підготовка позовної заяви, пояснень, клопотань, заяв, адвокатських запитів, відповіді на відзив, заперечень та інших), участь в судових засіданнях в Господарському суді Житомирської області загальною вартістю 35 000 грн (том 1, а.с. 131).
Разом з тим, на виконання вимог пункту 4.5 договору №03/23 від 21 лютого 2023 року про надання правничої (правової) допомоги, сторонами складено та підписано акти надання послуг: №31 від 25 листопада 2024 року на суму 17 500 грн; №36 від 28 січня 2025 року на суму 17 500 грн (том 1, а.с. 126, 129).
Актами надання послуг сторони погодили, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Адвокатським бюро "Максима Бугайчука" складено та виставлено Позивачу рахунки на оплату: №118 від 25 листопада 2024 року на суму 17 500 грн та №13 від 28 січня 2025 року на суму 17 500 грн (том 1, а.с. 125, 128).
Факт сплати Позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується платіжними інструкціями: №@2РL064095 від 28 листопада 2024 року на суму 17 500 грн; №@2РL127191 від 30 січня 2025 року на суму 17 500 грн (том 1, а.с. 127, 130).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
В силу дії частин 1,2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Схожу правову позицію викладено також і у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2020 року в справі №910/4201/19.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
В силу дії частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на професійну правничу допомогу, які Позивач просить стягнути з Відповідача складає 35000 грн.
Розглянувши подані докази наданих послуг, на підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених адвокатом процесуальних документів, значення справи для сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, зазначені витрати відповідають критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.
Проте, колегією суду враховується правило розподілу судових витрат, яке передбачено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, за яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, у даній справі позов задоволено частково і в частині позовних вимог провадження закрито, то колегія суду зауважує про часткове задоволення такої заяви.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Схожі висновки викладені й в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
При цьому, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Подібний висновок викладено також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 912/1025/20.
Разом з тим, апеляційний господарський суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи вищезазначене та всі аспекти і складність даної справи, враховуючи заперечення Відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а також зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції доходить висновку про підставність і обрунтованість стягнення з Відповідача на користь Позивача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, адже саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також таким, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат. В задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.
Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський залишає без змін рішення суду першої інстанції в частині накладення послуг адвоката на іншу сторону, а апеляційну скаргу Відповідача в цій частині без задоволення.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на рішення Господарського суду Житомирської області від 4 червня 2025 року по справі №906/1201/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 4 червня 2025 року по справі №906/1201/24 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №906/1201/24 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.