ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 вересня 2025 року Справа № 902/1070/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Черначук А.
розглянувши у відкритому судовому матеріали апеляційних скарг Ладижинської міської ради та Комунального підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1070/24 від 19 червня 2025 року (суддя Матвійчук В.В.)
час та місце ухвалення додаткового рішення: 19 червня 2025 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29: повний текст рішення складено 19 червня 2025 року
за позовом Приватного підприємства "ПАРТНЕР-СПС"
до Ладижинської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області
про розірвання договору оренди та стягнення 620 834 грн 38 коп.
за участю представників:
від Позивача - Баламут С.П.;
від Відповідача - Савенецька-Фурс Т.В.;
від Третьої особи - не з'явився.
Приватне підприємство "ПАРТНЕР-СПС" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Ладижинської міської ради (надалі - Відповідач) про: дострокове розірвання Договору оренди № 262 нерухомого майна, що належить до комунальної власності Ладижинської територіальної громади, укладеного 2 серпня 2024 року між Відповідачем та Позивачем;
стягнення з Відповідача на користь Позивача 17 050 грн суми забезпечувального депозиту, 20 460 грн - суми авансового внеску орендної плати, 3 600 грн витрат на проведення оцінки майна; 401 724 грн 38 коп. - суму понесених витрат на виконання умов Договору оренди (реальних збитків).
В справі брала участь третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 2 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
6 травня 2025 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від представника Відповідача адвоката Савенецької-Фурс Т.В. про ухвалення додаткового рішення у справі, яким стягнути з Позивача на користь Відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 118 670 грн 27 коп..
8 травня 2025 року на адресу суду надійшла заява № б/н від 5 травня 2025 року представника Третьої особи - адвоката Науменка С.В. про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій Третя особа просила стягнути з Позивача на користь Третьої особи понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 58 641 грн.
13 травня 2025 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника Позивача - адвоката Жовмір Д.О. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених Відповідачем, до фіксованого розміру, визначеного розділом 6 Угоди від 5 листопада 2024 року за № 05/11/24.
13 травня 2025 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н представниці Позивача - адвоката Жовмір Д.О. про залишення без розгляду заяви представника Третьої особи - адвоката Науменка С.В. про розподіл судових витрат на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 2 травня 2025 року заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №902/1070/24 - задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 22 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Витрати Відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 96170 грн 27 коп. залишено за Відповідачем. Заяву представника Третьої особи про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/1070/24 - задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Третьої особи 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Витрати Третьої особи на професійну правничу допомогу в сумі 46 641 грн залишено за Третьою особою.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що покладення на Позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених Відповідачем в загальному розмірі 118 670 грн 27 коп., є необґрунтованим. При цьому Господарський суд Вінницької області вважає, що з урахуванням фактичного обсягу виконаних послуг, їх характеру, необхідності та документального підтвердження, обґрунтованою є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500 грн, яка підлягає відшкодуванню Позивачем.
Також суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні вказав, що у межах розгляду цієї справи ні Відповідачем, ні Третьою особою не надано належних та допустимих доказів, які б дозволили встановити відстань, яку фактично подолали адвокати Савенецька-Фурс Т.В. та Науменко С.В. з м. Київ до м. Вінниці та у зворотному напрямку, не зазначено вид транспорту, яким вони скористалися для здійснення поїздки, а також не надано документів, що підтверджують понесення відповідних витрат, зокрема квитанцій на придбання пального на АЗС, проїзних квитків на залізничний та/або автомобільний транспорт загального користування. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність обставин щодо фактичного здійснення витрат на транспортні послуги, які заявлені Відповідачем у розмірі 12 670 грн 27 коп. та Третьою особою в розмірі 13 641 грн, про покладення яких сторони просять на позивача.
В оскаржуваному рішенні також зазначено, що покладення на Позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених Третьою особою в загальному розмірі 58 641 грн, є необґрунтованим, з урахуванням фактичного обсягу виконаних послуг, їх характеру, необхідності та документального підтвердження, з огляду на що суд визнав обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.
Відтак, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи відмову у задоволенні позову Позивача, підлягають відшкодуванню витрати Відповідача в розмірі 22 500 грн та витрати Третьої особи в розмірі 12 000 грн, а також констатовано, що решта витрат на правничу допомогу, а саме: 96 170 грн 27 коп., понесені Відповідачем та 46 641 грн, понесені Третьою особою, на переконання суду мають, залишитися за ними.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив відповідне додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Позивача на користь Відповідача 118670 грн 27 коп. витрати на правничу допомогу.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Договір № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року «Про надання юридичної допомоги» та Додаткова угода № 1 2 до Договору не визнані судом не дійсними, то на його переконання, у суду були відсутні законні підстави вважати, що зазначені у актах виконаних робіт послуги не були надані, чи були надані не у повному обсязі чи меншої вартості. Констатовано, що суд першої інстанції було самостійно зменшено розмір витрат на правничу допомогу. Також апелянтом зазначено, що надходження анонімного повідомлення про замінування адміністративної будівлі суду не впливають на факт його прибуття та понесення витрат на участь в судовому засіданні від 27 лютого 2025 року. Крім того, апелянт вказав, що необхідність ознайомлення з матеріалами справи не через підсистему «Електронний суд» була зумовлена потребою в зазначенні чіткої номерації справи.
Окрім того, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішення, Третя особа звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просила додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Позивача на користь Третьої особи витрати на правничу допомогу в розмірі 58641 грн.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Третя особа звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що у матеріалах справи міститься ордер серії АА № 1489914 від 7 листопада 2024 року, який підтверджує повноваження адвоката Науменка С.В. на представництво інтересів третьої особи, а також ряд посвідчень про відрядження, що видані АО "Дерев'янчук, Макаренко та Партнери" для забезпечення участі адвоката у відповідних судових засіданнях. Вказує, що суд встановив, що на підставі Актів виконаних робіт, які були складені між Третьою особою та АО "Дерев'янчук, Макаренко та Партнери", Третя особа прийняла послуги з правової допомоги та понесені адвокатом витрати на проїзд при виконання умов договорів на загальну суму 58641 грн які сплачені на поточний рахунок АО "Дерев'янчук, Макаренко та Партнери". Наголошує, що Договір №1-11/24 від 4 листопада 2024 року «Про надання правової допомоги» та Договір №1- 11/25 від 24 січня 2025 року «Про надання правової допомоги» не визнані судом не дійсними, то на його переконання у суду були відсутні підстави вважати, що зазначені у актах виконаних робіт послуги не були надані, чи були надані не у повному обсязі чи мали меншу вартість.
Скаржник вказав, що Позивач не подавав до суду, відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та на виконання приписів частини 6 статті 126 ГПК України не надав до суду доказів щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат Третьої особи на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Вінницької області від 19 червня 2025 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Третьої особи на рішення місцевого господарського суду від 19 червня 2025 року. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Третьої особи та апеляційну скаргу Відповідача на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1070/24 від 19 червня 2025 року для спільного розгляду.
23 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому Позивач просив залишити додаткове рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Позивач вказав, що адвокатові Савенецькій-Фурс Т.В. судом неодноразово ставилось питання, яким чином представник Третьої особи подає на підтвердження судових витрат копії документів, що завірені нею, а не адвокатом Науменком С.В. та вказує, що відповіді чи пояснень на це і не отримано. Констатує, що нормами чинного законодавства встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Позивач при цьому вважає, що сума витрат, яка вказується учасниками справи не є безумовною, а встановлюється судом згідно із правилами розгляду судової справи, тобто із безпосереднім дослідженням доказів з точки зору їх належності, допустимості, достатності та переконливості.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 28 липня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційних скарг призначено на 24 вересня 2025 року об 16:00 год..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року заяву представника Відповідача та представника Третьої особи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1070/24 - задоволено. Забезпечено представникам Відповідача та Третьої особи участь в судовому засіданні, яке призначено на 24 вересня 2025 року о 16:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
15 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В той же час представник від Позивача був присутній в судовому засіданні.
В судове засідання від 24 вересня 2025 року представник Третьої особи не з'явився.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 28 липня 2025 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами без участі представника Третьої особи.
В судовому засіданні від 24 вересня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача підтримав доводи поданої Відповідачем апеляційної скарги та просив додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Позивача на користь Відповідача 118670 грн 27 коп. витрат на правничу допомогу. Представник вказав, що Договір № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року «Про надання юридичної допомоги» та Додаткові угоди № 1, 2 до Договору не визнані судом не дійсними, з огляду на що у суду були відсутні законні підстави вважати, що зазначені у актах виконаних робіт послуги не були надані, чи були надані не у повному обсязі чи меншої вартості. Зауважив, що судом першої інстанції було самостійно зменшено розмір витрат на правничу допомогу так як будь-якого клопотання із назвою про зменшення витрат на правничу допомогу та чітким заперечення та своїм розрахунком щодо кожної послуги Позивачем не подано. Також представником зазначено, що надходження анонімного повідомлення про замінування адміністративної будівлі суду не впливають на факт його прибуття та понесення витрат на участь в судовому засіданні від 27 лютого 2025 року. Крім того, представник констатував, що необхідність ознайомлення з матеріалами справи не через підсистему «Електронний суд» була зумовлена потребою в зазначенні чіткої номерації справи.
В судовому засіданні від 24 вересня 2025 року представник Позивача просив залишити додаткове рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Представник вказав, що адвокатові Савенецькій-Фурс Т.В. судом неодноразово ставилось питання, яким чином представник Третьої особи подає на підтвердження судових витрат копії документів, що завірені нею, а не адвокатом Науменком С.В. та зауважив, що відповіді чи пояснень з цього приводу так і не отримано. Зауважив, що Договори про надання правничої допомоги та акти виконаних робіт як Відповідача так і Третьої особи фактично дублюють один одного. Констатував, що нормами чинного законодавства встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, з огляду на що вважає, що сума витрат, яка вказується учасниками справи не є безумовною, а встановлюється судом згідно із правилами розгляду судової справи, тобто із безпосереднім дослідженням доказів з точки зору їх належності, допустимості, достатності та переконливості. Представник також наголосив, що Позивачем подавалася заява про зменшення витрат на правничу допомогу про що й неодноразово зазначалося у самих судових засіданнях.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача та апеляційну скаргу Третьої особи слід залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
При цьому колегія апеляційного господарського суду виходила з наступного.
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частиною 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.
Як вбачається з матеріалів справи, 5 листопада 2024 року між Адвокатським об'єднанням "Український правовий альянс" та Відповідачем укладено Угоду про надання юридичної допомоги № 05/11/24, відповідно до пункту 1.1 якої Відповідач доручив, а Адвокат зобов'язався надати Позивачу правову допомогу та здійснити представництво та захист інтересів Відповідача як відповідача у Господарських судах України у справі № 902/1070/24 за позовом Позивача до Відповідача.
У пункті 1.2 Угоди сторони визначили перелік юридичних дій, що входять до складу правової допомоги, зокрема: вивчення питання обґрунтованості та законності позовних вимог та обставин справи; складання необхідних процесуальних документів спрямованих на захист прав та інтересів Відповідача у суді першої інстанції; участь Адвоката у судових засіданнях в господарських судах першої інстанції.
У відповідності до пункту 1.3 Угоди для виконання повноважень, передбачених даним договором, Адвокат має право підписувати всі процесуальні документи у справі: пояснення, звернення, скарги, клопотання, апеляційні та касаційні скарги, та подавати їх за призначенням, витребувати у третіх осіб документи та інші докази по справі, отримувати адресовані Відповідачу документи.
Згідно із пунктом 1.4 Угоди при виконанні повноважень, передбачених даним договором, Адвокат також має право підготувати необхідні процесуальні документи, надати їх Відповідачу для підписання та подачі за призначенням.
Пунктом 6.1 Угоди сторонами погоджено, що вартість послуг за цим договором у 2024 році становить 30000 грн. Оплата здійснюється згідно Акту виконаних робіт. В Акті виконаних робіт зазначається час витрачений Адвокатом на вчинення певної юридичної дії, пов'язаної з виконанням умов цього договору та тариф на вчинення юридичної дії, який Сторони узгодили у пункті 6.2 цього договору.
Так, пункт 6.2 Угоди встановлено тарифи на вчинення юридичних дій з захисту інтересів Відповідача по договору.
Складений Адвокатом Акт виконаних робіт на всі послуги, що були надані за цим договором, чи на окремий блок послуг, надається Відповідачу на розгляд та підлягає підписанню Відповідачем протягом двох робочих днів. У разі наявності у Відповідачем зауважень по обсягам чи якості наданих послуг, дане питання узгоджується протягом робочого дня.
За умовами пункту 6.4 Угоди оплата послуг за цим договором проводиться Відповідачем у безготівковій формі шляхом переказу коштів на рахунок Адвоката зазначений у договорі.
Відповідно до пункту 6.5 Угоди оплата послуг здійснюється Відповідачем протягом 3-х робочих днів, з дня підписання Акту наданих послуг, якщо інше не встановлено Сторонами в Акті виконаних робіт за умови своєчасної оплати казначейством платіжних доручень.
Договір вступає в дію з дати його підписання та діє до 31 грудня 2024 року. За згодою сторін договір може бути продовжений шляхом укладання додаткової угоди.
2 грудня 2024 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору про надання юридичної допомоги № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року, якою погоджено зміни до пункту 6.1 договору. Відповідно до нової редакції, вартість послуг за цим договором у 2024 році становить 90 000 грн. Оплата здійснюється згідно Акту виконаних робіт. В Акті виконаних робіт зазначаються вчиненні юридичні дії Адвокатом пов'язані з виконанням умов цього договору відповідно до тарифу на вчинення юридичної дії, який Сторони узгодили у пункті 6.2 договору.
17 грудня 2024 року укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання юридичної допомоги № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року, якою відповідно до пункту 9.1 продовжено строк дії договору до 31 грудня 2025 року.
Крім того внесено зміни до пункту 6.1 Договору, виклавши його в новій редакції: "Вартість послуг за цим договором у 2025 році становить 90 000 грн. Оплата здійснюється згідно Акту виконаних робіт. В Акті виконаних робіт зазначаються вчиненні юридичні дії Адвокатом пов'язані з виконанням умов цього договору відповідно до тарифу на вчинення юридичної дії, який Сторони узгодили у пункті 6.2 договору".
Загальна сума наданих адвокатом Савенецькою-Фурс Т.В. юридичних послуг у цій справі становить 118 670 грн 27 коп., на підтвердження чого надано Акти приймання-здавання виконаних робіт по наданню юридичних послуг відповідно до договору про надання юридичної допомоги № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року.
Згідно із Актом № 1 приймання-здавання виконаних робіт по наданню юридичних послуг від 4 грудня 2024 року, Адвокатом об'єднання Савенецькою-Фурс Т.В. було виконано такі роботи: підготовка додаткових пояснень - 25 000 грн; підготовка клопотання про надання доказів - 1 000 грн; участь у судовому засіданні 12 листопада 2024 року на 11:30 - 6 000 грн; транспортні послуги для участі в засіданні у м. Вінниця - 2 230 грн. Загальна вартість послуг, наданих за Угодою про надання юридичної допомоги № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року, згідно із Актом № 1 від 4 грудня 2024 року, становить 34 230 грн.
За Актом № 2 приймання-здавання виконаних робіт по наданню юридичних послуг від 17 грудня 2024 року Адвокатом об'єднання Савенецькою-Фурс Т.В. виконано наступні роботи: підготовка відводу судді на суму 20 000 грн; підготовка клопотання про колегіальний розгляд справи - 5 000 грн; підготовка клопотання про продовження процесуального строку для подачі доказів - 1 000 грн; підготовка та подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 2 грудня 2024 року - 15 000 грн; участь у судовому засіданні 5 грудня 2024 року на 11:00 - 6 000 грн; ознайомлення з матеріалами справи 5 грудня 2024 року - 3 000 грн; транспортні послуги для участі в засіданні у м. Вінниця - 2 357 грн. Загальна вартість послуг, наданих згідно з Угодою про надання юридичної допомоги № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року та Актом № 2 від 17 грудня 2024 року, становить 52 357 грн.
У відповідності до Акту № 3 приймання-здавання виконаних робіт по наданню юридичних послуг від 6 травня 2025 року, Адвокатом об'єднання Савенецькою-Фурс Т.В. були виконані такі роботи: участь у судових засіданнях по справі № 902/1070/24 - 27 лютого 2025 року на 12:00, 20 березня 2025 року на 12:00, 10 квітня 2025 року на 14:05, 29 квітня 2025 року на 14:30, вартість кожного засідання - 6 000 грн, загальна вартість усіх засідань - 18 000 грн; транспортні послуги для участі в засіданнях у м. Вінниця: 1 599 грн 54 коп. (27 лютого 2025 року), 1 661 грн 36 коп. (20 березня 2025 року), 2 339 грн 32 коп. (10 квітня 2025 року), 2 483 грн 05 коп. (29 квітня 2025 року). Загальна вартість наданих послуг за Угодою про надання юридичної допомоги № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року, відповідно до Акту № 3 від 6 травня 2025 року, становить 32 083 грн 27 коп..
В той же час, судом апеляційної інстанції враховується, що в Акті № 3 приймання-здавання виконаних робіт з надання юридичних послуг від 6 травня 2025 року в частині зазначення вартості участі представника Адвокатського об'єднання "Український правовий альянс" у судових засіданнях міститься технічна помилка, а саме: помилково зазначено суму 18 000 грн, тоді як правильна сума становить 24 000 грн. Зазначена обставина підтверджується також загальною вартістю наданих послуг за цим актом, яка становить 32 083 грн 27 коп..
Відповідно до платіжного доручення № 294 від 6 травня 2025 року на суму 32 083 грн 27 коп. та платіжних інструкцій, а саме: № 796 від 9 грудня 2024 року на суму 34 230 грн, № 833 від 19 грудня 2024 року на суму 30 000 грн, № 834 від 19 грудня 2024 року на суму 22 357 грн, Відповідачем сплачено Адвокатському об'єднанню "Український правовий альянс" кошти за Угодою про надання юридичної допомоги № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року в загальному розмірі 118 670 грн 27 коп..
Окрім того, в матеріалах справи містять ордер серії АА № 1494508 від 5 листопада 2024 року на представництво інтересів Відповідача адвокатом Савенецькою-Фурс Тетяною Володимирівною.
Що ж до поданої Третьою особою заяви, то апеляційний господарський суд констатує, що на підтвердження заявлених судових витрат на правничу допомогу Третьою особою долучено договір, який укладено 4 листопада 2024 року між Адвокатським об'єднанням "Дерев'янчук, Макаренко та Партнери" та Третьою особою, відповідно до пункту 1.1 якого Третя особа доручає та оплачує, а Адвокат зобов'язався надати Третій особі правову допомогу та здійснити представництво та захист інтересів Клієнта як Третьої особи без самостійних вимог на стороні Відповідача у Господарських судах України у справі № 902/1070/24 за позовом Позивача до Відповідача.
У пункті 1.2 Договору сторони визначили перелік юридичних дій, що входять до складу правової допомоги, зокрема: вивчення питання обґрунтованості та законності позовних вимог та обставин справи. Складання необхідних процесуальних документів спрямованих на захист прав та інтересів Клієнта у суді першої інстанції; участь Адвоката у судових засіданнях в господарських судах першої інстанції.
У відповідності до пункту 1.3 Договору, для виконання повноважень, передбачених даним Договором, Адвокат має право підписувати всі процесуальні документи у справі: пояснення, звернення, скарги, клопотання, апеляційні та касаційні скарги, та подавати їх за призначенням, витребувати у третіх осіб документи та інші докази по справі, отримувати адресовані Третій особі документи.
Згідно із пунктом 1.4 Договору при виконанні повноважень, передбачених даним Договором, Адвокат також має право підготувати необхідні процесуальні документи, надати їх Третій особі для підписання та подачі за призначенням до суду відповідної інстанції та учасникам справи, іншим заінтересованим особам.
У пункті 6.1 Договору сторонами погоджено, що загальна вартість Договору становить 14 900 грн.
За умовами підпункту 6.1.1 Договору розрахунок за надані послуги по Договору проводиться на підставі Акта виконаних робіт. В Акті виконаних робіт зазначається час витрачений Адвокатом на вчинення певної юридичної дії, пов'язаної з виконанням умов цього Договору та тариф на вчинення юридичної дії, який Сторони узгодили у пункті 6.2 Договору.
Зокрема, пунктом 6.2 Договору встановлено тарифи на вчинення юридичних дій з захисту інтересів Третьої особи по Договору.
Складений Адвокатом Акт виконаних робіт на всі послуги, що були надані за цим Договором, чи на окремий блок послуг, надається Клієнту на розгляд та підлягає підписанню Клієнтом протягом двох робочих днів. У разі наявності у Клієнта зауважень по обсягам чи якості наданих послуг, дане питання узгоджується протягом двох робочих днів (п. 6.3 Договору).
За умовами пункту 6.4 Договору, оплата послуг за цим Договором проводиться Клієнтом у безготівковій формі шляхом переказу коштів на рахунок Адвоката зазначений у Договорі.
Відповідно до пункту 6.5 Договору, оплата послуг здійснюється Клієнтом протягом 3-х робочих днів, з дня підписання Акту наданих послуг, якщо інше не встановлено Сторонами в Акті виконаних робіт.
Договір вступає в дію з дати його підписання та діє до дати отримання Третьою особою рішення суду, яким закінчується розгляд справи та яке набрало законної сили, але не пізніше ніж до 31 грудня 2024 року.
Загальна вартість юридичних послуг, наданих адвокатом Науменком С.В. за Договором про надання правової допомоги № 1-11/24 у цій справі, складає 14 900 грн, на підтвердження чого надано Акти виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги № 1-11/24 від 4 листопада 2024 року.
Згідно із Актом виконаних робіт від 26 листопада 2024 року, Адвокатом надані такі послуги: проведено аналіз інформації, яка надійшла Третій особі в електронний суд з Господарського суду Вінницької області про судове засідання 12 листопада 2024 року в справі № 902/1070/24 та про надання третій особі доступу у справу № 902/1070/24, де Третя особа вказана, як третя особа без самостійних вимог на стороні Відповідача за наслідком чого 12 листопада 2024 року направлено адвоката Науменко Сергія Володимировича у відрядження у м. Вінниця в Господарський суд Вінницької області для ознайомлення з матеріалами справи та для участі у судовому засіданні у справі № 902/1070/24 об 11 год 30 хв; Адвокатом подано 12 листопада 2024 року від імені Третьої особи заяву у Господарський суд Вінницької області про ознайомлення з матеріалами справи № 902/1070/24; Адвокат Науменко Сергій Володимирович був присутнім 12 листопада 2024 року в судовому засіданні по справі № 902/1070/24, де суд вирішував питання щодо повторного усунення Позивачем недоліків позовної заяви у новій редакції від 14 жовтня 2024 року, яку Позивач подав до суду на виконання ухвали суду від 10 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви від 7 жовтня 2024 року без руху для усунення недоліків у даній позовній заяві. Загальний обсяг послуг Адвоката за пунктами 1.2.1 та 1.2.2 Договору становить 1 год 30 хв, що відповідає вартості 3 000 грн відповідно до пункту 6.2 Договору.
Крім того відповідно до пункту 3.2 Договору, витрати Адвоката на відрядження до м. Вінниці в Господарський суд Вінницької області включають: витрати на пальне для автомобіля - 1 950 грн, добові витрати - 500 грн, що разом становить 2 450 грн. Загальна сума до сплати відповідно до умов Договору про надання правової допомоги № 1-11/24 від 4 листопада 2024 року складає 5 450 грн.
У відповідності до Акту виконаних робіт від 6 грудня 2024 року, Адвокатом були надані для Третьої особи такі послуги: для реалізації Третьою особою процесуальних прав встановлених статтею 42 ГПК України та з метою захисту інтересів Третьої особи у Господарському суді Вінницької області у справі № 902/1070/24, Адвокатом підготовлено відповідно до норм статті 168 ГПК України пояснення третьої особи від 3 грудня 2024 року, яке 3 грудня 2024 року направлене учасникам справи та у Господарський суд Вінницької області; 5 грудня 2024 року адвоката Науменко Сергія Володимировича було направлено у відрядження у м. Вінниця в Господарський суд Вінницької області для участі у судовому засіданні у справі № 902/1070/24 об 11 год 00 хв. Загальний обсяг наданих послуг за пунктом 1.2.1 та 1.2.2 Договору становить 3 год 30 хв, в сумі 7 000 грн.
Згідно із пунктом 3.2 Договору, витрати Адвоката на відрядження до м. Вінниці в Господарський суд Вінницької області включають: витрати на пальне для автомобіля в розмірі 1 950 грн, а також добові витрати - 500 грн, що в сукупності становить 2 450 грн. Таким чином, загальна сума до сплати за надані послуги за Договором про надання правової допомоги № 1-11/24 від 4 листопада 2024 року складає 5 450 грн.
Як підтверджується платіжними інструкціями від 9 грудня 2024 року № 5270 на суму 5 450 грн та № 5271 на суму 9 450 грн, Третьою особою сплачено Адвокатському об'єднанню "Дерев'янчук, Макаренко та Партнери" кошти за Договором про надання правової допомоги № 1-11/24 від 4 листопада 2024 року в загальному розмірі 14 900 грн.
24 січня 2025 року Сторони уклали Договір про надання правової допомоги № 1-11/25, який за змістом є аналогічним Договору про надання правової допомоги № 1-11/24 від 4 листопада 2024 року. Основною відмінністю нового Договору є зміни в пункті 6.1 щодо вартості послуг та порядку розрахунків та пункту 7.1 щодо строку дії Договору.
У пункті 6.1 Договору Сторони погодили, що загальна вартість Договору становить 60 000 грн.
Пунктом 7.1 Договору № 1-11/25 передбачено, що Договір вступає в дію з дати його підписання та діє до дати отримання Третьою особою рішення суду, яким закінчується розгляд справи та яке набрало законної сили, але не пізніше ніж до 31 грудня 2025 року.
Загальна вартість юридичних послуг, наданих адвокатом Науменком С.В. за Договором про надання правової допомоги № 1-11/25 у цій справі, складає 43 741 грн, на підтвердження чого надано Акти виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги № 1-11/25 від 24 січня 2025 року.
Згідно із Актом виконаних робіт від 28 лютого 2025 року, Адвокатом надані такі послуги: проведено підготовчі дії до судового засідання на 27 лютого 2025 року в справі № 902/1070/24; Адвокат Науменко Сергій Володимирович був командирований 27 лютого 2025 року у м. Вінниця для участі у судовому засіданні по справі № 902/1070/24. Обсяг послуг Адвоката відповідно до підпунктів 1.2.1-1.2.2 Договору становить 3 год, що відповідно до пункту 6.2 Договору становить - 6 000 грн. Послуги з правової допомоги включають підготовку до судового засідання, підготовка промови у судовому засіданні, підготовка питань до позивача щодо підстав і предмета позову та обґрунтувань позовних вимог викладених у позовній заяві з урахуванням наступних уточнень позовних вимог, встановлення у позивача правових підстав позову, розробка загальної концепції захисту у суді інтересів Третьої особи та інтересів Відповідача в рамках Договору оренди № 262 від 2 серпня 2024 року, підготовка спростувань щодо підстав позову.
Відповідно до пункту 3.2 Договору, витрати Адвоката на відрядження до м. Вінниці в Господарський суд Вінницької області складаються з витрат на пальне для автомобіля в розмірі 2 525 грн, добових витрат - 500 грн і амортизації автомобіля - 500 грн, що загалом становить 3 525 грн. Таким чином, загальна сума до сплати за надані послуги за Договором № 1-11/25 від 24 січня 2025 року складає 9 525 грн.
За даними Акта виконаних робіт від 28 березня 2025 року, Адвокатом було надано ряд послуг, зокрема: проведено підготовчі дії до судового засідання на 20 березня 2025 року в справі № 902/1070/24; Адвокат Науменко Сергій Володимирович був командирований 20 березня 2025 року у м. Вінниця для участі у судовому засіданні по справі № 902/1070/24. Обсяг послуг Адвоката згідно до пунктів 1.2.1-1.2.2. Договору становить 3,5 год, що згідно до пункту 6.2. Договору становить - 7 000 грн та включає підготовку до судового засідання, підготовка до виступу у судовому засіданні, проведення контррозрахунків позовних вимог та складання відповідних довідок, обґрунтування заперечень проти позовних вимог, безпосередня участь у судовому засіданні та спростування доводів та аргументів Позивача.
Згідно із пунктом 3.2 Договору, витрати Адвоката на відрядження до м. Вінниці в Господарський суд Вінницької області складаються з витрат на пальне для автомобіля в розмірі 2 448 грн, добових витрат - 500 грн і амортизації автомобіля - 500 грн, що загалом становить 3 448 грн. Отже, загальна сума до сплати за надані послуги за Договором № 1-11/25 від 24 січня 2025 року складає 10 448 грн.
Відповідно до Акта виконаних робіт від 15 квітня 2025 року, Адвокатом здійснено низку дій, а саме: проведено підготовчі дії до судового засідання на 10 квітня 2025 року в справі № 902/1070/24; Адвокат Науменко Сергій Володимирович був командирований 10 квітня 2025 року в м. Вінниця для участі у судовому засіданні по справі № 902/1070/24. Обсяг наданих послуг, згідно з пунктів 1.2.1-1.2.2 Договору, становить 4,5 год, що згідно із пунктом 6.2 Договору, що оцінюється на суму 9 000 грн. Указані послуги включають підготовку до судового засідання, підготовку до виступу в судовому засіданні, підготовку заперечень щодо позовних вимог, а також підготовку дебатів по справі.
Згідно із пунктом 3.2 Договору, витрати Адвоката на відрядження до м. Вінниці в Господарський суд Вінницької області складаються з: витрат на пальне для автомобіля - 2 456 грн, добових витрат - 500 грн та амортизації автомобіля - 500 грн, що в сумі становить 3 456 грн. Таким чином, загальна сума до сплати за надані послуги згідно із Договором становить 12 456 грн.
Відповідно до Акта виконаних робіт від 30 квітня 2025 року, Адвокатом Науменком Сергієм Володимировичем здійснено низку дій у межах надання правничої допомоги за Договором, а саме: проведено підготовку до судового засідання, призначеного на 29 квітня 2025 року в справі № 902/1070/24; здійснено відрядження до м. Вінниці для участі у Відповідному судовому засіданні.
Загальний обсяг наданих послуг згідно з підпунктами 1.2.1- 1.2.2 Договору становить 4 год, що згідно із пунктом 6.2 Договору еквівалентно 8 000 грн.
Послуги, надані адвокатом, включають: підготовку до судового засідання, підготовку до виступу у судовому засіданні на стадії дослідження доказів, надання пояснень із приводу клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали, а також заперечення на клопотання позивача про зупинення провадження у справі, здійснено виступ з промовою у дебатах щодо ухвалення судом рішення у справі.
Крім того, згідно із пунктом 3.2 Договору, витрати адвоката, пов'язані з відрядженням до м. Вінниця для участі у судовому засіданні, становлять: витрати на пальне - 2 312 грн; добові витрати - 500 грн; амортизація автомобіля - 500 грн. Таким чином, загальна сума витрат за надані послуги та понесені витрати у зв'язку з відрядженням становить 11 312 грн.
У ході дослідження матеріалів справи, зокрема Угоди про надання юридичної допомоги № 05/11/24 від 5 листопада 2024 року, укладеної між Адвокатським об'єднанням "Український правовий альянс" та Відповідачем, а також Договорів про надання правової допомоги № 1-11/24 від 4 листопада 2024 року та № 1-11/25 від 24 січня 2025 року, укладених між Адвокатським об'єднанням "Дерев'янчук, Макаренко та Партнери" та Третьою особою, апеляційним господарським судом як і судом першої інстанції встановлено, що вказані договори є подібними за змістовним наповненням та фактично дублюють один одного, за винятком окремих положень, які містять незначні розбіжності.
Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача та третьої особи були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суду враховує, що у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
Дослідивши надані адвокатом Савенецькою-Фурс Т.В. акти приймання-передачі виконаних робіт щодо надання юридичних послуг для Відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що розмір винагороди за участь адвоката у кожному судовому засіданні зазначено в сумі 6 000 грн. Водночас відповідно до пункту 6.2 Угоди, вартість юридичної дії, визначеної підпунктом 1.2.2 цієї Угоди, становить 4 500 грн.
У зв'язку з наведеним судова колегія дійшла висновку, що розмір витрат, обґрунтований до відшкодування, становить 4 500 грн за кожне судове засідання. Зважаючи на те, що у справі № 902/1070/24 за участю представниці Відповідача - адвоката Савенецької-Фурс Т.В. відбулося 5 судових засідань, загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню за рахунок Позивача, становить 22 500 грн.
Щодо заявлених до відшкодування витрат, понесених Відповідачем у зв'язку з участю адвоката в судовому засіданні, призначеному на 27 лютого 2025 року, то як вбачається із довідки, вказане судове засідання не відбулося з причин, не залежних від суду, а саме, у зв'язку з призупиненням роботи Господарського суду Вінницької області через надходження анонімного повідомлення про замінування адміністративної будівлі суду. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції підставно вирішив, що витрати Відповідача, понесені у зв'язку з вказаним судовим засіданням, не підлягають стягненню з Позивача та залишені за Відповідачем. При цьому колегія суду бере до уваги, що Відповідачем на момент розгляду винесення відповідного рішення місцевого господарьского не було доведено суду розгляд вират на правничу допомогу та їх розмір.
Що до зазначення представником Відповідача в апеляційній скарзі, що такі обставини щодо надходження анонімного повідомлення про замінування адміністративної будівлі суду не впливають на факт його прибуття та понесення витрат на участь в судовому засіданні від 27 лютого 2025 року, то колегія суду, не зважаючи уже на дію принципу, що судові витрати не повинні бути засобом збагачення, звертає увагу апелянта, що дійсно витрати пов'язані із доїздом до суду підлягають відшкодуванню як витрати пов'язані із правничою допомогою, однак, на підтвердження таких витрат мають бути подані Відповідачем докази (талони, квитанції, чеки на заправку авто, проїздні квитки), котрі адвокатом не подано. Що ж до тверджень представника Відповідача що витрати пов'язані з очікуванням судового засідання теж підлягають відшкодуванню, то колегія суду знову ж таки не заперечує таких доводів, однак в даному випадку, а саме що стосується засідання від 27 лютого 2025 року, не відбулося факту очікування самого судового засідання, оскільки вказане судове засідання взагалі не відбулося з причин, не залежних від суду, а саме, у зв'язку з призупиненням роботи Господарського суду Вінницької області через надходження анонімного повідомлення про замінування адміністративної будівлі суду, про що як вказано судом першої інстанції (та не спростовано апелянтом) представник був безпосередньо повідомлений.
Окрім того Відповідачем у складі витрат на правову допомогу заявлено витрати, пов'язані з прибуттям представників до суду. Так, Відповідачем до відшкодування заявлено витрати на транспортні послуги в розмірі 12 670 грн 27 коп..
Так, розмір витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16).
В той же час апеляційни господарський суд звертає увагу апелянта, що адвокат представляє Відповідача, котрий є суб'єктом владних повноважень та особою, що не має права на звернення до ЄСПЛ (як і Третя особа), в той же час як інша особа є юридичною особою, котра не наділена повноваженнями, а відтак витрати в цій частині в контексті їх відшкодування є сумнівними, адже в даному випадку орган владних повноважень укладаючи відповідні договори з адвокатом із визначенням відповідних сум (що в порівнянні з позовом, що пред'являвся в частині стягнення коштів є надмірно великим (складає 20% даної суми) та подальші дії щодо стягнення таких витрат у відповідних розмірах розмірах містять ознаки того, що такий орган вчиняє дії щодо надмірного збагачення за рахунок особи, що пред'явила позов тим самим вчиняючи спробу здійснити своєрідне покарання осіб, котрі пред'являють позови з ціллю захистити своє (порушене на їх думку) право від дій чи бездіяльності таких органів (у тому числі щодо виконання договорів). В то же час колегія суду констатує, що неможливість стягнення витрат адвоката найнятою іншою стороною (в тому числі суб'єктом владних повноважень) не впливають на право такого адвоката стягнути його витрати за відповідним договором (що не відшкодовані судом за відповідним судовим рішенням з іншої сторони) з особи, що уклала з ним такий договір.
Відтак, вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов'язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.
Аналогічна правова наведена у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справа № 379/1418/18, від 12 липня 2022 року cправа № 903/261/21.
Таким чином достатніми доказами на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з прибуттям адвокатів у судові засідання власними автотранспортами є: копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, квитанція про купівлю палива, розрахунок відстані по маршруту для переїзду до суду, розрахунок витрат палива транспортним засобом.
Разом з тим, не зважаючи на голослівні заяви представника Відповідача щодо безпідставного зменшення судом першої інстанції судових витрат, у межах розгляду цієї справи представником Відповідача не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують понесення відповідних витрат, зокрема квитанцій на придбання пального на АЗС, проїзних квитків на залізничний та/або автомобільний транспорт загального користування, зо свідчить про недотримання правової позиції Верховного Суду з приводу доведення представником саме належними доказами витрат, пов'язаних із доїздом до суду. Більше того витрати, котрі поніс цей представник пов'язані з представництвом Відповідача, що є особою наділеною владними повноваженнями.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про недоведеність обставин щодо фактичного здійснення витрат на транспортні послуги, які заявлені Відповідачем у розмірі 12 670 грн 27 коп. та вважає безпідставними їх стягнення.
Окрім того, апеляційний господарський суд вважає, що подання ж клопотань про витребування доказів (вартість послуги - 1 000 грн згідно із Актом № 1), заяви про колегіальний розгляд справи (5 000 грн згідно із Актом № 2), клопотання про продовження процесуального строку для подання доказів (1 000 грн згідно із Актом № 2), а також заяви про відвід судді (20 000 грн згідно із Актом № 2) було здійснено за ініціативою Відповідача, що, з огляду на їх характер, а зокрема на не доведення їх обов'язковості та необхідності в даній справі, не може бути підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону спору.
При цьому суд зазначає, що подання додаткових пояснень, вартість яких, згідно з Актом № 1, становить 25 000 грн, всупереч вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, тобто не одночасно з поданням відзиву, не може бути підставою для покладення на позивача обов'язку з відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги. Що ж до доводів апелянта, з приводу того, що він вступив в справу уже після подання відзиву і вбачав за необхідне висвітлити свою позицію у додаткових пояснення, то колегія суду дослідивши зміст відзиву (том 1, а.с. 121-126) та зміст таких пояснень (том 1, а.с. 123-125) зауважує про схожість їхнього змісту та дублювання позиції зазначеної у відзиві, позиції зазначеної у поясненнях.
Аналізуючи заявлені витрати у розмірі 3 000 грн за ознайомлення з матеріалами справи 5 грудня 2024 року, які зазначено в Акті № 2 приймання-передачі виконаних робіт від 17 грудня 2024 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять заяви представниці Відповідача - адвоката Савенецької-Фурс Т.В. про здійснення відповідної процесуальної дії. Водночас, відповідно до журналу видачі судових справ для ознайомлення, факт ознайомлення 5 грудня 2024 року також не зафіксовано.
Разом з тим суд зазначає, що доступ до матеріалів справи № 902/1070/24 у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" було надано представниці Відповідача - адвокату Савенецькій-Фурс Т.В. 6 листопада 2024 року, тобто в день реєстрації заяви про вступ у справу як представника (заява № б/н від 5 листопада 2024 року, вх. номер канц. суду 01-34/10880/24 від 6 листопада 2024 року). Таким чином, представниця Відповідача мала необмежену можливість ознайомлюватися з матеріалами справи в електронній формі протягом усього періоду її розгляду.
Що ж стосується доводів представника Відповідача з приводу того, що таке фізичне ознайомлення з матеріалами справи (а не через підсистему «Електронний суд») було зумовлена посиланням на аркуші справи, то колегія суду дослідивши протоколи судових засідань та письмових клопотань, поданих представником Відповідача, зауважує, що в жодному з них не міститься конкретного покликання представника Відповідача на аркуші справи, про які вона зазначала в суді апеляційної інстанції.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції з яким погоджується й суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на Позивача витрат у розмірі 3 000 грн, пов'язаних із ознайомленням представника Відповідача з матеріалами справи 5 грудня 2024 року.
Щодо послуги з підготовки та подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 2 грудня 2024 року, вартість якої, згідно із Актом № 2 приймання-передачі виконаних робіт від 17 грудня 2024 року, становить 15 000 грн, то відповідно до пункту 1.4 Угоди передбачено, що при виконанні повноважень, передбачених даним Договором, Адвокат також має право підготувати необхідні процесуальні документи, надати їх Клієнту для підписання та подачі за призначенням.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу № б/н від 4 грудня 2024 року (вх. № 5753/24) було сформовано через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" та подано в.о. голови Відповідача Коломійцем О.С.. Разом із тим, представником Відповідача не надано жодних доказів, які б підтверджували, що підготовку вказаної скарги здійснювала саме адвокат Савенецька-Фурс Т.В., зокрема електронного листування, підтверджень пересилання файлів або матеріалів засобами поштового чи електронного зв'язку. За таких обставин не виключається можливість, що підготовка апеляційної скарги могла бути здійснена безпосередньо працівником юридичного відділу Відповідача.
Відтак, зважаючи доводи апеляційної скарги Відповідача, що судом самостійно зменшено розмір витрат на правничу допомогу, колегія суду, не зважаючи уже на заяву Позивача, в прохальній частині якої Позивач чітко просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу (том 2,а.с. 240-242), яка не підходить Відповідачу по змісту її назві (просто «заява») звертає увагу апелянта, що у постановах Верховного Суду (у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19) сформовано правові висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статтей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. В даному ж випадку апеляційний господарський суд з урахуванням суті спору, його майнової складової, оцінки особи, що пред'являє такі витрати як суб'єкт владних повноважень, вважає що Відповідач з ознаками надмірного збагачення та нереальним наміром міської ради щодо особи, котра подала до неї позов, явно завищила такі витрати, а тому колегія суду вважає, що за будь-яких обставин (незалежно навіть від оцінки доказів по суті таких витрат) з огляду на вищевказані критерії їх розмір є завищенним, а тому вважає правомірним покладення їх на іншу сторону в розмірі 22500 грн, котрі й стягнув суд першої інстанції.
Колегія суду ще раз наголошує, що зважаючи на заявлений розмір судових витрат (118670 грн 27 коп.), який становить 20 % від заявленої до стягнення суми в розрізі заявленого Відповідачем орієнтованого розміру судових витрат 45000 грн (том 2, а.с. 196), враховуючи висновки Верховного Суду про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, як вже вказано вище у цій постанові, колегія суду вважає розмір судових витрат, вказаний Відповідачемє завищеним.
Водночас, колегія суду констатує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічні висновки викладені й у пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
При цьому, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 912/1025/20.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи вищезазначене та всі аспекти і складність даної справи, статус особи, що уклала договір з адвокатом, суд апеляційної інстанції доходить висновку про підставність і обрунтованість стягнення з Позивача на користь Відповідача 22500 грн витрат на професійну правничу допомогу, адже саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також такий, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат. В задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.
Що ж стосується заявлених Третьою особою судових витрат в розмірі 58 641 грн, то колегія суду дослідивши умови вищеописаних актів та угод про правничу допомогу зазначає, що зазначені послуги були надані адвокатом Третьої особи до моменту процесуального залучення останнього до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача. Зазначене підприємство набуло статусу учасника процесу лише на підставі ухвали суду від 14 листопада 2024 року, тоді як правові дії (зокрема, участь у судовому засіданні 12 листопада 2024 року та подання заяви на ознайомлення з матеріалами справи - про які клопоче представник Третьої особи) мали місце раніше. Таким чином, відсутні правові підстави для покладення судових витрат у розмірі 3 000 грн, пов'язаних із направленням адвоката у відрядження та здійсненням зазначених дій, на Позивача, оскільки на відповідний момент Третя особа не була учасником справи.
Щодо наданої послуги з підготовлення пояснення Третьої особи від 3 грудня 2024 року, яка зазначена в Акті виконаних робіт від 6 грудня 2024 року, то зазначене пояснення за змістом ідентичне або суттєво схоже на пояснення № б/н від 9 листопада 2024 року (вх. номер канц. суду 01-34/11027/24 від 11 листопада 2024 року), подане представницею Відповідача - адвокатом Савенецькою-Фурс Т.В. Крім того, докази, додані до обох пояснень, є однаковими та засвідчені представницею Відповідача - адвокатом Савенецькою-Фурс Т.В., що підтверджує їхню ідентичність.
Відтак на переконання апелянта представником Третьої особи не було фактично витрачено часу в обсязі, зазначеному в Акті виконаних робіт від 6 грудня 2024 року, що в свою чергу є підставою для покладення на Позивача лише витрат по відшкодуванню такої послуги в розмірі 2 000 грн, що відповідає оплаті за участь представника в судовому засіданні, яке відбулося 5 грудня 2024 року.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що послуги, зазначені в Акті виконаних робіт від 28 лютого 2025 року, були надані у зв'язку з підготовкою до судового засідання, призначеного на 27 лютого 2025 року, однак відповідне засідання не відбулося з незалежних від суду причин, а саме у зв'язку з тимчасовим призупиненням роботи Господарського суду Вінницької області через повідомлення про замінування будівлі суду.
З урахуванням наведеного, витрати Третьої особи у розмірі 6 000 грн, понесені у зв'язку з підготовкою до судового засідання, призначеного на 27 лютого 2025 року, не підлягають стягненню з позивача та залишаються за Третьою особою за аналогічного обгрунтування, що і витрати Відповідача у цій справі, про ща надано оцінку вищу в даній постанові.
Проаналізувавши перелік послуг, зазначених в Акті виконаних робіт від 28 березня 2025 року, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлена послуга з обґрунтування заперечень проти позовних вимог за своїм змістом дублює (поглинається) послугою з підготовки пояснення від 3 грудня 2024 року, зафіксованою в Акті від 6 грудня 2024 року. Крім того, послуги з проведення контррозрахунків позовних вимог та складання відповідних довідок є необґрунтованими, оскільки жодних підтверджуючих документів, зокрема довідок, представником Третьої особи - адвокатом Науменком С.В. не було подано, ані до дати судового засідання, ані під час розгляду справи у засіданні 20 березня 2025 року. Водночас суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою до відшкодування суму в розмірі 2 000 грн, що відповідає вартості участі представника в судовому засіданні 20 березня 2025 року, згідно з пунктом 6.2 Договору, яким передбачено оплату відповідної юридичної дії, визначеної у підпункті 1.2.2 Договору.
Щодо послуг, зазначених в Акті виконаних робіт від 15 квітня 2025 року, то судова колегія зауважує, що відсутні докази та критерії їх необхідності у межах розгляду справи, зокрема послуги з підготовки заперечення на позовні вимоги. Крім того, підготовка письмової промови для участі у судових дебатах здійснена з ініціативи Третьої особи, а тому з огляду на характер такої дії, зокрема, її неминучості та необхідності, не може бути підставою для покладення витрат на іншу особу, тим більше такі витрати стягуються учасником (комунальним підприємством Відповідача) до якого у даній справі відсутні будь-які позовні вимоги.
Таким чином колегія суду вважає обґрунтованими до відшкодування витрати в сумі 2 000 грн, що відповідають вартості участі представника в судовому засіданні, яке відбулося 10 квітня 2025 року, відповідно до пункту 6.2 Договору, який передбачає оплату юридичної дії, визначеної підпунктом 1.2.2 цієї Угоди.
Крім того, проаналізувавши Акт виконаних робіт від 30 квітня 2025 року щодо обсягу наданих послуг та витраченого часу, апеляційний господарський суд зазначає, що заявлений обсяг у 4 години є завищеним, оскільки підготовка до участі в судовому засіданні на стадії дослідження доказів не вимагала значних часових витрат, з огляду на відсутність нових доказів, поданих учасниками провадження. Крім того, дії, пов'язані з наданням пояснень щодо клопотання Відповідача (пов'язаної з Третьою особою) про постановлення окремої ухвали, запереченням на клопотання Позивача про зупинення провадження у справі, а також виступом у судових дебатах щодо ухвалення рішення по суті, за своєю природою є складовими участі у судовому засіданні й охоплюються відповідною юридичною дією.
Враховуючи наведене, обґрунтованими до відшкодування витрати у розмірі 2 000 грн, що відповідають вартості участі представника у судовому засіданні 29 квітня 2025 року, відповідно до пункту 6.2 Договору, яким передбачено оплату юридичної дії, визначеної підпунктом 1.2.2 зазначеної Угоди.
Що ж до доводів апеляційної скарги, що Третьою особою у складі витрат на правову допомогу заявлено витрати, пов'язані з прибуттям представників до суду, то суд апеляційної інстанції констатує, що Третя особа заявила до стягнення витрати на пальне для автомобіля - 13 641 грн, добові витрати - 3 000 грн, а також амортизаційні витрати на транспортний засіб у розмірі 2 000 грн, які на переконання Третьої особи підлягають задоволенню. Оцінивши дані доводи колегія суду зауважує таке.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов'язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.
Аналогічна правова наведена і у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справа № 379/1418/18, від 12 липня 2022 року cправа № 903/261/21.
Таким чином достатніми доказами на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з прибуттям адвокатів у судові засідання власними автотранспортами є: копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, квитанція про купівлю палива, розрахунок відстані по маршруту для переїзду до суду, розрахунок витрат палива транспортним засобом.
Разом з тим, Третьою особою не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують понесення відповідних витрат, зокрема квитанцій на придбання пального на АЗС, проїзних квитків на залізничний та/або автомобільний транспорт загального користування.
У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції зазначає про недоведеність обставин щодо фактичного здійснення витрат на транспортні послуги, які заявлені Третьою особою - у розмірі 13 641 грн.
Окрім того, добові витрати у розмірі 3 000 грн, заявлені Третьою особою, документально не підтверджені, оскільки в матеріалах справи відсутні касові чеки або інші належні докази, які б свідчили про їх фактичне понесення.
Щодо заявлених Третьою особою амортизаційних витрат на транспортний засіб у розмірі 2 000 грн, то на підставі наявних у матеріалах справи документів неможливо встановити, який саме підхід було застосовано для обчислення амортизації, оскільки конкретні методи та нормативи її нарахування можуть відрізнятися залежно від положень чинного законодавства та облікової політики адвокатського об'єднання. Окрім того, суд бере до уваги, що фактичні витрати на амортизацію можуть коливатись залежно від умов експлуатації та технічного обслуговування транспортного засобу.
Враховуючи наведене, заявлені амортизаційні витрати у розмірі 2 000 грн не підлягають відшкодуванню.
В той же час враховуючи те, що учасник справи Третя особа (до якого відсутні вимоги), як комунальне підприємство Відповідача, подає як і Відповідач завищенні витрати та залучений саме з ініціативи Відповідача (суб'єкта владних повноважень), всі вищевказані дії щодо спроби стягнути з Позивача (суб'єкта господарювання) в сукупності 177311 грн 27 коп. витрат на послуги адвокатів з додатковими (навіть амортизаційними витратами) на переконання суду апеляційної інстанції ще раз опосередковано підтверджують попередньо зроблений колегією суду висновок, що дане вчиняється суб'єктом владних повноважень та його комунальним підприємством саме з нереальною метою до Позивача (суб'єкта господарювання, що не наділений владними повноваженнями) та з ціллю надмірного збагачення за його рахунок, що судом в призмі доводів апеляційної скарги оцінюється критично.
При цьому дане комунальне підприємство, як і Відповідач не є суб'єктом звернень до ЄСПЛ.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 904/1907/15, постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року в справі № 910/996/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року по справі 910/16357/21.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Госпордарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Дана правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.
При цьому апеляційний господарський суд наголошує, що про визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
З огляду на вищеописане колегія суддів виснує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом і у постанові від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17.
Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність даної справи та те, що Третя особа є комунальним підприємством Відповідача, зважаючи на задоволення позову в повному обсязі протте і зважаючи на те, що до Третьої особи відсутні позовні вимоги, суд апеляційної інстанції доходить висновку про стягнення з Позивача на користь Третьої особи 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. В задоволенні 46641 грн судових витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд відмовляє.
Апеляційний господарський суд з огляду на все вищевстановлене в даній постанові, ще раз констатує, що доводи апеляційної скарги Відповідача та апеляційної скарги Третьої особи є безпідставними, та спростовані судом апеляційної інстанції всім вищеописаним у цьому судовому рішенні. При цьому доводи апеляційних скарг жодним чином не спростовують законність та обгрунтованість оспореного додаткового рішення, і жодним чином не спростовують обгрунтування судом першої інстанції відповідності задоволеної судом суми таких витрат, а лише вкотре доводить, що ці особи направили свої дії на надмірне збагачення за рахунок цих витрат Відповідача та Третьої особи з ціллю покарання суб'єкта господарювання (Позивача) за подання позову до Відповідача.
З огляду на усе вищеописане, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Відповідача та апеляційна скарга Третьої особи, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Відповідно колегія суду залишає без змін оспорюване додаткове рішення, а подані Відповідачем та Третьою особою апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Ладижинської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1070/24 від 19 червня 2025 року - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1070/24 від 19 червня 2025 року - залишити без задоволення.
3. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1070/24 від 19 червня 2025 року - залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Справу №902/1070/24 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.