вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№ 910/15371/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/15371/24 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 117 744,99 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 117 744,99 грн, з яких 107 290,22 грн основного боргу, 10 369,76 грн інфляційних втрат та 85,01 грн - 0,1% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю від 02.10.2023 № ПЗ/НХ23920/НЮ, в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 107 290,22 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 10 369,76 грн інфляційних втрат та 85,01 грн 0,1% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/15371/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» 107 290,22 грн основного боргу, 10 369,76 грн інфляційних втрат, 84,72 грн 0,1% річних, 9 724,43 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 2 422,40 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару. А відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу. Разом з тим, судом визнано обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 0,1% річних, однак перевіривши правильність їх нарахування, суд встановив, що їх нарахування є помилковим, а відтак ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 по справі № 910/15371/24 та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оплата товару на суму 107 290,22 грн не відбулась не з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця", яке сформувало та направило необхідні документи на оплату до органів Державної казначейської служби України, а по причині повернення коштів з казначейського рахунку Акціонерного товариства "Українська залізниця" до державного бюджету. При цьому апелянт вказує, що оскільки станом на 2024 рік фінансування за бюджетною програмою КЕКВ: 3210 - Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям) було відсутнє, надходження грошових коштів на рахунок покупця, відкритий у Державній казначейській службі України, слід вважати моментом настання строку виконання зобов'язання за даним договором у розумінні пункту 2 частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, за умови підписання сторонами акту приймання-передачі товару/видаткової накладної. Оскільки такі кошти не надходили, то і момент настання строку виконання зобов'язання за даним договором не настав. На думку апелянта, укладаючи договір , сторони розуміли усі ризики , пов'язані із його укладанням, у тому числі наявність бюджетного фінансування вказали як відкладальну умову. Крім того, нарахування штрафних санкцій за вказаним договором та позовні вимоги про сплату інфляції та 0,1% річних є таким, що суперечать умовам договору, оскільки відповідно до пункту 9.10 договору залізниця від таких нарахувань звільнена.
Також скаржник не погоджується із обсягом покладенням на нього витрат правничої допомоги та просить зменшити їх до 2000 грн. Відповідач зазначає, що акт наданих послуг №1 від 06.01.2025 містить відомості про вчинення адвокатом дій у іншій справі, тоді як в матеріалах справи відсутні належні докази оплати послуг адвоката. Крім того заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципу розумності та співмірності, з огляду на те, що справа є незначної складності, матеріали справи не містять значної кількості документів для дослідження, а судова практика у подібних спорах є сталою.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» у судовій справі № 910/15371/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк для усунення недоліків, виявлених при її подані.
23.07.2025 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 відкрито апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
27.07.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. При цьому він зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі норм матеріального та процесуального права, належним чином застосованих до спірних правовідносин, без допущення порушень норм матеріального права. Позивач стверджує, що відповідач свідомо ініціював оплату в період, коли вона гарантовано була відхилена органом казначейства. Натомість жодних доказів того, що у 2024 бюджетному році відповідач намагався виконати своє зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем, до матеріалів справи не надано. Позивач також вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції є доведеним належними та допустимими доказами, а заявлений їх розмір - співмірним обсягу наданих послуг. Водночас відзив на апеляційну скаргу містив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які позивач планував понести під час апеляційного розгляду справи.
31.07.2025 апелянтом подано додаткові пояснення, які містять посилання на судову практику. Крім того, апелянт заперечував проти заявленого позивачем орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
04.08.2025 позивачем подано додаткові пояснення, до яких додано матеріали судової практики.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.10.2023 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" (постачальник) був укладений договір про закупівлю № ПЗ/НХ-23920/НЮ (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупцю товар для завершення робіт по проєкту "Реконструкція споруд залізниці з електрифікації дільниці Васильків - Васильків II регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" в Київській області" (Завершення робіт), (далі - товар), відповідно до специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Найменування товару: лічильники. Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються в Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору (пункти 1.2, 1.3 Договору).
Згідно з пунктом 4.2. Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару - Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове або інший підрозділ покупця вказаний в рознарядці на поставку товару. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6. Договору).
У пункті 6.1. Договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього Договору.
Згідно з п. 6.3. Договору загальна ціна договору становить 107 290,22 грн з ПДВ.
Пунктами 7.1., 7.2. Договору встановлено, що відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України покупець здійснює фінансування будь-яких витрат, передбачених цим договором, лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Усі видатки покупця за цим договором здійснюються виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених у Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" за бюджетною програмою КЕКВ: 3210 - капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям).
Відповідно до п. 7.4. Договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться після отримання покупцем бюджетних призначень відповідно до ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України, на 45-й робочий день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару.
Пунктом 7.10. Договору передбачено, що бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини покупця, оплата за товар здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування на рахунок відкритий у Державній казначейській службі України, а в разі зміни бюджетного фінансування покупець повідомляє про це постачальника. Факт надходження грошових коштів на рахунок покупця, відкритий у Державній казначейській службі України є моментом настання строку виконання зобов'язань за даним договором, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, за умови наявності підписаного сторонами акту приймання-передачі товару/видаткової накладної.
Згідно з пунктом 7.11. Договору ненадходження коштів з державного та/або місцевого бюджету на рахунок покупця, відкритий в Державній казначейській службі України, для оплати товарів за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства, сторони визнають обставиною, що має місце не з вини покупця.
Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, в межах строків, визначених умовами цього договору (п. п. 15.1., 15.2. Договору).
19.12.2023 позивач отримав від відповідача письмову рознарядку № НХП33-04/7338 щодо поставки товару за договором.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач без будь-яких зауважень прийняв замовлений ним та погоджений у договорі товар на суму 107 290,22 грн за видатковою накладною №170 від 20.12.2023, актом приймання-передачі товару, складеним 20.12.2023, товарно-транспортною накладною №116 від 20.12.2023.
На виконання умов договору позивачем складено та зареєстровано податкову накладну №204 від 20.12.2023 (дата реєстрації в ЄРПН - 26.12.2023).
Таким чином, оплата поставленого товару мала бути здійснена у строк до 27.02.2024.
Відповідач у строк, установлений Договором, покупну вартість отриманого від позивача у власність не сплатив.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Колегія суддів зазначає, що вказівка у договорі на те, що відповідач здійснює оплату після зарахування покупцеві бюджетних коштів відповідно до Бюджетного кодексу України, не може бути відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України з деяких причин . По-перше, відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та яка обумовлює настання чи зміну і прав, і обов'язків - для обох сторін правочину. По-друге, договір поставки (купівлі-продажу) є оплатним двостороннім та зустрічним зобов'язанням. По-третє ніхто з учасників цивільно-правових відносин не може отримати переваг від свого становища , чи збагатитися за чужий рахунок.
Отже, положення укладеного між сторонами договору щодо здійснення відповідачем оплати придбаного товару за умови наявності бюджетних асигнувань не є ані визначенням строку/терміну виконання зобов'язання Залізницею (адже це не є подією, яка має неодмінно настати), ані відкладальною обставиною, так як у даному випадку вона стосується лише обов'язків відповідача по оплаті товару, а відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України відкладальна обставина має змінювати права та обов'язки обох сторін.
Разом з тим, колегією суддів враховано, що відповідачем до відзиву надано заявку на оплату №1032798 від 27.12.2023 на суму 107 290,22 грн з ПДВ, яка була подана до казначейства 27.12.2023 о 20:02 год. та відхилена казначейством 30.12.2023 о 00:37 із приміткою "повернення коштів відповідно до статей 3, 23, 57 Бюджетного кодексу України".
Згідно з пунктом 2.6. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів в органах Казначейства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2013 року № 885, регламент роботи органів Казначейства по завершенню бюджетного періоду та на початку нового бюджетного періоду щороку затверджується наказом організаційно-розпорядчого характеру Казначейства України. Регламентом затверджуються, зокрема, термін (час і дата) прийняття електронних документів клієнтів із системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» до облікових систем АС «Є-Казна» та граничний термін (час і дата) здійснення органами Казначейства оплати (виконання) зареєстрованих платіжних доручень (інструкцій) за видатками/витратами державного/місцевих бюджетів та інших клієнтів.
Відповідно до Регламенту роботи органів Казначейства у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року, затвердженого наказом Казначейства від 27 листопада 2023 року № 299, останнім днем проведення платежів клієнтів органів Казначейства визначено 27 грудня 2023 року, зокрема: прийняття електронних документів клієнтів із системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» до облікових систем АС «Є-Казна» здійснюється до 27 грудня 2023 року до 17:30 год, а виконання зареєстрованих платіжних інструкцій за видатками/витратами державного/місцевих бюджетів, а також платежами інших клієнтів та іншими платежами за 2024 рік здійснюється органами Казначейства до 23:00 год 27 грудня 2024 року.
Крім того, 12.12.2023 на офіційному веб-сайті Казначейства за посиланням: https://www.treasury.gov.ua/, було розміщено інформацію про те, що останнім днем проведення платежів за видатками клієнтів органів Казначейства в бюджетному 2023 році є 27 грудня 2023 року. Також 27 грудня 2023 року до 17:30 год завершується прийняття електронних документів клієнтів із системи дистанційного обслуговування «Клієнт-казначейства - Казначейство» до облікових систем АС «Є-Казна Доходи», АС «Є-Казна».
Відтак, оскільки відповідач фінансується з державного бюджету, то його знання про останній день проведення платежів за видатками до 17:30 год 27.12.2023 становить неспростовну презумпцію .
Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19 та від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.
Факт відсутності бюджетного фінансування (бюджетних асигнувань) у будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань по оплаті поставленого йому товару, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 107 290,22 грн.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 0,1% річних.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 9.2 договору сторони погодили, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафних санкцій та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що такий є арифметично вірним.
При цьому колегія суддів відхиляє за неспроможністю твердження апелянта про те, що у нього відсутній обов'язок зі сплати 0,1% річних та інфляційних втрат, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 9.10. договору в разі затримки бюджетного фінансування, зменшення бюджетних асигнувань, неприйняття органами державної влади рішень або невчинення дій, необхідних для здійснення оплати, передбаченої цим договором (або прийняття відповідних рішень чи вчинення дій із затримкою), прийняття органами державної влади рішень, які унеможливлюють виконання покупцем своїх зобов'язань за цим правочином, Залізниця звільняється від сплати постачальнику штрафних санкцій, відшкодування збитків та відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 09.02.2021 в справі № 520/17342/18, від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 922/3095/18.
Також, при ухваленні рішення в справі, суд першої інстанції було вирішив питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, п.1 частини 3 статті 123 ГПК України).
За частинами 1, 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову на відповідача.
Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження здійснених судових витрат у розмірі 9 724,43 грн на професійну правничу допомогу, відповідачем надано копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги № 06/09-2024_2 від 06.09.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Терезою Юлією Олександрівною, додаткових угод №1 від 06.09.2024 та №3 від 25.12.2024, рахунку на оплату №5 від 06.01.2025, платіжної інструкції №274 від 10.01.2025, листа вих. № 1001/002 від 10.01.2025, акту наданих послуг №1 від 03.01.2025 на суму 9 724,43 грн.
Так, 06.09.2024 між адвокатом Тереза Юлія Олександрівна та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір) № 06/09-2024_2, за умовами п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки, обумовлені сторонами у Договорі.
Відповідно до п 5.1 Договору за надання правової допомоги визначеної пунктом 1.1 цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі, що визначається окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
06.09.2024 між адвокатом Тереза Юлія Олександрівна та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 06/09-2024_2 від 06.09.2024, з п. 1 якого вбачається, що сторони погодили, що адвокат надає Клієнту професійну правничу допомогу пов'язану зі стягненням з АТ «Українська залізниця» у господарському суді першої інстанції заборгованості за договором про закупівлю від 02.10.2023 № ПЗ/НХ23920/НЮ.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1, правова допомога, передбачена п. 1 цієї Додаткової угоди, включає: направлення в інтересах клієнта адвокатських запитів (за потреби), збирання необхідних для захисту інтересів клієнта документів, вироблення правової позиції, підготовку і подання позовної заяви до суду першої інстанції через систему електронний суд, підготовку і подання інших необхідних процесуальних документів.
У пункті 5 Додаткової угоди №1 сторони домовились, що гонорар адвоката за надання послуг, передбачених п. 2 цієї Додаткової угоди становить 9 724,43 грн.
Матеріали справи містять Акті №1 від 06.01.2025, в якому вартість наданих послуг визначена в розмірі 16 600,00 грн, а загальний витрачений час адвоката становить 11 годин.
Згідно з частинами 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статей 1, 30 цього Закону, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Адвокатська діяльність є самостійною професійною діяльністю, яка здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, і така діяльність є оплачуваною. Гонорар є винагородою адвоката за надану правову допомогу. Розмір гонорару визначається лише за згодою адвоката і клієнта - суд не втручається у такі домовленості.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Обґрунтовуючи неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначив, що такі витрати не є дійсними та реальними, оскільки , на його думку, акт наданих послуг №1 від 06.01.2025 містить відомості про вчинення адвокатом дій в іншій справі, яка не стосується цієї. Колегія суддів бере до уваги такі доводи відповідача, однак зазначає, що суд першої інстанції врахував розбіжність між вартістю наданих послуг згідно з наданим актом та умовами Додаткової угоди. Зокрема, суд розглядав заявлені судові витрати в межах 9 724,43 грн, а отже правомірно виключив, у тому числі, 2 години часу, витраченого в межах іншої судової справи.
Водночас відсутність доказів фактичної оплати послуг професійної правничої допомоги позивачем не спростовує факту їх надання, якщо такі втирати підтверджуються іншими доказами. Зокрема, матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних доручень клієнта, акти приймання-передання виконаних робіт, рахунок на оплату юридичних послуг, які у своїй сукупності дають підстави для встановлення дійсності наданих послуг. Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять платіжну інструкцію №2724 від 10.01.2025 на суму 9 724,43 грн та лист №1001/002 від 10.01.2025 з проханням зарахувати даний платіж як оплату послуг згідно з виставленим рахунком у цій справі.
Отже колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з урахуванням фактичних обставин справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціни позову та результату вирішення спору розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу у сумі 9 724,43 грн є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, предметом позову та значенням справи для сторони.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення для справи, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/15371/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі №910/15371/24 залишити без змін.
Матеріали справи №910/15371/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук