79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" вересня 2025 р. Справа № 926/2966/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковалюка Володимира Васильовича від 23 травня 2025 року
на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 квітня 2025 року (повний текст підписано 05.05.2025), суддя Марущак І.В.
у справі № 926/2966/24
за позовом Садгірського районного споживчого товариства, м. Чернівці
до відповідача Фізичної особи-підприємця Ковалюка Володимира Васильовича, м. Чернівці
про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 205 886,03 грн
встановив:
20 листопада 2024 року Садгірське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковалюка Володимира Васильовича про стягнення 205 886,03 грн, з яких: 179 198,50 грн - заборгованість за договором оренди, 19 453,81 грн - інфляційні втрати та 7 233,72 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2025 року у справі № 926/2966/24 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25 квітня 2025 року у справі № 926/2966/24 відмовлено у задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Ковалюка Володимира Васильовича - адвоката Попової-Завгородньої С. Г. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 16.04.2025 вх. № 1290. Поряд з тим, відмовлено у задоволенні заяви представника Садгірського районного споживчого товариства - адвоката Єфтемія Р. Ф. про стягнення витрати на професійну правничу допомогу від 16.04.2025 вх. № 1292.
Додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Ковалюка Володимира Васильовича - адвоката Попової-Завгородньої С. Г. мотивоване тим, що представник відповідача не довів наявності об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали можливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів, а заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 16.04.2025 обґрунтувань поважності причин неподання таких доказів не містить, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача.
Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду у вказаній вище частині, відповідач - Фізична особа-підприємець Ковалюк Володимир Васильович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 квітня 2025 року у справі № 926/2966/24 в частині відмови в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Ковалюка Володимира Васильовича та ухвалити нове про задоволення заяви в повному обсязі: стягнути з позивача на користь відповідача 46 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції. Зокрема, зазначає, що у відзиві на позовну заяву, що є першою заявою по суті справи, відповідачем визначено розмір орієнтовних судових витрат на професійну правничу допомогу, які має понести відповідач в сумі 31 000 грн. Наголошує, що суд першої інстанції, при винесенні додаткового рішення, невірно застосував положення ч.ч.1, 2 ст.221 ГПК України, помилково вважаючи, що після призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, сторони знову мають підтвердити поважність неподання таких доказів до закінчення судових дебатів. Апелянт зазначає, що у 5-денний строк, а саме 16.04.2025 від відповідача до суду надійшла заява про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, у якій йдеться про те, що відповідач за надання професійної правничої допомоги адвокатом по даній справі поніс витрати у розмірі 46 000 грн; до заяви додано договір про надання правової (правничої) допомоги від 27.11.2024, акт виконаних робіт за договором про надання правової (правничої) допомоги від 14.04.2025 та ордер серії СЕ № 1100303 від 09.12.2024, докази направлення заяви позивачу. Також наголошує, що доказ понесення судових витрат, не є саме договір про надання правової (правничої) допомоги від 27.11.2024, а складені Акти виконаних робіт, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що ним було подано всі докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у межах строків, встановлених законом, а також у першій заяві по суті вказано про орієнтований розмір витрат на суму 31 000 грн. Додатково наголошує, що Акт приймання-передачі наданих послуг складено, затверджено та підписано відповідачем 14.04.2025, що виключає можливість подання цього доказу разом з відзивом та до закінчення судових дебатів.
Також в апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з позивача 3 705,95 грн - судового збору та 8 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 926/2966/24 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ковалюка Володимира Васильовича на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 квітня 2025 року; апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заяв про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи від сторін до суду не надходило.
Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву представник відповідача повідомив, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу становить 31 000 грн. Відзив на позовну заяву підписано представником відповідача - адвокатом Поповою-Завгородньою Сніжаною Григорівною на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія СЕ № 1100303 від 09 грудня 2024 року.
Крім того, до завершення судових дебатів відповідачем зазначено, що докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу будуть подані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2025 року у справі № 926/2966/24 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Водночас судом призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 11:00 год 25 квітня 2025 року.
16 квітня 2025 року від відповідача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 46 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу. До заяви долучено окрім копії ордера про надання правничої допомоги, копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 27 листопада 2024 року та акту виконання робіт за договором від 14 квітня 2025 року на суму 46 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача, місцевий господарський суд зазначив, що представник відповідача не довів наявності об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали можливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів, а заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 16.04.2025 обґрунтувань поважності причин неподання таких доказів не містить.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертає увагу, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору) є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд наголошує на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у ч.8 ст.129 ГПК України.
У ч.8 ст.129 ГПК України йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, положення ч.8 ст.129 ГПК України регулюють процес подачі доказів на підтвердження витрат, пов'язаних із розглядом справи та передбачають, що такі докази можуть бути подані:
- до закінчення судових дебатів у справі;
- протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Положення ч.8 ст.129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Водночас відповідно до ч.1 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом із відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, від 29.10.2024 у справі № 372/3773/20).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Судом враховано, що поданий відповідачем договір про надання правової (правничої) допомоги укладено 27 листопада 2024 року, тобто до ухвалення рішення у цій справі (11 квітня 2025 року), відтак такий доказ міг бути наданий відповідачем до закінчення судових дебатів у справі. Щодо акту виконання робіт за договором від 14 квітня 2025 року на суму 46 000 грн, місцевий господарський суд зазначив, що вказаний вище договір не містить положення щодо складання та підписання відповідачем та адвокатом такого акту приймання-передачі послуг саме після ухвалення судом рішення у справі.
Учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п.6 ч.2 ст.42 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч.3, 4 ст.13 ГПК України).
Слід зазначити, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури (зокрема, ч.1 ст.221 ГПК України).
Водночас судом встановлено, що відповідачем не доведено наявності об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали поданню доказів понесення витрат до закінчення судових дебатів під час розгляду справи судом першої інстанції, відтак, суд правильно відмовив у задоволенні заяви відповідача.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Ковалюка Володимира Васильовича - адвоката Попової-Завгородньої С. Г. щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 16.04.2025 вх. № 1290.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 квітня 2025 року у справі № 926/2966/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковалюка Володимира Васильовича - без задоволення.
Матеріали справи № 926/2966/24 повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.