Номер провадження: 11-кп/813/2419/25
Справа № 493/1591/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Балтського районного суду Одеської обл. від 03.09.2025, якою в межах к/п №12024160000000361 від 22.03.2024 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя, громадянина України, працюючого водієм-експедитором БФ «Ветеран Чорнобилю», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України продовжено строк дії застосування запобіжного заходу у виді триманні під вартою до 02.11.2025, із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду від 03.09.2025було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 02.11.2025 із утриманням в ДУ "Одеський слідчий ізолятор", відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України КК України із визначенням застави у розмірі 1650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 996 200 грн.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд 1-ої інстанції врахував тяжкість інкримінованих злочинів, відомості про особу обвинуваченого та прийшов до висновку про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який водночас не є для обвинуваченого безальтернативним.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою та такою, що суперечить практиці ЄСПЛ з таких підстав:
- заявлені стороною обвинувачення ризики носять характер припущень та не підтверджені жодними доказами;
- прокурором було подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, який був застосований на стадії досудового розслідування, хоча мав подати клопотання про застосування запобіжного заходу. Більш того, прокурор не додав до клопотання копії документів, які на його думку, доводять винуватість обвинуваченого;
- визначений розмір застави є жодним чином необґрунтованим та непомірним для обвинуваченого;
За таких обставин, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу від 03.09.2025 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або визначити альтернативний запобіжний захід у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_6 направив на адресу апеляційного суду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності та за відсутності обвинуваченого, апеляційну скаргу просив задовольнити, при цьому прокурор ОСОБА_9 також направив на адресу суду заяву, в якій просив апеляційну скаргу розглядати за його відсутності, проти їх задоволення заперечував.
Враховуючи викладене, колегія суддів, на підставі вимог ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Балтському райсуді Одеської обл. знаходиться к/п №№12024160000000361 від 22.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлено, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Відтак, надаючи оцінку доводам захисника з приводу фактичних обставин провадження із посиланням на докази, колегія суддів наголошує, що апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Водночас, зважаючи на можливу міру покарання, яка може загрожувати обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, зокрема, у вигляді позбавлення на строк 12 років із конфіскацією майна, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки виходячи з цього є підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів враховує, що свідки у вказаному кримінальному проваджені ще не допитані, їх пояснення мають суттєве значення, що свідчить про існування ризику незаконного на них впливу.
Апеляційний суд враховує приписи законодавства з приводу того, що вина особи встановлюється лише обвинувальним вироком суду, однак вважає обґрунтованими висновками суду з приводу існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на умисний характер та корисливу спрямованість інкримінованих злочинів, окрім того враховує, що на розгляді в іншому суді перебуває кримінальне провадження за обвинувачення ОСОБА_7 .
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Колегія суддів враховує аргументи захисту з приводу того, що прокурором було подане клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, який був застосований на стадії досудового розслідування, хоча мав подати клопотання про застосування запобіжного заходу, водночас зауважу, що зазначене порушення не свідчить жодним чином про необґрунтованість клопотання та про відсутність підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу.
У цьому контексті апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої сторона, яка зазначає про допущені процесуальні порушення повинна довести, що вони спричинили істотне порушення прав та свобод.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Що стосується доводів захисника з приводу розміру застави, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Вирішуючи питання про розмір застави, апеляційний суд виходить з того, що приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Відтак, з огляду на тяжкість інкримінованих злочинів, їх умисний та корисливий характер, суму заподіяної матеріальної шкоди та наявність ризиків, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на теперішній час визначений судом розмір застави є обґрунтованим.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 199, 331, 370, 404, 405, 407, 422-1, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Балтського районного суду Одеської обл. від 03.09.2025 якою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у вид тримання під вартою до 02.11.2025 із визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4