Справа №750/13160/25
Провадження №1-кс/750/4290/25
30 вересня 2025 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у справі з розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури,
На розгляд слідчому судді Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , за заявою ОСОБА_3 від 16.09.2025.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено слідчого суддю Деснянського районного суду м. Чернігові ОСОБА_4 для розгляду вказаної вище скарги.
Ухвалою слідчого судді від 24.09.2025 відкрито провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 16.09.2025 та призначено до розгляду таку на 26.09.2025 року о 10:20 год.
25.09.2025 особа, яка подала скаргу, на підставі п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, заявила відвід слідчому судді Деснянського районного суду м. Чернігові ОСОБА_4 з розгляду поданої скарги.
Вказана заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_4 була розподілена автоматизованою системою документообігу суду для розгляду судді ОСОБА_1 .
Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
30.09.2025 через канцелярію суду від прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд заявленого ОСОБА_3 відводу слідчому судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_4 без його участі, заперечує проти задоволення того.
У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»). Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Проте, захисник, достовірно знаючи строки розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, а також враховуючи, що саме ним і було заявлено відвід слідчому судді з розгляду вказаного клопотання, подальшим провадженням у справі не поцікавився.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід слідчого судді за відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, в частині, що стосується заявленого відводу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з п.1 ч.5 ст. 55 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про Захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено перелік підстав, що виключають участь слідчого судді в кримінальному провадженні, у випадку наявності яких згідно з ч.2 ст. 80 КПК України слідчому судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Як вбачається з заяви ОСОБА_3 про відвід, останній обґрунтовує заяву тим, що слідчим суддею ОСОБА_4 невірно визначено бездіяльність керівника прокуратури, яка ним оскаржується, зокрема таким оскаржено не бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 16.09.2025, а саме бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, як то прийняття до розгляду заяви ОСОБА_3 від 16.09.2025. Також зазначає, що слідчим суддею відкрито провадження за його скаргою 24.09.2025 та призначено до розгляду таку на 26.09.2025, і вказане є порушенням ст. 135 КПК України, оскільки його мало б бути повідомлено про розгляд за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом. В зв'язку з чим зазначає, що суддя ОСОБА_4 згідно п.4 ч.1 ст.75 КПК України не має права брати участь у провадженні, якщо є підстави, які викликають сумніви у його неупередженості, тому на підставі ст.ст. 75, 80, 81 КПК України заявник заявляє відвід слідчому судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_4 .
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» зазначає, що для відсторонення судді від справи потрібні докази фактичної наявності його упередженості. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки. Стосовно об'єктивної неупередженості, у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Відповідно до ч.5 ст. 80 КПК України відвід має бути вмотивованим.
Відповідно до вимог частини другої, третьої статі 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 134 КПК України суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.
Статтею 135 КПК України визначено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні.
Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (частина перша статті 135 КПК України).
Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (частина дев'ята статті 135 КПК України).
Відповідно до положень статті 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
У поданій до суду скарзі ОСОБА_3 зазначає свою електронну пошту, 25.09.2025 року через електронний суд від ОСОБА_3 надходить заява про відвід слідчого судді, що вочевидь вказує на те, що останній отримав таку на свою електронну пошту і був обізнаний про час та місце розгляду його скарги. Крім того, з урахуванням положень ст. 306 КПК України, розгляд вказаної скарги має бути здійснено судом в межах 72 год., а тому скаргу було призначено до розгляду в установлені строки, в разі неможливої явки в судове засідання на вказану дату з поважних причин, скаржник не був позбавлений можливості подати відповідне клопотання до суду щодо відкладення розгляду скарги.
Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що суд вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених нормами КПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення скаржника про розгляд скарги, та призначив таку, з урахуванням встановлених термінів для розгляду вказаної категорії скарг, зазначених у ст. 306 КПК України.
Щодо заявлено відводу з підстав того, що під час відкриття провадження у справі слідчий суддя в ухвалі про відкриття провадження від 24.09.2025 невірно вказав вид бездіяльності, яка оскаржується, в зв'язку з чим заявник висловлює сумніви в неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Таким чином, на основі зазначеного вище можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття слід зазначити, що у справі «Хаушильд проти Данії» зазначено, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, для його відводу під час об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Дослідивши заяву про відвід, матеріали справи в частині, що стосується заявленого відводу, суддя приходить до висновку про необґрунтованість того, оскільки заявником ОСОБА_3 не наведено жодних підстав, визначених ст.ст. 75, 76 КПК України для відводу судді та не надано доказів упередженості або особистої заінтересованості судді, оскільки в разі помилкового зазначення виду бездіяльності, яка оскаржена ОСОБА_3 , це не є перешкодою для з'ясування вказаних обставин під час судового засідання.
Враховуючи викладене, в судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про заінтересованість слідчого судді ОСОБА_4 в результатах розгляду скарги ОСОБА_3 , або викликали обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Тобто, аналізуючи наведені заявником обставини, слід дійти висновку про те, що заявлений відвід не містить належних та підтверджених об'єктивних даних, які б свідчили про наявність таких обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у неупередженості та заінтересованості слідчого судді, наведені обставини щодо можливого упередженого ставлення слідчого судді ОСОБА_4 ґрунтуються на його припущеннях, які не підтверджені об'єктивними доказами та не свідчать про наявність підстав, передбачених ст.75 КПК України для відводу слідчого судді, тобто доводи заявника не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а відтак заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 75-76, 80-81, 372 КПК України, суд
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у справі з розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Чернігівської окружної прокуратури, щодо розгляду його заяви від 16.09.2025.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1