Єдиний унікальний номер 728/2480/25
Номер провадження 3/728/893/25
30 вересня 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді Сороколіта Є.М.
розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, фактично проживаючої у АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП), безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.
І. Зазначення питання, що вирішується.
До Бахмацького районного суду (далі також - Суд) 23.09.2025 надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 12.09.2025 серії ЕПР1 №452024, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 (далі також - Водій або Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) 12.09.2025 о 20 год 23 хв по вул. Батуринській у м. Бахмач керувала електроскутером “FADA», без державного номерного знаку, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги пункту 2.9.а Правил дорожнього руху (далі також - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager, тест 3207, результат позитивний 0,24 проміле. Водій була відсторонена від керування транспортним засобом, шляхом залишення його на місці зупинки.
ІІ. Оцінка Суду.
Не оцінюючи наперед докази та не вдаючись до вирішення питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 і її винності, а лише виконуючи процедурний обов'язок при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений пунктом 2 частини першої статті 278 КУпАП, зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, який надійшов до суду, не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.
Так, обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який у порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Водночас, Судом було встановлено, що адміністративні матеріали стосовно Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відповідають вимогам, встановленим законодавством, оскільки, до адміністративних матеріалів не додано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що електроскутер “FADA», яким керувала ОСОБА_1 , за своїми технічними показниками відноситься до категорії механічних транспортних засобів.
Суд нагадує, що диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
У цьому контексті важливим є те, що згідно з пунктом 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а згідно з пунктом 2.9.а ПДР, у порушенні вимог якого звинувачується Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, у стані алкогольного сп'яніння.
Однак вказані пункти ПДР розміщено у розділі другому ПДР, який має назву “Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів»
Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.10 ПДР, транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Суд звертає увагу, що за змістом положень статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також - Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення» має “автономне» значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії» (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального» характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення».
Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.
Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.
Застосовуючи згадані критерії до адміністративних правопорушень щодо порушення правил дорожнього руху, які караються штрафами, обмеженнями водійських прав, такими як зняття балів або призупинення чи скасування водійських прав (“Луц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), § 182; “Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v. Austria); “Малідж проти Франції» (Malige v. France); “Марчан проти Хорватії» (Marиan v. Croatia); “Ігор Паскарі проти Республіки Молдова» (Igor Pascari v. the Republic of Moldova), §§ 20-23) можна дійти обґрунтованого висновку, що стосовно таких правопорушень діє кримінально-процесуальний аспект статті 6 Конвенції.
Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред'явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії» (Kamasinski v. Austria), § 79).
Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину» обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії» (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).
Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки.
Підсумовуючи вищенаведене, Суд вважає, що за вказаних обставин, проведення повного і об'єктивного розгляду справи є неможливим, а протоколи про адміністративні правопорушення повинні бути повернуті органу, який їх склав, для належного оформлення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 256, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд -
Адміністративні матеріали разом з протоколом про адміністративне правопорушення від 12.09.2025 серії ЕПР1 №452024, складений стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повернути до відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління ГУНП в Чернігівській області на доопрацювання.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Є.М. Сороколіт