Справа №766/14980/25
н/п 1-кс/766/7364/25
30.09.2025 Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання слідчого СВ ВП №1 Херсонського РУП ГУ НП в Херсонській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Херсонської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсона, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
в с т а н о в и ла :
30.09.2025 року слідчий СВ ВП №1 Херсонського РУП ГУ НП в Херсонській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025231030002192 від 26.09.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Обґрунтування клопотання
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Переховуватись від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення проти життя і здоров'я особи, обізнаний про тяжкість покарання, передбаченого за вчинення вказаного злочину, а саме безальтернативне позбавлення волі на строк від 7 до 10 років та з метою уникнення покарання може переховуватись від суду.
Сторона обвинувачення також вважає, що слід звернути увагу на вимогу про судимість стосовно підозрюваного ОСОБА_4 . В даному випадку наявний факт засудження останнього за вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (Самовільне залишення військової частини). Отже наявні обґрунтовані дані, що підозрюваний раніше самовільно залишав військову частину, що свідчить про можливість ухилення його і від покладених процесуальних обов'язків. У зв'язку з цим існує високий ризик переховування. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не створить достатньо умов для стримування підозрюваного від інших злочинів, та знаходження на волі підозрюваного ставить під загрозу публічну безпеку у прифронтовому населеному пункті.
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування.
Зокрема, згідно ст.178 КПК України суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, сторона обвинувачення, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшла обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Зокрема це підтверджується втечею підозрюваного з місця події та відмовою від дачі показів, а також відсутністю стійких соціальних зв'язків та місця роботи.
Тяжкість кримінального покарання може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний у разі необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов'язків, зможе за необхідності переховуватися від суду.
Може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про це може свідчити те, що ОСОБА_4 у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу матиме сприятливі умови для подальшого вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі аналогічних.
Незаконно впливати на свідків чи потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Свідки та потерпілий у кримінальному провадженні проживають в одному населеному пункті із підозрюваним, йому відоме їх місце проживання та вони є знайомими між собою, та у разі перебування підозрюваного на волі, останній матиме реальну можливість здійснити вплив на свідків та потерпілого з метою спотворення відомостей, які останні надали у своїх свідченнях органу досудового розслідування.
При встановленні наявності зазначеного ризику слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість впливу зі сторони підозрюваного чи зацікавлених осіб в інтересах підозрюваного на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
За таких обставин застосовування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах, що виключають небезпечну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 є обґрунтованим а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки свідки.
Доводи учасників провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний у судовому засіданні не заперечуючи своє причетності до обставин викладених у підозрі, заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту .
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання з підстав необґрунтованості підозри та недоведеності належними доказами зазначених у клопотанні ризиків, просила застосувати до її підзахисного більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації підозрюваного.
Мотивація суду
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Відділу поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025231030002192 від 26.09.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.09.2025 близько о 18.10 год., знаходячись на перехресті вул. Спортивної та вул. Пугачова м. Херсону, в публічнодоступному місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень своєму знайомому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після раптово виниклого словесного конфлікту, наніс йому не менше одного кулаком в область голови, чим спричинив останньому відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №878 від 26.09.2025, тілесні ушкодження у вигляді: здавлення головного мозку, травматичний субдуральний крововилив, закрита внутрішньочерепна травма, які відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя згідно п. 212, п. 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р.) та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Від зазначених травм ОСОБА_8 , залишившись без надання медичної допомоги, пройшов до свого місця мешкання, з адресою: АДРЕСА_2 , де помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
27.09.2025 о 22.33 год. слідчим СВ Відділу поліції № 1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області на підставі ст. 615, 208 КПК України затримано ОСОБА_4 .
Протокол затримання особи ( ОСОБА_4 ) було підписано підозрюваним та захисником адвокатом ОСОБА_5 (доручення №002-210000768 від 27.09.2025 року) та понятими без жодних зауважень та застережень щодо його змісту. Підозрюваний копію протоколу отримав та жодних зауважень щодо його змісту також не надав. Тому слідчим суддею не приймаються до уваги твердження захисника про відсутність підстав для затримання ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
28.09.2025 слідчим СВ Відділу поліції № 1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Доказів недотримання строків вручення письмового повідомлення про підозру визначених ст. 278 КПК України - матеріали клопотання не містять та стороною захисту надані не були.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, викладені та підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема:
- Повідомленням на лінію «102», яке зафіксоване у рапорті від 25.09.2025, про виявлення трупу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- Лікарське свідоцтво про смерть №878 від 26.09.2025 з причиною смерті: здавлення головного мозку, травматичний субдуральний крововилив, закрита внутрішньочерепна травма.
- Протоколом огляду місця події від 25.09.2025 за адресою: АДРЕСА_2 в ході якого виявлено труп гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 , яка в своїх показах повідомила, що 24.09.2025 близько 18:00 години у неї відбувся конфлікт з ОСОБА_10 та невідомим на АДРЕСА_2 . Після виниклого конфлікту до ОСОБА_10 з невідомим на вулицю вийшов ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється співмешканцем останнім та з котрим потерпіла вела спільний побут останні 5 років. В той час, як ОСОБА_10 вийшов на вулицю, останній повідомив потерпілій, щоб вона зайшла до дому, на що остання повернулась до будинку та займалась своїми справами. Близько через 5-7 хвилин потерпіла вийшла на вулицю, з метою знайти ОСОБА_8 , під час чого на перехресті вул. Спортивної та вул. Пугачова виявила ОСОБА_10 з невідомим. Так підійшовши до ОСОБА_10 потерпіла запитала де знайти її співмешканця, на що останній вказав в бік, де потерпіла виявила ОСОБА_8 лежачого на асфальтному покритті та головою на бордюрі. Останній знаходився в положенні лежачи не спині обличчям до гори, руки та ноги направлені вниз відносно осі тулубу, та все тіло тремтіло. По приїзду працівників поліції ОСОБА_8 від написання заяви щодо нанесення тілесних ушкоджень та від надання медичної допомоги відмовився;
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілої ОСОБА_9 в ході чого остання впізнала ОСОБА_4 , як особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілої
ОСОБА_9 в ході чого остання впізнала ОСОБА_11 , як особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , який є очевидцем моменту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ОСОБА_8 та надав покази про те, що 24.09.2025, в близько 18:00 години дня ОСОБА_12 біля буд. 5 по вул. Спортивна в м. Херсон, в ході словесного конфлікту будучи розміщеним в пів в праву від ОСОБА_13 обличчям в напрямку напрямку обличчя останнього на відстані близько 1 метра, наніс ОСОБА_13 один удар правою ногою (голіностопом) в область обличчя в район нижньої щелепи та підборіддя. В ході подальшого конфлікту ОСОБА_13 відійшов до перехрестя вул. Спортивної та вул. Пугачова, слід за нами пішов ОСОБА_14 . Знаходячись на зазначеному перехресті, ОСОБА_12 перебуваючи напроти ОСОБА_13 обличчям до обличчя останнього на відстані витягнутої руки, кулаком правої руки ОСОБА_12 наніс ОСОБА_13 в область нижньої щелепи та підборіддя зліва один удар. Від отриманого удару ОСОБА_13 впав на ґрунтове покриття спиною навзнак, при цьому при падінні вдарився потилицею по центру об ґрунтове покриття (землю) узбіччя;
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_11 в ході чого остання впізнала ОСОБА_4 , як особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
- Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_11 в ході чого остання впізнала ОСОБА_8 , як особу, якій було завдано тілесні ушкодження.
- Протоколом слідчого експерименту із свідком ОСОБА_11 , в якому остання відтворила обставини вчинення злочину ОСОБА_4
- Протоколом затримання громадянина ОСОБА_4 в ході особистого обшуку якого вилучено світшот червоного кольору з кепі темно-синього кольору.
- Іншими матеріалами провадження у їх сукупності.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжкими, передбачає можливість реального позбавлення волі на строк до 10 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та потерпілу, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами ОСОБА_4 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Належного обґрунтування та конкретизації ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, подане клопотання не містить та прокурором не обґрунтовано в судовому засіданні, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає їх недоведеними.
Щодо твердження захисника про відсутність доказів наявних ризиків, зазначених прокурором у клопотанні, суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків, переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування. Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання.
При оцінці існування ризику незаконного впливу на свідків та потерплого слідчий суддя виходить з того, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, а тому потерпілий та жоден зі свідків не допитаний судом, і, відповідно, його показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують вищезазначені ризики.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, в разі визнання підозрюваного винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , який народився у 1997 році; на обліку за станом здоров'я не перебуває, інвалідність не встановлювалась, відомості про потребу у стаціонарному лікуванні відсутні. Крім того, слідчим суддею враховується міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_4 має середню спеціальну освіту, не одружений, утриманців немає, не працюючий, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, має посвідчення учасника бойових дій, проживає за адрсеою: АДРЕСА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
Враховуючи те, що адреса реєстрації підозрюваного та фактичного проживання є різними, стороною захисту не надано доказів щодо власника житла у якому підозрюваний має проживати у разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту та його згоди на знаходження підозрюваного у такому житлі.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати затримання та дати повідомлення про підозру, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюванго на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. За вказаних вище обставин запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, на даній стадії кримінального провадження відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного ОСОБА_4 , даних про його особу, встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованого діяння, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення тяжкого злочину, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У разі внесення застави згідно ч.5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрювану прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309 КПК України,-
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.11.2025 року включно.
Час тримання під вартою відраховувати з моменту фактичного затримання, тобто з 27.09.2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, в провадженні яких перебуває кримінальне провадження № 12025231030002192 та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілою.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 25.11.2025 року (включно).
Роз'яснити та попередити ОСОБА_4 що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1