Справа № 274/3757/25
Провадження № 2/576/628/25
30 вересня 2025 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Колодяжного А.О.,
за участю секретаря - Опанасенко Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
встановив:
Акціонерне товариство «Універсал банк» (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач), про стягнення заборгованості. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 03.02.2024 відповідач установив мобільний додаток monobank. Пройшовши реєстрацію та надавши один із пакетів документів підписав анкету-заяву та запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank», шляхом застосування цифрового власноручного підпису. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Банк неодноразово направляв відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач суму заборгованості не сплатив. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, у зв'язку з чим у нього станом на 03.03.2025 р. утворилась заборгованість у сумі 28835,07 грн., з яких: 19911,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4224,79 грн. - заборгованість за пенею; 4698,96 грн. - заборгованість за порушення грошового зобов'язання. За вказаних обставин позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 03.02.2024 р. у розмірі 28835,07 грн. та понесені судові витрати по справі.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивач у позові просив розглянути справу без участі представника банку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 03.02.2024 р. з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Універсал Банк», де підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Мonobank» (а.с.13).
Підписуючи анкету-заяву, відповідач погодився з тим, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом (п. 2 анкети-заяви), а також те, що невід'ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого в мобільному додатку договір набуває чинність (п. 5 анкети-заяви).
У пункті 4 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись ним для вчинення правочинів та платіжних операцій та визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
До Анкети-заяви позивач додав Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів (Мonobank/Universal Bank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (22-28, 29-30, 31-33).
Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, наданої позивачем від 03.03.2025 р., відповідачу 03.02.2024 р. встановлено кредитний ліміт через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 03.02.2024 р. у сумі 8000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 (а.с. 21).
Однак, відповідач умов договору не виконував, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених кредитним договором.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач станом на 03.03.2025 р. має заборгованість в сумі 28835,07 грн., з яких: 19911,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4224,79 грн. - заборгованість за пенею, 4698,96 грн. - заборгованість за порушення грошового зобов'язання (а.с. 10).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Факт укладення договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містять усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були достеменно відомі останньому. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов'язання кредитодавець АТ «Універсал Банк» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконав.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19911,32 грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 4224,79 грн. та заборгованості за порушення грошового зобов'язання в сумі 4698,96 грн. слід зазначити наступне.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Таким чином, оскільки договір про надання банківських послуг «Monobank» був укладений між сторонами 03.02.2024 р., тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем заборгованість за пенею в сумі 4224,79 грн. та заборгованості за порушення грошового зобов'язання в сумі 4698,96 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов'язку такої сплати. Нарахована заборгованість за штрафами підлягає списанню позивачем. А відтак, в цій частині позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 19911,32 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (19911,32х100:28835,07=69,05%), то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2090,83 грн. судових витрат по оплаті судового збору (3028,00х69,05:100=2090,83).
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 509, 526, 527, 530, 611, 626, 628, 638,1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 12, 19, 141, 247, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, п.і. 04082, код ЄДРПОУ 21133352), заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.02.2024 р. у розмірі 19911 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 32 коп.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, п.і. 04082, код ЄДРПОУ 21133352), судовий збір в сумі 2090 грн. 83 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О.Колодяжний