Справа № 573/1831/25
Номер провадження 2/573/571/25
( з а о ч н е )
30 вересня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Замченко А.О.,
з участю секретаря - Півньової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,
30.08.2025 адвокат Усенко А.В. в інтересах ОСОБА_1 здав на пошту позов до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», в якому вказує, що 19.08.2019 між ОСОБА_1 і ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір №573364970. З сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» позивачці стало відомо про відкриття щодо неї виконавчого провадження №65824583. З наданих приватним виконавцем документів встановлено, що 18.05.2021 приватним нотаріусом Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис №19054 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором №573364970 у розмірі 33682 грн. На підставі вказаного виконавчого напису 16.06.2021 приватним виконавцем Нордіо В.В. було відкрито виконавче провадження №65824583 та стягнуто 37471 грн 20 коп. У той же час виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, він був вчинений на копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, і на момент вчинення напису заборгованість за кредитним договором не була безспірною.
Посилаючись на викладені обставини, просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Грисюк О.В. від 18.05.2021 таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок повернення майна набутого без достатньої правової підстави 33682 грн, а також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 04.09.2025 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Усенко А.В. не з'явилися. Останній подав клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 11, 58, 59, 64).
Представник відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а. с. 60). Про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.
Треті особи - приватний нотаріус Грисюк О.В., приватний виконавець Нордіо В.В. у судове засідання також не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а. с. 62, 63).
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав, за згодою позивачки було проведено заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.08.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №573364970, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 9800 грн на умовах, зазначених у договорі (а. с. 42 - 45).
18.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором №573364970, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №69 від 11.03.2020 було ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №05/0820-01 від 05.08.2020 є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», у розмірі 32482 грн за період з 09.04.2021 по 07.05.2021, з яких: 9998 грн 30 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14316 грн 04 коп. - прострочена заборгованість за несплаченими відсотками, 8167 грн 66 коп. - строкова заборгованість за штрафами і пенями (а. с. 46).
За вчинення виконавчого напису стягнуто 1200 грн.
Виконавчий напис було зареєстровано в реєстрі за №19054.
16.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Закорком В.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №65824583 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса та стягнення з ОСОБА_1 33682 грн заборгованості (а. с. 17).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. від 07.08.2025 виконавче провадження №65824583 з примусового виконання виконавчого напису №19054 від 18.05.2021 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а. с. 19).
Відповідно до листа приватного виконавця Нордіо В.В. від 13.08.2025 під час виконавчого провадження №65824583 з ОСОБА_1 було стягнуто 37471 грн 20 коп., з яких: 421 грн - витрати виконавчого провадження, 3368 грн 20 коп. - основна винагорода приватного виконавця, 33682 грн - погашення заборгованості за виконавчим написом (а. с. 26).
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 87, 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
У постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Згідно з п.п. 2.1 п. 2 гл. 16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, у редакції, яка діяла на час вчинення спірного напису нотаріусом, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 гл. 16 р. ІІ вказаного Порядку в разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
На сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. А зазначеним Порядком вчинення нотаріальних дій передбачено надсилання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання боржнику та майновому поручителю для одержання виконавчого напису лише по іпотечним договорам.
Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №554/6777/17, від 30.09.2019 у справі 357/12818/17, від 10.01.2023 у справі №619/4933/20.
Звертаючись з позовом до суду представник позивачки зазначив, що про виконавче провадження ОСОБА_1 стало відомо з сайту «Автоматизована система виконавчого провадження», а про вчинення виконавчого напису - з документів, отриманих від приватного виконавця на запит адвоката.
Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Доказів зворотного відповідачем суду надано не було.
Пунктами 3.1, 3.2 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, у редакції, яка діяла на час вчинення спірного напису нотаріусом, було передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 були внесені зміни до вказаного Переліку, зокрема, його було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», пунктами якого було встановлено, що кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, належать до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а для одержання такого напису надаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині, зокрема, п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Як встановлено судом оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 18.05.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належать нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Укладений 19.08.2019 кредитний договір №573364970 нотаріально посвідчений не був (а. с. 42 - 45), а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №172/1652/18.
З огляду на викладене, оскільки встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), тому суд вважає за необхідне визнати виконавчий напис нотаріуса Грисюк О.В. від 18.05.2021 №19054 таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимоги про стягнення коштів сплачених позивачкою на погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним з випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №910/1531/18, від 28.01.2020 у справі №910/16664/18.
Таким чином, оскільки виконавчий напис, вчинений 18.05.2021 приватним нотаріусом Грисюк О.В. за реєстровим номером №19054, визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому підстава, на якій ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у примусовому порядку стягнуло кошти з позивачки відсутня, суд вважає за необхідне вимоги ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з відповідача на її користь 33682 грн, сплачених на погашення заборгованості за кредитним договором №573364970 від 19.08.2019 у рамках виконавчого провадження №65824583.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 Верховний Суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Судом встановлено, що 23.07.2025 між ОСОБА_1 і адвокатським об'єднанням «Усенко лоер та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги (а. с. 47).
Згідно з п. 4.1 вказаного договору за надання правової допомоги адвокатським об'єднанням клієнт зобов'язаний сплатити гонорар. Розмір гонорару визначається за домовленістю сторін і може змінюватися залежно від обсягу робіт, строку виконання доручення, результатів вирішення спірних правовідносин, ступеня складності справи, обсягу правових послуг необхідних для досягнення бажаного результату та інше.
24.07.2025 між ОСОБА_1 і адвокатським об'єднанням «Усенко лоер та партнери» підписано акт здачі-прийняття наданих послуг, відповідно до якого вартість послуг, що підлягає сплаті адвокатському об'єднанню становить 8600 грн, з яких: 6000 грн за складання позовної заяви, 2600 грн за складання заяви про забезпечення позову (а. с. 50).
У той же час адвокатом Усенко А.В. була лише підготовлена та подана позовна заява. Заява про забезпечення позову до суду не надходила.
Таким чином згідно з умовами договору та актом здачі-приймання наданих послуг адвокатським об'єднанням «Усенко лоер та партнери» було надано послуги на 6000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу саме в цій справі, суд бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути 2422 грн 40 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (02094, м. Київ, б-р Верховної Ради, 34, оф. 511, код ЄДРПОУ 42254696), треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна ( АДРЕСА_2 ), приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович (49025, м. Дніпро, просп. Слобожанський, 93, оф. 3, РНОКПП НОМЕР_2 ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №19054, вчинений 18 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 33682 (тридцяти трьох тисяч шістсот вісімдесяти двох) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 33682 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят дві) грн, 5000 (п'ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь держави 2422 грн 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.
Суддя -