Справа №519/1702/25
Провадження № 2/519/988/25
30.09.2025 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Лемця С.П.,
при секретарі судового засідання Волковій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,
Позивач звернулася в суд із позовною заявою до АТ «ОПЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, яка обґрунтована тим, що 19.03.2024 позивач була звільнена за власним бажанням п.1 ст. 38 КЗпП,оскільки відповідач не сплачував заробітну плату тривалий час.В день звільнення 19.03.2024 позивачеві була видана трудова книжка та повідомлено про відсутність розрахунку, оскільки відсутні кошти в товариства.
АТ "Одеський припортовий завод" не сплатило заробітну плату ОСОБА_1 за період серпень - листопад 2023 року, сума заборгованості склала 21420,98 грн.
Довідку про розмір заборгованості ОСОБА_1 отримала 30.07.2025. Позивач просить поновити строк для звернення до суду та стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату.
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 22.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилася, згідно позову просить розгляд справи провести за її відсутності, проти заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з заявами та клопотаннями не звертався.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.
Згідно витягу з наказу АТ «ОПЗ» № 122-К від 06.03.2024 була звільнена з посади прибиральника виробничих приміщень ЦВирА 19.03.2024, за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (а.с.6).
Відповідно до довідки № 1487 від 30.07.2025, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за серпень - листопад 2023 складає 21420,98 грн (а.с.7).
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною 1ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 21420,98 грн.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У постанові від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19 Верховний Суд зазначив, що установлені статтею 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
Звертаючись до суду з позовом 21.08.2025 позивач просить поновити строк звернення до суду.
Враховуючи те, що відповідачем не спростовано наведені доводи позивача щодо обставин поважності пропуску строку звернення до суду, суд доходить висновку про можливість задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду.
За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Крім того, у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
З викладеного вбачається, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Оскільки відповідач не довів, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили, то, відповідно він, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, ОСОБА_1 була звільнена 19.03.2024, остаточний розрахунок підприємством не був здійснений, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 20.03.2024 (наступний день за днем звільнення) по 20.09.2024 з урахуванням вимог ч.1 ст.117 КЗпП України.
За цей період судом розраховано кількість робочих годин, а саме 1112. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 52074,96 грн (46,83 грн середньо годинна зарплата х 1112 робочих годин), що відповідає п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповіднодост.117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №480/3105/19, у якій в частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач (постанова ВС у справі № 191/2910/21 від 18 лютого 2025 року).
Виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи, що розмір заборгованості по заробітній платі позивача становить 21420,98 грн, за затримку виплати якої відповідач несе відповідальність згідно зі статтею 117 КЗпП України, та яка на час винесення рішення не погашена, суд вважає за необхідне визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10710,00 грн.
Суд вважає, що стягнення з відповідача повної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за даних обставин справи є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.
Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податку (обов'язкового платежу) із належної працівникові відповідно до умов трудового договору (закону) винагороди (заробітної плати) знаходяться у площині податкових, а не трудових відносин, а тому суд при вирішенні спору про стягнення винагороди (заробітної плати) не вирішує питання про належні до сплати податки (обов'язкові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1211,20 грн (за вимогу про стягнення середнього заробітку) сплачених ОСОБА_1 при подачі позову, а також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн (за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати).
Керуючись статтями 3, 12, 81, 259, 265 ЦПК України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Позов ОСОБА_1 до АТ «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, задовольнити частково.
Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2023 року по листопад 2023 року в розмірі 21420 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять) грн 98 коп.
Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику в розмірі 10710 (десять тисяч сімсот десять) грн 00 коп.
Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач АТ «Одеський припортовий завод», місцезнаходження за адресою: 65001, Одеська обл., м. Південне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539.
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ