Ширяївський районний суд Одеської області
24.09.2025 Справа №: 518/268/22 Провадження № 4-с/518/3/2025
Іменем україни
24 вересня 2025 року
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Тарасенко М.С,
за участю секретаря Логвенюк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою Приватного акціонерного товариства «Агроспецтранссервіс», боржник: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Ширяївський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
встановив:
Приватне акціонерне товариство «Агроспецтранссервіс» звернулось до Ширяївського районного суду Одеської області з скаргою на бездіяльність державного виконавця Ширяївський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рудич І.С.
Скарга обгрунтована наступним. Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області518/268/22 від 06 лютого 2023 року було задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Агроспецтранссервіс» та зобов'язано ОСОБА_1 повернути Приватному акціонерному товариству «Агроспецтранссервіс»у справному технічному стані транспортний засіб типу сідловий тягач вантажний, марки DAF, модель 95ХF380; VIN-код: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; транспортний засіб типу вантажний сідловий тягач - Е, марки DAF, модель 95ХF430, VIN-код: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 ; транспортний засіб типу вантажний сідловий тягач - Е, марки DAF, модель: ХF95.380, VIN-код: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 . 23 грудня 2024 року Ширяївським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист на виконання вищезгаданого рішення суду. 23 червня 2025 року стягувач звернувся до Ширяївського відділу Державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання рішення суду. Повідомленням Ширяївського відділу Державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.07.2025 року виконавчий лист було повернуто без виконання у зв'язку з відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника та незрозумілістю в якій частині державному виконавцю виконувати рішення суду, оскільки резолютивна частина містить три види стягнення.
Скаржник, вважаючи такі дії державного виконавця незаконними, просить суд визнати неправомірну бездіяльність державного виконавця незаконною, скасувати повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, зобов'язати відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 518/268/22. У судове засідання скаржник та його представник адвокат Мартиненко М.С. не з'явились, останній надав суду заяву про розгляд скарги без участі його та скаржника, скаргу підтримує повністю та просить її задовольнити, з підстав, зазначених у ній.
У судове засідання представник Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з'явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із пунктом 7 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пункту 3 часини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Державний виконавець, повертаючи стягувачу виконавчий документ без прийняття, посилається на пункт 6 частини четвертої статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження», загалом, зазначає що у зв'язку із відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника державний виконавець не має змоги виконати рішення суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «згідно з ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання».
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (адміністративне провадження № К/9901/21841/18).
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Таким чином, сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною та гарантує право кожного на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Це право було б ілюзорним, коли остаточне судове рішення, яке набрало законної сили, не виконувалось на шкоду одній із сторін.
Судовий контроль за виконанням судових рішень є заключним етапом у процесі реалізації права особи на суд, яке є захищеним в результаті швидкого і повного виконання остаточного судового рішення.
Згідно з положеннями розділу VIII ЦПК України в процесі судового контрою за виконанням судових рішень сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд поновлює порушене право заявника, зокрема, шляхом визнання оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності виконавця незаконними та зобов'язання усунути порушення згідно з положеннями статей 447, 453 ЦПК України.
Повернення виконавчого документа без виконання з формальних підстав, за наявності у ньому інформації, що достовірно ідентифікує особу боржника, становить втручання у право заявника на судовий розгляд, оскільки перешкоджає швидкому виконанню судового рішення. Вказане може вплинути на розумність строків реалізації права стягувача на справедливий суд, оскільки право на суд є захищеним лише у разі виконання судового рішення у порядку, передбаченому законом.
Внаслідок повернення виконавчого документа без прийняття до виконання створюється ситуація, коли стягувач на заключному етапі захисту своїх цивільних прав, під час примусового виконання остаточного судового рішення змушений вживати додаткових зусиль для поновлення порушених прав, зокрема, повторно звертатись до суду для усунення недоліків виконавчого листа та повторного пред'являти його до виконання.
Враховуючи, що вимоги цивільно-процесуального законодавства не передбачають обов'язок учасника справи надавати суду інформацію про дату народження потенційного боржника (частина третя статті 175 ЦПК України, стаття 185 ЦПК України в редакції 2004 року), суд не завжди має змогу зазначати цю інформацію у виконавчому листі.
Також суд зазначає, що наявність у виконавчому документі трьох видів стягнень не є підставою для повернення документа. Ці види стягнень впливають на зміст вимог, що мають виконуватися. Твердження про те, що наявність у виконавчому документі трьох видів стягнень не є підставою для його повернення, є вірним, оскільки закон не забороняє одночасне стягнення різних видів вимог, а навпаки, дозволяє виконавцю їх реалізувати у рамках одного виконавчого провадження. Такі стягнення визначають зміст вимог, що підлягають виконанню, і є частиною комплексного виконання рішення суду або іншого органу.
Відповідно до статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки виконавчий лист № 518/268/22, який видано 23 грудня 2024 року на підставі рішення суду у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Агроспецтранссервіс» до ОСОБА_1 про повернення транспортних засобів, є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, з огляду на те, що у ньому зазначено, зокрема прізвище, ім'я та по батькові боржника, РНОКПП, місце його проживання, а також враховуючи те, що державний виконавець самостійно не був позбавлений можливості встановити інші ідентифікуючи дані боржника, з огляду на заходи примусового виконання рішення, на підставі якого був виданий цей виконавчий лист, у державного виконавця Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рудич І.С. відсутні були підстави для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Як наслідок, повідомлення державного виконавця Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Рудич І.С. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 01 липня 2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.447-451 ЦПК України, суд
ухвалив:
Скаргу Приватного акціонерного товариства «Агроспецтранссервіс», боржник: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Ширяївський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на дії/бездіяльність органу примусового виконання -задовольнити.
Скасувати рішення державного виконавця Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ірини Рудич, оформлене Повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 01 липня 2025 року.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ірини Рудич щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Зобов'язати Ширяївський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрити виконавче провадження для виконання рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 06 лютого 2023 року у справі № 518/268/22.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 29.09.2025 року.
Суддя М. Тарасенко