Справа № 522/21713/25
Провадження № 1-кс/522/5466/25
30 вересня 2025 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 , по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163510000615 від 02.09.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Вознесенськ Миколаївської обл., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , приблизно о 15 годині 15 хвилин, 13.08.2025, в період дії воєнного стану на території України, перебувала у приміщенні хінкальні «Колхеті», який розташована за адресою: м. Одеса, просп. Шевченко, 1-А.
Перебуваючи в приміщенні вказаного закладу, скориставшись відсутністю уваги збоку працівників, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_4 оглянувши приміщення роздягальні під час переодягання, виявила що в ньому наявний рюкзак чорного кольору, який належить ОСОБА_8 . Далі, ОСОБА_4 взяла вищезазначений рюкзак та піднесла його до вішалки з речами, відкривши його виявила грошові кошти в сумі 3700 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_8 .
Діючи з вказаною метою, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного заволодіння чужим майном, переконавшись що за нею ніхто не спостерігає та її дії несуть таємний характер, ОСОБА_4 , забрала вищевказані грошові кошти та поклала їх до своєї сумки, після чого вийшла з приміщення роздягальні разом з викраденим майном.
В подальшому ОСОБА_4 , залишила місце вчинення нею кримінального правопорушення, завдавши потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 3700 гривень.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі до 8 років, будучи раніше судимою, знаходячись на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність, знаходячись на свободі може незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний усвідомлюючи покарання за вчинення злочину такого характеру, в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 ставиться запобігання подальших спроб приховуватись від органів досудового розслідування і суду, у підозрюваного не має постійної роботи, відсутні соціальні зв'язки, раніше судима, а тому, розуміючи, що їй може бути призначене реальне покарання до позбавлення волі буде мати намір уникнути покарання. Інші, менш суворі запобіжні заходи, на думку слідчого, не забезпечать виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом і її належної поведінки.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
Підозрювана та її захисник під час розгляду клопотання заперечували проти його задоволення та просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрювану, її захисника, а також заслухавши прокурора, враховуючи похилий вік та стан здоров'я підозрюваної, приходжу до висновку, що у застосуванні відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, та необхідно застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з наступних підстав.
У клопотанні слідчого не міститься обґрунтування ризиків, які виправдовують застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий ґрунтує свої доводи лише на припущеннях.
Слідчим також не доведено існування ризиків у разі обрання підозрюваній більш м'яких запобіжних заходів, всі доводи ґрунтуються на припущеннях, до уваги береться лише тяжкість злочину у скоєнні якого лише підозрюється ОСОБА_4 . Слідчим не досліджено обставини, які мають значення для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК України. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до п. 18 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.
За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах, передбачених ст. 181 КПК України, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваної під час досудового розслідування.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним покладення на підозрювану ОСОБА_4 обов'язків, передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 84-89, 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 195, 196, 197, 205 КПК України, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, на строк досудового розслідування, а саме до 28 листопада 2025 року включно.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, а саме:
?прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду;
?не залишати місце свого постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , у проміжок часу з 22:00 год. по 06:00 год. наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
?здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
30.09.2025