521/12116/24
1-кп/521/1029/25
30 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника - обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , законного представника потерпілого - ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024164470000255 від 07.06.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Петрівка Миколаївського р-ну Миколаївської обл., офіційно не працюючої, маючої на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступка, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_4 05.06.2024 приблизно о 18 годині 16 хвилин, більш точного часу під час судового розгляду не встановлено, перебуваючи за адресою: м.Одеса, пров. Хвойний, 12, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, нанесла останньому множинні удари руками по обличчю та кінцівкам, в результаті чого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді гематоми обличчя, садна та гематоми рук, садна в ділянці правої лопатки, які мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України 17.01.1995 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Кримінальна відповідальність за вчинений проступок, передбачена ч.1 ст.125 КК України, тобто в умисному нанесені легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачена ОСОБА_4 свою вину не визнала та відповідно до ст.63 Конституції України від надання пояснень відмовилась. Під час дослідження доказів та у судових дебатах ОСОБА_4 зазначила, що жодних ударів неповнолітньому потерпілому не наносила, навпаки потерпілий завдав ударів її неповнолітній доньці, у зв'язку із чим вона звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою. Заперечувала проти відеозапису подій правопорушення, зазначивши про недопустимість доказу.
Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні інкримінованого їй проступку, суд дійшов переконання, що її вина у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, отриманими у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 05.06.2024 року приблизно з 16:00 годин по 18:00 годин, точного часу не пам'ятає, він вийшов з дому у двір, йшов до свого друга та дорогою зустрів своїх друзів. Після чого вони втрьох зайшли до під'їзду, в цей час донька обвинуваченої з подругами закрили двері під'їзду та підперли собою двері з вулиці. Він з друзями намагався відкрити двері, це тривало приблизно 3 хвилини. Потім двері відчинили. Коли вони вийшли дівчат вже не було. Потім коли дівчата повернулись він з хлопцями також закрив двері під'їзду. Коли відкрили двері дівчина почала бійку, він її не бив, намагався тільки зупинити її. Вона била його в живіт та намагалася повалити його на землю. Це відбувалось у дверях під'їзду. Потім вони вийшли на вулицю та дівчина сказала, що зателефонує своїй матері. Після чого він від'їхав до виїзду з двору, а саме до шлагбауму - хвіртки та очікував мати дівчини. Коли прийшла мати дівчини - обвинувачена, то одразу без розмов почала його бити. Обвинувачена била його руками та ногами по всьому тілу, він падав на хвіртку спиною, висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою. Все це відбувалось приблизно хвилин п'ять. Він чекав свою матір. Потім обвинувачена зателефонувала своєму чоловіку, який приїхав та вдарив його по обличчю та відштовхнув його матір. Після чого його матір викликала поліцію, якій він надавав пояснення. Після отримання тілесних ушкоджень в нього залишились синці. Змушений був звернутися до лікаря та пройти лікування. За психологічним станом все добре, до психолога не звертався. Ця сім'я йому не відома, хоча вони проживають на одному поверсі в одному тамбурі, бачив обвинувачену з донькою декілька разів у ліфті. З вибаченнями або допомогою в лікуванні обвинувачена до нього не зверталась.
Законний представник потерпілого - ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона з сином проживала за адресою: АДРЕСА_3 на протязі року, де винаймали квартиру. З самою обвинуваченою та її сім'єю майже не знайомі, проживали в одному під'їзді, в одному тамбурі, проте майже не стикалися, іноді вітались один з одним як сусіди. 05.06.2024 року її син вийшов на вулицю, йшов до друга в гості, у дворі зустрів знайомих хлопців, зупинився з ними поспілкуватись. Потім вони разом пішли до під'їзду де вже відбулась подія між її сином та донькою обвинуваченої. Через деякий час обвинувачена налетіла на її сина, почала його бити руками та ногами. Обвинувачена затиснула її сина у кут до хвіртки поста охорони та продовжила наносити удари руками та ногами, в цей час її син бився тілом об хвіртку. В цей час донька обвинуваченої була поруч, на вигляд без будь-яких ушкоджень, посміхалась. Це все їй відомо зі слів сина та з записи камер відеоспостереження, які розташовані у дворі дому. Також вона чула через слухавку, як обвинувачена виражалась на адресу її сину нецензурною лайкою, коли син зателефонував їй. Після чого вона вийшла на вулицю та побачила обвинувачену. Її доньку та свого сина, вони стояли втрьох, їй здалося, що вони просто спілкуються. Вона почала з'ясовувати обставини. Вислухавши свого сину, намагалась почути щось від доньки обвинуваченої, проте остання нічого не сказала. В цей час приїхав чоловік обвинуваченої, відштовхнув її та вдарив її сина по обличчю. Охоронець, який був на посту охорони будь-яких дій в цей час не вчиняв. Це все відбувалось біля хвіртки поста охорони за адресою: м.Одеса, пров.Хвойний, 12 приблизно о 18:00 годин. Після цього вони звернулись до педіатра, оскільки у сина були гематоми на обличчі, синці по всьому тулубу та подряпини. Загалом з лікуванням вони впорились самостійно у домашніх умовах. Вважає, що її сину була нанесена психологічна травма, його було публічно принижено та ображено. З обвинуваченою не примирились, будь-яких заходів з цього приводу не вживалось. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, оскільки обвинувачена побила її сина, у дитини був раніше перелам хребта та у зв'язку із побиттям загострилися проблеми зі спиною. Також обвинувачена своїими діями принизала сина, який є підлітком, ображала, дитина психологічно страждала, у сина боліла голова. Зверталися до психолога, але без оформлення документів.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона з чоловіком перебувала у дворі будинку та вона почула крики дитини, коли вона підійшла то побачила дитину на ім'я ОСОБА_10 , яка тримала руки на грудях та плакала, вона побачила почервоніння у неї на грудях. Вона спитала, що трапилось, на що отримала відповідь, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 сталася бійка. Вона знайома з ОСОБА_11 , оскільки її молодший син дружив з ним. 05.06.2024 року вона ОСОБА_11 не бачила, проте бачила його за день до подій які описуються в обвинувальному акті, а саме 04.06.2024 року та їй здалося, що вона бачила синяк на обличчі Архіпа. Безпосереднім свідком подій, які відбулися 05.06.2024 року між обвинуваченою та потерпілим, вона не була.
Відповідно до витягу з ЄРДР №12024164470000255 від 07.06.2024 року за заявою ОСОБА_7 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, фабула правопорушення - за фактом нанесення 05.06.2024 року невстановленою особою легких тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витяг сформовано 12.07.2024 року.
Відповідно до рапорту про прийняття заяви про вчинення злочину 05.06.2024 року до відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про вжиття заходів до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її чоловіка ОСОБА_12 , які 05.06.2024 року близько 18:00 годин кинулися у бійку та нанесли тілесні ушкодження її малолітньому сину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
Відповідно до рапорту служби 102 від 05.06.2024 року заявник ОСОБА_7 повідомила, що на її дитину підіймають руку.
Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 05.06.2025 року до відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області остання просить вжити заходи до ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та їх доньки. Діти грали у дворі, дівчина почала бійку з її сином. Її син відштовхував дівчину та ухилявся, дівчина кидалася далі і не вгамовувалась. Потім мати дівчини побила її сина, через деякий час підключився батько дівчини. Є відео та свідки події.
Постановою від 13.06.2024 року залучено матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до кримінального провадження як законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в присутності психолога ОСОБА_14 ознайомлені з правами та обов'язками потерпілого 13.06.2024 року.
Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 13.06.2024 року остання просить долучити до матеріалів кримінального провадження медичну картку ОСОБА_6 .
Відповідно до постанови про визнання та долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 13.06.2024 року залучено медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_6 , копії записів за 08.06.2024 року в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_6 .
Відповідно до розписки від 01.07.2024 року ОСОБА_7 отримала медичну карту ОСОБА_6 .
Відповідно до висновку експерта КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» №832 від14.06.2024 року, на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , 2011 р.н., та даних медичної документації на нього, експерт прийшов до наступних підсумків: у ОСОБА_6 , виявлені наступні тілесні ушкодження: гематоми обличчя садна та гематоми рук, садна в ділянці правої лопатки. Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, стиснення, тертя. Не виключено, що гематоми обличчя, садна та гематоми рук могли бути спричинені руками. Садна в ділянці правої лопатки могли бути спричинені як руками так і від елементів хвіртки. Враховуючи морфологічні особливості ушкоджень та дані медичної документації, не виключається можливість їх заподіяння 05.06.2024 року. Зазначені ушкодження не були небезпечними для життя, як в сукупності, так і окремо, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 днів і за цим критерієм, відповідно до п.п. 2.3.5 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 14.06.2024 року остання просить долучити до матеріалів кримінального правопорушення флешнакопичувач із записами камери відеоспостереження, фотозображення тілесних ушкоджень та медичних довідок.
Відповідно до протоколу огляду флеш-накопичувача від 07.07.2024 року з інформацією зазначеною в заяві ОСОБА_7 від 14.06.2024 року маються зображення фото хлопця, копії медичних документів про зверпнення до лікаря 08.06.2024 року потерпілого, міститься запис, що дитину побила дівчина зі слів матері, зі слів хлопця приїхали батьки дівчини та та почали бити хлопця та штовхати на металеву хвіртку, удари кулаками, скарги на головний біль, копії медичних обстежень дитини ОСОБА_6 .
Також відповідно до протоколу огляду від 07.07.2024 року файл типу «Файл «AVI»» містить запис на камеру відеоспостереження № 02 біля пункту охорони у дворі будинку №12 провулку Хвойний в місті Одесі, тривалість відеозапису 52 хв 52 с. На запису спостерігається як 05.06.2024 о 18:12 хлопець (в ході досудового розсділування встановлено, що це ОСОБА_6 ) тримаючи велосипед підходить до пункту охорони, де починає говорить з особою, яка перебує в приміщенні пункті охорони.О 18:13 ОСОБА_6 відчиняє хвіртку та продовжує розмовляти.О 18:16 ОСОБА_6 відходить від пункту охорони та йде в бік подвір'я.18:16 жінка (в ході досудового розслідування встановлено, що це ОСОБА_4 ), яка підійшла до ОСОБА_6 , якого хаотично починає бити двома руками (долонями) по рукам, шиї, обличчю, голові, в цей час ОСОБА_6 відходить назад до хвіртки.О 18:16 ОСОБА_4 б'є правою ногою ОСОБА_6 05.06.2024 о 18:16 ОСОБА_4 розмовляє з ОСОБА_6 , далі бере його за руки.О 18:16 ОСОБА_4 б'є правою ногою ОСОБА_6 тримаючи лівою рукою за праву руку ОСОБА_6 починає правою рукою (кулаком) бити по голові, спині та обличчю останнього, який намагається присісти. 18:16 ОСОБА_4 тримає ОСОБА_6 за руки. В подальшому, спострігається, як ОСОБА_4 відходить від ОСОБА_6 , розмовляє з особою, яка перебуває в приміщенні пункту охорони, телефонує та починає розмовляти по мобільоному телефону. 18:17 підходить дівчина (в ході досудового розслідування встановлено, що це ОСОБА_15 ).18:18 з пункту охорони виходить чоловік (в ході досудового розслідування встановлено, що це ОСОБА_16 ).18:18 ОСОБА_4 тримає ОСОБА_6 за руки. 18:18 ОСОБА_4 б'є правою рукою ОСОБА_6 по лівій стороні голови. 18:24 до ОСОБА_6 підходить жінка (в ході досудового розслідування встановлено, що це ОСОБА_7 ), яка починає розмовляти з ОСОБА_6 .В подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_15 відходять в сторону невидимої зони огляду камери відеоспостереження. 05.06.2024 о 18:29 на територію подвір'я заїжджає автомобіль чорного кольору марки «Range Rover», який по тіні видно зупиняється біля ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_15 18:30 видно по тіні, як невідома особа б'є іншу особу, в цей час остання відходить в зону огляду камер відеоспостереження, так встановлено, що це ОСОБА_6 18:34 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підходить чоловік (в ході досудвого розслідування встановлено, що це ОСОБА_17 ).В ході подальшого перегляду відеофайлу встановлено, що відеозапис не містить інформації, яка має відношення до нанесення тілесних ушкоджень.
Файл типу «Файл «AVI»» містить запис на камеру відеоспостереження №07 подвір'я будинку № 12 провулку Хвойний в місті Одесі, тривалість відеозапису 1 год 13 хв 59 с.На 08 хв 21 с. Спостерігається як 05.06.2024 о 17:55 ОСОБА_6 проїжджає на велосипеді та зупиняється біля дівчат, які перебувають біля під'їзду, через декілька секунд ОСОБА_6 їде далі.17:57 хлопці підходять до дівчат, та хлопці заходять разом з ОСОБА_6 до під'їзду.17:59 ОСОБА_15 підпирає двері під'їзду. 17:59 з під'їзду виходить ОСОБА_6 та з водянного пістолета бризгає в бік ОСОБА_15 , далі ОСОБА_6 заходить знову у під'їзд, та ОСОБА_15 підпирає двері.18:02 хлопці виходять з під'їзду.18:04 дівчата заходять до під'їзду.18:04 ОСОБА_6 підпирає двері, та інші хлопці допомогають. 18:04 ОСОБА_6 відчиняє двері та знову закриває та підпирає.18:09 ОСОБА_6 заходить до під'їзду.18:11 ОСОБА_6 виходить з під'їзду, та на велосипеді їде. 18:11 з під'їзду виходить ОСОБА_15 та інші дівчата.18:13 ОСОБА_4 прямує до ОСОБА_15 18:13 ОСОБА_15 показує праву ногу ОСОБА_4 18:15 ОСОБА_4 їде в сторону невидимої зони камер відеоспостереження.
Судом переглянуто додаток до зазначеного протоколу - відеозапис, зміст якого відповідає змісту протоколу огляду.
Відповідно до постанови від 07.07.2024 року носій інформації флеш-накопичувач «LASSA» визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження.
Крім того, судом було досліджено докази надані стороною захисту - адвокатом ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , а саме: копії медичних досліджень ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (обстеження від 08.03.2024 року, консультація спеціаліста від 11.03.2024 року, від 28.06.2024 року, висновок психолога від 02.08.2024 року); відповідь на адвокатський запит від 31.07.2024 року від відділу поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області з додатками; копія адвокатського запиту від 16.05.2025 року до ГО «КАНАТЧИК-АВТО»; відповідь на адвокатський запит від 16.05.2025 року від ГО «КАНАТЧИК-АВТО»; копія витягу з ЄРДР №42024163020000085 від 04.12.2024 року; пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; копія постанови про визнання потерпілим ОСОБА_15 у кримінальному провадженні №42024163020000085 від 04.12.2024 року; копію постанови про залучення представником неповнолітнього потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_4 ; фотографії огляду території виходу (хвіртки) на території будинку АДРЕСА_3 , які були відкриті сторонам кримінального провадження відповідно до ч.11 ст.290 КПК України. Судом переглянуті додатки до зазначених документів, зміст яких їм відповідає.
Також, судом було досліджено докази надані представником потерпілого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_8 , а саме: копія електрокардіограми від 08.05.2025 року; копія комп'ютерного томографічного обстеження хребта від 08.05.2025 року; копія протоколу ренологічного дослідження; довідку від 10.05.2025 року про заборону займатися спортом; виписку з медичної карти; копія медичної карти. Судом переглянуті додатки до зазначених документів, зміст яких їм відповідає.
Під час судового розгляду стороною захисту ставилось питання щодо визнання досліджених судом доказів сторони обвинувачення недопустимими, а саме флеш-накопичувача «LASSA» із відеозаписами подій 05.06.2024 року.
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Дослідивши докази суд зазначає, що до загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що грунтується на вимогах ст.94 КПК України.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 750/11509/18 від 01 квітня 2020 року.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого та потерпілого, свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Незважаючи на те, що обвинувачена не визнала своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, суд вважає, що її вина в скоєнні злочину у повній мірі підтверджується дослідженими судом доказами та спростовує позицію обвинуваченої, яку суд розцінює як спосіб захисту, обраний нею з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний проступок.
Неповнолітній потерплий та законний представник потерпілого, які надали свої пояснення суду, були попереджені про необхідність говорити правду та про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення згідно до вимог ст.384 КК України відповідно, законний представник потерпілого була приведена до присяги свідка. Допит наповнолітнього потерпілого судом здійснено у присутності його законного представникуа - матері. У суду відсутні підстави не приймати до уваги надані пояснення потерпілим та його законним представником. Їх пояснення у суду не викликають сумніву у їх змісті, як окремо так і їх сукупності, оскільки узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами.
При цьому судом відхиляється посиланя представника потерпілого адвоката на надання оцінки діям чоловіка обвинуваченої, оскільки судом здійснюється судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення.
Крім того суд відхиляє посилання сторони захисту на спростування вини обвинувачсеної відомостями про заподіяння шкоди неповнолітній доньці обвинуваченої неповнолітнім потерпілим саме 05.06.2024 року, що нібито останній побив доньку обвинуваченої. Як вже зазначено, що суд розглядає кримінальне провадження лише у межах висунутого обвинувачення та не може з'ясовувати обставини інших можливих правопорушень. При цьому судом досліджено достатньо доказів, які у своїй сукупності підтверджують вину обвинуваченої за обставин, наведених у висунутому їй обвинуваченні та зазначає, що наявність можливого конфлікту між неповінолітніми потерпілим та донькою обвинуваченої до інкримінованого правопорушення не спростовують дії самої обвинуваченої та не виправдовують її поведінку. Тому посилання обвинуваченої на здійснення досудового розслідування за заявою її захисника за фактом нанесення тілесних ушкоджень неповнолітній доньці обвинуваченої, медичних документів, суд до уваги не бере.
Письмові пояснення, надані адвокату - захиснику обвинуваченої суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Також покази свідка ОСОБА_9 , на які посилається сторона захисту, не виправдовують обвинувачену, на що посилається сторона захисту, оскільки свідок не була очевидцем подій, які відбувалися 05.06.2024 рокє. Пояснення свідка про наявність синця у потерпілого на обличчі за день до подій, які відбулися 05.06.2024 року, не спростовує завдання тілесних ушкоджень обвинуваченою потерпілому, які підтверджуються його поясненнями, висновком судово-медичної експертизи, відеозаписом самої події.
Усі досліджені судом докази отримані відповідно до вимог КПК України.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.89 КПК України.
Під час досудового розслідування у формі дізнання потерпілою було надано відеозапис з камери відеоспостереження у дворі багатоповерхового будинку, які остання отримала від охоронця, про що пояснила в судовому засіданні.
Посилання сторони захисту на відсутність збереженого запису та на відсутність будь-якого запиту до ГО "Канатчик-Авто", яке обслуговує обладнання відеоспостереження, не спростовує досліджений судом доказ, який було дізнавачем отримано від потерпілої 14.06.2024 року та визнано речовим доказом. Відповідь ГО "Канатчик-Авто" на запит захисника від 16.05.2025 року майже через рік не спростовує факт отримання представником потерпілого такого запису, яка зазначила про отримання такого запису безпосередньо у охорони у дворі житлового будинку, тобто без письмового звернення до зазначеної громадської організації, яка розташована у м.Київ.
Сам відеозапис, який був переглянутий судом, має послідовне зображення подій з одного ракурсу, не переривається та не змінюється, як намагається зазначити обвинувачена та її захисник, не викликає сумніву щодо можливого його монтажу.
Відповідно до вимог ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Судом під час судового розгляду встановлено, що відеозапис було надано законним представником неповнолітнього потерпілого, що підтверджується відповідною заявою та постановою дізнавача про визнання відеозапису речовим доказом.
Згідно вимог п.3 ч.1 ст.56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили відповідно до вимог ч.2 ст.94 КПК України.
Зміст відеозапису, на якому відображено нанесення обвинуваченою ударів неповнолітньому потерпілому, підтверджується іншими доказами, а саме показами самого неповнолітнього потерпілого, його законного представника, висновком судово-медичної експертизи.
Рішення Конституційного Суду України у справі N 1-31/2011 від 20 жовтня 2011 року визначає, що докази можуть бути отримані не лише під час слідчих дій, а й унаслідок випадкової фіксації подій фізичними особами або камерами спостереження.
Таким чином жодних підстав для визнання зазначеного відеозапису недопустимим доказом у суду немає.
При цьому суд звертає увагу, що суд не надає оцінку подіям, зафіксованим на другому файлі відеозапису, який стосується подій між дітьми на вході до будунку, оскільки зазначена інформація не стосується обставин, викладених у висунутому обвинуваченні.
За наслідками оцінки доказів суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 та суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, а її дії правильно кваліфіковані вірно за ч.1 ст.125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачена раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , свою вину не визнала.
Обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченої суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Згідно з ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений обвинуваченою кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, є кримінальним проступком.
Згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Суд вважає, що призначене покарання має бути достатнім для виправлення обвинуваченого, його ресоціалізації, а також ефективним засобом попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу обвинуваченої, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують покарання, принцип індивідуалізації покарання, позицію сторони обвинувачення, потерпілого та його законного представника, захисту, обставини справи, наслідки злочину, відсутність розкаяння у обвинуваченої, будь-яких проявів співчуття, жалю до потерпілої особи, яка є неповнолітньою дитиною, нехтування загальнолюдськими цінностями, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно до ст.65 КК України для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, призначає покарання визначене у межах, установлених у санкції ч.1 ст.125 КК України, у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Підстав для призначення покарання обвинувачениій, яка офіційно не працює, у виді виправних робіт, як про це просить представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 , судом не встановлено.
Крім того, законним представником потерпілого заявлено цивільний позов в інтересах неповнолітнього Ракути про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 500000 грн. Позов обгрутований тим, що малолітній потерпілий має ряд захворювань та був побитий обвинуваченою, у наслідок чого отримав тілесні ушкодження, звертався за медичною допомогою. Вся родина потерпілого відчуває душевні страждання від протиправної поведінки родини обвинуваченої , які не поцікавилисяч станом дитини, не попросили пробачення, не намагалися відшкодувати завдані збитки.
В судовому засіданні свої позовні вимоги потерпіла сторона обгрунтувала завданням дитині моральних страждань та переживань від побиття, образи та приниження дитини, погіршення здоров'я.
При оцінці підставності вимог потерпілої за цивільним позовом, суд враховує наступне.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч.2 ст.127 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Положеннями ч.1 ст.129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування (компенсація) шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення визначено ст.1177 ЦК України, ч.1 якої визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із п.1 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
За приписами ч.3,4 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст. 1167 ЦК України, ч. 1 якої передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 1 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК України покладено на відповідача. Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та доведеність у його вчиненні ОСОБА_4 , судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями обвинуваченої ОСОБА_4 і шкодою, заподіяною неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 в результаті цих дій.
Водночас, враховуючи характер немайнових втрат, яких поніс неповнолітній потерпілий, а саме стан його здоров'я, що підтверджується наданими суду відомостями з медичної картки потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, глибину душевних, емоційних, моральних страждань, їх тривалість та істотність вимушених змін у життєвих стосунках, характер дій обвинуваченої ОСОБА_4 та її особу, а також зважаючи що потерпілому заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, які підтверджуються лише поясненнями потерпілого, будь-яких інших доказів на підтвердження моральної шкоди суду не надано, тому ґрунтуючись на принципах розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 20000 грн.
У іншій частині цивільного позову відмовити.
Запобіжні заходи не обиралися.
Судові витрати відсутні.
Відповідно до ст.100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.
Керуючись ст. ст. 100, 369,370,373,374,381,382 КПК України, суд-
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.
Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:
- флеш-накопичувач «LASSA» з відеозаписом - залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження;
-медичну картку потерпілого повернути ОСОБА_7 .
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1