Справа №504/2423/25
Провадження №3/504/1410/25
30.09.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Жовтан П.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеської області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ,
за ст.130 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
07.06.2025р. інспектором 2 взводу 5 роти 2 батальйону УПП в Одеській області Сухоносенко Є.М. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №354584, згідно якого 07.06.2025р. о 20:06 год. за адресою: Одеська область Одеський район Новомиколаївська дорога (Старокиївське шосе), 21, неповнолітній ОСОБА_1 керував електроскутером «Maxxter» з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість шкіри обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачено ч.2 ст.130 КУпАП.
Згідно ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутністю цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи, і, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце проведення якого був сповіщений за адресою, вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення,, з яким він ознайомлений під підпис, однак до суду повернувся конверт з відміткою - «адресат відмовився», тому суддя вважає можливим розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши та проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а відтак справа підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, особа, стосовно якої складався зазначений протокол, на час його складання була неповнолітньою.
Відповідно до стаття 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Відповідно до ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.270 КУпАП, інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь - якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов'язкового залучення законного представника.
Однак уповноважена особа не переконалась у тому, що ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, хоча в цьому випадку зобов'язана була такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника або кого-небудь з батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення. Підтвердженням цих обставин є відеозапис.
Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що уповноважена особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, не ознайомила неповнолітню особу зі спеціальним правом, визначеним у ст. 270 КУпАП.
Разом з тим, згідно ч.2 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що працівником поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та під час надання пояснень неповнолітньою особою було здійснено без участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітньої особи, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не можна вважати допустимим доказом за таких обставин.
Відповідно до п.п. 2, 4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Суд констатує, що співробітниками поліції було вочевидь не дотримано процедуру виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чим порушено інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Яким чином у ОСОБА_1 були встановлені ознаки наркотичного сп'яніння є незрозумілим, адже жодні маніпуляції та перевірок з особою на місці не проводилися.
Крім того, чинне законодавство розмежовує поняття механічний транспортний засіб та транспортний засіб.
Різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.
Так, відповідно до п. 1.10. ПДР :
- транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей або вантажів, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється, в тому числі, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, термін механічний транспортний засіб конкретизує перелік транспортних засобів, на які поширюються деякі вимоги Правил дорожнього руху України.
Згідно із п. 2.13. ПДР до транспортних засобів категорії А1 відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, наведені приписи нормативно-правових актів свідчать про те, що транспортний засіб, вважається механічним за умови, що потужність його електродвигуна становить від 3 до 4 кВт, а також всі транспортні засоби з двигуном внутрішнього згорання.
Подібний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 01 березня 2018 року (справа № 278/3362/15-кпровадження № 51-877км18).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується порушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, суб'єктом якого виступають водії транспортних засобів та судноводії.
Слід зазначити, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, співробітниками поліції взагалі не встановлена модель електроскутером та його характеристики. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено лише марку електроскутера.
Додатково суд вважає необхідним зазначити, що визначення поняття водія наявне у п. 10.1 Правил. Так, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
З урахуванням наведеного, не може вважатися водієм в розумінні Правил, особа, що керує транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт., так як у такої особи відсутній обов'язок в отриманні відповідного посвідчення водія категорії А1. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном потужністю до 3 кВт. не підпадає під жодну з категорій, що визначена у п 2.13 Правил та не може вважатися транспортним засобом, що віднесений до категорії А1.
Таким чином, для цілей застосування ст. 130 КУпАП, не може братися за основу загальне визначення транспортного засобу, що наведене в п. 10.1 Правил, згідно якого транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, оскільки, виключно особи, що наділені обов'язком керування транспортним засобом із відповідним посвідченням водія певної категорії прямо підпадають під ознаки «водія», така особа керує транспортним засобом, що визначений у розділі 2 правил та несе адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП. Особи водії, наділені правами та мають обов'язки, які передбачені розділом 2 Правил.
За викладених обставин, суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП, а процедура оформлення матеріалів справи стосовно неповнолітньої особи вочевидь не дотримана.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в матеріалах справи відсутні.
Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.130, 247, 266, 268, 283, 284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю події та складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення та на неї може бути внесено подання прокурора у той же строк.
Суддя П. В. Жовтан