Справа № 947/35136/25
Провадження № 1-кс/947/14485/25
26.09.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , під час розгляду у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025164690000061, відомості про яке 26.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.3 ст.3692 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025164690000061, відомості про яке 26.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.3 ст.3692 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва здійснюється групою прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 18.09.2025 за адресою: м.Одеса, вул.Мала Арнаутська, 88 було проведено обшук автомобіля KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого було виявлено і вилучено:
-грошові кошти в сумі 400 доларів США (PB 96623894F, PD18883832C, LA 16106701B, MB20958093F) та грошові кошти в сумі 2 200 гривень;
-банківські карти Pro Credit Bank НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та документи до них, Sense Bank 5355 5713 0241 6169, карта НОМЕР_4 ;
-службова характеристика на ОСОБА_5 ;
-блокнот чорного кольору з тисненням «2017» з рукописними записами;
-мобільний телефон Samsung IMEI НОМЕР_5 ;
-автомобіль KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 .
Зазначене майно постановою слідчого визнано речовим доказом. Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів, конфіскації майна, проведення експертиз.
Слідча надала заяву в якій клопотання підтримала, просила задовольнити, розглянути у її відсутність.
Захисник ОСОБА_6 , представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 надала письмові заперечення на клопотання, в яких зазначила, що вилучені під час обшуку грошові кошти в сумі 400 доларів США (PB 96623894F, PD18883832C, LA 16106701B, MB20958093F) належать іншій особі - матері дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , які вона передала своєму зятю для придбання телефону для онуки. Зауважила, що ОСОБА_6 не є власником вилученого автомобіля, тому він не може бути підданий конфіскації як виду покарання, оскільки останній був придбаний в лізінг за договором фінансового лізінгу №2331Л/290825 від 29.08.2025 року за яким рухоме майно є власністю лізінгодавця. Просила відмовити у задоволенні клопотання в частині накладенні арешту на вилучений автомобіль та грошові кошти в сумі 400 доларів США, повернути майно власникам, розглянути клопотання у її відсутності.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке: слідчим в клопотанні не було наведено відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, вилученого під час проведення обшуку автомобіля KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 , посилання причетності такого майна до кримінального провадження №42025164690000061 відомості про яке 26.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.3 ст.3692 КК України та, як наслідок, його відповідності критеріям, передбачених ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів.
Крім того, слідчим до клопотання, яке подано слідчому судді не надано жодного доказу на обґрунтування необхідності та підстав для накладення арешту на автомобіля, який на праві приватної власності належить ТОВ «ФК «А-ФІНАНС».
Також, в клопотанні не було наведено відповідного обґрунтування необхідності арешту грошових коштів, що були вилучені під час проведення обшуку посилання причетності такого майна до кримінального провадження №42025164690000061, відомості про яке 26.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.3 ст.3692 КК України та джерела походження грошових коштів, їх відповідності критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів.
Вказані обставини унеможливлюють в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно вимог ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.
За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути його.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025164690000061, відомості про яке 26.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.3 ст.3692 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1