Справа № 947/35660/25
Провадження № 1-кс/947/14618/25
24.09.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , під час розгляду клопотання прокурора відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025164110000051 від 26.02.2025, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України,-
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025164110000051 від 26.02.2025, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.
Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені прокурором письмово в клопотанні.
Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (згідно переліку вказаному у клопотанні), з метою збереження речових доказів.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчий суддя приходить до наступного.
Положеннями ст.ст.2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, прокурором під час складання клопотання не було дотримано вимог ч.2 ст.171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.
Так, в порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору, для усунення вказаних в ухвалі недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171,172,309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025164110000051 від 26.02.2025, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1