29 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/5225/23
Провадження № 22-ц/820/1645/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником ОСОБА_3 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2025 року (суддя Колієв С.А.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що 31.12.2022 близько 07 год. 14 хв. на 15 км траси Е50, при виїзді з м. Хмельницького до міста Тернопіль у районі с. Гвардійського Хмельницького району, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ssang Yong», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв наїзд на дорожнє огородження, внаслідок чого пошкодив вказаний автомобіль, чим завдав позивачу матеріальної шкоди. Згідно з висновком про оцінку майна №050/02-23 від 31.12.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 354014,66 грн, ринкова вартість автомобіля - 288160 грн, а вартість автомобіля після ДТП - 158753,24 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищувала його ринкову вартість до ДТП, розмір відшкодування завданої матеріальної шкоди повинен становити 129406,76 грн (різниця між ринковою вартістю автомобіля до ДТП та його вартістю після ДТП).
31.12.2022 на ОСОБА_2 складено адміністративний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.01.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню.
Вказувала, що понесла витрати по сплаті експертних послуг на суму 8000 грн.
Крім того, зазначала, що внаслідок неправомірних дій відповідача, їй було спричинено і моральної шкоди, яка полягає у перенесених душевних стражданнях, яких вона зазнала, у зв'язку із пошкодженням належного їй майна (автомобіля). Позивачка тривалий час була позбавлена можливості користуватися цим транспортним засобом, вимушена була самостійно вживати заходів до його відновлення та ремонту, для чого уклала ряд кредитних договорів з банківськими установами. Також, просила врахувати, що вона є вимушеною переселенкою, на її утриманні перебуває також неповнолітня дитина.
Враховуючи викладене вище, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 129406,76 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням належного їй автомобіля, 8000 грн, як відшкодування вартості проведеного експертного дослідження та 40000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 129406,76 грн в якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 5000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, а всього 134406,76 грн.
В решті позову відмовлено.
Компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 1344,07 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір матеріального збитку до 126958,67 грн та розмір моральної шкоди до 1000 грн. При цьому, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що у висновку експерта сума матеріального збитку становить 126958,67 грн.
Вказує, що у звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу № 050/02-23 від 15.02.2023 не зазначено, що оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий звіт, та те, що звіт підготовлено до подання для суду
Вважає, що наданий звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу № 050/02-23 від 15.02.2023 не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки він складений з порушенням порядку, встановленого законом.
Звертає увагу на те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу № 050/02/23 складено за замовленням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто із особою, яка на дату складання звіту про оцінку померла свідоцтва про смерть, яке наявне в матеріалах справи.
Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що порушення звичайного способу життя та моральні страждання визначають моральну шкоду в розмірі 5000 грн. На дату дорожньо-транспортної пригоди позивачка не була власником пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу. Відповідно, ОСОБА_1 не може відчувати таких інтенсивних душевних хвилювань внаслідок пошкодження транспортного засобу, які міг би відчути його дійсний власник.
Щодо витрат на погашення відсотків по кредитам перед банком, вважає, що додані до матеріалів справи копії кредитних договорів не містять відомості, що отримані у банках кошти були спрямовані на проведення ремонту автомобіля.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином. Представниками сторін у справі подано клопотання про слухання справи у їх відсутність.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль марки Ssang Yong Actyon, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 40).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданого Відділом ДРАЦС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 41).
Позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 25.04.1991 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 28.11.2011 (т. 1 а.с. 44, 45).
Згідно з довідкою приватного нотаріуса Логунової М.М. Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Західного міжрегіонального управління юстиції від 10.02.2025 №7/02-14, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_4 №6/2023 заведена 03.03.2023 та зареєстрована у Спадковому реєстрі за №70601465 від 03.05.2023 (т. 2 а.с. 8).
Згідно з постановою Хмельницького міськрайонного суду від 20.01.2023 у справі №686/1023/23, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень (т. 1 а.с. 39).
Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 31.12.2022 о 07 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом марки Ssang Yong Actyon, державний номерний знак НОМЕР_1 , на а/д М-30 «Стрий- Ізварне», 242 км +950 м, рухаючись з сторони м. Хмельницький в напрямку м. Тернопіль, у порушення вимог п.2.3б, 12.1 ПДР не врахував дорожньої обстановки, належним чином не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого не впорався з керуванням та допустив виїзд на смугу зустрічного руху та подальшим виїздом на узбіччя, де стався наїзд на перешкоду, а саме дорожнє огородження, внаслідок чого транспортний засіб та дорожнє огородження отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Згідно з актом виконаних робіт ПП ОСОБА_5 №Ав-к-303 від 29.04.2023 загальна сума виконаних робіт із ремонту автомобіля марки Ssang Yong Actyon, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 99600 грн (т. 1 а.с. 79).
Відповідно до звіту ПП ОСОБА_5 про вартість деталей на відновлення автомобіля марки Ssang Yong Actyon, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час ремонту вказаного автомобіля, ним було використано наступні деталі: панель (1шт.) вартістю 4200 грн, фари передні (2 шт.) вартістю 8600 грн, молдинг (2 шт.) вартістю 3446 грн., капот (1 шт.) вартістю 12000 грн; петля кришки л/пр. (2 шт.) вартістю 1000 грн; замок капота (1 шт.) вартістю 200 грн; протитуманна фара (2 шт.) вартістю 1200 грн, конденсатор (1) вартістю 250,00 грн.; крило ліве - вартістю 1000 грн, крило праве - вартістю 1000 грн; бампер з решіткою у зборі (1 шт.) вартістю 8000 грн; повітряний фільтр (1 шт.) вартістю 2850 грн; поворотник лівий/правий (2 шт.) вартістю 500,00 грн.; бачок омивача (1 шт.) вартістю 1200 грн; скло лобове (1 шт.) вартістю 7200 грн; підкрилки (2 шт.) вартістю 2000 грн; радіатор основний, вартістю 2000 грн; радіатор кондиціонера, вартістю 2000 грн; дифузор з вентилятором, вартістю 3500 грн, датчик температури, вартістю 700 грн; задній бампер 2000 грн; задній ліхтар правий, вартістю 1800 грн; розширювальний бачок, вартістю 800 грн, а всього на суму 72446 грн (т. 2 а.с. 9).
Згідно з фіскальним чеком № mRHqknEL3rQ від 02.05.2023 ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_5 згідно акту виконаних робіт 99600,00 грн (т. 1 а.с. 136).
Згідно з випискою по рахунку, який відкритий на ім'я ОСОБА_1 остання здійснила перерахування коштів 17.01.2023 на загальну суму 64429,55 грн, 23.01.2023 на суму 2850 грн та 26.01.2023 на суму 1723 грн (т. 2 а.с. 7).
Відповідно до висновку експерта №2283/2284/23-26 від 31.10.2024, який проведено на підставі ухвали суду про призначення транспортно-товарознавчої експертизи від 12.07.2023, вартість матеріального збитку (шкоди) завданого власнику автомобіля Ssang Yong Actyon, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що відбулася 31.12.2022 з урахуванням ПДВ на складові частини та матеріли, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 126958,67 грн; ринкова вартість автомобіля марки Ssang Yong Actyon, державний номерний знак НОМЕР_1 , до ДТП, яка сталася 31.12.2022 складає 332204,93 грн; ринкова вартість автомобіля марки Ssang Yong Actyon, державний номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП 31.12.2022 в пошкодженому стані складає 205246,26 грн. (т. 1 а.с. 202-224)
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідальність за шкоду, завдану водієм транспортного засобу має бути покладена на особу, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом на час її спричинення. Розмір цієї шкоди визначено судом в межах заявлених позивачкою позовних вимог та з врахуванням витрат фактично понесених на ремонт автомобіля та вартості використаних деталей під час такого ремонту, які є значно більшими ніж розмір заявлених вимог.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки,в)причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду Україниз розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»(далі Пленум) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є виназазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пунктом 6 постанови Пленуму передбачено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил Дорожнього руху України).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач, як особа, яка безпосередньо здійснювала експлуатацію джерела підвищеної небезпеки має нести відповідальність за заподіяну позивачу матеріальну шкоду. Даний факт не заперечується відповідачем у апеляційній скарзі.
Слід зауважити, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу, передбаченого ст. 12 ЦПК України. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Проте, заперечуючи розмір заподіяної матеріальної шкоди, відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування розміру заподіяних збитків.
Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на неналежність як доказу наданого позивачкою звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу № 050/02/23, оскільки суд першої інстанції не базував на вказаному звіті висновки щодо задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.
Щодо часткового задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до роз'яснень пункту 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Внаслідок пошкодження належного позивачці автомобіля, остання зазнала душевних страждань, перенесла нервовий стрес, були порушені її нормальні життєві зв'язки, вона вживала додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.
А тому, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру заподіяння моральної шкоди, характеру і обсягу моральних страждань позивачки дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
У даній справі, апеляційний суд не знаходить підстав для висновку, що при визначені судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що на момент ДТП позивачка не була власником пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу, оскільки позивачка є спадкоємцем власника транспортного засобу ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а, відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай