24 вересня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/4311/13-ц
Провадження № 22-ц/820/48/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), П'єнти І. В., Янчук Т. О.,
секретар судового засідання Заворотна А. В.,
з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
представника позивача Ребрика А. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2013 року (суддя Порозова І. Ю.) у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус» про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У березні 2013 року АТ «УкрСиббанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 18 червня 2008 року договору про надання споживчого кредиту № 11361691000 (далі - Договір) ОСОБА_1 надано кредит в іноземній валюті в розмірі 165000 доларів США на строк до 17 червня 2015 року зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 15% річних. 03 лютого 2009 року між сторонами були укладені додаткові угоди № 2 і № 3 до Договору, відповідно до яких погоджено номери ідентифікації Договору, зміну кінцевого терміну повернення кредиту - не пізніше 07 серпня 2025 року, зміну схеми погашення кредиту, а саме сплати ануїтетних платежів у розмірі 2125 доларів США, день сплати платежу - 03 число кожного календарного місяця, нарахування процентів щомісяця у два етапи за методом «30/360».
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором із ОСОБА_3 та ТОВ «Ельбрус» 18 червня 2008 року були укладені договори поруки № 212108 та № 212110, згідно з умовами яких поручителі несуть солідарну з боржником відповідальність за виконання умов Договору. 03 лютого 2009 року з поручителями були укладені додаткові угоди до договорів поруки, відповідно до яких ОСОБА_3 і ТОВ «Ельбрус» надали згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується порукою.
Взяті на себе за кредитним договором зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 14 грудня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 183392,52 доларів США, що за курсом НБУ складає 1465856,41 грн, з яких: 145082,25 доларів США, що еквівалентно 1167635,42 грн - заборгованість за кредитом; 37310,27 доларів США, що еквівалентно 298220,99 грн - заборгованість за процентами; 4219,18 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 26770,64 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Відповідно до умов Договору Банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним і пені за прострочення сплати кредиту та процентів.
Тому позивач просив стягнути зазначену заборгованість з відповідачів у солідарному порядку.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ «Ельбрус» на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно 183392,52 долара США заборгованості за договором кредиту № 11361691000 від 18 червня 2008 року, що в еквіваленті до національної грошової одиниці України складає 1465856,41 грн, 30989,82 грн пені та по 1147 грн судового збору з кожного.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2013 року залишено без задоволення.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на незаконність рішення суду. Заперечує підписання кредитного договору, додаткових угод до нього та отримання коштів від позивача, подання заяви про відкриття рахунку. Вважає, що боргові зобов'язання перед Банком у нього відсутні. Вказує, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
У відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Отримання відповідачем кредитних коштів згідно з пунктом 1.5. Договору підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 . Укладення Договору підтверджується також сплатою до червня 2011 року частини коштів на виконання його умов.
У засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача її не визнав.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України.
Згідно зі статтею 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Статтею 76 ЦПК України 2004 року передбачено порядок вручення судових повісток, відповідно до якого судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача про розгляд справи 18.04.2013 судовою повісткою, яка вручена адресату, що передбачено положеннями частин 1, 3 статі 74 ЦПК України 2004 року.
Надіслання ОСОБА_1 повідомлення про виклик до суду телеграфом, яке йому не вручено, не можна вважати належним засобом виклику до суду у розумінні наведених вище норм ЦПК України 2004 року.
Отже, розгляд справи за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлені про розгляд справи, порушує його права на судовий захист. Суд не забезпечив реалізацію процесуальних прав ОСОБА_1 , про що він зазначає в апеляційній скарзі і що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Установлено, що 18 червня 2008 року між позивачем і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11361691000, за умовами якого відповідачу надано кредит в іноземній валюті в розмірі 165000 доларів США на строк до 17 червня 2015 року зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 15% річних. Надання кредиту позичальнику відбулося шляхом зарахування кредитних коштів на його поточний рахунок № НОМЕР_1 у Банку.
03 лютого 2009 року між Банком і ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди № 2 і № 3 до Договору, відповідно до яких сторони погодили номери ідентифікації Договору, зміну кінцевого терміну повернення кредиту - не пізніше 07 серпня 2025 року, зміну схеми погашення кредиту, а саме сплати ануїтетних платежів у розмірі 2125 доларів США, день сплати платежу - 03 число кожного календарного місяця, нарахування процентів щомісяця у два етапи за методом «30/360».
Кредитний договір, додаткові угоди, Графік погашення кредиту та Тарифи Банку містять власноручний підпис позичальника.
18 червня 2009 року між Банком і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 212108.
18 червня 2009 року між позивачем і ТОВ «Ельбрус» був укладений договір поруки № 212110.
03 лютого 2009 року між Банком і поручителями ОСОБА_3 , ТОВ «Ельбрус» були укладені додаткові угоди до договорів поруки, відповідно до яких поручителі надали згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується порукою.
Згідно з умовами договорів поруки та додаткових угод поручителі зобов'язались перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 30095611817 від 18 червня 2008 року в повному обсязі, як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність боржника і поручителя є солідарною.
Зобов'язання за Договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 14 грудня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 183392,52 доларів США, що за курсом НБУ складає 1465856,41 грн, з яких: 145082,25 доларів США, що еквівалентно 1167635,42 грн - заборгованість за кредитом; 37310,27 доларів США, що еквівалентно 298220,99 грн - заборгованість за процентами; 4219,18 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 26770,64 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Через порушення позичальником зобов'язань Банк пред'явив вимоги про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не підписував кредитний договір, додаткові угоди та не отримував кредитні кошти не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами.
Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тому колегія суддів вважає укладеними між Банком і ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту № 11361691000 від 18 червня 2008 року та додаткові угоди № 2 і № 3 до нього.
На підставі частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до пункту 4.1. Договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених Договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.
Порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту передбачений пунктами 6.1., 6.2. кредитного договору і в матеріалах справи відсутні докази дотримання такого порядку позивачем.
На час звернення з позовом до суду за кредитним договором не настав термін виконання грошових зобов'язань у повному обсязі, оскільки Банк не дотримав установлений порядок дострокового повернення коштів - не направив вимогу про таке повернення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц сформулювала такий висновок:
«У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина 2 статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3 статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).
Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, конкретизувавши його так: суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що стягненню на користь Банку підлягає лише прострочена заборгованість за Договором.
Відповідно до частини 1 статті 353 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 354 ЦУ України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За умовами договорів поруки солідарною є відповідальність ОСОБА_1 з кожним із поручителів.
За змістом частини 4 статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, зі спливом строку, визначеного договором поруки, або зі спливом строку, визначеного законом, порука та відповідне право вимоги кредитора припиняються.
Відповідно до пункту 3.1. договорів поруки вони діють до повного припинення всіх зобов'язань» боржника за основним договором.
Згідно з частиною 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
З урахуванням вказаного у договорах поруки сторони не встановили її строк у розумінні статті 251 ЦК України.
Тому у цьому випадку треба застосовувати припис частини 4 статті 559 цього Кодексу у відповідній редакції про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України у вказаній
редакції, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому, враховуючи припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання зі спливом визначеного договором або законом строку, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вказане не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 62), від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 76), від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 59).
З огляду на вказане позивач реалізував право на пред'явлення вимоги до поручителів шляхом подання позову до суду тільки 28 лютого 2013 року.
У кредитному договорі з урахуванням додаткової угоди № 3 від 03 лютого 2009 року сторони погодили ануїтетну схему погашення кредиту, відповідно до якої днем сплати ануїтетного платежу (2125 доларів США) є 03 число кожного місяця протягом строку кредитування.
Отже, сторони кредитного договору встановили, що основне зобов'язання позичальник виконує через окремі зобов'язання з внесення однакових платежів відповідного числа кожного місяця протягом строку кредитування. Тому передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред'явлення вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов'язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, слід обчислювати з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов'язань, визначених періодичними платежами, припиняється після спливу шести місяців з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Пред'явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання терміну виконання частини основного зобов'язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов'язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 84), від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 63)).
При визначенні розміру простроченої заборгованості за Договором необхідно керувався розрахунком заборгованості, наданим Банком, який не оспорюється.
Ураховуючи розрахунок простроченої заборгованості за кредитним договором та факт невиконання позичальником належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника солідарно з кожним із поручителів необхідно визначити за відповідною частиною основного зобов'язання, строк виконання якого на час звернення до суду з цим позовом настав і прострочення не перевищувало шести місяців.
За умовами Договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 03 лютого 2009 року днем сплати ануїтетного платежу сторони визначили 03 число кожного календарного місяця строку кредитування. Останній платіж за кредитним договором сплачений у травні 2011 року. Позовна заява подана до суду 28 лютого 2013 року.
Тому в солідарному порядку з позичальника з кожним із поручителів підлягають стягненню прострочені платежі за період з 03 вересня 2012 року по дату подання позову у межах заявлених вимог (борг станом на 14 грудня 2012 року).
З наявним у матеріалах справи розрахунком розмір простроченої заборгованості за Договором, яка підлягає стягненню в солідарному порядку, складає: 988,79 доларів США - за простроченим кредитом; 5667,77 доларів США - за простроченими процентами за користування кредитом; 2058,59 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 12857,94 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.
З позичальника підлягає стягненню прострочена заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом та пеня за несвоєчасне погашення такої заборгованості за мінусом зазначених вище сум, які стягуються в солідарному порядку.
З ОСОБА_1 на користь позивача потрібно стягнути прострочену заборгованість, а саме: 4427,13 доларів США - за простроченим кредитом; 31642,50 доларів США - за простроченими процентами за користування кредитом; 2160,59 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 13912,70 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
На підставі частини 1 і 13 ЦПК України документально підтверджені витрати Банку по оплаті судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_1 у сумі 3022,58 грн, із ОСОБА_3 , ТОВ «Ельбрус» по 209,21 грн з кожного з урахуванням того, що сума заборгованості за кредитним договором стягується з боржника і поручителів у різних розмірах, а солідарний порядок стягнення простроченої заборгованості складає лише 18,24%.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) солідарно з кожним із поручителів ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбрус» (місцезнаходження вулиця Купріна, 3, м. Хмельницький, ІК ЄДРПОУ 21325901) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження вулиця У. Самчука, 26/1, м. Львів, ІК ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11361691000 від 18 червня 2008 року, а саме: 988,79 доларів США (дев'ятсот вісімдесят вісім доларів США 79 центів) - за простроченим кредитом; 5667,77 доларів США (п'ять тисяч шістсот шістдесят сім доларів США 77 центів) - за простроченими процентами за користування кредитом; 2058,59 грн (дві тисячі п'ятдесят вісім грн 59 коп.)- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 12857,94 грн (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн 94 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11361691000 від 18 червня 2008 року, а саме: 4427,13 доларів США (чотири тисячі чотириста двадцять сім доларів США 13 центів) - за простроченим кредитом; 31642,50 доларів США (тридцять одна тисяча шістсот сорок два долара США 50 центів) - за простроченими процентами за користування кредитом; 2160,59 грн (дві тисячі сто шістдесят грн 59 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 13912,70 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот дванадцять грн 70 коп.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.
В решті вимог відмовити.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати по оплаті судового збору з ОСОБА_1 в розмірі 3022,58 грн (три тисячі двадцять дві грн 58 коп.), із ОСОБА_3 в розмірі 209,21 грн (двісті дев'ять грн 21 коп.), із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус» у розмірі 209,21 грн (двісті дев'ять грн 21 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді І. В. П'єнта
Т. О. Янчук